Механізм валютних опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

Механізм валютних опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

Зміст

Розділ 1.Валютні ринки  та валютні операції

1.1.Суть та поняття валютного опціону

1.2. Види валютних опціонів

1.3. Інституціональна класифікація  опціонів

Розділ 2.Характерні ознаки опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

2.1.Система функціонування валютних опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

2.2.Організація торгівлі  опціонними контрактами та система  маржі

2.3.Стратегії проведення  опціонних угод

Розділ 3.Стан та особливості  валютних операцій на біржових ринках України

3.1.Причини та особливості  застосування валютних опціонів  за сучасних умов в Україні

3.2.Опціонні стратегії  та хеджування опціонами

 

Розділ 1.Валютні  ринки та валютні операції

1.1.Суть та поняття валютного опціону

Опціон - це двостороння угода, яка надає покупцеві опціону право (але не зобов'язання) на купівлю чи продаж базових фінансових інструментів за фіксованою ціною протягом деякого періоду або на визначену наперед дату в майбутньому в обмін на опціонну премію. У перекладі опціон (від англ. option) означає вибір і саме можливість вибору є основною характеристикою опціонів. Предметом опціонної угоди можуть бути різноманітні фінансові інструменти: валюта, акції, індекси, цінні папери, кредити, ф'ючерсні контракти і т. ін.

Існують такі різновиди опціонних угод:

· опціонні угоди з товарами;

· опціонні угоди з цінними  паперами;

· валютні опціони.

Валютний опціон — двостороння  угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної  валюти за фіксованим курсом в узгоджену  дату або термін.

Валютні опціони — це не одне й те саме, що форвардні валютні  опціонні контракти, хоча схожість у  назві може вносити певну плутанину. Опціон дає право, а не обов’язок, на придбання або продаж обумовленої кількості іноземної валюти за вказаним в угоді курсом протягом визначеного строку. Він дає можливість одній зі сторін угоди виконати угоду або відмовитися від її виконання. А форвардний опціонний контракт укладається на придбання або продаж певної кількості іноземної валюти за визначеним наперед курсом у майбутньому. Він неодмінно має бути виконаний, оскільки це обов’язковий контракт.

Законом України «Про оподаткування  прибутку підприємств» дається визначення валютного опціона як документа, який засвідчує «...право придбати (продати) ...кошти на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту». Також визначено, що продавець опціона «...несе безумовне і безвідкличне зобов’язання щодо продажу ...коштів на умовах укладеного опціона...». Покупцеві ж надано право на відмову від виконання опціона у будь-який момент.

У світовій практиці залежно  від характеру валютообмінної операції розрізняють опціони:

колл (call option) — право купувати певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;

пут (put option) — право продавати  певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;

пут-колл (put-call), «стелаж» — право продавати чи купувати певну суму валюти за фіксованим курсом у встановлену дату (але не купувати і продавати одночасно).

Якщо дві сторони уклали опціонний контракт, то певною мірою  в привілейованому становищі  перебуває все ж таки покупець опціона. Продавець не має права  вибору щодо виконання опціона. Якщо покупець опціона колл вирішує виконати його, то продавець повинен продати  валюту. Аналогічно, якщо покупець опціона  пут вирішує виконати його, продавець  повинен придбати цю валюту. Таким  чином, рішення з приводу виконання або невиконання опціона залишається за покупцем, який виконує опціон, якщо це йому вигідно, або не виконує, якщо невигідно. За цю перевагу покупець сплачує продавцеві премію, яка залежить від тривалості опціона, різниці курсів при укладенні угоди та обумовлених у даній операції. Премію можна розглядати як страхову, що забезпечує покупцю опціона захист від несприятливих змін курсу, а продавцю — компенсацію за втрати від таких коливань. Адже якщо для покупця валюти сприятливим є зниження курсу, то для продавця вигіднішим є його зростання.

Ціна, яку платить покупець опціону його продавцеві за право виконання опціонного контракту, називається премією опціону.

Датою закінчення опціону  називають дату, на яку опціон може бути виконаний, проданий або куплений, а ціною виконання - ціну, за якою відбувається поставка базового активу.

