Митна політика ЄС

3. Налагодження ефективної взаємодії з митними службами суміжних держав та країн-найбільших торговельних партнерів України в цілях виявлення корупційних тіньових схем у зовнішньоекономічній діяльності та організованих угруповань, що ведуть злочинну діяльність у зовнішньоекономічній сфері та займаються легалізацією (відмиванням) кримінальних коштів.

4. Досягнення певного прогресу в напрямку створення, підготовки до впровадження і розвитку системи електронного декларування товарів декларування і формування "білого переліку" суб'єктів ЗЕД у відповідності до концепції "уповноважених економічних операторів", розробленої Європейським Союзом та Всесвітньою митною організацією, що в значній мірі наближує законодавство України з митних питань до законодавства Євро-союзу та сприяє прискоренню й спрощенню процедур здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів.

5. Вжиття низки заходів  щодо нормативного забезпечення недопущення ввезення на митну територію України продуктів харчування незадовільної якості, зокрема м'ясопродуктів. В результаті вжитих заходів відбулося зменшення загальних обсягів імпорту м'яса та харчових нутрощів. Тенденції до зниження обсягів імпорту м'яса до України спричиняють позитивний вплив на нарощування обсягів виробництва цієї продукції вітчизняним товаровиробником.[17]

Разом із тим, необхідно відзначити низку проблемних чинників сучасної митної політики України.

1. Відставання митного контролю від сучасних потреб пропускної здатності та світових стандартів контролю товарів. Зростання товаропотоків висвітлило такі проблеми митного контролю як: суттєві часові витрати на 
   проведення митних процедур, застарілі механізми технологічного пропуску товарів, неможливість збереження норми чинного законодавства про 100 % фізичний контроль товарів, які переміщуються через кордон України тощо.
2. Поширена практика викривлення митної вартості імпортованих товарів. Значна лібералізація ставок ввізного мита, в результаті чого передбачено нульову ставку ввізного мита на 30,9 % від усієї кількості товарних позицій, ставки на рівні від 0 до 5 % - на 30,3 %, та ставки на рівні від 5 до 10 % - на 20 %, не зняла проблем поширеної в Україні практики маніпуляцій з митною вартістю товарів. З посиленням інтенсивності імпортних потоків та високим завантаженням митних контролюючих органів можливо очікувати збільшення зловживань саме в цій сфері, коли висока фізична завантаженість відповідних органів не дозволить ретельно виявляти вказані порушення.
3. Нарощування обсягів та темпів приросту розрахунків  за  експортно-імпортними операціями через офшорні зони. Зростання 
   вагомості експортно-імпортних операцій з розрахунками через офшорні зони створює широкі можливості для маніпуляцій з цінами контрактів, спрямованих на виведення доходів та ухиляння від сплати податків, що становить суттєву загрозу для стабільного економічного зростання та задоволення національних інтересів держави.
4. Збереження тенденцій до суттєвого розриву між кількістю зареєстрованих в Україні учасників зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) та їх фактичною активністю в сфері зовнішньої торгівлі. Назріла необхідність ретельного вивчення цього становища на предмет ймовірних зловживань у відповідній сфері, а також з'ясування перешкод здійсненню ЗЕД в офіційному правовому полі.[17]

Зважаючи на відзначені тенденції та умови функціонування митної політики в Україні, пріоритетами підвищення дієздатності політики держави у цій сфері мають стати:

• підвищення рівня захисту національних інтересів держави за допомогою інструментів митної політики з одночасним збалансованим впровадженням міжнародних вимог та стандартів;
• забезпечення подальшого впровадження в митних органах уніфікованих технологій митного контролю та митного оформлення, 
  які безперервно охоплюють всю послідовність руху товарів і транспортних засобів під час перебування їх під митним контролем, з метою створення умов для поступової адаптації митних технологій до роботи з інформацією про товари та транспортні засоби;

- створення максимально сприятливого середовища для учасників зовнішньоекономічної діяльності з метою активізації здійснення ними експортно-імпортних операцій;

- підвищення ефективності оперативного виявлення та протидії негативним явищам в середовищі зовнішньої торгівлі, які є потенційними загрозами безпеці та інтересам держави;

• завершення розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, необхідність прийняття яких зумовлено 
  приєднанням України до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотської конвенції) та стосовно надання митним органам України права на проведення оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства в справах про контрабанду;
• забезпечення подальшого розвитку організаційно-правової основи для становлення митної науки шляхом активізації діяльності Наукової ради, розширення систематизованої бази вітчизняних та зарубіжних наукових 
  знань з митної справи, вдосконалення процесів замовлення та виконання наукових робіт;
• розроблення сучасних теоретичних основ для моделювання реальних процесів в оперативній та управлінській діяльності митної служби в умовах відповідності Рамковим стандартам ВМО.[17]

Реалізація  цих пріоритетів вимагатиме здійснення у найближчій перспективі низки заходів, які дозволять посилити рівень захисту національних інтересів держави, створити сприятливі умови для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, позитивно вплинути на соціальний та економічний розвиток України.

