Інвестиційна діяльність промислових підприємств

     Модифікована норма рентабельності (MIRR) — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого поточна вартість (PV) проекту дорівнює його кінцевій вартості, деостання перебуває як сума майбутніх вартостей грошових прибутків, компаудированих під вартість капіталу фірми.

4)Метод  визначення строку окупності  інвестицій

      Аналіз  інвестицій з використанням вищевикладених  методів дає можливість у цілому  оцінити їхню ефективність. Але  всі вони залишають поза увагою один важливий аспект — час, упродовж якого буде досягнута окупність початкових вкладень. У фінансовому аналізі цей показник має назву строку окупності інвестицій (РР). Формула його розрахунку має такий вигляд:

, PP = min n              (6)

     Як видно з наведеної формули, зіставлення інвестицій роблять з грошовим потоком від проекту. Як тільки він перевищить їх, період, у якому це сталося, і буде вважатися кінцевим у визначенні строку окупності інвестицій. Чому важливо знати строки окупності інвестицій? Тому що це пов'язано з можливістю реінвестування доходів та одержання відповідно додаткових прибутків. Капітал завжди віддаватиме перевагу тим проектам, які забезпечать найкоротший термін його окупності за інших рівних умов.

     Пропонована формула має й окремі недоліки. Так, вона залишає поза увагою суми грошових потоків, які будуть одержані поза строком окупності інвестицій. Крім цього, аналіз строків окупності інвестицій роблять, враховуючи недисконтовані грошові потоки. Це теж може значно викривити одержані результати.

 5)Метод розрахунку коефіцієнтів ефективності

     В основу цього методу покладено зіставлення чистого прибутку та початкових інвестицій. Формула його розрахунку має такий вигляд:

                                           (7)

де АRR—коефіцієнт ефективності інвестицій;

RV—ліквідаційна вартість  обладнання;

ІС —середня величина початкових інвестицій;

PN— середньорічний прибуток  за час дії проекту.

      Формула розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій має окремі особливості. Перша із них полягає в тому, що як економічний ефект тут використовують чистий прибуток, а не грошовий потік. Друга особливість — чистий прибуток беруть без урахування його поточної вартості. Це, безумовно, з одного боку, спрощує розрахунки, але, з іншого, може призвести до неправильного тлумачення одержаних результатів.

                

2. Зарубіжний досвід інвестиційної діяльності підприємств.

       На сьогодні країни Східної Європи та СНД залишаються досить привабливими для прямих іноземних інвестицій. За даними Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) спостерігається постійне збільшення залучення прямих інвестицій у ці країни: так, у 2007році обсяги цих інвестицій зросли на 50% порівняно з 2006роком і становили 86 млрд. дол. США, із них до України надійшли близько 10 млрд.дол.

      Проте багато дослідників вважають, що економічна потреба України в іноземних інвестиціях є набагато вищою і залучений їх обсяг не задовільняє її економічного потенціалу. Більшість науковців пропонують використовувати досвід країн Центральної Європи та Південно-Східної Азії, які залучили значні обсяги іноземних інвестицій транснаціональних корпорацій (ТНК). 

      У промислово розвинутих країнах, а також «нових індустріальних країнах», саме ТНК є основою їхньої економіки. В Україні вони також можуть стати ефективною формою організації господарської діяльності, яка забезпечить взаємозв’язок промислового й фінансового капіталу. Загалом ТНК – це досить складний елемент у системі міжгосподарських зв’язків, що потребує постійної уваги, вивчення і контролю.

       Актуальним питанням визначення нової ролі ТНК у сучасній світовій економічній системі й оцінки реального впливу їхніх інвестицій на конкурентноспроможність національних економік присвячено праці вітчизняних науковців О.І. Барановського, І.В. Бураковського, М.А. Дудченка, Д.Г.Лук’яненка, В.Є. Новицького, Ю.М. Пахомова, М.М. Богуславського, О.О. Миронова, Г.Г. Чибрикова. Серед західних авторів, які досліджували питання визначення місця ТНК у світовому господарстві, відзначимо роботи Дж. Даннінга, Р. Вернона, О. Вільямсона, Е. Грехема, С. Хаймера.

       Водночас зазначимо, що потреби міжнародної інвестиційної діяльності ТНК є надзвичайно різноманітними й багатоплановими та потребують додаткового дослідження й пошуку їх розв’язання.  

      

      Вплив ТНК  поширюється на всі сфери національноїекономіки  як на мікро-, так і на макрорівні. Метою цього дослідження є  аналіз критеріїв впливу ТНК  на економіку для розробки  практичних рекомендацій щодо  максимізації позитивних і мінімізації  негативних наслідків їхньої  дяільності.

