Контрольная работа "Финансы"

     Комерційний банк вважається ліквідним, якщо суми його наявних коштів і інших ліквідних  активів, а також можливості швидко мобілізувати кошти з інших джерел достатні для своєчасного погашення боргових і фінансових зобов'язань.  Крім того, ліквідний резерв необхідний для задоволення практично будь-яких непередбачених фінансових потреб: укладання вигідних угод по кредиті або інвестуванню; на компенсування сезонних і непередбачених коливань попиту на кредит, поповнення коштів при несподіваному вилученні внесків і т.д.

     У вітчизняній економічній літературі, на відміну від міжнародної банківської  термінології, часом мішаються два  поняття - ліквідність балансу банку  і платоспроможність останнього, що в наступному призводить до ототожнення методів і засобів підтримки ліквідності і платоспроможності кредитних інститутів.  Якщо перше в більшому ступені справа самого банку і він самостійно вибирає в конкретних умовах ті або інші засоби підтримки своєї ліквідності на рівні встановлених норм, то друге, як правило, відноситься до функцій держави в особі Центрального банку.

     Отже, банк вважається ліквідним, якщо суми його коштів, які банк має можливість швидко мобілізувати з інших джерел, дозволяють своєчасно виконувати зобов'язання по пасиву.  Необхідно підкреслити, що з метою підтримки своєї стабільності банк повинний мати визначений ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов'язань, поява яких може бути викликано зміною стану грошового ринку, фінансового положення клієнта або банку партнера.

     Заходи  по о забезпеченню та підвищенню ліквідності  комерційного банку:

     1. Банку з нестійким положенням треба поліпшити організаційну структуру банку, тобто приділити увагу розвитку менеджменту, зокрема, створити, наприклад, службу внутрішнього аудиту, що дозволило б знизити зловживання усередині банку.

     2. Банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності.  У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути виявлені відхилення убік як зниження мінімально допустимих значень, так і їхнього істотного перевищення.  У першому випадку комерційним банкам потрібно в місячний термін привести показники ліквідності у відповідність із нормативними значеннями.  Це можливо за рахунок скорочення насамперед міжбанківських кредитів, кредиторської заборгованості й інших видів залучених ресурсів, а також за рахунок збільшення власних коштів банку.  Проте варто мати на увазі, що залучення додаткового капіталу у формі випуску нових акцій викликає скорочення дивідендів і несхвалення пайовиків.

     З іншого боку, для комерційного банку, як і будь-якого іншого підприємства, загальною основою ліквідності  виступає забезпечення прибутковості  виробничої діяльності (виконуваних  операцій).  Таким чином, якщо фактичне значення основного нормативного коефіцієнта ліквідності виявляється набагато більше, чим установлене мінімально допустиме.  то діяльність такого банку буде негативно оцінюватися його пайовиками, із погляду невикористаних можливостей, для одержання прибутку.  У цьому зв'язку варто зауважити, що аналіз ліквідності балансу повинний проводитися одночасно з аналізом прибутковості банку.  Досвід роботи комерційних банків показує, що банки одержують більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально допустимих значень нормативів ліквідності, тобто цілком використовують надані їм права по залученню коштів у якості кредитних ресурсів.

     У той же час особливості його роботи як установи, що засновує свою діяльність на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування показників ліквідності.  Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках стосовно інших активів.  Але саме в цьому випадку прибуток банку мінімальний.  Максимізація прибутку потребує не збереження коштів, а їх використання для видачі позичок і здійснення інвестицій.  Оскільки для цього необхідно звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами. Отже, суть банківського управління ліквідністю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог ліквідності і прибутковості.  Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних нормативів.

     3. Банк повинний визначати потребу в ліквідних коштах хоча б на короткострокову перспективу. Прогнозування цієї потреби може здійснюватися двома методами.  Один із них припускає аналіз потреб у кредиті й очікуваному рівні внесків кожного з головних клієнтів, а інший - прогнозування обсягу позичок і внесків. Обидва розглянутих методи мають недолік: вони спираються на середній, а не граничний рівень ліквідності.  Це може бути достатнім для оцінки ліквідності банківської системи в цілому, але воно не підкаже керівництву окремого банку, яка повинна бути його касова готівка на наступному тижні, щоб покрити вилучення внесків і заявки на кредит. Тільки аналіз рахунків окремих клієнтів банку дозволяє йому визначити потреби в готівці на даний момент.

     У вирішенні цього завдання допоможе також попереднє вивчення господарських  і фінансових умов на місцевому ринку, специфіки клієнтури, можливостей  виходу на нові ринки, а також перспективи розвитку банківських послуг, Причому, крім місцевих чинників, необхідно враховувати також і загальнонаціональні.  Наприклад, зміни в грошово-кредитній політиці, у законодавстві і т.д.

     Виходячи  зі спрогнозованого розміру необхідних ліквідних коштів банку потрібно сформувати ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов'язань, поява яких може бути викликано зміною стану грошового ринку, фінансового положення клієнта або банку партнера.

     4. Підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення визначеної політики банку в області пасивних і активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операцій.  Тобто банк повинний розробити грамотну політику управління активними і пасивними операціями.

