Інвестиційна діяльність промислових підприємств

       Дж.М.Кейнс свого часу розробив механізм активного державного регулювання економіки з використанням ринкових важелів. Він, довів, що рівновага попиту і пропозиції не співпадає з повною зайнятістю, а рівноважний обсяг виробництва інвестицій і заощаджень, бо і ті й інші мають різні мотиви. У своїх працях Дж.М.Кейнс спирався на думку пор узагальнення розвитку вільної ринкової  системи, де вирішальну роль у прийнятті стратегічних рішень належить народу не просто як суб’єкту демократичної системи керування, а як сукупному споживачеві. У поділу своїх доходів на цілі споживання й заощадження, і держава має лише створити умови, щоб визначений сукупною волею громадян фонд нагромадження було використано з найбільшою ефективністю.

       Серед  багатьох українських економістів-дослідників  викристалізувалися думки, що існують три групи причин, які призвели до глибокої економічної кризи в Україні. Перша – успадковані Україною недоліки колишнього СРСР. Друга -  це наслідки дій українських «реформаторів». Третя група причин зумовлена самим процесом трансформації адміністративно-командної системи колишнього СРСР в ринкову економіку взірця ХІХ. А це означає, що основна причина тривалої  економічної кризи в Україні – це допущені помилки щодо визначення моделі її економічного розвитку.

      Причиною української фінансової кризи, що проявилася у 3-му кварталі 2008р. і зараз переросла в економічну, є недооцінка Національним банком України і Президентською управлінською вертикаллю можливого переростання економічної кризи США у світову економічну кризу, в тому числі українську.

       Доцільно звернути увагу на слова екс-президента Польщі Леха Валенси, виголошені 26.02.2009р., на третьому форумі «» Європа-Україна» у м. Києві, де він подав свій рецепт виходу з нинішньої фінансової кризи і шляхів розвитку Європи. На його думку, «старі європейські держави будували Об’єднану  Європу на своєму досвіді – вільному ринку, інші країни хотіли б  будувати Європу на цінностях і в результаті всі стали жертвою кризи. Такої кризи не було б, якби ми підготувалися до контролю за банківською системою. Іншою причиною стало те,що багато інвестицій робилося в нерухомість замість того,щоб вкладати в створення робочих місць і  таким чином збільшувати зайнятість». Це повною мірою стосується України. В Україні і сьогодні не вирішено,яким шляхом йти. Немає програм і структур, які б показали, як далі бути. Варто, мабуть, погодитися з думкою Леха Валенси, що Україні доцільно використати досвід Польщі.

      Трансформаційні процеси в економіці і її реструктуризації спрямувалися без урахування реалій. Світовий досвід щодо таких трансформаційних процесів був недостатньо вивчений. Це призвело до значного зниження економічної ефективності всієї економічної діяльності. Своєчасних коректив із позицій державного регулювання на ліквідацію або недопущення цих негативних явищ не було зроблено. Тому не випадково вітчизняна економіка продовжує залишатися сировинним придатком інших країн і піддається кризовим впливам. З огляду цього доцільно:

• розробити стратегію розвитку всієї  української економіки з визначенням першочергових пріоритетів (АПК, ПЕК, машинобудування, економічної і оборонної безпеки) з відповідним поєднанням державного і ринкового регулювання і з метою збільшення кількості робочих місць;
• кредитно-фінансове і податкове державне регулювання повинно бути підпорядковане стимулюванню виробництво, інвестиційно-інноваціному розвитку економіки;
• державне регулювання повинно здійснюватися у пріоритетних напрямах (стратегічних і соціально спрямованих) розвитку вітчизняної економіки;

3.     Інвестиційна  діяльність вітчизняних промислових  підприємств.

      У результаті вперше за усю економічну історію України у поточному році наша економіка розвивається під надзвичайним пресингом складних світових процесів і сьогодні ми можемо чітко виділити два періоди розвитку – із загалом позитивними тенденціями, що формувалися в умовах сприятливої зовнішньої кон’юнктури; різкою зміною тенденцій розвитку, насамперед банківської системи та експортоорієнтованих секторів виробництва.

