Механізму впливу податкової системи, зокрема прямих і непрямих податків на здійснення діяльності підприємства

 
 
 
 
 

    

   Рисунок 1.1 - Структурно – логічна схема класифікації податків 

   За  формою оподаткування податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі (додаток А). Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування.

   Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

   За  економічним змістом об'єкта оподаткування  податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання й майно.

   Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна  плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.

   Податки на споживання сплачуються не при  отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.

   Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

   Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються  на загальнодержавні та місцеві.

   Загальнодержавні податки установлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються.[7,8] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Рисунок 1.2 Структурно – логічна схема місцевих податків і зборів 

   Місцеві податки (рис.1.2) установлюються місцевими радами народних депутатів, їхня особливість полягає в тому, що на відміну від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів. 

1.2 Методологічні підходи до оподаткування підприємства 

   Розміри ставок податку можуть змінюватися  відповідно до обраного методу оподаткування. Під методом оподаткування розуміють  механізм зміни ставок оподаткування  залежно від збільшення податкової бази. 
   Існує  кілька  основних  методів  оподаткування. 
   1. Рівне оподаткування — метод оподаткування, за якого однакова сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод припускає подушне оподаткування — самий стародавній і простий вид оподаткування. Цей метод не враховує майнового становища платника податків і тому застосовується лише у виключних випадках (цільові податки). 
   2. Пропорційне оподаткування — метод оподаткування, за якого встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об’єкта оподаткування. Приклад пропорційного оподаткування — податок на прибуток  підприємств. 
   3. Прогресивне оподаткування — метод оподаткування, за якого у разі зростання податкової бази збільшується ставка податку. Вибір прогресивного оподаткування оснований на визначенні дискреційного доходу, тобто вільного доходу, використання якого визначається в основному інтересами платника. Дискреційний доход являє собою різницю між сукупним доходом, отриманим платником, і  неоподатковуваним  мінімумом  доходів. 
   Метод прогресивного оподаткування передбачає використання кількох видів прогресії: 
   а) проста порозрядна прогресія. Її суть полягає у тому, що для загального розміру податкової бази встановлюються ступені (розряди) і для кожного розряду визначається сума податку, оклад в абсолютній величині; 
   б) проста відносна прогресія припускає встановлення для загального розміру податкової бази розрядів, за яких для кожного розряду визначаються різні ставки (як тверді, так і процентні). За цього методу ставка застосовується по всій базі оподаткування  залежно  від  загального  розміру  бази; 
   в) складна прогресія, що розділяє базу на податкові розряди. Але кожен розряд існує самостійно й обкладається окремо за своєю ставкою, яка не залежить від загального розміру податкової бази. Прикладом цієї прогресії є шкала прибуткового податку з громадян, коли підвищена ставка застосовується не до всього доходу, а тільки до його частини, яка перевищує певний рівень; 
   г) приховані види прогресії передбачають використання системи пільг для доходів, що входять у різні розряди. У такому разі розряди та ставки є незмінними і зовні не буде помітною яка-небудь диференціація оподаткування. 
   4. Регресивне оподаткування — метод, за якого при зростанні податкової бази відбувається скорочення розміру ставки. У цьому разі податкові стягнення пропорційні збільшенню оподаткованого об’єкта. В економічному розумінні регресивними є непрямі податки (акцизний збір, податок на додану вартість), оскільки за самою своєю підставою непрямі податки, що справляються зі споживання, неминуче мають поголовний характер, тобто не розрізняють, хто споживає, чи може він бути визнаний податним суб’єктом, чи ні. 
   5. Змішане оподаткування передбачає поєднання окремих елементів зазначених вище методів оподаткування. Відбувається начебто дроблення податкового об’єкта, за якого для окремих його елементів використовують різні методи оподаткування [9,10,11].

