Лізинг як метод інвестування основних фондів в Україні

Отже,краще не вимагати від  лізингоодержувача обов′язкового викупу об′єкту, а залишити за ним право на відмовлення.

Також необхідні доповнення до закону ′′Про лізинг′′.Так,згідно з ста-ттєю №3 ,тільки суб′єкти підприємницької  діяльності можуть укладати

угоди фінансового  та оперативого лізингу.Незрозуміло,чому такі види юридичних осіб,як органи законодавчої та виконавчої влади і бюджетні  установи,що не є суб′єктами підприємницької діяльності,не можуть укладати договори лізингу з метою придбання високо-вартічних основних фондів(легкових,вантажних автомобілів, устатку-вання для лікарнь,меблів та обладнання для навчальних закладів) з поступовою випла-тою вартості такого майна.Тобто потребується роз-ширення кола суб′єктів лізингу,дозволивши його необмежене викори-стання фізичними та зареєстрованими юридчними особами.Таке роз-ширення надасть рівних прав щодо використання можливостей та переваг фінансового й оперативного лізингу підприємствами різних видів та різних форм власності.

Інша проблема,яка  не дає підняти економіку,так  це, дуже низька роль банків у сфері  лізингового бізнесу.

Процес становлення  лізингового бізнесу в Україні  можна умовно поді-

лити на два періоди.Перший припадає на 1989-1995 рр.,коли такі опе-рації  здійснювали лише комерційні банки.У  другому –з 1995 року й по сьогодні –у цій сфері працюють також спеціалізовані лізингові компанії створеніяк за участі банківського капіталу так і без нього.

Переломним  етапом становлення та розвитку лізингових відносин стало друге піврічча 1997 року та січень 1998 року,коли було прийнято основнізаконодавчі акти,що регулюють  цей вид діяльності.

Розвиток лізингу в  Україні стримується через багато причин загаль-ного характеру.

Насамперед  даються взнаки відсутність державної  програми розвитку

лізингу,низька кваліфікація спеціалістів,які обслуговують ринок  цих по-слуг.Лізингові компанії фінансово  слабкі,оскільки цілковито залежать від засновників,їм нерідко бракує коштів для придбання саме того об-ладнення,яке зацікавить виробників як потенційних лізингоотримува-чей.Так,засоби транспорту десятки тисяч доларів США за одиницю, обладнання для харчової промисловості(наприклад,млин) –200-700 тисяч доларів,лінія для виробництва скляної тари –8 млн.дол. і т.д.

Для більшості вітчизняних  бізнесменів,які працюють у даній  галузі,це астрономічні ціни.

  Механізм реєстрації  та вилучення об¢єктів лізингу недосконалий, встановлено надто низькі норми амортизації майна,не сформовано вторинний ринок обладнання(а це гальмує розвиток оперативного лізингу), не налагоджено облік статистичних форм лізингових опе-рацій. До цього слід додати,що не спрямовані на підтримку цієї справи податкове,митне та валютне законодавство.

Так,Закон ¢¢Про податок на додану вартість¢¢ містить очевидні супе-речності.У статті 1 зазначено,що лізинг –це продаж послуг,отже є об¢єктом обкладання податком на додану вартість; а згідно з статтею 3 передача майна у користування та виплата лізингового платежу не входять до переліку операцій,які обкладаються ПДВ.Така невиз-наченність обходиться недешево.Зважаючи на те,що об¢єктами між-народного лізингу є виробниче обладнання ,автотранспорт , тощо, доводиться сплачувати значні суми.Відтак міжнародний лізинг на території України не скоро набуде бажаного розвитку.

Лізинг розвивається в  Україні якось однобоко.Так,договори операти-вного лізингу майже не укладаються,оскільки партнерські стосунки суб¢єктів лізингової діяльності в Україні не назвеш міцними,до того ж цей вид лізингу приносить низькі прибутки. Потребує вирішення про-блемна ситуація,за якої суб¢єктом лізингової угоди в Україні не може бути фізична особа.У країнах Європи та в США такі договори,укладені компаніями з фізичними особами,особливо поширені на ринках нерухомості та легкових автомобілів.

Зважаючи на зазначені  фактори,українські банки надають  перевагу опосередкованій участі в  лізинговому бізнесі –створюють лізингові компанії.Тобто йдеться  про непряму участь банківського капіталу у лі-зинговому бізнесі.Але,навіть обравши такий шлях,банк наштовхуєть-ся на досить відчутну перепону –сума,яку він має право інвестувати, не повинна перевищувати 25% від його власного капіталу.Відтак не-великі та низьколіквідні комерційні банки не в змозі брати участь у лі-

зингової діяльності.