     Встановлено,  що для об’єктивної оцінки  наслідків кризи існують різноманітні  інтегральні та індексні показники,  які характеризують вплив кризи.  Серед наших показників необхідно виділити:

• зниження темпів зростання ВВП,
• промислового виробництва,
• обсягів будівництва,
• збільшення рівня безробіття,
• банкрутства і дефолти суб’єктів господарювання та суверенних урядів тощо.

    Необхідно зауважити,  що ретельний аналіз динаміки  показників виявив, що впродовж  останніх років в Україні спостерігалося  зростання ВВП паралельно із збільшенням обсягів інвестицій в основний капітал. Це свідчить про початок утвердження в країні інвестиційної моделі розвитку економіки. Проте основним джерелом фінансування капітальних вкладень залишаються

власні кошти підприємств  та організацій (понад 60 %). І хоча їх частка постійно скорочується, ці ресурси  все ще переважають у структурі  фінансування інвестиційної діяльності.

    Позичкові ресурси  є другим за значенням джерелом  фінансування. Кредитні вкладення  в економіку за роки незалежності  України збільшилися з 19,6 до 518,1 млрд. грн. Це свідчить про те, що в кредитній політиці вітчизняні  банки орієнтуються на потреби  розвитку економіки за інноваційно-інвестиційною  моделлю. Зростає частка позичок  в інвестиційну діяльність. За  станом на 01.01.2008 р. їх обсяги  зросли порівняно з початком 2007 р. на 23,02 % і становили 116,5 млн.  грн [2].

     Зараз настав  етап відродження української  економіки, але різкий ріст  цін, низька інвестиційна активність  не сприяють цьому відродженню.  Почалось послаблення деструктивних  процесів. Насамперед це виявилось  у значному скороченні порівняно  з попереднім періодом річного  рівня інфляції і стабілізації  місячних обсягів виробництва.  Став більш насиченим споживацький ринок, підвищились доходи населення, підвищилась схильність до заощаджень. Істотною передумовою для підвищення ділової активності в економіці є подальший розвиток процесу приватизації державної власності.

      Ці і  деякі інші позитивні тенденції  у господарській динаміці свідчать  про рух економіки України  до стабілізаційної фази перехідного  періоду. Однак стійкість цього  руху, який забезпечується здебільшого  засобами грошово-кредитної політики, залишається недостатньо міцною  за відсутності необхідних структурних  зрушень в реальному секторі  економіки.

     Отже, у зв’язку  з продовженням нестабільності  в економічному стані України  багато провідних економістів  пов’язують майбутнє нашої держави  з залученням у широких масштабах  в українську економіку іноземних  інвестицій, що являє собою довготермінові  цілі створення в Україні цивілізованого суспільства, яке характеризувалося б високим рівнем життя населення.

     Іноземний  капітал може внести в країну  досягнення науково-технічного прогресу  та передовий досвід управління. Крім того, залучення іноземного  капіталу в матеріальне виробництво  набагато вигідніше від отримання  кредитів для закупівель необхідних  товарів, які лише збільшують  загальний державний борг [4].

     Притік зарубіжних  капіталовкладень життєво важливий  для досягнення середньотривалих  цілей, таких як вихід з сучасного  кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому українські громадянські інтереси не збігаються з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не залишити їх власників власних мотивацій, одночасно скеровуючи дії останніх на благо суспільних цілей. Це завдання має рішення, що підтверджується світовим досвідом (наприклад, утворення нових індустріальних країн), але для знаходження будь-яких визначальних дій з її здійснення потрібно насамперед вивчити конкретний стан у сфері залучення іноземних інвестицій у справжніх українських умовах, розглянути економічну і законодавчу бази, які забезпечують інвестиційний клімат в країні. Адже сьогодні такий могутній інструмент з залучення іноземного капіталу як законодавство одночасно є основною причиною, що утримує інвесторів від великих вкладів. Пріоритетними зонами для іноземних інвестицій в Україні є: Західний регіон (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська, Волинська області), де ефективним може бути створення виробництва з використанням місцевих природних ресурсів – сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти та газу, а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

      Донецько-придніпровський  регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська області), де необхідно  здійснити реконструкцію та технічне  переоснащення шахт, металургійних,  хімічних виробництв на основі  безвідходних, маловідходних та  екологічно чистих технологій; дати  потужний імпульс розвитку малоенергомістких  виробництв середнього та точного  машинобудування, автомобіле - та  літакобудування.