   Порядок обчислення сум податків і зборів  

     Обчислення податку являє собою  сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів. Обов’язковість з обчислення податку покладається на платника податків, на податкові органи або на податкових агентів. Залежно  від  цього  розрізняють: 
   1) окладні податки — обчислює безпосередньо податковий орган; 
   2) неокладні податки — обчислює самостійно платник податків: 
   а) безпосередньо неокладні — обчислює сам платник податків; 
   б) опосередковано неокладні — обчислює податковий агент; 
   3) змішані податки – обчислюють на різних етапах і платник податків, і податковий  орган.  [12] 
   Основним положенням при обчисленні податків і визначенні об’єкта оподаткування виступає однократність, тобто ситуація, коли той самий об’єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за певний (податковий) період. Визначення оподаткованої бази (кількісного вираження об’єкта податку) необхідно для обчислення суми податку. Існує два основних методи формування бази: касовий і накопичувальний. Перший метод враховує момент одержання коштів та здійснення виплат у натурі. Цей метод називають касовим, тому що він враховує тільки ті суми (майно), які привласнені платником податку у певній юридичній формі (наприклад, отримані в касі готівкою, передані у власність через оформлення певних документів тощо). При застосуванні другого методу важливим є момент виникнення майнових прав і зобов’язань. Цей метод дістав назву “накопичувальний”  або  “метод  нарахувань”[13]. 
   У теорії оподаткування виділяють кілька способів визначення розміру оподаткованої бази. Основним способом є прямий, відповідно до якого визначаються реальні та документально підтверджені показники платника податку. Непрямий спосіб визначення оподаткованої бази виникає у разі відсутності або занедбаності у платника податку обліку доходів, витрат і об’єктів оподаткування, тоді працівники податкових органів визначають розмір оподаткованого доходу на підставі даних, отриманих у результаті перевірок діяльності інших платників податків. Умовний (презумптивний) спосіб визначення доходу — це спосіб, з допомогою якого розмір доходу громадянина, як правило, визначається на підставі побічних ознак — суми орендної плати апартаментів, що знімаються, тощо. Паушальний спосіб оснований на визначенні не умовної  суми  доходу,  а  умовної  суми  податку. 
   Розрахунок суми податку пов’язаний з визначенням податкового періоду — строку, протягом якого формується оподаткована база і визначається розмір податкового зобов’язання. Визначення податкового періоду по кожному виду податків має принципове значення для оподаткованої бази і відіграє велику роль при використанні санкцій за податкові правопорушення. Обчислюється податок у межах одного податкового періоду, але здійснювати це можна кількома способами [14,15]. 
   Існує два  основних  способи  обчислення  податку: 
   1. Кумулятивний — спосіб визначення об’єкта, за якого податкова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподаткована база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. На кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір податку, утриманого  раніше. 
   2. Некумулятивний — спосіб визначення податкової бази вроздріб. У цьому разі кожна частина доходу обкладається податком окремо, поза зв’язком з іншими джерелами доходів. Податковим законодавством України передбачене застосування обох способів, а також їх поєднання [16]. 

1.3 Податковий менеджмент на підприємстві 

   Податковий  менеджмент на підприємстві є найважливішою складовою фінансового планування в організації в  цілому  і  від  того,  наскільки  узгоджена  фінансово-господарська  діяльність  з  оподаткуванням,  залежить ефективність  функціонування  організації  та  її  фінансова  стійкість.  Управління податковими платежами українськими підприємствами в сучасний період також вимагає свого наукового розвитку.

   Корпоративний податковий менеджмент повинен стати однією з найважливіших функцій управління підприємством, яка, на жаль, поки не має належного теоретичного обґрунтування, а застосовується на практиці безсистемно і лише в цілях зменшення податкових платежів в бюджетну систему, використовуючи часто і незаконні методи, не враховуючи існуючих функціональних взаємозв'язків у внутрішній організаційній структурі підприємства.

   Питання податкового управління э предметом  дослідження багатьох російських і  зарубіжних учених. Значний внесок в розробку проблем теорії і організації  податкового менеджменту зроблений  такими економістами, як А.Д. Шеремет, Д. Лілак, Н.В. Радіонов, В.Т. Сусіденко, М. Севрук, Н.П. Лябушин, В.Н.Глазунов. Податковий менеджмент підприємства передбачає розробку управлінських рішень, спрямованих на формування фінансового потенціалу і підвищення його ефективності. Його основна мета не зводиться до абсолютної мінімізації податкових платежів, вона полягає в активному впливі на максимізацію чистого прибутку при заданих параметрах податкового середовища і ринкової кон'юнктури. Тобто, орієнтуватись необхідно не на тактику скорочення податків, а на стратегію оптимального управління підприємством. Найнадійніший спосіб оптимізувати податки - це оптимізувати всю діяльність підприємства таким чином, щоб вона здійснювалась найбільш ефективним способом. Такий підхід забезпечує більш значне і тривале скорочення податкових втрат на довгострокову перспективу [17].

   Згідно  з тенденціями щодо розвитку податкового  менеджменту в Україні, складовими системи податкового менеджменту  підприємства повинні стати наступні елементи[18]:

   1.Стратегія  оптимізації податкових зобов'язань з чітким планом її реалізації;

   2.Оптимізація  договірних відносин з контрагентами  через вибір типу договору, партнера  по бізнесу і умов операції; організація системи бухгалтерського  і  податкового  обліку,  що  дозволяють  оперативно  отримувати  об'єктивну  інформацію  для податкового менеджменту;