Органiзацiя роботи недержавних пенсiйних фондiв на ринку цiнних паперiв

     - значно збільшився обсяг цінних  паперів, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, у консолідованому портфелі НПФ – з 21,8 у 2008 році до 141 млн. грн. у 2009 році (з 3,6% до 16,4%);

     - продовжується тенденція зростання  інвестування в банківські метали (станом на кінець 2009 року – 3,7%).

     Таблиця 2.3

     Напрямки  інвестування грошових коштів учасників  НПФ

     Загальна  вартість доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, станом на 31.12.09 склала 236,7 млн.грн., або 31,4% від суми залучених внесків, збільшившись протягом 2009 року на 149,8 млн. грн., або на 172,5%.

     Загальна  сума доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, станом на 30.06.10 становила 322,8 млн. грн. (або 38,4% від суми залучених внесків), збільшившись протягом другого кварталу 2010 року на 21,7 млн. грн. (або на 7,2%).

     Суттєвим  фактором, що впливає на розмір інвестиційного доходу, є те, що розмір залучених пенсійних внесків є незначним для забезпечення можливості здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти.

     Витрати, що відшкодовуються за рахунок пенсійних  активів, станом  на  30.06.10  зросли  на  9,8%  і  в  цілому  за  час існування пенсійних фондів  становлять 56,2 млн. грн., або 5,7% від загальної суми активів НПФ. 

     Основна  частина  витрат,  що  відшкодовуються  за  рахунок  пенсійних  активів станом на 30.06.10, припадає на оплату послуг з управління активами  пенсійного фонду –  34  042,6 тис. грн., або  60,6% від загальної суми витрат. 

     Витрати на оплату послуг з адміністрування  пенсійного фонду становлять 17 595,9  тис. грн., або 31,3% від загальної суми витрат, що відшкодовуються за рахунок  пенсійних активів. Оплата послуг   зберігача,   який   здійснює   відповідальне  зберігання  активів  пенсійного  фонду,  становить  2 305,4  тис.  грн.,  або  4,1%  від  загальної суми витрат (рис. 6).  

Рис.6. Структура витрат, відшкодованих за рахунок активів НПФ, станом на 30.06.10

     Фондовий  ринок слугує важливим механізмом нагромадження  та перерозподілу активів пенсійних фондів.

  Діяльність  НПФ на фондовому ринку передбачає:

- торгівлю цінними паперами;

- депозитарну діяльність зберігача;

- управління цінними паперами.

     Український ринок недержавних пенсійних  фондів ще дуже молодий. Хоча обсяг  активів, що перебувають в управлінні НПФ, поки невеликий і за останні кілька років збільшився майже в чотири рази.

     В 2009 році Держфінпослуг було  погоджено 110 статутів недержавних пенсійних фондів, до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 80 недержавних пенсійних фондів, з яких 64 – відкриті (79 %), 10 корпоративних (13 %) та 6 професійних (8 %) недержавних пенсійних фондів.

     Найбільша кількість НПФ була зареєстрована в Києві (77). Решта розміщена в регіонах (Дніпропетровська обл. – 10, Донецька обл. – 5, Харків – 4, Львів – 4, Івано-Франківськ – 4, інші регіони – 6).

     Із  географічного розташування установ  недержавного пенсійного забезпечення можна судити про надзвичайну їх централізацію, що утруднює доступ до них населення переважної більшості регіонів.

     У міру накопичення пенсійних активів  та активізації інвестиційної політики НПФ їх прибуток помітно зростає. Так, якщо на початок 2008 р. прибуток, отриманий новими пенсійними фондами, становив лише 1,93 млн. грн., що у співвідношенні з загальною вартістю активів цих НПФ (32 млн. грн.) становило лише 6 %, то вже протягом І півріччя 2008 року цей показник зріс в 1,97 раза та становив 11,8 % (при співвідношенні 11,2 млн. грн. прибутку НПФ до загальної вартості їх активів в сумі 94,7 млн. грн.), а на 01.01.2009 значення показника становило вже 13,4 % (при співвідношенні 13,9 млн. грн. прибутку НПФ до загальної вартості їх активів у сумі 103,6 млн. грн.). Можна стверджувати, що середня чиста прибутковість діяльності НПФ уже за перший рік досягла рівня дохідності грошового ринку та перевищила офіційний рівень інфляції.