При цьому розрізняють  опціони, які можуть бути виконані:

· тільки на дату закінчення (їх називають європейськими опціонами);

· в будь-який день від  дати укладення до дати закінчення опціону (американські опціони). Ці назви не пов'язані з місцем укладення опціонів. Як в Америці, так і в Європі організовують торги як американськими, так і європейськими опціонами.

Внутрішня вартість опціону  вказує на можливість отримати прибуток при його негайному виконанні, тобто  вона є різницею між тією величиною, яку треба було б заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без опціону, та тією, яку платять, скориставшись опціоном (ціною виконання).

Справді, якщо ціна базового активу на ринку вища за ціну виконання  опціону, то виконання опціону "колл" (тобто придбання базового активу за ціною, нижчою від ринкової) приносить  прибуток. Інакше виконання опціону "колл" не має сенсу, отже, його внутрішня вартість дорівнює нулю. Оскільки опціон не є обов'язковим до виконання, його внутрішня вартість не може бути величиною від'ємною.

Надбавка (премія) до опціону - це різниця між ринковою ціною опціону та його внутрішньою вартістю.

Розрізняють також опціони  з виграшем, без виграшу і з  програшем (опціони in-, at-, out-the-money).

Таблиця 4 Умови отримання  прибутків/збитків при виконанні опціонів

	Опціон "колл"	Опціон "пут"
Ціна виконання менша за ціну базового активу при виконанні опціону	3 виграшем (in-the-money)	3 програшем (out-the-money)
	Внутрішня вартість > 0	Внутрішня вартість = 0
Ціна виконання більша за ціну базового активу при виконанні опціону	3 програшем (out-the-money)	3 виграшем (in-the-money)
	Внутрішня вартість = 0	Внутрішня вартість > 0
Ціна виконання дорівнює ціні базового активу при виконанні опціону	Без виграшу (at-the-money)	Без виграшу (at-the-money)
	Внутрішня вартість = 0	Внутрішня вартість = 0

 

1.2. Види валютних опціонів

Існують такі різновиди валютних опціонів:

 Опціони на споти (options on spots). Американський колл (call) на спот — це контракт між покупцем та райтером (writer), тобто емітентом опціона. Покупець платить райтеру ціну (премію) за право (але не зобов’язання) купити обумовлену кількість валюти за обумовленою ціною (exercise або strike price) в обмін на іншу валюту в обумовлений період. Наприклад, колл на фунти стерлінгів може надати право купити валюту в будь-який момент часу з моменту підписання контракту до суботи напередодні третьої середи березня, червня, вересня чи грудня. Американський пут, що є симетричним, надає право продавати валюту. Європейські опціони виконуються тільки у визначені дати.

 Опціони на ф’ючерси (options on futures). Бувають тільки американські. Об’єктом контракту у даному разі є ф’ючерс. Ф’ючерсний контракт виконується в будь-яку дату обумовленого періоду, і держатель опціона колл отримує в цей момент весь належний йому за цей період прибуток. Останній перераховується зі створеного для цієї мети накопичуваного рахунку.

 Ф’ючерсні опціони (futures-type options). Покупець колла дає згоду щоденно платити райтеру суми, що відповідають здешевленню ринкової вартості колла, а райтер — платити покупцю у разі подорожчання колла. Додатково до цього райтер надає покупцю право купити обумовлену кількість валюти за договірною ціною. Пут є симетричним.

 Щодо особливостей  виписування валютних опціонів, принципів ціноутворення на ринку  та інших параметрів даних  фондових деривативів можна сказати,  що це є чи не найскладніші з існуючих на сьогодні валютних інструментів.

1.3. Інституціональна класифікація  опціонів

Опціонні контракти можна  поділити на два типи: біржові і  позабіржові.

Позабіржові опціони —  виписуються клієнту банком або  брокерською фірмою, пристосовані до вимог клієнта як за сумою, ціною  (тобто обмінним курсом), розміром премії, так і за строком дії опціонного контракту, який може бути подовжений за згодою сторін (контракти не мають стандартних умов, а все залежить від взаємної згоди сторін).

