Формування власного капіталу банками України

Для забезпечення капіталу банків на рівні, адекватному потребам економіки, насамперед необхідно стимулювати  його приплив у банки за рахунок активного залучення коштів акціонерів, у тому числі портфельних інвесторів.

3.2. Проблеми формування власного капіталу банків України

Одна з головних проблем  при реалізації будь-якої стратегії  капіталотворення банківської установи - це балансування інтересів дрібних акціонерів, великих акціонерів і менеджерів банку.

Комерційним банкам слід також більш активно працювати  в напрямі залучення зовнішніх (вихід на ІРО)та внутрішніх запозичень. Оптимальним методом підвищення рівня власного капіталу банків, на наш погляд, слід вважати публічне розміщення акцій (ІРО) на відкритому фінансовому ринку (визначеній фондовій біржі), що дасть банкам змогу підвищити свою інвестиційну привабливість. Для цього потрібна більша прозорість діяльності, варто розкривати інформацію про власників та отримувати інвестиційні рейтинги.

Однією з передумов  інтеграції вітчизняної банківської  системи в європейський економічний  простір є запровадження принципів  Базеля II та Базеля III. Введення нових регулятивних вимог до капіталу для українських банків, очевидно, приведе до підвищення активності у сфері залучення капіталу і поліпшення якості управління ліквідністю.

Головна ідея Базеля III полягає у посиленні стійкості банківської системи за рахунок збільшення ліквідних резервів та поліпшення якості капіталу. Посилене регулювання світової банківської системи, на думку представників Базельського комітету, має убезпечити від повторення світових фінансових та економічних криз, подібних тій, яка була два роки тому. Автори чергових поправок до Базельської угоди про капітал сподіваються, що запропонований пакет змін дасть змогу суттєво посилити фінансовий стан банків та убезпечити їх від взяття на себе надмірних ризиків.

Головною метою запропонованих в Угоді про капітал змін, які відповідають принципам Базеля III, є підвищення якості, прозорості й удосконалення структури банківського капіталу, розширення практики покриття ризиків капіталом і стимулювання заходів щодо створення резервних його запасів. Зокрема, переважаючою формою капіталу першого рівня мають стати прості акції та нерозподілений прибуток. Інструменти капіталу другого рівня мають бути гармонізовані. Передбачаються також заходи, спрямовані на стримування проциклічності банківської діяльності.

Зауважимо, що Базель III не є самостійним документом, який виключає використання попередніх видань. Положення стандарту застосовуються паралельно з Базелем II та зосереджені на встановленні мінімальних вимог до достатності капіталу та його структури.

Окрім цього, на подолання проблеми недокапіталізованості банківського сектору мають бути спрямовані зусилля менеджменту кожного комерційного банку. На наш погляд, робота має бути спрямована на мобілізацію власного капіталу з усіх доступних джерел.

Варто зазначити, що процес рекапіталізації передбачає зміну структури капіталу компанії (банку) з метою раціоналізації її діяльності чи в результаті її банкрутства. Як показує практика, рекапіталізація є стандартним заходом подолання фінансових криз

у багатьох країнах світу. Цей механізм успішно використовувався у США, Японії, Швеції, Росії та інших країнах, застосування процедури рекапіталізації поновило кредитування, активізувало кредитні ринки в цих країнах і покращило фінансовий стан банків. Загалом переваги рекапіталізації зводяться до покращення платоспроможності банків, уникнення розпродажу активів і підтримки їхньої кредитної активності.

Висновки

Дослідження формування власного капіталу банками України  показало, що загалом капітал банку являє собою кошти і виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Визначаються наступні функції власного капіталу банків: капітал виступає як грошові кошти на «чорний день» для захисту від банкрутства, компенсує поточні втрати для рішення виниклих проблем; капітал забезпечує засоби, необхідні для створення, організації й функціонування банку до залучення достатньої кількості депозитів; капітал підтримує довіру клієнтів до банку й переконує кредиторів у його фінансовій силі; капітал забезпечує засоби для організаційного росту й розробки нових послуг, програм й устаткування; капітал служить регулятором росту банку, який приводить у відповідність ріст і життєздатність банку.

Виділяють наступні види банківського капіталу: звичайний акціонерний  капітал, привілейований акціонерний  капітал, надлишок, який представляє  собою різницю між ціною, якою акціонери платять за кожну акцію, і номінальною вартістю акції, нерозподілений прибуток, резерви, які є засобами, залишеними на непередбачені витрати, субординовані зобов'язання, неконтрольний пакет акцій консолідованих дочірніх компаній банку, цінні папери, які погашаються за рахунок продажу акцій. До складу основного капіталу входять: статутний капітал, резерви для відшкодування за наданими кредитами, надбавки до курсу акцій, додаткові внески акціонерів, нерозподілений прибуток, фонд покриття ризиків.