Ключовим  напрямком забезпечення ефективності митної політики України є легалізація та детінізація ЗЕД в Україні, орієнтовані на збільшення привабливості прозорої та добросовісної зовнішньоекономічної діяльності через скорочення бюрократичних, часових, технологічних та матеріальних витрат суб'єктів ЗЕД при перетині вантажами кордону України з одночасним посиленням відповідальності й санкцій за не доброчинні дії та зловживання.

В разі підписання Об'єднавчої угоди України з Євросоюзом українська митна політика буде формулюватися згідно з цією угодою. Після приєднання українська (у значенні національна) митна політика перестане існувати. Це буде пов'язано з відмовою України від права до незалежного встановлення митних ставок в оборотах з іншими країнами, а також приєднання до спільної митної зони.

Після приєднання України до спільної митної зони відбудуться зміни у митній політиці України. Їх напрямок визначатиметься пристосуванням до принципу вільного та необмеженого товарообміну в Євросоюзі, що є однією з підстав існування Європейського союзу. Основою вільного товарообміну є три найголовніші елементи: елімінація фіскального обмеження, елімінація позатарифного обмеження (кількісного та якісного), елімінація тарифного бар'єру - утворення митного союзу між країнами-членами.

Митний союз є етапом багатонаціональної інтеграції, протягом якого держави-члени такого утворення домовляються, укладаючи відповідний договір, скасувати будь-які митні збори, інші збори, які справлятимуть рівноцінний ефект, чи кількісні обмеження, що поширюються на членів договору. Вони також погоджуються узгодити спільний зовнішній тариф стосовно третіх країн.  Митному союзові притаманне існування єдиного зовнішнього тарифу, який застосовують усі держави-члени такого союзу до імпорту з третіх країн. Товари, імпортовані таким чином, підлягають разовому розмитнюванню і після цього можуть переміщуватися на спільній митній території. В Митному кодексі Спільноти (МКС) зібрано всі норми та положення митного законодавства у сфері торгівлі між державами Спільноти та третіми країнами в світлі зобов'язань ЄС у Світовій організації торгівлі.[10]

Створення митного союзу (1968 р.) було реалізоване всередині Спільноти скасуванням ввізного мита, кількісних обмежень та заходів еквівалентної дії у торгівлі між державами-членами, а зовні - запровадженням спільного митного тарифу та спільної торговельної політики. Скасування митних зборів і кількісних обмежень на імпорт-експорт та введення спільних митних тарифів - це лише деякі з головних досягнень Європейської Спільноти. Таким чином, розширення масштабів зовнішньоекономічної діяльності України та горизонтів зовнішньоекономічних зв'язків зумовлюють поглиблення інтеграції міжнародних вимог в національну практику митного регулювання України. Водночас при реалізації цих вимог мають бути враховані загрози забезпеченню національних інтересів України, зокрема: збільшення економічних збитків для держави у вигляді недонадходжень до бюджету внаслідок викривлення митної вартості товарів, завдання шкоди здоров'ю і безпеці споживачів, зростання контрабандних потоків тощо.

На даний  час існує необхідність підвищення ефективності національної митної політики в сфері невідкладного реагування на зовнішні загрози та оперативної протидії можливим негативним наслідкам таких загроз, в напрямку посилення забезпечення економічних інтересів держави й максимального врахування в національній системі регулювання міжнародних правил та вимог.[10]

Висновки

Митне право ЄС, необхідно в першу чергу звернути увагу на те, що мова йде не про галузь внутрішньодержавного (національного) права й не про простій сумі правових норм митних законодавств усіх держав, що входять у ЄС, а про правові норми, що є складовою частиною принципово іншої, особливої правової системи, не відомої раніше, - правової системи інтеграційного об'єднання 25 держав, яка носить наднаціональний характер і усе ще перебуває в стадії формування і піддана постійним змінам.

