Функціональна та елементна структура оборотного капіталу на підприємствах різних галузей промисловості

^{- залежно від участі  їх у кругообігу  коштів;}

^{- за методами планування, принципами організації  та регулювання;} 

^{- за джерелами формування.}

^{Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі  фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди  обігу. Такий розподіл оборотних коштів обумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер – сферу виробництва і сферу обігу.}

^{Зростання питомої ваги оборотних  коштів, розміщення у сфері виробництва, свідчить про ефективніше  використання оборотного капіталу. Залежно  від методів планування оборотні кошти поділяються  на нормативні та ненормативні.}

^{Необхідність  розподілу оборотних  коштів на нормативні та ненормативні випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших результатів  за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови  оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного  виробництва, залишків готової продукції.}

^{До  нормованих оборотних  коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному  виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової  продукції на складах  підприємств. Ненормовані  оборотні фонди включають  фонди обігу за винятком готової  продукції на складі.}

^{За  джерелами формування оборотні кошти поділяються  на:}

^{- власні та прирівняні  до них;} 

^{- залучені;}

^{- інші.}

^{Класифікація  оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити  оптимальний склад  і структуру, потребу  та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною  мірою залежить фінансовий стан підприємства.}

^{Система організації оборотних  коштів передбачає:}

^{- по перше, надання  підприємствам самостійності  щодо розпорядження  та керування оборотними  коштами, тобто  оперативної самостійності  у використанні  оборотних коштів;}

^{- по друге, визначення  планової потреби  в оборотних коштах  за окремими елементами  й підрозділами  та їхнього розміщення, тобто розрахунок  оптимальної кількості  оборотних коштів, яка б забезпечила  безперервність процесу  виробництва, виконання  планових завдань  за ритмічної роботи (розроблення  норм тривалої  дії та щорічних  нормативів);}

^{- по третє, коригування розрахункових і чинних нормативів з огляду на ті вимоги господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.}

^{Отже, наведена інформація свідчить, що стан і  використання оборотного капіталу окремого підприємства залежать від стану  економіки держави  в цілому. Своєю  чергою, стан економіки  держави безпосередньо  залежить від стану  кожного окремого підприємства й ефективності використання ним оборотного капіталу.}

^{Визначення  джерел фінансування оборотних коштів здійснюється на підприємстві з метою забезпечення необхідної потреби  в них відповідними фінансовими коштами. На підприємстві аналізується стан оборотних коштів у попередньому періоді, а потім формуються принципи, структура  й обсяги фінансування оборотних коштів. При визначенні структури  фінансування оборотних  коштів виділяють  основні джерела  їхнього формування: власні або залучені.}

^{До  власних джерел фінансування оборотних коштів підприємства відносять:}

^{- статутний фонд (капітал);}

^{- відрахування від  прибутку у фонди  спеціального призначення;}

^{- цільове фінансування  і цільові надходження  (з бюджету, галузевих  і міжгалузевих  позабюджетних фондів).}

^{Підприємство, що починає свою діяльність, як правило, формує оборотні кошти за рахунок  коштів бюджету, пайових  внесків засновники, засновників - членів, внесків іноземних  учасників (для спільних підприємств), надходжень від емісії цінних паперів. Усі ці кошти  включаються в  уставний капітал  підприємства.}

^{Діюче підприємство фінансує оборотні кошти за рахунок прибутку, що залишається в  розпорядженні підприємства, надходжень від емісії цінних паперів, стійких  пасивів.}

^{Обсяг засобів для поповнення власних оборотних  коштів залежить від  очікуваних розмірів приросту нормативу  оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливості одержання  позикових засобів  і інших факторів.}

^{Стійкі  пасиви відносять  до засобів, прирівняних  до власних. Це засоби цільового призначення, що постійно знаходяться  в господарському обороті підприємства, але Йому не належать. До їхнього використання по призначенню мінімальний  залишок цих засобів  є джерелом формування оборотних коштів підприємства. У бухгалтерському  обліку не виділяються  стійкі пасиви, однак підприємства мають можливість їх планувати та використовувати.}

