Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів

     Рисунок 1.1. Складові елементи оборотних коштів підприємства 
 

     Оборотні  кошти — це грошові ресурси, які  вкладено в оборотні виробничі фонди  і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі  один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.

     Організація оборотних коштів включає:

• визначення складу і структури оборотних коштів;
• визначення потреби підприємства в оборотних коштах;
• визначення джерел формування оборотних коштів;
• розпорядження та маневрування оборотними коштами;
• відповідальність за зберігання та ефективне використання оборотних коштів.

     Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних  виробничих фондів і фондів обігу.

     Структура оборотних коштів — це частка вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній  сумі оборотних коштів.

     Структура оборотних коштів має значні коливання  в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури  витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції, проведення розрахунків).

     Склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і  готової продукції є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства.

     Розуміння специфіки структури оборотних  активів на підприємстві дає змогу  не лише краще управляти ними, а  й концентрувати увагу саме на тих ділянках, де має бути забезпечене  найефективніше їх використання. Це можна  віднести не лише до нормованих статей оборотних активів, а й до тієї їх частини, яка обслуговує сферу  обігу.

     Важливого значення також набуває класифікація оборотних коштів, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний  склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками.

       Залежно від участі у кругообігу  коштів:  

• оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди;
• оборотні кошти, авансовані у фонди обігу  

     За  методами планування:  

• нормовані;
• ненормовані  

     За  джерелами формування:  

• залучені;
• власні та прирівняні до власних;
• інші.  

     Залежно від ліквідності:

• абсолютно ліквідні кошти;
• швидко реалізовані оборотні кошти;
• повільно реалізовані оборотні кошти

     Залежно від ступеня ризику вкладання  капіталу:

• оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень;
• оборотний капітал з середнім ризиком вкладень;
• оборотний капітал з високим ризиком вкладень

     Залежно від стандартів обліку і відбиття в балансі підприємства:

• оборотні кошти в запасах;
• кошти;
• розрахунки;
• інші активи.

     Залежно від матеріально-речовинного утримання:

• предмети праці;
• готова продукція і товари;
• гроші і кошти в розрахунках[10].

 

     1.2 Необхідність і методи обчислення оборотних коштів. Поняття норм і нормативів оборотних коштів, їх розрахунок 

     Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних  коштів. Ця потреба є одним з  об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює  кожну складову поточних активів, має  відповідати потребам і можливостям  підприємства зі створення й реалізації продукції.

     Крім  того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних  господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

     Організація оборотних активів на підприємстві включає визначення потреби в  оборотних активах, їх складу, структури, джерел їх формування та регулювання, управління використанням оборотних  активів.

     Принципи  організації оборотних активів  на підприємстві такі:

• формування оборотних активів у розмірах, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу;
• раціональне розміщення наявних оборотних активів на підприємстві;
• самостійність підприємств щодо управління оборотними активами;
• контроль за ефективністю використання оборотних активів.

     На  практиці використовується два методи визначення потреби в оборотних  коштах: прямий і економічний.

     Метод прямого розрахунку:

     Забезпечує  розробку обґрунтованих норм і нормативів з урахуванням багатьох факторів, пов'язаних з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

     Визначення  потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

     Нормування  оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають  на господарську діяльність підприємств. Це:

• умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями (кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності);
• організація процесу виробництва (тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції);
• умови реалізації продукції (кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію).

     Заниження величини оборотних активів призводить до виникнення нестійкого фінансового  стану, затримки у виробничому процесі  і, як наслідок, зниження обсягів виробництва  і збуту. У свою чергу, завищення  норми оборотних активів знижує можливість підприємства здійснювати  капітальні вкладення з метою  розширення виробництва. Вилучення  оборотних активів із кругообігу (чи то запаси готової продукції  чи припинення виробництва, зайві сировина і матеріали) вимагає додаткових витрат на їх обслуговування, що є для  підприємства дуже дорогим. А вільні грошові кошти можна використати  більш раціонально для одержання  додаткового доходу.