Започаткував  становлення ринку лізингових послуг АКБ ¢¢Україна¢¢.У 1996 році при банку було створено Фінансово-лізинговий дім.Сього-дні в Україні діють також лізингові компанії ¢¢Аваль-лізинг¢¢,¢¢Укрексім лізинг¢¢ та Харківська регіональна лізингова компанія ¢¢Реал банк¢¢.

Укладений договір  між ¢¢Реал банк¢¢ та Державним лізинговим фон-дом (ДЛФ),копманія працює частково на отримані від нього бюджетні кошти.Так,у вересні минулого року на її рахунок надійшло 3 млн.грн. Об¢єктом цієї угоди є сільськогосподарська техніка,яку надають у лізинг під 15% річних у середньому на 5 років.Для порівняння : за задійснення лізингової операції компанія ¢¢Аваль-лізинг¢¢ нараховує до 30% річних. Така послуга вигідніша,ніж отримання кредиту в банку.

У перспективі,після  внесення відповідних змін до законодавчо-нормативної бази України,доцільно поширити практику прямої участі банків у лізинговому бізнесі.Здійснюючи лізингові операції,банк відкриває для себе джерело нових доходів у вигляді компенсійних витрат.Позитивним моментом є також те,що заставою слугує майно,яке надаєтьсяу лізинг.

 

 

 

Розділ3.Майбутній розвиток лізингу.

 

На сьогоднішній час,враховуючи відсутність у підприємств  власних засобів і їх тяжке  фінансове становище,розвиток лізингу  являється практично єдиною можливістю придбання необхідного обладнення машин і інших основних засобів.Важливо,що сфера лізингового зако-нодавства активізує розширення збуту продукції,а не напівфабрикатів або сировини.

Лізинг-це дещо середнє між договором оренди і договором надання кредиту.

До приняття закону лізингова діяльність у вітчизняній  економіці час-тково регулювалася Цивільним кодексом ,Законом ¢¢Про оренду¢¢, пос-тановами Кабінету Міністрів України від 18.09.97р.№3031 ¢¢Про ство-рення державного лізингового фонду¢¢.Але навіть за відсутності за-кону ¢¢Про лізинг¢¢ в Україні все таки функціонував ряд лізингових ком-паній,об¢єднаних у Всеукраїнську асоціацію лізингу ¢¢Укрлізинг¢¢.

Найгодовніше  завдання на теперишньому етапі і в майбутньому для суб¢єктів лізингової діяльності- це створити потребу в лізингових послугах,тобто сформувати кон¢юктуру лізингу.

Україні потрібно також організувати тісне співробітництво  з європейс-кою асоціацією лізингових компаній та вжити на урядовому рівні заходів до приєднання до Оттавської конвенції 1988 про міжнародний лізинг.

Лізинг потрібен Україні  з багатьох міркуваннь:

● можливість одержати додаткові інвестиції від іноземних  партнерів;

● лізингові  операції залучають великі кошти  банків,АТ,тощо; 

● привабливий для споживача- через оренду основних засобів госпо- дарських товариств.

До порівняння: Якщо підприємство закуповує необхідне  обладнення зарахунок власних коштів та довгострокових банківських кредитів,то фінансує це із фонду розвитку,що формується з прибутку після його оподаткування,ПДВ,операції купівлі-продажу.

Зовсім інший механізм фінансування виробничих інвестицій вступає  вдію при укладенні контракту  по наданні лізингових послуг.

Орендні платежі,сплачувані орендарем входять до собівартості продукції,а після повної сплати вартості орендованого обладнення підприємство,як правило стає його власником.У даному випадку кошти що витрачені як орендні платежі,так і на викуп орендованого устаткування,формується з прибутку підприємства до його оподат-кування.

Лізинг вигідний не тільки лізингоотримувачу,а й орендодавачу, бо передбачає 100% покриття всіх капітальних  витрат,а при укладенні контрактів лізингу в міжнародному маштабі- можна отримати додатко-ву економію коштів компаній-орендавців,зарахунок  різниці між подат-ковими ставками,які діють у різних країнах.

Лізинг вигідний і державі,бо борг підприємств іноземним  лізингода-вачам не зараховується  до загальної фінансової заборгованності  країн-імпортерів.

Отже,лізинг можна  розглядати як один з методів інвестування, здатний значно пожвавити процес оновлення виробництва та вход-ження України в структуру світового ринку.