^{Стійкі  пасиви - мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі  працівникам, по відрахуваннях  на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, мінімальна заборгованість з резервів на покриття майбутніх витрат і платежів, авансування  покупців (замовників).}

^{Розмір  мінімальної заборгованості по заробітній платі  залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Чим більше розрив між терміном виплати  заробітної плати  і кінцевою датою  періоду, за який вона виплачується, тим  більше засобів підприємство може використовувати  в господарському обороті. Мінімальна заборгованість по резервах майбутніх платежів утворюється в  основному за рахунок  нарахувань на оплату відпусток, які списуються на витрати рівними  частинами, а не на початку відпустки  працівника. Сума стійких  пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі  продукції і порядку  здійснення розрахунків. На покриття приросту нормативу оборотних  коштів може бути використана  не вся сума стійких  пасивів, а лише ЇЇ приріст у плановому  році, тому що базова сума враховувалася  раніше.}

^{Підприємство  в процесі діяльності, як правило, має різні  проблеми, зв'язані  із зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачань і  збуту, несвоєчасним надходженням засобів  за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової  продукції, невиконання  умов договорів. Такі проблеми породжують потребу в додаткових засобах, у тому числі  і для фінансування оборотних коштів. Власних джерел формування оборотних коштів недостатньо. Підприємство може використовувати  для задоволення  потреби в додаткових коштах за рахунок  залучення фінансових ресурсів, а саме: короткострокових і  інших кредитів банку; комерційних кредитів; кредиторської заборгованості.}

^{Банківські  кредити призначені для фінансування витрат, пов'язаних із придбанням основних і поточних активів, сезонними потребами  підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості й інших платежів. Кредити банку  дозволяють оптимізувати джерела фінансування оборотних коштів і активно впливають на раціональне формування запасів оборотних коштів.}

^{Комерційний (товарний) кредит являє  собою форму оптового продажу підприємством  сировини, матеріалів або продукції  у формі відстрочки платежу. Для підприємств  він має ряд  переваг у порівнянні з іншими джерелами  позикового капіталу, а саме:}

^{- це найбільш маневрена  форма фінансування  за рахунок позикового  капіталу виробничих  запасів;}

^{- дозволяє автоматично  згладжувати сезонну  потребу в позикових  засобах, що обумовлена  сезонним формуванням  запасів сировини;}

^{- вигідний підприємству-позичальникові  і підприємству-постачальникові;}

^{- вартість комерційного  кредиту нижча,  ніж фінансового;}

^{- характеризується  простим механізмом  його оформлення.}

^{Однак, поряд з перевагами, комерційний кредит має і ряд недоліків:}

^{- вузький характер  використання (дозволяє  задовольнити потребу  підприємства в  позиковому капіталі  тільки для фінансування  оборотних коштів);}

^{- обмежений характер  у часі;}

^{- характеризується  підвищеним кредитним  ризиком. Підприємство, що використовує  комерційний кредит, повинно обов'язково  враховувати властиві  йому переваги  та недоліки.}

^{Кредиторська  заборгованість представляє  найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових  коштів. Формування кредиторської заборгованості обумовлене різними  термінами нарахування  коштів на рахунки і погашення зобов'язань. Іншими словами, кошти з моменту нарахування вже не є власністю підприємства, але використовуються ним до настання терміну погашення зобов'язань. Це джерело відносять до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Допустима (нормальна) кредиторська заборгованість, обумовлена діючим порядком розрахунків (наприклад: заборгованість постачальникам по розрахункових документах, термін оплати по яких ще не настав).}

^{Кредиторська  заборгованість - це короткострокові  зобов'язання підприємств, що виникають:}

^{- по розрахунках  з бюджетом;}

^{- по розрахункових  документах і векселях, термін оплати  яких не наступив  і не оплачені  в термін;}

^{- по короткострокових  кредитах.}

 

 

 