     Довгостроковий характер пенсійних накопичень та їх соціальна спрямованість об’єктивно зумовлюють потребу в довгострокових та надійних фінансових продуктах як об’єктах інвестування пенсійних активів, з належним забезпеченням зобов’язань за цими фінансовими інструментами. Однак аналіз сучасного стану фінансового ринку України з огляду на прийнятність інвестування пенсійних активів показав обмеженість наявного кола цінних паперів та інших інструментів, які визначені законодавством і частково задовольняють вимоги пенсійних фондів (облігації внутрішньої державної позики, акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, банківські депозити).

     Основними класами активів, у які можуть інвестуватися кошти з накопичувальної пенсійної системи, є державні, муніципальні та корпоративні облігації, іпотечні цінні папери, акції підприємств, банківські депозити, ощадні (депозитні) сертифікати та деякі інші.

     Банківські  депозити є традиційним інструментом фінансового ринку для інвестування інституційних інвесторів, пенсійних  фондів зокрема. Певна зацікавленість у розміщенні пенсійних накопичень на банківських депозитах зумовлена, з одного боку, високою ліквідністю вкладів, з іншого – гарантованою дохідністю. Законом передбачена можливість тримати на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах не більше як 40 % загальної вартості пенсійних активів пенсійного фонду (але не більше 10 % загальної вартості пенсійних активів в зобов’язаннях одного банку) .

     Частка  активів, яка розміщена на банківських  депозитних рахунках, при сталому зростанні активів пенсійних фондів поступово зменшувалася з 46,2 % у 2007 р. до 35,7 % у 2008 р. Це, перш за все, обумовлено специфікою застосування строків щодо вимог до складу та структури активів, а саме, застосування цих вимог через 18 місяців з моменту реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи.

     Kpiм  того, при збільшенні активів  недержавні пенсійні фонди отримують  можливість більш ефективно здійснювати  інвестування в “альтернативні”  до банківських депозитів види  фінансових вкладень, і цією альтернативою є корпоративні цінні папери, інвестування в які для пенсійних фондів стає щоразу привабливішим.

     Результативність  вкладень пенсійних активів в  банківські депозити знаходиться у сфері стійкої залежності між piвнем надійності банківських депозитів, рівнем дохідності за банківськими депозитами та показниками фінансової стабільності внаслідок застосування знижених депозитних ставок.

     Поступово зростає питома вага цінних паперів  в активах НПФ. Якщо за станом на 01.10.2005 лише 21 % активів НПФ було інвестовано в цінні папери, то на 01.10.2008 частка цінних паперів в активах НПФ досягла вже 40 %.

     Враховуючи  початкову стадію розвитку діяльності НПФ в Україні, яка зумовлює підвищені вимоги до ліквідності інвестицій та убезпечення пенсійних активів від ризиків втрат і знецінення серед цінних паперів, дозволених для інвестування активів НПФ, основна увага приділяється борговим цінним паперам.

     Основна питома вага серед інвестицій НПФ  у боргові цінні папери припадає на інвестиції в корпоративні облігації вітчизняних емітентів. Незважаючи на існуючі недоліки ринку корпоративних облігацій, ці фінансові інструменти залишаються основною альтернативою банківським депозитам при розміщенні активів НПФ. Так, за річний період з 30.06.2006 по 30.06.2008 їх питома вага в інвестиціях пенсійних фондів зросла в два рази (відповідно з 11,5 % (3,15 млн. грн.) до 23,6 % (19,4 млн. грн.) від загальної суми активів), а за станом на 01.10.2007 складала вже 25 % (25,6 млн. грн.). Термін погашення за корпоративними облігаціями, придбаними НПФ, коливається від 6 місяців до 10 років. При цьому в структурі сукупного облігаційного портфеля всіх НПФ можна відзначити поступове зменшення вимог до інвестиційної якості облігацій на користь їх дохідності.

     Інвестиційна  привабливість корпоративних облігацій, порівняно з банківськими депозитами, зумовлена наявністю, зокрема, потенційних рівнів забезпечення надійності інвестицій.

