Функціональна та елементна структура оборотного капіталу на підприємствах різних галузей промисловості

^{Тема: Функціональна та елементна структура оборотного капіталу на підприємствах різних галузей промисловості.}

<sup>Вступ 3 
1. Теоретичні аспекти управління оборотним капіталом підприємства 5 
2. Принципи та основні джерела формування оборотних коштів підприємства 13 
3. Аналіз оборотних коштів підприємств різних галузей економіки 17 
4. Механізм управління оборотним капіталом та методи його аналізу у різних галузей промисловості 32</sup>

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств  у галузі фінансово-економічної  діяльності значно зростає роль своєчасного  та якісного аналізу фінансового  стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна  та об'єктивна оцінка фінансового  стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати  потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна  виявити тільки на підставі своєчасного  й об'єктивного аналізу фінансового  стану підприємств. Систематичний  аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності  та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого  підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії  всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських  факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану. Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового  стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва  і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань  перед бюджетом, банком та іншими установами. Фінансовий стан підприємства треба  систематично й усебічно оцінювати  з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

 Основними завданнями аналізу фінансового стану є:               

- дослідження  рентабельності та фінансової  стійкості підприємства;

- дослідження  ефективності використання майна  (капіталу) підприємства,

забезпечення  підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка  динаміки та стану ліквідності,  платоспроможності та

фінансової стійкості  підприємства;

- оцінка становища  суб'єкта господарювання на фінансовому  ринку та кількісна

оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової  активності підприємства та його  становища на ринку цінних

паперів;

- визначення  ефективності використання фінансових  ресурсів.

Аналіз фінансового  стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

^{1.Теоретичні  аспекти управління  оборотним капіталом  підприємства}

 

^{Діяльність  суб’єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання  основних виробничих фондів, оборотних  фондів і праці.}

^{Безперервність  процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для  їх розширеного відтворення.}

^{На  відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди споживаються в одному виробничому  циклі, і їхня вартість цілком переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому  одна їхня частина  в речовій формі  входить у створений  продукт і набирає  товарної форми, в  якій її буде використано  споживачем. Інша частина  також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживчу вартість, у речовій формі  в продукт праці  не входить.}

^{В економічній літературі існують різні  підходи до визначення сутності оборотних  коштів. Дехто з  економістів спрощено трактує їх як «предмети  праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в  обігу».}

^{Узагалі поняття «капітал»  виступає в трьох  формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найширше, найзагальніше поняття  капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній  теорії грошовий капітал  розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не тільки як певна сума грошей, що спрямовується  в процесі господарсько-підприємницької  діяльності на придбання  засобів виробництва  і предметів праці.}

^{Під капіталом розуміють  матеріальні засоби і грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької  діяльності.}

^{Залежно від того, кому належать вкладені в господарську діяльність матеріальні  засоби і грошові  кошти, капітал поділяють  на власний і позиковий. Під власним капіталом  розуміють грошові  кошти і матеріальні  засоби, які самостійно формуються підприємством  для забезпечення свого розвитку. До позикового капіталу відносять грошові кошти та інше майно, що залучається для фінансування розвитку підприємства із зовнішніх джерел на платній поворотній основі. За тривалістю використання виділяють довгостроковий постійний капітал (або перманентний) і короткостроковий змінний капітал.}

^{Головною  ознакою групування статей активу балансу  є ступінь їх ліквідності, тобто швидкість  зворотної трансформації  інвестованого капіталу в грошові кошти.}

^{Залежно від напряму розміщення фінансових ресурсів у активи підприємства капітал класифікується на основний і оборотний. Водночас, можна окремо виділити капітал, що використовується у  внутрішньому обороті  підприємства та за його межами (дебіторська  заборгованість, довгострокові  та поточні фінансові  інвестиції). Вкладення  частини капіталу в зовнішні фінансові  інструменти свідчить, що в попередні  періоди у підприємства були вільні грошові  кошти. Водночас, капітал, інвестований за межами підприємства, можна  розглянути як резерв мобілізації в  господарський оборот додаткових грошових коштів у випадку, коли збільшуються його власні інвестиційні потреби або погіршується поточна платоспроможність.}