     Нормування  оборотних активів на кожному  підприємстві відбувається відповідно до кошторисів затрат на виробництво  і невиробничих потреб, бізнес-плану, який відображає всі сторони комерційної  діяльності.

     Нормування  оборотних активів становить  собою досить трудомістку аналітичну діяльність, у процесі якої розробляються  норми і нормативи.

     Норма оборотних активів — це відносна величина, що відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу запасів  товарно-матеріальних цінностей. Вона, як правило, встановлюється в днях, але можуть використовуватись також  інші відносні значення.

     Норматив  оборотних активів — це мінімально необхідна сума грошових коштів, що забезпечує підприємницьку діяльність підприємства.

     На  відміну від норми норматив оборотних  активів встановлюється на конкретний період: квартал, рік. Розрахунок нормативу  здійснюється на основі кошторису витрат, і оскільки останній періодично змінюється, виникає необхідність коригування  нормативів. При цьому слід враховувати  і витрати, не передбачені кошторисом: матеріали і запчастини для капітального ремонту, здійснюваного господарським  способом, паливо для житлово-комунальних  господарств тощо.

     Таким чином, нормування оборотних коштів здійснюється в такому порядку.

     1. Визначення норм запасів за  статтями нормованих оборотних  коштів.

     Норма оборотних коштів — це відносний  показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях.

     2. Встановлення одноденного витрачення  матеріальних цінностей, виходячи  з кошторису витрат на виробництво.

     3. Визначення нормативу оборотних  коштів за кожною статтею у  грошовому вираженні проводиться  множенням одноденних витрат  у грошовому вираженні на відповідну  норму запасу в днях.

     4. Розрахунок сукупного нормативу,  або загальної потреби в оборотних  коштах, на підприємстві проводиться  підсумовуванням нормативів за  окремими статтями.

     5. Визначення норм та нормативів  за окремими статтями оборотних  коштів для підрозділів підприємств,  де використовуються матеріальні  цінності та виготовляється продукція.

     За  способами планування та нормування оборотні засоби поділяються на нормовані  та ненормовані. Нормовані оборотні засоби забезпечують мінімум обігових засобів, необхідний для безперебійного функціонування підприємства. Ненормовані оборотні засоби являють собою додаткові засоби, що направляються, як правило, на розширення виробництва. Таким чином, до нормованих належать оборотні фонди підприємства, а до ненормованих - фонди обігу.

     Нормування  оборотних засобів полягає в  розробці норм по видах товарно-матеріальних цінностей і витрат, а також  заходів, що сприяють підвищенню ефективності використання оборотних засобів.

     Для забезпечення безперебійного процесу  виробництва і реалізації продукції  підприємства користуються типовими чи власними нормами оборотних засобів  по видах товарно-матеріальних цінностей  і витрат, виражених у відносних  величинах (днях, відсотках і т.д.), і нормативами оборотних засобів  у грошовому вираженні.

     При нормуванні оборотних засобів необхідно  враховувати залежність норм від  наступних факторів:

• тривалості виробничого циклу виготовлення продукції;
• погодженості і чіткості в роботі заготівельних, обробних і випускаючих цехів;
• умов постачання (тривалості інтервалів постачання, розмірів партій, що поставляюся,);
• віддаленості постачальників від споживачів;
• швидкості перевезень, виду і безперебійності роботи транспорту;
• часу підготовки матеріалів для запуску їх у виробництво;
• періодичності запуску матеріалів у виробництво;
• умов реалізації продукції;
• системи і форми розрахунків, швидкості документообігу, можливості використання факторингу.

     Розроблені  на підприємстві норми по кожнім елементі оборотних засобів діють протягом ряду років. Однак у випадку істотних змін технології й організації виробництва, номенклатури й обсягу продукції, адрес  кооперованих підприємств, цін попиту і кредитної політики норми оборотних  засобів уточнюються з урахуванням  відповідних реагентів.

     Нормуються  наступні елементи оборотних засобів:

• виробничі запаси;
• незавершене виробництво;
• витрати майбутніх періодів;
• готова продукція на складі підприємства;
• засоби в касі на збереженні.