      Посилення глобалізаційних процесів, тенденції інтернаціоналізації виробництва, лібералізації зовнішньої торгівлі роблять ТНК головною рушійною силою світового економічного розвитку. Саме вони фактично вирішують питання нового економіко-політичного перерозподілу світу, формують міжнаціональну інвестиційну політику й розподіляють доходи у світовій економіці.

      За даними ЮНКТАД станом на початок 2008року у світі налічується 79 тис. ТНК, які мають понад 790 тис. філіалів у різних країнах світу. За характером і масштабом торгово-інвестиційної експансії ТНК США випереджають фінансово-промислові компанії інших країн. Проте цей розрив поступово скорочується за рахунок посилення позицій Західної Європи та країн Азії .

       Нині сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів перевищують загальні резерви всіх центральних банків світу. Корпорації контролюють понад 60% міжнародної торгівлі, понад 50% світового промислового виробництва, володіють більше ніж 80% патентів і ліцензій на інноваційну техніку й технології. Показовим критерієм також є інвестиційна діяльність ТНК, яка охоплює майже 90% прямих іноземних інвестицій у країни світу. За оцінками ЮНКТАД обсяг прямих інвестицій ТНК у 2007році становить понад 15 трлн. Дол. США.

     Іноземні інвестиції ТНК у сучачсних умовах господарювання займають вагоміше місце, ніж торгівля. Формами капіталовкладень є прямі й портфельні інвестиції, міжнародні позики і кредити. Слід зазначити, що інвестований корпораціями капітал в економіку приймаючої країни стає складовою частиною її відтворювального процесу. Так, на частку компаній з іноземною участю у країнах СНД припадає до 40% промислового виробництва.

           Таблиця 1

Найбільші ТНК світу за величиною іноземних активів (станом на початок 2007року)

 

Місце	Корпорація	Країна базування	Галузь	Іноземні активи, млн.дол. США	Індекс транснаціоналізації, %
1	General Electrik	США	Електричне та електронне обладнання	442278	53
2	British Petroleum Company Plc	Великобританія	Нафтова промисловість	170236	80
3	Toyota Motor Corporation	Японія	Автомобільна промисловість	164627	45
4	Royal Dutch/shell Group	Великобританія, Нідерланди	Нафтова промисловість	161122	70
5	Exxonmobil Corporation	США	Нафтова промисловість	154993	68
6	FordMotor Company	США	Автомобільна промисловість	131062	50
7	Vodafone Group Plc	Великобританія	Телекомунікації	126190	85
8	Total	Франція	Нафтова промисловість	120645	74
9	Lectricite De France	Франція	Електро-,газо- та водопостачання	111916	35
10	Wal-Mart Stores	США	Роздрібний продаж	110199	41
11	Telefonica SA	Іспанія	Телекомунікації	101891	69
12	E.On	Німеччина	Електро-,газо- та водопостачання	94304	51

 

      При виборі країни для інвестування ТНК оцінюють привабливість її інвестиційного клімату за такими основними критеріями:

• наявність ресурсів і місце розташування;
• макроекономічна стабільність;
• система оподаткування;
• стабільна національна валюта;
• забезпечення правового захисту іноземного інвестора;
• вартість і кваліфікація робочої сили;
• розвиток інфраструктури;
• рівень адміністративного регулювання національної економіки;
• шляхи репатріації прибутків;

     Для України також є актуальним якісний розвиток інфраструктури секторів: залізничного транспорту, автомобільних шляхів, електроенергетики, виробництва і транспортування газу, водопостачання. Інвестиційна потреба країни у сфері інфраструктури є набагато більшою за її реальне фінансування. Рівень амортизації основних фондів у виробництві й розподілі електроенергії, газу,води становить 60,7%, що спричиняє додаткові невиробничі витрати і сповільнює зростання ВВП. Тому сьогодні для України є важливим залучення капіталів ТНК для забезпечення її інвестиційного розвитку. При цьому держава повинна залишатися основним регулятором діяльності інвесторів у цих інфраструктурних секторах, що є стратегічно важливим з погляду національної економічної безпеки країни.

       Водночас потрібно сприяти створенню власних ТНК у пріоритетних галузях української економіки: металургії, алюмінієвій промисловості, телекомунікаціях, нафтопереробці. Досвід багатьох країн свідчить, що лише в такий спосіб національний капітал здатний витримувати конкуренцію з мультинаціональними корпораціями. Правовою основою для створення національних ТНК має бути Конвенція про транснаціональні корпорації, ратифікована в Україні в 1999році, яка визначає порядок їх створення та реєстрації, основи регулювання корпоративних відносин.