 Особливості:

• висока вартість опціонів через ризик неплатежу;
• відсутність обігу опціонів;
• низька вартість перепродажу.

Клієнт повинен тримати  опціон до дати його виконання й  або виконати його, або дозволити  терміну його дії проминути. Так, якщо клієнт вирішив не виконувати опціон, він може продати його тільки тому банку, в якого він купив опціон, тобто отримати терміновий прибуток, якщо банк дасть на це свою згоду. Тому позабіржовий опціон може мати тільки низьку вартість перепродажу. Банк купить опціон зворотно тільки у тому разі, якщо у нього залишилася внутрішня вартість, тобто для банку є інтерес виплатити якусь суму для ліквідації опціона, викупивши його.

 Ще одним варіантом  може бути закриття позиції  шляхом укладання зворотного  опціона. Наприклад, якщо початковий  опціон був на купівлю за  курсом форвард (колл-опціон), клієнт  може укласти пут-опціон для  продажу за курсом форвард  на ту саму суму і ту саму  дату виконання, а потім отримати  прибуток від різниці між двома цінами виконання (кол- і пут-опціонами).

 Біржові опціони — це стандартні контракти із зазначенням виду опціона (колл або пут), ціни страйк, указаної дати виконання, обсягів контракту, величини премії, якими торгують на біржах.

 Особливості:

• основна частина обсягу торгів не базується на відповідній комерційній угоді, а має спекулятивний характер;
• ціни мають набагато менший діапазон, ніж у позабіржових опціонів;
• недоліком є неможливість їх точного «настроювання» на потрібні суму і дату виконання.

Здійснення операцій на одній із опціонних бірж можливе лише членами цієї

біржі, які володіють місцем або орендують його на біржі. Тому приватні

особи і організації, які  бажають купити або продати опціони  на біржі,

повинні відкрити спільний рахунок з членом відповідної  біржі. Покупці

повинні заплатити організації  комісійні, через яку вони укладають угоду.

Розмір комісійних буде залежати від частоти і обсягів їх операцій.

Здійснення операцій на біржі можливе тільки за курсами, які склалися на

ринку, однак ні про які переговори між партнерами не може бути і мови.

Операції підтверджуються телексом на наступний день роботи. Покупцям не

дозволяють купувати опціони, якщо у них на рахунках недостатньо  коштів

для виплати премії або маржі з премії. Це з'ясовується у той же день,

коли виконується замовлення.

Нині позабіржові опціони  є предметом торгівлі у кожному світовому

фінансовому центрі. Найбільші  угоди укладають в Нью-Йорку і Лондоні, де

середній обсяг операції коливається від 15 до 25 млн. дол. США

Важко оцінити загальний  світовий торговий оборот опціонів. Приблизно

половина всіх операцій є прямими і здійснюються поза інститутом

брокерів, а тому майже неможливо отримати точну цифру цих операцій. Хоча приблизно можна передбачити, що позабіржовий обсяг операцій перевищує щомісяця 100 млрд. дол. умовної загальної суми.

Банк завжди виставляє  дві ціни за опціон: бажану ціну - це ціна, за яку

банк купить опціон, і  ціну, що пропонується - це ціна, за яку  банк

продасть опціон. Різниця між цими двома цінами називається спредом. Банк

завжди намагається купувати і продавати за найбільш вигідним курсом. Для

міжбанківських операцій, враховуючи, що коливання курсу є суб'єктивною

мірою, сторони домовляються про ціну коливання напряму або через брокера

і потім підставляють ці цифри в модель ціноутворення опціону, погоджуючи при необхідності курс операції, фактичну премію, дельту-коефіцієнт

хеджування.

Кожний тип опціону  має свої переваги й недоліки. Біржові  опціони часто

мають значно більш ліквідні ринки, ніж позабіржові опціони. Ціни

покупців і продавців  передаються по телебаченню або  їх легко отримати

безпосередньо на біржі, а  операції, як правило, можна здійснювати  без

будь-яких обмежень в обсязі. Однак біржові опціони передбачають певний