Облік довгострокових зобов’язань

              Підприємство самостійно визначає структуру органів управління і витрати на їх утримання. Підприємство очолює директор, який обирається загальними зборами трудового колективу.

              Директор діє на засадах єдиноначальності на довіреності, представляє інтереси підприємства, розпоряджається його майном, укладає угоди, в тому числі трудові, видає довіреності, відкриває в банках розрахунковий та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, затверджує штати, видає накази і дає вказівки, обов’язкові дані виконання усіма працівниками підприємства.

              Заступник директора, головний бухгалтер, головні спеціалісти призначаються на посади наказом директора.

              Майно підприємства складають основні фонди і оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

              Джерелами формування майна є: доходи, одержані від реалізації продукції власного виробництва, робіт, послуг, а також інших видів господарської діяльності; кредити банків, дотації з бюджетів; інші джерела, які не заборонено законодавчими актами України.

              Прибуток, за вирахуванням матеріальних та прирівняних до них витрат після виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, залишається в розпорядженні підприємства і використовується ним самостійно.

              Оплата праці працівників визначається кінцевим результатом, особистим трудовим внеском і максимальним розміром не обмежується. Для працівників підприємства за рахунок власних коштів можуть бути встановлені додаткові пільги, передбачені колективним договором.

              Підприємство перераховує у встановленому порядку і розмірах відрахування до державного бюджету.

              Предметом та метою діяльності ДП “Дитяче харчування” є виготовлення гарячих страв, що сприяє найбільш повному задоволенню потреб дітей у таких продуктах харчування і формах обслуговування.

3.2. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Підвищення аналітичності та оперативності бухгалтерського обліку багато в чому залежить від раціональної організації облікового апарату.

              До засад раціональної організації бухгалтерського обліку відносяться: чітка структура бухгалтерського апарату; розподіл обов’язків між співробітниками; схема документообігу; вибір форми ведення бухгалтерського обліку; організація робочого місця тощо.

              Здійснюють вплив на метод обробки облікової інформації та організацію облікового апарату регістри обліку.

              Правильна структура апарату передбачає встановлення на визначений період твердої взаємної залежності окремих частин та працівників апарату, вираженої у відповідній лінії підпорядкування та управління.

              На підприємствах здійснюється децентралізована організація обліку та централізована. Децентралізована – збір, обробка і формування бухгалтерських даних здійснюється в окремих виробничих підрозділах.

              На ДП “Дитяче харчування” використовується централізований облік. При централізованому обліку на підприємстві у виробничих підрозділах реалізуються функції збору бухгалтерських даних (можлива попередня обробка), а формування звітних даних за ними і розробку звітності здійснює головна (центральна) бухгалтерія підприємства.(рис.2.1).

Рис.2.1. Централізована структура бухгалтерії.

              Функціональна організація бухгалтерії більше підходить доля централізованого обліку в головній бухгалтерії, що і є на ДП “Дитяче харчування”.

              Під формою бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.

              Існують такі форми обліку як: меморіально-ордерна, журнал-Головна, журнально-ордерна, спрощена форма та комп’ютерна форма. На даному підприємстві існує журнально-ордерна форма обліку.

              Облікова політика – це сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

              Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника. Облікова політика як складова частина фінансової звітності повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

              Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством.

              Облікова політика підприємства – це вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей).

              Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику.

              Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати:

      робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

      форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

      порядок проведення інвентаризації активів та зобов’язань;

      методи оцінки активів та зобов’язань;

      правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

      порядок контролю за господарськими операціями;

      інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

3.3. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства

Розглянемо основні показники господарської діяльності підприємства.

Таблиця 3.1

Основні показники господарської діяльності підприємства за 2008 та 2009 роки

Аналіз основних показників господарської діяльності ДП “Дитяче харчування” показав, що у 2009 році спостерігається стійка тенденція зростання всіх показників, але чистий прибуток все ще з’являється збитком, хоч і на 37,4 % менше ніж у 2008 році. Зокрема, обсяги виробництва зросли на 323,7 тис.грн., обсяги реалізації – на 18,2 % ; виручка – на 298,6 тис.грн.; чистий дохід – на 16,5 %; валовий прибуток – на 19,36 %. Дане підприємство покращило свою діяльність у 2009 році в порівнянні з 2008 роком.

3.4. Аналіз фінансового стану підприємства

Результатом діяльності фінансової стійкості підприємства повинен бути висновок щодо його спроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства.

Визначення типу фінансової стійкості підприємства:

      Наявність власних оборотних засобів визначається за формулою:

Нв = ф №1(р. 380) + ф №1 (р.430) + ф №1(р. 630) – ф№1 (р. 080)

Нв 2008 р. = 620,7 + 48,4 + 0 – 431,7 = 237,4

Нв 2009 р. = 600,4 + 20,7 + 0 – 410,7 = 210,4

      Наявність довгострокових джерел формування запасів визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних засобів на суму довгострокових зобов’язань:

Нд = Нв + ф №1(р.480)

Нд 2008 р. = 237,4 + 0 = 237,4

Нд 2009 р. = 210,4 + 0 = 210,4

Показник загальної величини джерел формування запасів дорівнює сумі власних оборотних засобів, довгострокових джерел та короткострокових зобов’язань:

Нз = Нд + ф №1(р. 620)

Нз 2008 р. = 237,4 + 154,6 = 392,0

Нз 2009 р. = 210,4 + 110,0 = 320.4

              Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають 3 показники забезпеченості джерелами їх формування:

1.                  Надлишок (+) або недостача (-) власних оборотних засобів:

+ - Нв = Нв – Зв   , де   Зв – загальна вартість запасів.

Нв 2008 р = 237,4 – 172,7 = 64,7

Нв 2009 р = 210,4 – 240,0 = -29,6

2.                  Надлишок (+) або недостача (-) довгострокових джерел формування:

+ - Нд = Нд – Зв

Нд 2008 р = 237,4 – 172,7 = 64,7

Нд 2009 р = 210,4 – 240,0 = - 29,6

3.                  Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини джерел формування запасів:

+ - Нз = Нз – Зв

Нз 2008 р = 392,0 – 172,7 = 219,3

Нз 2009 р = 320,4 – 240,0 = 80,4

              Забезпеченість запасів джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансовий стан за ступенем його стійкості. Можливе виділення 4 етапів фінансової стійкості:

1.                  Абсолютна стійкість фінансового стану ( +Нв, Нв = Зв)

2.                  Нормальна стійкість фінансового стану ( - Нв, +Нд, Нд = Зв)

3.                  Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан ( - Нв, -Нд, +Нз, Нз = Зв)

4.                  Кризовий фінансовий стан ( - Нв, -Нд, -Нз)

Виходячи з усіх розрахунків, ми робимо висновок, що у 2008 році була абсолютна стійкість фінансового стану (+Нв), але у 2009 році фінансовий стан став нестійкий або передкризовий (-Нв, -Нд). Це свідчить про те, що у 2008 році підприємство працювало добре, а у 2009 році фінансова стійкість пішла на спад.

Розглянемо показники оцінки фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 3.2

Показники оцінки фінансової стійкості підприємства