ВИСНОВКИ
На
основі проведеного дослідження
можна зробити такі висновки:
1.
Державний борг – це сума
фінансових зобов'язань держави
по відношенню до зовнішніх
кредиторів та сума заборгованості
держави по випущених і не
погашених державних внутрішніх
позиках. Державний борг є структурним
компонентом державних фінансів будь-якої
країни з розвиненими ринковими відносинами.
Управління державним боргом визначається
як сукупність заходів держави пов'язаних
з випуском та погашенням державних боргових
зобов'язань, визначенням ставок процентів
та виплатою доходу по державних цінних
паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням
курсу державних зобов'язань, визначенням
умов випуску нових державних цінних паперів.
Внутрішній
та зовнішній державний борг є
органічною складовою функціонування
економік переважної більшості країн
світу, потужним важелем макроекономічного
регулювання та інструментом реалізації
економічної стратегії. На жаль, в Україні
в ході трансформаційних процесів формування
державного боргу відбувалося хаотично.
Лише в останні роки розпочалося формування
послідовної та виваженої довгострокової
державної боргової політики..
2.
В процесі виконання курсової
роботи було обґрунтовано зміст
поняття «управління державним
боргом». Управління державним
боргом визначається як сукупність
заходів держави пов'язаних з випуском
та погашенням державних боргових зобов'язань,
визначенням ставок процентів та виплатою
доходу по державних цінних паперах, встановлення
ліміту боргу, підтриманням курсу державних
зобов'язань, визначенням умов випуску
нових державних цінних паперів.
3.
Розмір державних позик не
повинен перевищувати обсяги
державних інвестицій, аби не
покладати на наступні покоління
тягар сплати державних боргів.
Вирішення проблеми заборгованості
потребує в законодавчому порядку
відображення таких заходів: обґрунтування
нової державної заборгованості, розробка
прозорих та переконливих критеріїв надання
державних гарантій, встановлення оптимальних
розмірів внутрішнього та зовнішнього
державного боргу, вдосконалення системи
управління та обслуговування державного
боргу.
4.
Дослідження динаміки і структури
державного боргу України дало
змогу систематизувати етапи
його формування. Перший етап
характеризується залученням кредитів
Національного банку України
та утворенням зовнішнього боргу
шляхом отримання іноземних кредитів
під гарантії уряду. Другий етап – отримання
зовнішніх позик від міжнародних фінансових
організацій та за рахунок випуску облігацій
внутрішньої державної позики з поступовим
заміщенням цими облігаціями кредитів
НБУ.
Останнім
часом запозичення уряду диктувались,
насамперед, необхідністю погашення
та обслуговування накопиченого боргу.
Можливості залучення коштів з внутрішнього
грошового ринку були майже вичерпані.
Незважаючи на відносно низьку ефективність
внутрішньої державної позики в Україні,
державні облігації є необхідним фінансовим
інструментом, який при належному використанні
може бути важливим джерелом фінансування
державних витрат. Для вдосконалення механізму
функціонування державної позики необхідно
гарантувати довіру інвесторів; визначати
обсяги залучень державою коштів, виходячи
із реальних можливостей їх повернення;
запозичені кошти необхідно використовувати
в інвестиційних цілях; дотримуватися
тенденції збільшення строків обігу облігацій
та забезпечення їх дохідності.
5.
Крім класичної форми державного
внутрішнього боргу в Україні
утворився специфічний внутрішній
борг держави з виплати заробітної
плати працівникам бюджетних установ,
що є вкрай небезпечним для держави і може
призвести до соціальної напруги. Для
недопущення в майбутньому заборгованості
із заробітної плати та інших соціальних
виплат потрібно насамперед вдосконалювати
нормативно-правову базу, яка повинна
передбачати майнову і адміністративну
відповідальність за несвоєчасну виплату
заробітної плати та використання нетрадиційних
джерел погашення заборгованості.
6.
Зовнішні фінансові джерела потрібно
розглядати з точки зору їх
обсягу і з позицій ефективності
використання. При неефективному використанні
ресурсів потреба у їх кількості стає
необмеженою. Це обумовлює необхідність
встановлення межі залучення кредитів.
Питання подальшого залучення зовнішніх
фінансових ресурсів, необхідно вирішувати,
перш за все, з позицій ефективного їх
використання для економічного розвитку
країни.
7.
Зростання державного боргу призводить
до збільшення витрат на його
обслуговування. Управління державним
боргом повинно бути спрямовано
на збільшення терміну погашення
заборгованості та скорочення витрат
на обслуговування боргу, для цього в загальному
обсязі державних зобов'язань довгострокові
зобов'язання повинні займати центральне
місце.
8.
Нинішній рівень економічної
безпеки в Україні, з огляду
на триваючу тенденцію до швидкого
зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої
заборгованості, недостатній. Розміри
державного боргу в своїх абсолютних значеннях
можуть досягати досить великих розмірів,
проте борг завжди мусить знаходитися
в певній залежності відносно величини
ВВП. Перевищення показника державного
боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак
й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних
показників, починає становити загрозу
економічній безпеці країни.