Оцінка факторингових послуг та шляхи їх розвитку в Україні

Таблиця 4.4

Джерела фінансування укладених факторингових операцій за 2008-2010 рр., млн. грн. [20]

Рис. 4.10. Джерела фінансування факторингових операцій станом на 31.12.09.[20]

Рис. 4.11. Джерела фінансування факторингових операцій станом на 31.12.10.[20]

Групування перших за обсягом наданих послуг факторингових компаній за 2010 рік наведено в табл. 4.5. Частка 10 факторингових компаній становить 94,6% від загального обсягу наданих послуг факторинговими компаніями, а на частку 3 компаній припадає 64% від загального обсягу послуг факторингу.

Таблиця 4.5

Групування перших за обсягом наданих послуг факторингових компаній за 2010 рік[20]

Станом на 31.12.10 серед укладених фінансовими компаніями договорів факторингу за галузями найменшу питому вагу мають машинобудування – 3% та харчова промисловість – 1%, дещо більшу частку

займає сфера послуг – 24%, а найбільшу – 72% охоплюють інші галузі. Характеризуючи розподіл факторингових операцій станом на 31.12.09, маємо превалювання укладання договорів факторингу в інших галузях – 61%, меншу частку в харчовій промисловості – 30% та незначну частку в будівництві – 8% і хімічній промисловості – 1%.

5. ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Ринок факторингових послуг є достатньо молодим в Україні та бере початок свого розвитку в 2001 р., коли вперше такі операції проводив АКБ «Укрсоцбанк», на діяльність якого ще впродовж декількох років припадала третина всіх операцій по факторингу, у тому числі саме цей банк пропонує послуги по міжнародному факторингу. Частина ринку, що належала іншим банкам, не перевищувала десяти відсотків. Згодом АКБ «ТАС-Комерцбанк» став повноправним конкурентом для засновника факторингу в Україні.

Ще кілька років назад стрімкі темпи росту обсягів факторингу були важливою характеристикою цього ринку. До 2009 р. стан факторингового ринку був досить оптимістичним. Не зважаючи на те, що обсяги коштів за перші два квартали 2008 р., спрямованих на факторингове фінансування, порівняно з аналогічним минулим періодом скоротилися на 190%, загалом за рік було укладено 5 700 договорів обсягом 1,45 млрд. грн., що значно перевищило обсяги за 2007 р. Обсяги факторингових операцій в Україні в 2009 р. скоротилися на 60% та склали приблизно 600 млн. грн.

На сьогодні через обслуговування проблемної заборгованості немає змоги для нарощування портфелів під факторингові операції. Велика частина проектів з міжнародного факторингу була призупинена. Також зменшились ліміти та частина авансування, а процентна ставка виросла, незважаючи на те, що сумарна дебіторська заборгованість у 2009 р. зменшилась на 20% порівняно з минулим аналогічним періодом.

На сьогоднішній день 70 компаній України мають право на проведення факторингових операцій, але практично їх реалізують лише близько 20. Однак протягом першого півріччя

2010 р. спостерігалась ситуація по збільшенню обсягів проведення факторингових операцій саме фінансовими компаніями. Це було зумовлено тим, що банки втратили велику кількість коштів через масові невиплати (40% клієнтів) по факторингу, який, на відміну від кредитування, є беззаставною послугою.

В діяльності банків з операцій факторингу часто можна було спостерігати факти надання фінансування у випадку наявності невиконаних кредиторських зобов'язань підприємством у минулому, тому що головним критерієм для прийняття рішення була якість сааме дебіторської заборгованості.

Через таку позицію виникали проблеми із поверненням боргів, що в свою чергу спричинило не тільки неможливість проведення подальших факторингових операцій через брак коштів у банку-фактора, але і підвищення процентної ставки до рівня кредитної, через що вигідна послуга факторингу втрачала свій сенс.