     Одними  з найбільш прийнятних інструментів для інвестицій пенсійних фондів вважаються державні облігації. Однак  вітчизняна практика реструктуризації державою заборгованості в цінні папери та інвестиційна діяльність пенсійних фондів є несумісними, оскільки перенесення на більш віддалений строк платежів зі сплати доходу та погашення облігацій, а також зменшення таких платежів може призвести до невиконання пенсійними фондами зобов’язань перед учасниками.

     Слід  зазначити, що на сьогодні ринок облігацій державної позики є одним з найбільш ліквідних сегментів ринку цінних паперів (у 2008 р. за обсягами виконаних угод на організаторах торгівлі серед фінансових інструментів операції з облігаціями державної позики склали 23,61 %, а за підсумками І кварталу 2009 року на ПФТС угоди з вторинного обігу ОВДП склали 35,5 % угод). Незважаючи на це, вони не користуються значним попитом при інвестуванні пенсійних активів, що зумовлено вкрай низькою дохідністю цих фінансових інструментів, яка ніколи не покриває рівня інфляції та не забезпечує збереження реальної вартості інвестованих пенсійних коштів.

     Загалом питома вага сукупних інвестицій НПФ у державні цінні папери та облігації місцевих позик є стабільною, однак на 01.10.2008 не перевищувала 3% (3,4 млн. грн.) сукупних пенсійних активів.

     Що  стосується інвестицій НПФ в облігації  місцевих позик, то станом на 01.10.2007 вони складали 1,05 % активів НПФ (що становило 0,29 млн. грн.), а на початок 2006 р. лише 0,21 млн. грн. (або 0,5 % обсягу активів НПФ). Станом на 01.07.2008 частка облігацій місцевих позик в активах НПФ знов зросла до 1 % (що становить близько 0,8 млн. грн.).

     Сучасний  стан ринку облігацій місцевих позик та практика їх випуску не дозволяють розглядати ці боргові цінні папери як інструменти для інвестування пенсійних активів, всупереч існуючій практиці широкого застосування їх зарубіжними пенсійними фондами, і без істотного удосконалення механізмів захисту інвестицій в облігації місцевих позик розраховувати на їх використання не доводиться.

     Одним з найбільш поширених інструментів на вітчизняному ринку цінних паперів є акції. Інвестиції в акції вітчизняних емітентів за станом на 01.10.2008 посідають третє місце в структурі активів НПФ після інвестицій в банківські депозити та боргові цінні папери. В основному це прості іменні акції, які включені до лістингу ПФТС.

     З огляду на передбачену законодавством можливість вкладення в акції українських емітентів до 40 % від загальної суми активів пенсійних фондів, зростання цієї частки в інвестиційному портфелі відбулося з 31.06.2007 у 60,1 раза, тоді як в облігації підприємств за аналогічний період – у 56,7 раза (рис. 7).

Щодо  чинників, які стримують процес інвестування пенсійних коштів в акції, є висока ризикованість інвестицій у цей вид цінних паперів з огляду на те, що вітчизняний ринок акцій українських емітентів має низьку капіталізацію та позначається недооцінкою окремих активів.

  Серед причин, які знижують надійність акцій як об’єктів інвестування, слід зазначити такі:

- порушення прав акціонерів (особливо дрібних, портфельних, до яких належать і пенсійні фонди), що не дозволяє розглядати акції навіть успішних підприємств як об’єкти інвестування пенсійних коштів;

- збиткова робота майже кожного третього підприємства-емітента (30,9 % підприємств, крім малих підприємств та бюджетних установ, за підсумками 2006 р. мають збитки), що виводить таких емітентів за межі кола навіть потенційних об’єктів інвестування для пенсійних фондів;

- високий рівень заборгованості суб’єктів господарювання між собою та перед бюджетом за податками та іншими обов’язковими платежами, що значно збільшує імовірність ризику банкрутства акціонерного товариства та, відповідно, втрат для інвестора.

     Урахування  та усунення вищезазначених причин дозволить істотно підвищити інвестиційну привабливість акцій як об’єктів інвестування.

Рис. 7. Розміщення пенсійних активів в акції