^{Оборотний капітал може перебувати у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх  періодів) і у сфері  обігу (готова продукція  на складах та продукція, відвантажена покупцям, дебіторська заборгованість, грошові кошти, поточні  фінансові інвестиції, товари для торгівлі і т. ін.). оборотний  капітал може функціонувати  в грошовій і матеріальній формах.}

^{Дуже  важливою з погляду  фінансового менеджменту  є комбінована  класифікація капіталу, в якій поєднуються  різні класифікаційні ознаки: належність капіталу, тривалість його використання та напрямки розміщення.}

^{Найчастіше  можна натрапити  на декілька визначень  оборотних коштів.}

^{Оборотні  кошти – це грошові  ресурси, що їх вкладено в оборотні виробничі  фонди і фонди  обігу для забезпечення безперервного виробництва  та реалізації виготовленої продукції [13].}

^{Оборотні  кошти – це активи, які протягом одного виробничого циклу  або одного календарного року можуть бути перетворені  в гроші. Деякі  автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Дехто вважає, що оборотний капітал – це кошти, котрі вкладено в оборотні активи підприємства і які використовуються або призначаються для використання у виробництві. Це свідчить про ідентичність понять – оборотні кошти та оборотний капітал [11].}

^{У зарубіжній економічній  літературі певні  автори характеризують оборотний капітал  як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов’язань. У такий  спосіб дається визначення і власного оборотного капіталу.}

^{Та  частина оборотного капіталу, яка сформована на постійній основі, називається оборотним  капіталом (або чистим оборотним капіталом). Нестача власного оборотного капіталу призводить до підвищення фінансової залежності і свідчить про  нестійке фінансове  становище підприємства.}

^{Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих  статей оборотних  виробничих фондів і  фондів обігу в  загальній сумі оборотних  коштів. Структура  оборотних коштів має значні коливання  в окремих галузях  господарства [19].}

^{Вона  залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних  робот, наданих послуг), проведення розрахунків.}

^{Стан  і використання оборотного капіталу окремого підприємства залежить від стану  економіки держави  в цілому. Своєю  чергою, стан економіки  держави залежить від стану кожного  окремого підприємства й ефектив-ності використання ним оборотного капіталу.}

^{Організація оборотних коштів справляє неабиякий  вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову стійкість. Для того щоб якнайглибше  розкрити основи організації  оборотних коштів, доцільно їх у певний спосіб класифікувати. Зокрема, оборотні кошти  підприємств можна  згрупувати за трьома ознаками:}

^{- залежно від участі  їх у кругообігу  коштів;}

^{- за методами планування, принципами організації  та регулювання;} 

^{- за джерелами формування.}

^{Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі  фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди  обігу. Такий розподіл оборотних коштів обумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер – сферу виробництва і сферу обігу.}

^{Зростання питомої ваги оборотних  коштів, розміщення у сфері виробництва, свідчить про ефективніше  використання оборотного капіталу. Залежно  від методів планування оборотні кошти поділяються  на нормативні та ненормативні.}

^{Необхідність  розподілу оборотних  коштів на нормативні та ненормативні випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших результатів  за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови  оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного  виробництва, залишків готової продукції.}

^{До  нормованих оборотних  коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному  виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової  продукції на складах  підприємств. Ненормовані  оборотні фонди включають  фонди обігу за винятком готової  продукції на складі.}

^{За  джерелами формування оборотні кошти поділяються  на:}

^{- власні та прирівняні  до них;} 

^{- залучені;}

^{- інші.}

^{Класифікація  оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити  оптимальний склад  і структуру, потребу  та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною  мірою залежить фінансовий стан підприємства.}

^{Система організації оборотних  коштів передбачає:}

^{- по перше, надання  підприємствам самостійності  щодо розпорядження  та керування оборотними  коштами, тобто  оперативної самостійності  у використанні  оборотних коштів;}

^{- по друге, визначення  планової потреби  в оборотних коштах  за окремими елементами  й підрозділами  та їхнього розміщення, тобто розрахунок  оптимальної кількості  оборотних коштів, яка б забезпечила  безперервність процесу  виробництва, виконання  планових завдань  за ритмічної роботи (розроблення  норм тривалої  дії та щорічних  нормативів);}

^{- по третє, коригування розрахункових і чинних нормативів з огляду на ті вимоги господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.}