Тому на сьогодні у виграшному положенні перебувають ті факторингові компанії, які розпочали активну діяльність на ринку з 2009 р. (після проходження піку фінансової кризи), оскільки вони не мають значних обсягів проблемної заборгованості та можуть активно розвиватися, надаючи затребувані фінансові послуги. Основною аудиторією користування факторинговими послугами залишається середній бізнес, який характеризується найвищою динамікою розвитку, тобто найбільше потребує постійного поповнення оборотних коштів.

Комерційні банки України сьогодні є фінансово-кредитними установами, які намагаються орієнтуватися на міжнародні стандарти та вимоги і реагувати на потреби клієнтів, кількість яких повинна постійно нарощувати. По причині того, що факторинг сьогодні є досить перспективним варіантом розвитку бізнесу банк має можливість збільшити кількість своїх клієнтів-юридичних осіб.

Ще кілька років назад факторингові операції проводили майже всі рейтингові банки України в тому чи іншому обсязі. Також стрімкі темпи росту обсягів факторингу були важливою характеристикою усього ринку. До 2009 року, який став переломним для усієї світової економіки стан факторингового ринку був досить оптимістичним. Не зважаючи на те, що обсяги коштів за перші два квартали 2008 року, спрямованих на факторингове фінансування, порівняно з аналогічним минулим періодом скоротилися на 190%, загалом за рік було укладено 5700 договорів обсягом 1,45 млрд. грн, що значно перевищило обсяги за 2007 рік [11]. Обсяги факторингових операцій в Україні в 2009 році скоротилися на 60% та склали приблизно 600 млн. грн. [12].

На сьогодні стан ринку факторингу є досить неоптимістичним, адже світова криза вплинула і на роботу банків в першу чергу, у яку сьогодні спостерігається дефіцит створеного фонду для проведення таких операцій. Через обслуговування нинішньої заборгованості немає змоги для нарощування портфелів під факторингові операції. Велика частина проектів з міжнародного факторингу була призупинена. Також зменшились ліміти та частина авансування, а процентна ставка виросла, не зважаючи на те, що сумарна дебіторська заборгованість у 2009 році зменшилась на 20% порівняно з минулим аналогічним періодом.

Загалом відслідкувати обсяги факторингу, що пропонують банківські установи, є практично неможливим, адже обсяги цієї діяльності не оприлюднюються перед вищими державними органами, на відміну від факторинговою операційної діяльності фінансових компаній. На сьогоднішній день майже 50 компаній України мають право на проведення факторингових операцій, але практично їх реалізують лише 17. Таким чином, через обмеження обсягів факторингу в банках більшу частину факторів відіграють саме фінансові компанії.

Основною аудиторією користування факторинговими послугами є середній бізнес, який характеризується найвищою динамікою розвитку, тобто найбільше потребує постійного поповнення оборотних коштів. Через велику кількість різних проблем, з якими стикається середній підприємець, питання про додаткові кошти не є нагальним. А компанія, що постійно користується перевагами факторингу має бути стабільною та постійно розвиватись. У зв’язку із тим, що характерною рисою для факторингу є те, що фінансування є беззаставним та необмеженим по часу дії договору, проведення таких операцій спричинило масові невиплати боргів. Через те сьогодні збільшення обсягів фінансування є неможливим через неспроможність факторів, особливо банків, що і так повинні забезпечувати заборгованість, збільшуючи фонд факторингу.

Ситуація по збільшенню обсягів проведення факторингових операцій саме фінансовими установами була зумовлена певними причинами. Банки втратили велику кількість коштів через масові невиплати (40% клієнтів), що не було непередбачуваним, адже факторинг на відміну від кредитування є без заставною послугою. Сааме тому, не дивлячись на велику кількість переваг як для клієнта, так і для фактора, факторинг поки що не є масовою послугою.

