Критерії оцінювання санації та показники її ефективності

На дані періоди підприємство виявилося повністю неплатоспроможним, баланс назвати ліквідним не можна. І відновити втрачену платоспроможність буде дуже нелегко, про що свідчать приведені розрахунки і динаміка показників.

Проведений аналіз фінансової стійкості показав, що господарюючий суб'єкт знаходиться в незадовільній ситуації. Подібні зсуви в об'ємі і структурі фінансових результатів привели до значного падіння рівня показників рентабельності активів і пасивів. Тобто сильно знизилася ефективність роботи ПАТ "Ланнівський молочноконсервний комбінат".

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності санації

В Україні структура та вимоги стосовно розробки програми санації затверджені Фондом держмайна України в „Положенні про порядок погодження планів санації щодо господарських товариств та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію", а також плану досудової санації - у „Положенні про порядок проведення досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків, та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію". Структура планових документів, яка визначена цими нормативними документами, є оригінальною, оскільки, порівняно із зарубіжними нормативними документами, більш чітко та розгорнуто регламентує перелік питань, які підлягають розкриттю [5].

Поряд з традиційними розділами (попередня історія, аналіз фінансово-майнового стану, заходи щодо операційної та фінансової реструктуризації, прогноз фінансових результатів тощо) передбачені й принципово нові розділі, які є вагомими як для підприємства, так і для його кредиторів:

-                     матеріали руху готівки за попередні 12 місяців роботи (дозволять поглибити уявлення про стан неплатоспроможності підприємства);

-                     аналіз ліквідації (суми грошей, яку можна отримати після продажу активів з метою сплати боргу);

-                     структура боргу (загальна сума, кількість кредиторів, якісні показники боргу, черговість погашення, обсяг боргів важливим і неважливим постачальникам) [30; c.98].

-                     заключне порівняння для кредиторів: реструктуризація проти ліквідації.

В сьогоднішніх умовах економічної нестабільності, в ході виконання програм санації підприємств, варто використовувати таку форму фінансового оздоровлення, як обмін боргів на акції або передачу акцій інвестору, обмін на погашення боргу акціонерного товариства. Крім того вітчизняна практика оздоровлення  підприємств може використовувати реструктуризацію активів боржника. У зв’язку з цим можливі варіанти реорганізації підприємства шляхом створення на основі його майна відкритого акціонерного товариства із заміщенням у складі активів боржника цього майна на акції знов утвореного товариства. Згодом акції знов утвореного товариства підлягають продажу, а виручені кошти спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, повертаються до боржника. У випадку нестачі таких коштів, розпочинається ліквідаційна процедура[30; c.112].

В Україні під час розробки програми санації підприємств використовують досить ефективні схеми обміну боргів на акції. При цьому вирішують ряд завдань. По-перше, створюють правовий механізм обмеження можливостей зловживань. По-друге, ретельно аналізують макроекономічні наслідки застосування моделі, що дозволяє невеликій групі одержувати контроль над підприємством за рахунок обмеження прав усіх інших і використовують цей механізм для подальшого стрімкого нарощування капіталу.  Під час формування програми санації вітчизняних підприємств велику увагу приділяють вивченню окремих її елементів. Зокрема досліджуються :

1. Завдання, що обумовлені місією підприємства.

2. Цілі розвитку.

3. Аналіз ринкової ситуації, у якій функціонує підприємство.

4. Оцінка обставин, які прямо чи побічно визначають стратегію розвитку підприємства.

5. Прогноз сприятливих можливостей і виявлення загроз.

6. Розробка стратегії розвитку господарського портфеля, щофіксує найважливіші напрямки інвестиції у межах кожного сегмента ринку, де функціонують підрозділи підприємства.

7. Визначення потенційно можливих змін стратегічного характеру в регульованих факторах у зв'язку з новими ринковими обставинами.

8. Передбачувані фінансові підсумки, що досягаються в результаті втілення плану в життя.

Одним із інструментів фінансового оздоровлення підприємств, що найчастіше використовують вітчизняні підприємства у програмі санації є реструктуризація. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.

Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Керуючись даним визначенням, можна "розмежувати" поняття "реструктуризація підприємства" та "реорганізація". Поняття "реструктуризація" є ширшим, оскільки включає (поряд з іншими) і заходи, спрямовані на реорганізацію підприємства. Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу. У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:

1. Реструктуризація виробництва.

2. Реструктуризація активів.

3. Фінансова реструктуризація.

4. Корпоративна реструктуризація (реорганізація) [28; c.284].

Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності. У рамках цього виду реструктуризації можуть здійснюватися такі заходи:

-                     зміна керівництва підприємства;

-                     запровадження нових, прогресивних форм та методів управління;

-                     диверсифікація асортименту продукції;

-                     поліпшення якості продукції;

-                     підвищення ефективності маркетингу;

-                     зменшення витрат на виробництво;

-                     скорочення чисельності зайнятих на підприємстві [28; c.292].

Процес розроблення програми санаційних заходів для підприємств спрямований на: мобілізацію фінансових ресурсів для виконання санаційних заходів виробничо-технічного характеру, модернізацію існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва; збільшення частки капіталу, у межах якої власники підприємства відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами, спрямоване на підвищення кредитоспроможності суб'єкта господарювання та його фінансової стійкості; поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства; акумуляцію фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тому числі з метою посилення впливу на них, поглинання чи придбання їх потужностей [24; c.39].

Висновки

Гарний фінансовий стан підприємства важлива умова його безперервного й ефективного функціонування. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.

Для цього необхідно вивчати численні показники, які характеризують всі сторони діяльності підприємства (виробництво, його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошових потоків) для виявлення глибинних причин зміни фінансового становища. Застосування багатобічного комплексного аналізу фінансового стану підприємства створює реальні передумови для керування окремими показниками, і відповідно для посилення їхнього впливу на поліпшення фінансового клімату.

Фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати з позицій і короткострокової, і довгострокової перспектив, тому що критерії його оцінки можуть бути різні. Стан фінансів підприємства характеризується розміщенням його засобів і джерел їхнього формування, аналіз фінансового стану проводиться з метою установити, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Фінансову ефективність роботи підприємства відбивають: забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність, стан нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, стан і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотність оборотних коштів, матеріальне забезпечення банківських кредитів, платоспроможність.

Стійке фінансове становище підприємства залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача. Раціональному розміщенню засобів підприємства сприяє гарна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва, оперативна діяльність по прискоренню грошового обігу. У той же час фінансові утруднення підприємства, відсутність засобів для своєчасних розрахунків можуть вплинути на стабільність постачань, порушити ритм матеріально-технічного постачання. У зв'язку з цим аналіз фінансового стану підприємства й аналіз виробничого боку його діяльності повинні взаємно доповнювати один одного.

Задачами санації і санаційного аудиту насамперед є оцінка фінансового аналізу, перевірка витрат засобів по цільовому призначенню, виявлення причин фінансових ускладнень, можливостей поліпшення використання фінансових ресурсів, прискорення обороту засобів і зміцнення фінансового становища.

Керівництво підприємства ввесь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в галузі кредитної й інвестиційної політики та інше, намагаючись домогтися такого положення, щоб уся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельна і забезпечувала б необхідні грошові поповнення.

Прийняття рішень у таких областях, як, наприклад, придбання елементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортименту продукції, що випускається, відноситься до довгострокового планування. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відбиті в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізації є досить невисокий. Довгострокові плани являють собою свого роду рамкову конструкцію, складеними елементами якої є короткострокові плани. План санації це і є довгостроковий план діяльності підприємства направлений на вихід підприємства з кризи.

Кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб бути впевненими, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов’язання і покрити зафіксовані платежі доходами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] – Режим

доступу:  http://www.ukrstat.gov.ua.

2. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1999р. № 1251-Х.

3. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-Х.

4. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.99р. № 887-ХІІ.

5. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.03р. №698-ХІІ//Відомості Верховної Ради України.- 20010 №14, с. 3-31.

6. Олійник В.Я. Підвищення фінансово-економічної ефективності функціонування суб’єктів господарювання / В.Я. Олійник, В.М. Олійник, І.В.Дем’яненко, А.В. Буряк // Вісник дніпропетровської державної фінансової академії. – 2011. - №2. – С. 120-127.

7. Даценко Л.І. Заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які застосовуються у плані санації / Л.І. Даценко // Санація та банкрутство. –2009. - №1. – С. 43-47.

8. Карпунь І.Н. Санація підприємств: підручник / І.Н. Карпунь; М-во освіти і науки України, Львівський держ. ін-т новітніх технологій та управління ім.В. Чорновола. – Львів: Магнолія, 2010. – 448 с.

9. Клебанова Т.С. Моделі оцінки ефективності санації підприємств на основі нечітких множин / Т.С. Клебанова, О.В. Панасенко// Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №7. – С. 158-165.

10. Череп А.В. Фінансова санація та банкрутство суб’єктів господарювання:підручник / А.В. Череп. – К.: Кондор, 2010. – 380 с.