     При цьому в управлінні активами банку  варто звернути увагу на наступні моменти: Управління готівкою повинно  бути більш ефективним, тобто необхідно  планувати притоки і відтоки  готівки і розробити графіки платежів. Терміни, на які банк розміщає кошти, повинні відповідати термінам притягнутих ресурсів.  Не припустимо перевищення коштів на рахунках активу над коштами на рахунках пасиву. Акцентувати увагу на підвищенні рентабельності роботи в цілому і на прибутковості окремих операцій зокрема. Так в управлінні кредитним портфелем необхідно:

     а) контролювати розміщення кредитних вкладень по ступені їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості.  Кредитні вкладення банку можна класифікувати з врахуванням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, можливість страхування позичок, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.) Частка кожної групи кредитів у загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і її зміна є основою для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показує можливості продовження старої кредитної політики банку або необхідність її зміни.  Групування позичок по окремих позичальниках, здійснюване за допомогою ЕОМ, дозволяє щодня контролювати рівень коефіцієнтів ліквідності й аналізувати можливості подальшої видачі великих кредитів самостійно банком або шляхом участі в банківських консорціумах;

     б) аналізування розміщення кредитів за термінами їх погашення, здійснюване шляхом груповання залишків заборгованості по позичкових рахунках з урахуванням термінових зобов'язань або оборотності кредитів на шість груп (до 1 міс.  ; від 1 до 3 міс.  ; від 3 до 6 міс.  ; від б до 12 міс.  ; від 1 до 3 років: понад 3 років), що є основою для прогнозування рівня поточної ліквідності балансу банку, розкриття «вузьких» місць у його кредитній політика;

     в) аналізувати розміщення кредитів за термінами на основі бази даних.  Зокрема, розроблений метод аналізу майбутнього погашення і майбутньої видачі кредитів у найближчі 30 днів по окремих клієнтах і видах позичок (на основі кредитних договорів і оборотності кредитів), що дозволяє контролювати вивільнення ресурсів або виникнення потреби в них.  Такий аналіз можна робити щодня, а також з врахуванням даних кредитних договорів, що знаходяться на стадії проробки.  Результати аналізу можуть використовуватися комерційними банками для оперативного вирішення питань при купівлі або продажі ресурсів.  Такий аналіз розкриває глибинні, приховані процеси, виявляє ті тенденції, що при інших незмінних обставинах можуть викликати падіння рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку, дає можливість попередити ці наслідки шляхом внесення корективів у політику банку.

     г) краще вивчати кредитоспроможність позичальників;

      д) обмежити розмір кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів;

     е) видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування;

       ж) підвищити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;

     з) вжити заходів по стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків за користування кредитами;

     Застосовувати методи аналізу групи розрахункових  рахунків клієнтів і інтенсивності  платіжного обороту по кореспондентському рахунку банку.  Результати такого аналізу є основою для аргументованого  перегрупування активів балансу банку.

     Змінити структуру активів, тобто збільшити  частку ліквідних активів за рахунок  достатнього погашення кредитів, розчищення балансу шляхом виділення  на самостійний баланс окремих видів  діяльності, збільшення власних коштів, одержання позик в інших банків і т.п.

     Працювати над зниженням ризику операцій.  При цьому необхідно пам'ятати, що термінові заходи, що починаються  кредитними інститутами для підтримки  своєї ліквідності і платоспроможності, як правило, пов'язані з ростом витрат банку і скороченням їхнього прибутку.  Управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку знижує можливі збитки банків, створює міцну основу для їхньої діяльності в майбутньому.  Система управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку орієнтується на вимоги Національного банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності і платоспроможності.  Для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем приведених вище показників ліквідності, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну.  Для цього доцільне створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку.  У якості джерела для формування бази даних мною розглядаються як укладені так і ті що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про потребу в кредиті під товари відвантажені, термін оплати яких не наступив, щоденне зведення оборотів залишків по балансових рахунках, щоденна відомість залишків по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п.

     У управлінні пасивами банку можна  порекомендувати:

     Застосовувати метод аналізу розміщення пасивів  по їх термінах, що дозволяє управляти  зобов'язаннями банку, прогнозувати і  змінювати їхню структуру в залежності від рівня коефіцієнтів ліквідності, проводити зважену політику в області акумуляції ресурсів, впливати на платоспроможність.

     Розробити політику управління капіталом,  резервами.

     Стежити за співвідношенням власного капіталу до притягнутого.

     Проаналізувати  депозитну базу банку: звернути увагу на структуру депозитів: термінові й ощадні депозити більш ліквідні, чим депозити до запитання;визначити стратегію підтримки стійкості депозитів.  Частиною такої стратегії виступає маркетинг - підвищення якість обслуговування клієнтів, із тим щоб вони залишалися вірними банку і під час кризових ситуацій.  Підвищення термінів ощадних депозитів, їхньої середньої суми також пом'якшує коливання депозитів під час криз. враховувати не тільки стабільність, але і джерело депозитів, тобто депозити фізичних осіб більш надійні, чим депозити юридичних осіб, у силу розходжень у розмірах внесків. привести у відповідність врахування кредитних ресурсів; оцінювати надійність депозитів і позик, отриманих від інших кредитних установ. скоротити зобов'язання до запитання за допомогою перегрупування пасивів за їх термінами

     На  основі бази даних банком щодня повинні  розкриватися значення показників платоспроможності  і ліквідності і проводитися  аналіз перспектив розвитку операцій банку з врахуванням норм платоспроможності і ліквідності.  Це дозволяє взаємопов"язати вирішення питань по розміщенню коштів, залученню ресурсів, збільшенню власних коштів банку, розширенню участі банку в інших підприємствах і банках, щодо пошуку джерел додаткових прибутків і розвитку нових операцій комерційного банку з вимогами дотримання його ліквідності і платоспроможності.  Розглянутий аналіз дає можливість передбачати різноманітні зміни рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку і своєчасно прийняти необхідні заходи для його стабілізації.

     У міжнародній практиці менеджери  по управлінню ліквідності банків розробили  ряд практичних рекомендацій для  поліпшення цього виду діяльності.  Перша з них складається в  тому, що менеджери по управлінню ліквідністю  повинні контролювати діяльність усіх відділів банку, відповідальних за використання і залучення коштів, і координувати свою діяльність із роботою цих відділів.