Через видачу коштів при факторингу на беззаставній основі обсяги невиплачуваних заборгованостей в Україні стрімко збільшились. Також при аналізі дебіторської заборгованості у випадку невиконаних кредиторських зобов’язань підприємством факторингова операція може проводитись. Саме через таку позиції виникають проблеми із повернення боргів, що спричиняє не тільки неможливість проведення подальших факторингових операцій через брак коштів у фактора, але і підвищення процентної ставки до рівня кредитної, через що вигідна послуга факторингу втрачає сенс.

ВИСНОВКИ

Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об'єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.

Розвиток факторингу сприяє економічному зростанню, адже він забезпечує вищий рівень платоспроможності підприємств і збільшення обсягів продажу за рахунок можливості відстрочення платежу. Використання факторингу у майбутньому  дасть змогу підприємству уникнути кризових явищ, стане поштовхом для подальшого розвитку, отримання великих прибутків. Проте для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідно:

1. Прийняти заходи законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій.

2. Створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній, котрі зможуть професійно здійснювати факторинг як комплексну операцію: фінансування, інформаційно-аналітичне обслуговування, робота з дебіторами клієнта, направлена на дотримання умов договору щодо строків оплати за рахунок кваліфікованих кадрів з питань факторингу та вузької спеціалізації таких фінансових установ.

3. Створити пільгові умови для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів.

Сьогодні запровадження факторингу в Україні ускладнюється прийнятою практикою ведення торгово-збутових операцій, яка передбачає здебільшого передплату та майже повну відсутність комерційного кредиту. Важливу роль відіграє й обізнаність менеджерів, економістів та керівників з

факторингом як економічним інструментом. Саме сучасна підготовка спеціалістів та фахівців українських підприємств повинна розкрити їм ефективні методи управління підприємством, які є загальноприйнятими в міжнародній практиці, серед яких і є факторинг.

Використання факторингу не лише дає змогу підприємству уникнути кризових явищ, а й сприяє подальшому розвитку підприємства, отриманню великих прибутків та збільшенню ринкової вартості підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Биконя С. Інститут факторингу в умовах переходу до економічного зростання // Персонал. — 2006. — № 2.

2.      Белялов Т. Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 9 (51). — С. 30–36.

3.      Лисенко Ю. М. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. — К., 2005. — С. 179.

4.      Руденко Л. В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. — К., 2002. — С. 258.

5.      Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 204 с.

6.      Закон України “Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III.

7.      Попов Ю. Факторинг: законодавство України та світовий досвід / Ю. Попов // Правовий тиждень. — 2008. — № 3 (76). — С.9.

8.      Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2008рік. — С. 98.

9.      Моніторинг макроекономічних та галузевих показників. Випуск 6 (50). - Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України. - 2004 р.

10. Гриценко В. Факторинг як ефективний інструмент підтримки бізнесу// Банківська справа. – Київ. – 2011. – № 1 (97). – С. 66.

11. Інтернет видання: Газета «Цінні папери України» № 565 від 11.07.2009

12. Інтернет-видання « Факторинг Про». http://www.factoringpro.ru

13. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - C. 6-9.

14. Наумець І. Фактор боргу // Галицькі контракти. - 2005. - № 49. -   C. 34-35.

15. Остафіль О.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг в Україні // Фінанси України. - 2004. - № 12. -   C. 89-92.

16. Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України. - 2005. - № 9. - C. 109-115.

17. Смачило, В. Сутність та роль факторингу в сучасних умовах / Валентина Смачило, Євгенія Дубровська // Персонал. - 2007. - № 4. - С. 75-78.

18. Федорченко О.Є. Сутність факторингу та його роль в управлінні дебіторською заборгованістю на підприємстві / О.Є.Федорченко // Економічний простір . – 2008. – №13. – С. 237.

19. Левченко Н.М. Факторинг як інструмент ефективного управління дебіторською заборгованістю підприємства / Н.М. Левченко, Г.В.Кравченко // Економічний простір . – 2009. – №23/2. – С. 242.

20. http://www.dfp.gov.ua – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Додаток А

Основні показники діяльності фінансових компаній та лізингодавців, млн. грн