       При цьому потрібно пам’ятати, що приплив іноземних інвестицій ТНК у країну означатиме прискорення довгострокового економічного зростання лише за умови їх раціонального використання. Тому перед урядом постає короткострокове макроекономічне завдання – управління інтенсивними надходженнями іноземної валюти. Різке збільшення її обсягів може призвести до швидкого зростання обсягів кредитів, підвищення цін на внутрішні активи й надалі – стимулювання інфляційних процесів, що підтверджується кризами на глобальних фінансових ринках.

      Оцінюючи інвестиційну діяльність ТНК в умовах посилення глобалізаційних процесів, слід зазначити, що вона характеризується сприянням розвитку міжнародних відносин, стабільністю зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних зв’язків, що є необхідною умовою розвитку будь-якої  економіки, відіграє вирішальну роль у створення єдиної світової економічної системи.

   Вплив інвестицій ТНК на економічні процеси у країні може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Тому співробітництво з ними – складний процес, що потребу визначення національних пріоритетів держави й формування ефективного механізму регулювання діяльності корпорацій.

     Україна повинна виробити довгострокову стратегію стосовно ТНК, які відіграють значну роль у системі відносин з міжнародними фінансовими організаціями. Захисту національних інтересів, подальшому розвитку господарських структур, інтернаціоналізації виробництва, інтеграції країни у світову економіку сприятиме створенню українських ТНК, які перебувають на початковому етапі становлення. Між тим капіталовкладення національних ТНК в іноземну економіку є стимулятором попиту на вітчизняну продукцію.

       Україні потрібно визначити межу безпеки присутності ТНК у тій чи іншій галузі економіки, розробити політику узгодженості національних інтересів з глобальними інтересами корпорацій, виробити шляхи мінімізації економічної і технологічної залежності окремих вітчизняних компаній у структурі ТНК. Важливим є оптимізація структури економіки, створення механізму антидискримінації національних ТНК на зовнішніх ринках, наближення національного законодавства до міжнародних стандартів.

       Особливу увагу слід приділити присутності іноземного капіталу у фінансовому секторі країни, який на сьогодні є лідером залучення прямих іноземних інвестицій і акумулює 19% накопиченого іноземного капіталу. У банківському секторі України частка іноземного капіталу становить 37,2% (це перевищує “межу національної  “безпеки ” на 7,2%), у страховому секторі – 28,1%, що зменшує чутливість фінансового сектору до потреб вітчизняних підприємств і переорієнтовує його на фінансування компаній з іноземним капіталом.

     Для України є важливим залученням інвестицій ТНК, оскільки саме вони акумулюють великі обсяги капіталу. Водночас приплив капіталу ставить складні завдання перед директивними органами, оскільки великий його обсяг може спричинити втрату конкурентоспроможності й підвищення ймовірності виникнення фінансової кризи. Отже, потрібно розробити механізм нейтралізації впливу інтервенції ТНК на національну грошову сферу, а саме:

• ввести обмеження на приплив іноземного капіталу;
• спростити порядок репатріації прибутку з метою зменшення тиску на обмінний курс гривні до валюти інвестування; дотримуватися бюджетної дисципліни у сфері державних витрат; проводити політику гнучкого обмінного курсу в умовах постійного збільшення припливу іноземного капіталу до країни.

Управління інвестиційною  діяльністю та інвестиційними процесами  є складовим і багатогранним  завданням, оскільки вимагає врахування впливу різних сторін функціонування економічних систем і суб’єктів економічної дільності.

      Дослідженню  цих проблем висвячені праці  багатьох зарубіжних економістів: Є.Брігхена, Дж.М.Кейнса, М. Фрідмана, У. Шарпа, Й.Шумпетера та ін.. Вагомий внесок у вирішенні цих проблем і українських вчених: С.М. Злупка, С.М. Мочерного, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, М.І.Долішнього, А.А. Чухна та ін..

       Водночас  багато проблем, що стосується  інвестиційної діяльності, залучення  інвестиційних ресурсів, визначення  і формування ролі державного  регулювання, забезпечення, залишаються дискусійними. Це пояснюється не лише різними підходами щодо досліджуваної проблематики, а й динамізмом інвестиційних процесів,пошуком шляхів оптимізації розподілу і використаня як власних, так  залучених і позичених інвестиційних ресурсів.