Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів

     Виробничими запасами називаються матеріальні  ресурси, що знаходяться на підприємстві, але не вступили у виробничий процес.

     Потреба в запасах матеріальних ресурсів обумовлена суспільним поділом праці  і виробництва, тобто розривом у  часі й у просторі між виробництвом і споживанням більшості видів  промислової продукції.

     Сумарний  норматив оборотних засобів у  виробничих запасах, що відносяться  до оборотних фондів, визначається множенням середньодобового споживання матеріальних ресурсів у вартісному вираженні на норму запасу в днях:

     Шляхом  нормування визначається мінімальний  розмір обороти фондів, що необхідний для забезпечення безперервного  нормального функціонування виробництва. На сьогодні існує три найпоширеніших методи нормування оборотних засобів:

     Метод прямого розрахунку дає змогу  найбільш точно визначити потребу  в оборотних активах, оскільки враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований  розрахунок здійснюється за кожним елементом оборотних активів з урахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

     Аналітичний метод визначення потреби в оборотних  активах базується на здійсненні розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів  виробництва. При цьому здійснюється коригування з урахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.

     Коефіцієнтний метод дає змогу здійснити  розрахунок потреби в оборотних  активах з урахуванням тенденцій  і співвідношень у змінах обсягу виробництва та окремих видів  запасів і затрат. Частина з  них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін в обсязі виробництва  — сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція  на складі, інша ж частина залежить значно меншою мірою — малоцінні  і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів, витрати майбутніх  періодів тощо. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних  коефіцієнтів, екстраполюються на майбутній  період[18].

     Значення  нормування оборотних коштів:

     1) правильне визначення нормативу  оборотних коштів забезпечує  безперервність і безперебійність  процесу виробництва;

     2) нормування оборотних коштів  дає змогу їх ефективного використання;

     3) від правильно встановленого  нормативу оборотних коштів залежить  виконання плану виробництва,  реалізації продукції, прибутку  та рівня рентабельності;

     4) обґрунтовані нормативи оборотних  коштів сприяють зміцненню режиму  економії, мінімізації ризику підприємницької  діяльності.

     Нормування  оборотних коштів у виробничих запасах  У складі виробничих запасів нормуються такі групи оборотних активів: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети.

     Здійсненню  розрахунків передує визначення повного переліку видів перелічених  матеріальних цінностей, що використовуються, а також кола постачальників вихідних матеріальних ресурсів.

     Норматив  оборотних коштів щодо сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за формулою: 

                                                          Н = ОN                                                   (1.2) 

     де  Н — норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів (тис. грн.);

          О — одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.);

          N — норма оборотних коштів (днів). 

     Одноденне витрачання сировини, матеріалів і  покупних напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів і покупних напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90[17].

     Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів  включає такі елементи: транспортний запас; час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас (рис.1.2).  
 

                          

       

        

      

      

        

        
 

      Рисунок 1.2  Норматив виробничих запасів 

     Норматив  запасів (Н_пр.з.) визначається шляхом множення денної потреби у певному виді запасів (Д) на норму запасів у днях (З_дн):

                           

                                              

                                    (1.2)             

                                         

     Денна потреба визначається за формулою: 

                                            

,                                      (1.3)

     де  М_о - загальна потреба в даному виді ресурсів, нат. од.     

     Транспортний запас — визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача(рис.1.3).

     Підготовчий час — час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів(рис.1.3).

     Технологічний запас — включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, розкроювання матеріалів) (рис.1.3).

      Поточний (складський запас) — норма оборотних  коштів залежить від частоти та рівномірності  поставок матеріалів, рівномірності  їх споживання у 

      

      

        
 
 
 
 

     

       
 
 
 
 
 

 
 

       
 

       
 
 
 

     Рисунок 1.3 Визначення запасів 

     виробництві. У норму оборотних коштів, як правило, включають поточний запас у розмірі 50 % тривалості інтервалу між поставками(рис.1.3).

     Гарантійний запас — створюється з метою  запобігання наслідків можливих перебоїв у постачанні. Норма оборотних  коштів на страховий запас встановлюється, як правило, в межах 50 % поточного  запасу(рис.1.3)[18].

     Норматив  оборотних коштів щодо допоміжних матеріалів розраховується множенням норми  на величину одноденного їх витрачання за кошторисом витрат на виробництво. Норми за видами і групами допоміжних матеріалів розраховуються в такому самому порядку, як і для основних матеріалів.

     Норматив  оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива (крім газу), що використовується як для технологічних  цілей, так і для господарських  потреб виробництва. Величина нормативу  оборотних коштів визначається за методом, аналогічним методу розрахунку нормативу  оборотних коштів на основні матеріали.

     Норматив  оборотних коштів щодо тари визначається множенням норми, вираженої в  гривнях, на обсяг товарної продукції  в оптових цінах підприємства у плановому році. Норма оборотних  коштів на тару визначається в гривнях  на 1000 грн товарної продукції (діленням потреби в оборотних коштах на тару в плановому році на товарну  продукцію в цінах реалізації).

     Норматив  на запасні частини для ремонтів машин визначається з урахуванням  їхньої вартості за початковою оцінкою  і норми оборотних коштів.

     Норматив  для малоцінних та швидкозношуваних предметів визначається окремо для  кожної групи незалежно від характеру  їх використання у виробництві: господарський  інвентар, спеціальний одяг і взуття, спеціальний інструмент і пристосування  і т. д.

     Норматив  оборотних активів у незавершеному  виробництві повинен забезпечувати  ритмічний процес виробництва і  рівномірне надходження готової  продукції на склад.

     Норматив  виражає вартість початих, але не завершених виробництвом виробів, які  знаходяться на різних етапах виробничого  процесу.

     Норматив  оборотних коштів для незавершеного  виробництва (Н_нзв) визначається за формулою: 

                                                  Н_нзв = З · Д · К,                                             (1.6)

          де 3 — одноденні витрати за планом IV кварталу (тис. грн) — обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90;

          Д — тривалість виробничого циклу (днів) — тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі п на склад. Визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва;

           К — коефіцієнт зростання витрат — характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції[18]. 

     Обчислення  коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого  циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається за формулою: 

                                                           

                                                        _(1.7)

     де А — витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

          Б — наступні витрати, які включаються до собівартості продукції[18]. 

     Якщо  витрати на виготовлення одиниці  продукції за днями виробничого  циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат (К) визначається як середньозважений показник.

     Норматив  оборотних коштів для витрат майбутніх  періодів включає виробничі витрати, здійснені в певному плановому  періоді, і віднесені на собівартість продукції, котра випускатиметься  в наступні періоди.

     Норматив  оборотних коштів для витрат майбутніх  періодів (Н_мп) визначається за формулою:

                                              Н_м.п. = Р₀ + Р_п – Р_в,                                       (1.8)

     де  Ро — сума коштів, вкладених у  ці витрати на початок запланованого  періоду, за відрахуванням отриманих  банківських кредитів;

          Рn — витрати, що проводяться у плановому році, передбачені відповідними кошторисами;