На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

1) в умовах фінансової  кризи нарощування власного капіталу  може бути забезпечено за рахунок  внутрішніх і зовнішніх джерел, вибір яких слід здійснювати  з урахуванням усієї сукупності  чинників, що визначають можливості та доцільність їх використання певним банком і за певних умов;

2) для більшості банків України таке внутрішнє джерело нарощування власного капіталу, як прибуток, унеможливлене, оскільки вони мають збиткові результати своєї фінансової діяльності;

3) пріоритетним джерелом нарощування обсягу власного капіталу на сьогодні є збільшення статутного капіталу, що може бути забезпечено за рахунок коштів вітчизняних, іноземних інвесторів і коштів держави.

Список використаних джерел

1. Закон України Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 // http:// www.zakon.nau.ua
2. Постанова N280 від 17.06.2004 Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України; http://www.nau.kiev.ua
3. Про внесення змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління Нац. банку України № 458 від 17.12.2007 р. [Електроннийресурс]. - Режим доступу: www. bank.gov.ua.
4. Алексеєнко М. Д. Банківський капітал: стан та перспективи розвитку в Україні: авто реф. due. на здобуття наук, ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.04.01/ М. Д. Алексеєнко. - К., 2003. - 29 с
5. Банківські операції: Підручник / За ред. д.е.н., проф. О. В. Дзюблюка. – Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. – 696 с.
6. Варода Л.В. Аналіз механізму формування власного капіталу банківських установ / Л.В. Варода // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми, 2010. - Т. 30. - С. 69-79.
7. Васюренко О.В., Волохата К.О. Економічний аналіз комерційних банків: Навч посіб. – К.: Знання, 2006. – 463 с.
8. Дробязко А. Якою банківська система України виходить із кризи 2008-2009 років?/А. Дробязко //Вісник Національного банку України. - 2011. - № 2. -С 4-9.
9. Зверяков М.І. Банківський капітал: вимоги Базеля ІІІ /М.І. Зверяков, В.В. Коваленко. // Фінанси України. - 2011. - № 6. - С.13-23.
10. Коваленко В.В. Методичні підходи до визначення рівня капіталізації банківської системи /В.В. Коваленко, К.Ф. Черкашина. // Фінанси України. - 2010. - № 8. - С.73-85.
11. Коваль С. Теоретичні основи механізму формування власного капіталу банку / С. Коваль // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2009. – 31. – С. 106-117.
12. Колесник Я.В. Банківський капітал як об'єкт статистичного вивчення /Я.В. Колесник. // Статистика України. - 2010. - № 3. - С.35-39.
13. Матлага Л. Теоретико-методологічні засади формування власного капіталу в банківських установах України / Л. Матлага // Вісн. Терноп. нац. екон. ун-ту. - 2012. - Вип. 1. - С. 81-88.
14. Осадчий Є. Економічне трактування сутності банківського капіталу / Є. Осадчий. // Ринок цінних паперів України. - 2011. - № 1/2. - С.69-76.
15. Основні показники діяльності комерційних банків України за станом на 1.01.2012 р. //Вісник НБУ. - 2012. - № 2. - С 43.
16. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. bank.gov.ua.
17. Присяжнюк О.П. Дослідження та узагальнення теоретичних засад банківського капіталу /О.П. Присяжнюк. // Вісн. Хмельн. нац. ун-ту. Екон. науки. - 2010. - Т. 2, № 3. - С.131-135.
18. Савлук С. Власний капітал як запобіжник втрати ліквідності банку / С. Савлук // Банк. справа. - 2012. - № 2. - С. 55-62.
19. Ткачук Н. Економічний капітал банку: теоретична сутність, необхідність формування та особливості визначення /Н. Ткачук. // Вісн. Тернопільського нац. екон. ун-ту. - 2011. - № 2. - С.42-52.
20. Фінансовий менеджмент у банку : Навчальний посібник / Л.О. Омелянович та ін.; Донецький держ. ун-т екон. і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Донецьк, 2006. – 484.
21. Чеберяко О.В. Структура капіталу банків України та його характеристика /О.В. Чеберяко, О.О. Рябоконь. // Екон. вісн. Донбасу. - 2011. - № 3. - С.77-82.
22. Чернишова Л. Регулювання процесу формування структури банківського капіталу /Л. Чернишова. // Економіст. - 2011. - № 5. - С.70-72.