Одним з істотних ознак  даного інтеграційного об'єднання, яким є Європейський Союз, є те, що держави, що входять до його складу, утворюють між собою митний союз. Підписавши Римський Договір про установу Європейського Економічного Співтовариства 1957 року, статтею 9 якого передбачалося створення даного митного союзу, і встановивши на виконання своїх зобов'язань по створенню митного союзу з 1 липня 1968 року загальний митний тариф для всіх держав-членів ЄС, ці держави тим самим добровільно позбавили себе більшої частини свого митного суверенітету, передавши повноваження по правовім регулюванню в митній сфері «єдиному європейському законодавцеві». Із цього моменту правове регулювання митних правовідносин перестало бути предметом ведення держав-членів і стало винятковим предметом ведення ЄЕС. Другим найважливішим етапом становлення митного союзу ЄС стала кодифікація й систематизація правових актів ЄС в області митного регулювання - прийняття Митного Кодексу Європейського Співтовариства (утв. в 1992 році регламентом 2913/92, що й вступив у силу з 1 січня 1994 року) і регламенту 2454/93 про порядок застосування Митного Кодексу ЄС.

Однак не все коло митних правовідносин охоплений правовою регламентацією на рівні ЄС – деякі види цих правовідносин як і раніше регулюються національним законодавством держав-членів.

Отже, що ж входить  у предмет правового регулювання  митного права ЄС, будучи винятковим предметом ведення Європейського Союзу? На наш погляд, аналіз правових норм, що втримуються в джерелах європейського права, дозволяє зробити висновок про те, що предмет європейського митного права охоплює наступні 5 груп суспільних відносин:

1) відносини між ЄС і державами-учасниками ЄС по усуненню й недопущенню встановлення в торгівлі між державами-учасниками ЄС мит, імпортних зборів і інших платежів подібний ефект, що має, а також кількісних обмежень експорту й імпорту;

2) відносини між ЄС  і державами-учасниками ЄС по встановленню єдиної митної території ЄС і встановленню й порядку зміни єдиного для всіх держав-учасників ЄС митного тарифу, застосовуваного в торгівлі із третіми країнами (країнами, що не входять зі склад ЄС);

3) відносини між ЄС  і державами-учасниками ЄС по встановленню єдиних для всіх країн ЄС принципів переміщення товарів через митний кордон ЄС, включаючи встановлення єдиної товарної номенклатури, єдиних правил визначення країни походження товарів, єдиних митних процедур (включаючи правила митного оформлення товарів, приміщення товарів під певні митні режими), правил визначення розміру й порядку стягнення мит, виникнення й оплати (або повернення) митного боргу;

4) відносини між митними  органами держав ЄС і особами,  що переміщають товари й транспортні засоби через митний кордон ЄС, що виникають у зв'язку із зазначеним переміщенням;

5) відносини між митними  органами держав ЄС і особами,  що переміщають товари й транспортні  засоби через митний кордон  ЄС із приводу подачі скарги (апеляції) зазначеними особами на дії й розв'язку митних органів, за винятком дій і розв'язків, здійснених і прийнятих на підставі кримінально-правових норм.

Тепер послідовно розглянемо, у свою чергу, правове регулювання  яких сфер суспільних відносин в області  митної справи стосується компетенції держав-членів ЄС. Це наступні митні правовідносини, не охоплювані правовими нормами європейського митного права:

1) пов'язані із ввозом  на територію держави-члена ЄС  і вивозом з його території,  а також транзитом: 

- зброї й боєприпасів;

- товарів військового  призначення, 

- культурних цінностей, 

- медикаментів,

- неядерних відходів  промислового виробництва, 

- товарів, у відношенні  яких, держави-члени праві встановлювати  обмеження або заборони ввозу,  вивозу й транзиту в порядку,  передбаченому ст. 30 Договору про  Європейське Співтовариство (наприклад, деяких видів друкованої й відеопродукції - по мотиву захисту суспільної моралі (ст. 2 bis, ter Митного Кодексу Французької Республіки);

2) пов'язані із установленням  і порядком стягнення різних  спеціалізованих зборів (морського  ввізного мита, якому обкладаються товари, увезені на французькі заморські території й департаменти) і автомобільних, портових, аеропортових і інших зборів, заснованих, наприклад, на технічних характеристиках автомобільних, водних і повітряних транспортних засобів, а не на властивостях товарів (установлення яких не порушує положення ст.23 Договору про Європейське Співтовариство й у відповідності зі сложившейся практикою Суду ЄС допускається);