       Південний  регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська  області), де найвигіднішим є проведення  реконструкції та технічного  переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання  для харчової промисловості, розширення  мереж оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

       Регіони  України забруднені внаслідок  аварії на Чорнобильській атомній  електростанції, у яких, поряд із  запровадженням унікальних наукових  досліджень, необхідно впровадити  найновіші технології та здійснити  комплекс заходів щодо екологічного, економічного та соціального відродження територій.

      Одночасно  з пріоритетними сферами та  зонами для іноземного капіталу  визначаються об’єкти з особливими  умовами інвестування, куди іноземні  інвестиції залучаються з дозволу  уряду України. До таких об’єктів  належать:

– підприємства атомного машинобудування;

– підприємства та об’єднання паливно-енергетичного комплексу, зокрема  вугільно-, нафто- та газопереробні  підприємства;

– об’єкти нафтопродуктозабезпечення, нафтосховища міжобласного та республіканського  значення;

– підприємства залізничного, морського, річкового, авіаційного  та автомобільного транспорту загального користування;

– підприємства а об’єкти електроенергетики, гідростанції;

– об’єкти освіти, науки, що фінансуються з Державного бюджету;

– автомобільні дороги загального користування;

– метрополітени;

– магістральні лінії електропередач;

– нафто- та газопроводи, трубопровідний транспорт;

– солевидобуванні підприємства та багато інших.

     Сьогодні ми  маємо кращу картину, але все  ще дуже далеку від сприятливої  для стабільного економічного  зростання.

     Важливим чинником, що впливає на інвестиційний  клімат, є рівень розвитку інвестиційної сфери, особливо активних її елементів — підприємств і організацій будівельного комплексу.

     Підприємства  мають зношене та морально  застаріле обладнання, але за  першочергового їх переоснащення  можуть стати впливовим чинником  активізації інвестиційних процесів  в Україні.

     Приватизація цієї сфери з залученням іноземних інвестицій також сприятиме цим процесам.

    Іноземний капітал  сьогодні особливо необхідний  у тих сферах економіки, активізація  яких, допоможе вивести її з  кризового стану, зняти наростаюче  соціальне напруження у суспільстві.  Це насамперед виробництво продуктів  харчування, товарів широкого попиту  та послуг, ліків та іншої иттєво важливої продукції. І річ тут не лише у тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються сьогодні на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх иробництва. Під час формування сприятливого інвестиційного клімату підприємства не слід оминати увагою такі слабкі моменти, як урахування необхідності різного інвестиційного клімату для різних типів інвестицій, збалансування інтересів усіх учасників інвестиційного проекту, стабільність і достатню гнучкість самого інвестиційного клімату, забезпеченість сполучення інвестицій з інноваційними чинниками розвитку, сприяння підвищенню кваліфікації працівників.[5, с. 19].

     Отже, умови  інвестиційної привабливості підприємства  відіграють не останню роль  у залученні іноземних інвестицій, тому що для цього замало  лише наявності привабливого інвестиційного клімату держави. Саме організаційно-економічні умови всередині підприємства изначають, чи буде воно вибране з-поміж інших підприємств цієї галузі для реалізації інвестиційного проекту. А головною складовою інвестиційного клімату, якій приділяється основна увага потенціальних інвесторів, є рівень ризику і, згідно з оцінкою спеціалістів Європейського Центру досліджень, підприємницький ризик інвестицій в Україну становить 80 % [7, с. 231].

      У реконструкції  та модернізації за участі  іноземного капіталу має потребу  фактично все агропромислове  господарство України, як і  усіх республік колишнього СРСР – від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукту, доведення його до споживача. Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити втрати, забезпечити глибшу та комплекснішу переробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість у агропромисловій сфері економіки щорічно не доходять до споживача мільйони тонн м’яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає близько 30–40 % овочів та фруктів. У величезних кількостях втрачається або нераціонально використовується й вирощена зернова продукція [2].