^3. Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них

3.1. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах

^{Господарсько-підприємницька діяльність неможлива  без оборот­них коштів. Ця потреба є одним  з об'єктів фінансового  планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну  складову поточних активів, має відповідати  потребам і можливостям  підприємства зі створення й реалізації продукції.Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресур­сів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.}

^{Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному  підприємстві з урахуванням  багатьох факторів, які пов'язані  з особливостями  постачання, виробництва та реалізації продукції.}

^{Планування  оборотних коштів здійснюється відповідно до кош­торисів витрат на виробництво і  невиробничі потреби  та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові  показники, створюючи  саме цим умови  для успішної комерційної  діяльності та розвитку підприємництва.}

^{Визначення  потреби в оборотних  коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних  коштів передбачає враху­вання  багатьох факторів, які впливають  на господарську діяльність підприємств. На підприємствах  виробничої сфери  до них належать:}

^{• умови постачання підприємств товарно-матеріальними ціннос­тями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми роз­рахунків за матеріальні цінності;}

^{• організація процесу виробництва: тривалість виробничого ци­клу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, но­менклатура випущеної продукції;}

^{• умови реалізації продукції: кількість споживачів готової про­дукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспорту­вання, форми розрахунків за відвантажену продукцію.}

 

 

^{За  відповідності складу, структури й наявності  оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі  отримувати прибуток з мінімальними витратами.У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмір­них запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; ство­рення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.}

 

^{Значення  нормування оборотних  коштів полягає в  такому.}

^{По-перше, правильне визначення нормативу оборотних  коштів забезпечує безперервність і безперебійність  процесу виробництва.}

 

^{По-друге, нормування оборотних  коштів дає змогу  ефективно використовувати  оборотні кошти на кожному підприємстві.}

 

^{По-третє, від правильно  встановленого нормативу  оборотних коштів залежить виконання  плану виробництва, реалізації продук­ції, прибутку та рівня  рентабельності.}

 

^{По-четверте, обґрунтовані нормативи  оборотних коштів сприя­ють зміцненню  режиму економії, мінімізації  ризику підприємниць­кої діяльності.}

 

^{Визначення  планової потреби  в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний пе­ріод  — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за прове­дення  таких робіт:}

 

^{1. Визначення норм  запасів за статтями нормованих оборотних коштів.}

^{Норма оборотних коштів — це відносний  показник, який обчис­люється  в днях, відсотках  чи гривнях. Норми  в днях щодо виробни­чих  запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цін­ностей. У разі великої  номенклатури розрахунок здійснюється в тій  частині, яка становить (вартісне) не менше 70—80% загальних  ви­трат за статтею  в цілому.}

 

^{2. Встановлення одноденного  витрачання матеріальних  ціннос­тей, виходячи  із кошторису витрат  на виробництво.  Одноденне ви­трачання  на підприємствах  несезонних галузей  промисловості ре­комендується  розраховувати на  підставі даних  четвертого квар­талу  планового року, що, як правило, має  найбільший обсяг  вироб­ництва. У сезонних  галузях промисловості  одноденне витрачання  визначається на  підставі кварталу  з найменшим обсягом  виробни­цтва. Визначаючи  одноденні витрати  незавершеного виробництва,  ви­ходять із суми  витрат на виробництво  валової чи товарної  продукції. Щодо  готової продукції  відповідно беруть  для розрахунку  виробни­чу собівартість  товарної продукції.}

 

^{3. Визначення нормативу  оборотних коштів  за кожною статтею  в грошовому вираженні  проводиться множенням  одноденних витрат  в грошовому вираженні  на відповідну  норму запасу в  днях.}

 

^{4. Розрахунок сукупного  нормативу, або  загальної потреби  в оборотних коштах, на підприємстві  проводиться підсумовуванням  нормативів за  окремими статтями.}

 

^{5. Заключний етап  нормування —  визначення норм  та нормати­вів  за окремими статтями  оборотних коштів  для підрозділів  підпри­ємств, де  використовуються  матеріальні цінності  та виготовляється  продукція.}