Лізинг може сприяти просуванню вітчизняних машин і устаткування на внутришній та зовнішній ринок.Велику роль у розвитку цієї форми під-приєницької  діяльності може відіграти створення  іноземними банками і фірмами  сумісних лізингових коипаній.Це дозволе не тільки використовувати в народному господарстві передову техніку але й засвоїти значний досвід іноземних компаній у сфері лізингових операцій.

Для виготовлювача технічних  засобів лізинг розкриває такі перспек-тиви : створюються передумови для зниження витрат на рекламу, вивчення ринку,пошук споживача.Ці послуги надає лізингова ком-панія,а виробник може зконцентрувати свої ресурси на випуску машин і обладнання.

В особі лізингової компанії виготовлювач знаходе постійного і надійного партнера,який готовий :

сплатити всю  вартість устаткування,з¢являється можливість включити у список потенціальних покупців технічних засобів тих споживачів,які через нестачу власних або запозичених коштів,опинилися б поза сфе-рою економічних інтересів виробника,тобто позбули б його потенціа-льного прибутку.

Також лізинг надає значні переваги орендодавачу.Наприклад :

●розширення номенклатури продукції,з якою він встуває  на внутришніх та зовнішніх ринках;

●забезпечення реалізації технічних засобів і  надання послуг,продаж яких за інших умов невигіден;

●збільшення економічної  ефективності машин і устаткування,що зда-ються в доагострокову оренду,шляхом відбору вигідних контрактів.

Нарешті лізингові операції дають можливість :

●одержати необхідне майно  підприємству без значних капітальних

витрат;

●частково усунути ризик,мов¢язаний з моральним зносом основних засобів;

●податкові пільги орендарю,тому що орендна плата виступає у формі  операційних вират і не оподатковується.

 

Висновки.

 

Україна стала на шлях глибоких соціально-економічних перетво-рень, неодмінною умовою успішного здійснення яких є розвиток виробничої сфери.Усім відомо,що нині виробничо-технічна база нашої держави перебуває в  стадії занепаду: процес заміни застарілих та зношених машин та обладнання,по суті припинено.

Безперечно,що в Україні  ще не скоро буде створено політич-ні,економічні й організаційні умови,які могли б залучити ефективні іноземні інвестиції в потрібних обсягах та формах.Внутришні ж нако-пичення переважної більшості діючих підприємств різних форм влас-ності,доведених до глибокого кризового стану,мізерні й продовжують з року в рік зменшуватися.Довгострокове кредитування виробництва комерційними банками є високоризковим і майже припинилося.

Тому необхідно використовувати  альтернативні методи фінансу-вання  витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію вироб-ництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг- ефективний інструмент оновлення основних фондів без значних одноразових витрат капіталу.

Активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України  може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної перебудови економіки.

Незважаючи на економічні переваги впровадження лізингу ,в Україні  він не дуже поширений.Можна назвати  багато факторів,що стримують його розвиток,але головним з них є  відсутність нормативно-правової бази,яка б досконало регулювала б лізингову діяльність.Закону Украї-

ни ′′Про  лізинг′′,прийнятого Верховною Радою  у грудні 1997 року,недо-статньо для  стимулювання розвитку лізингового  бізнесу.

Більшості підприємств  та іншим господарським структурам буде ви-

гідно укладати договори лізингу, бо як відомо операції лізингу потре-бують менше коштів,ніж,наприклад,ортимання  кредиту.Звісно відсоток

за користування кредитом може бути дуже високим,що спричинить де які труднощі в поверненні кредиту,а  використання лізингу забезпечить   

по-перше -задоволення підприємства в необхідних фондах,по-друге,витрати за користування орендуємого майна будуть мен-шими,ніж закористування кредитом,необхідного для придбання обла-днання.

Використання  лізингу дасть можливість оновлення  основних фондів, залучення інвестицій,що позитивно вплине на фінансовий стан підприємства.

 

 

Задача :

Визначити внутришню норму рентабельності по інвестиційному проекту ,яка має  такі дані :
Грошовий  потік			8000
1-й рік			2000
2-й рік			3000
3-й рік			3000
Норма дисконту			15%
Обсяг інвестицій			5000
Рішення :
1.Визначаємо  справжню вартість:
PV=P0+P1+P2+Pn					PV	5980,11
2.Визначаємо  ЧПД:
ЧПД=ГП-ІК					ЧПД	980,11
3.Визначаємо  індекс прибутковості:
ІП=ГП/ІК					ІП	1,19602
4.Період окупності інвестицій :
ПО=ІК/Гпсер					ПО	2,50832
5.Внутришня  норма доходності та
Зіставляємо її з вартістю капіталу :
R=IK/ГПfv					R	0,625
ВНД ;ГП=ІК