Небанківські фінансово кредитні установи

Законодавство України не містить обмежень щодо кола юридичних осіб, які можуть здійснювати діяльність з надання  послуг фінансового лізингу.

Факторингові  компанії – фінансова установа, яка здійснює в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок  цих осіб, операції з придбання  права вимоги на виконання зобов'язань  у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог  та прийом платежів, з метою отримання  прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. 

2.3 Інвестиційні фінансово-кредитні  установи

Усередині групи інвестиційних посередників можна виокремити:

- інвестиційні  фонди;

– фінансові  компанії;

– кредитні товариства, спілки тощо.

Інвестиційний фонд – це сукупні активи, які  формуються за рахунок коштів інвесторів (фізичних та юридичних осіб) з метою  отримання прибутку від інвестування цих коштів в цінні папери, корпоративні права, нерухомість тощо.

Активи  інвестиційного фонду належать його інвесторам на правах спільної власності. Участь кожного інвестора в інвестиційному фонді підтверджується володінням цінними паперами цього фонду: інвестиційними сертифікатами чи акціями.

Професійне  управління коштами фонду забезпечує зростання вартості активів фонду. Джерелами такого зростання можуть бути:

·  зростання  ринкової вартості активів, в які  проінвестовано кошти фонду;

·  дохід  від торгівлі цінними паперами, які  є в портфелі фонду;

·  проценти та дивіденди від активів, які  є в портфелі фонду.

Дохід кожного інвестора забезпечується зростанням вартості його частки в  сукупних активах фонду.

Фінансові компанії (це небанківські інститути  кредитної системи, що спеціалізуються  на кредитування продаж споживчих товарів  з відстрочкою платежу.

Фінансові компанії можуть бути створені як самостійні юридичні особи на акціонерних чи пайових засадах або ж як окремі структурні підрозділи, філії, дочірні  підприємства банків і страхових  компаній, що відображає прагнення  останніх опанувати відповідні сектори  ринку кредитних послуг. Крім того, фінансові компанії можуть створюватись промисловими фірмами (виробниками  споживчих товарів.

Ресурси фінансових компаній формуються шляхом випуску власних боргових зобов’язань (як правило, облігацій або векселів. Крім того, фінансові компанії можуть використовуватися короткостроковими  кредитами комерційних банків.

Основною  функцією фінансових компаній є надання  кредитів покупцям споживчих товарів  шляхом придбання у торговельних фірм боргових зобов’язань, якими були оформлені відповідні продажі.

Кредитні  спілки – неприбуткові організації, засновані фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних  засадах з метою задоволення  потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок  об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна  спілка створюється на підставі рішення  установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак:

·  мають  спільне місце роботи чи навчання;

·  належать до однієї професійної спілки, об'єднання  професійних спілок;

·  іншої  громадської чи релігійної організації;

·  проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.

Членами Кредитної спілки можуть бути:

·  громадяни  України;

·  іноземці;

·  особи  без громадянства, що постійно проживають на території України;

·  об’єднані  спільним проживанням, місцем роботи, навчання, членством у громадській  організації і т.д.;

·  мають  повну цивільну дієздатність;

·  не позбавлені волі та не мають непогашеної  судимості за корисливі злочини.

Кредитні  спілки є фінансовими установами, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг передбачених Законом України «Про кредитні спілки». 
 
 
 

Висновок

Загальними  рисами у процесі формування фінансової системи пострадянської України  була децентралізація, утворення та формування недержавних фінансових установ, зменшення рівня контролю над ними з боку держави. Розглядаючи  структуру фінансової, зокрема, банківської  системи нашої держави, можна  зробити висновок про її відповідність  загальноприйнятим європейським моделям, як приклад – схожість системи  універсальних комерційних банків України та Німеччини. В рамках загальносвітової тенденції до універсалізації діяльності фінансових структур, банки займають домінуюче становище. Проте небанківські фінансові установи завойовують  ринок фінансових послуг досить активно. На сьогодні основними причинами  такого поступу можна назвати:

– стрімкий розвиток фондового ринку та сек’ютиризація активів;

– необхідність задоволення вузького попиту при якому присутність банків обмежено;

– потреба  в більш прибутковому інвестуванні заощаджень домашніх господарств;

– спроби зменшення тиску жорстких вимог  банківського кредитування.

Зростання конкуренції на вітчизняному ринку  фінансових послуг відображається на розширенні спектру фінансових послуг, котрі у свою чергу допомагають  формуванню стабільності та добробуту  громадян. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1.  Ватаманюк  З.Г., Дорош О.Л. Небанківські фінансові  інститути у країнах Західної  Європи // Фінанси України. – 2003. – №12. – С. 98–106.

2.  Гроші  та кредит / За ред. Б.С. Івасіва.  – К., 1999.

3.  Гроші  та кредит: Підручник/ Під заг.  ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

4.  Деньги, кредит, банки / Под ред. О.И.  Лаврушина. – М., 1998.

5.  Лисенков  Ю.М., Коротка Т.А. Грошово-кредитні  системи зарубіжних країн. –  К.: Зовнішня торгівля, 2005. – 118 с.

6.  Мишкін  Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. – К., 1998.

7.  Страхування:  Підручник./ Керівник авт. кол.  і наук. ред. Осадець С.С. –  К.: КНЕУ, 1998. -528c.

8.  Усоскин  В.М. Современный коммерческий  банк: управление и операции. –  М., 1993.

9.  Ходаківська  В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових  послуг: теорія і практика: Навч. посібник – К.: ЦУЛ, 2002. – 616 с. 

10.  Шамова  І.В. Грошово-кредитні системи  зарубіжних країн: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,

11.  Закон  України «Про банки та банківську  діяльність»

12.  Закон  України «Про лізинг» (із змінами,  внесеними Законом України від  14 січня 1999 року №394-XIV).

13.  Закон  України «Про кредитні спілки».