Формування власного капіталу банками України

Банку забороняється  виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу адекватності капіталу. В разі, якщо за попередній рік діяльність банку була не прибутковою, банку дозволяється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі у сумі, що не перевищує 50% від різниці між капіталом банку й рівнем регулятивного капіталу.

Банки зобов’язані формувати  резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов’язаннями. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше, ніж 5% від прибутку банку до досягнення ними 25% розміру регулятивного капіталу банку.

В разі, коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань. Банки зобов’язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Комерційні банки створюють  також спеціальні фонди. Ці фонди призначені для соціального та виробничого розвитку, їх формують за рахунок прибутку. Цей прибуток створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків і відрахувань у фонди банку. За його рахунок сплачуються дивіденди, а залишок цього прибутку після виплати дивідендів може бути використаний на збільшення статутного капіталу.

Особливою частиною власного капіталу другого рівня є субординований капітал, який охоплює кошти, залучені від юридичних осіб – резидентів та нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу. Субординований борг – це звичайні не забезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше за п’ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, що входять до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п’яти останніх років дії угоди.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть входити до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку України в разі їхньої відповідності таким критеріям:

– є не забезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

– не можуть бути погашені за ініціативою власника; можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

– дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дає змоги банку здійснити такі виплати.

 

3. Аналіз механізму формування власного капіталу банків

3.1. Оцінка рівня концентрації капіталу системи українських банків

 

Аналізуючи формування власного капіталу комерційних банків, необхідно розглянути його структуру (табл. 3.1). Головна складова власного капіталу банку - це його статутний капітал, оптимальний рівень якого має становити 15-50% від власного капіталу, що є свідченням помірної залежності від акціонерів банку і достатньої наявності власного капіталу для інвестування в розвиток банківської установи [4, с. 11].

Таблиця 3.1

 Динаміка показників, що характеризують структуру власного капіталу українських банків

Показники	01.01. 2005	01.01. 2006	01.01. 2007	01.01. 2008	01.01. 2009	01.01. 2010	01.01. 2011	01.01. 2012
Власний капітал банків, всього, млн. грн.	18421	25451	42566	69578	119263	115175	137725	155487
Чисті активи, млн. грн.	134347,9	213878,0	340179	599396	926086	880302	942088	1 054 280
Власний капітал банків, у % до активів	13,7	11,9	12,5	11,6	12,9	13,1	11,9	14,7
Статутний капітал банків	12022,7	16650,7	26266	42873	82454	119189	145857	171865
- у % до власного капіталу	65,3	65,4	61,7	61,4	69,1	103,5	106	110,5
Резерви банків, млн. грн.	3875,4	5505,6	5602	5821	10696	15663	25112	28921
- у % до власного капіталу	21,0	21,6	13	8,3	8,9	13,6	18.2	18,6
Прибуток банків, млн. грн.	2523,3	3294,6	4144	6669	8860	-3845	-13026	-7708
- у % до власного капіталу	13,7	12,9	9,7	9,5	7,4	-22,2	-9,5	-5,0

Примітка. Сформовано на основі джерела [16].

 

Як свідчать дані рис. 3.1, в останні роки найбільш важливими джерелами зростання власного капіталу є прибуток і фонди банку, які формуються з прибутку.

На частку цих джерел у 2009 р. припало в середньому 15% збільшення капіталу, в 2010 р. на резерви припадало 9,2% (в 2011 р. – 7,8%), а оскільки банки мали в 2010-2011 рр. від'ємний фінансовий результат, тому прибуток був від'ємний у структурі власного капіталу вітчизняних банків. Це найдешевші шляхи зростання капіталізації банків, і головні передумови зростання прибутку визначаються сферою діяльності менеджменту і власників банку, перш за все, в напрямку покращення управління і контролю, розробки нових банківських продуктів, автоматизації і впровадження сучасних банківських технологій.

Рис. 3.1. Структура власного капіталу банків України

за станом на 1.01.2011 p., %

Примітка. Побудовано на основі джерела [16].

 

Дані рис. 3.2 підтверджують, що упродовж трьох років простежується чітка тенденція до збільшення абсолютної суми як статутного, так і власного капіталу банківської системи: на 26 668 млн. грн., або у 1,2 разу та на 22 550 млн. грн., або в 1,2 разу порівняно з 2010 р., а в 2012 р. – відповідно: на 26 008 млн. грн., або у 1,18 разу та на 17762 млн. грн., або в 1,13 разу порівняно з 2011р. Враховуючи вимогу НБУ щодо нарощення статутного капіталу, банки збільшили його розмір в 2011 р. порівняно з 2010 р. на 17%, а його частка у власному капіталі зросла на 5,4%

Рис. 3.2. Динаміка власного та статутного капіталу банків України

за станом на 1.01.2012 р.

Примітка. Побудовано на основі джерела [16].

 

З наведених даних  можна зробити висновок, що особливістю банків України є висока питома вага статутного капіталу у структурі власного капіталу, частка якого за станом на 1.01.2011 р. становила 105,9%, а на 01.01.2012 р. – 110,5%. Збільшення як суми, так і частки статутного капіталу банків упродовж аналізованого періоду підтверджує їхнє намагання підвищити рівень капіталізації саме за рахунок нарощення цієї складової власного капіталу.

Зауважимо, що у процесі  діяльності банківські установи створюють  також резервний і спеціальні фонди, які зараховуються до власного капіталу банку шляхом проведення відповідних розрахунків [4; 33]. Наявність резервного фонду забезпечує стабільність діяльності банку, позитивно впливає на виконання банком своїх зобов'язань перед кредиторами й клієнтами і зменшує ймовірність банкрутства.

Протягом 2006-2011 pp. обсяги резервного капіталу системи банків збільшувались. Так, у 2010 р. резервний капітал збільшився на 13 727 млн. грн., або в 1,2 разу порівняно з 2009 р. Його частка у статутному та регулятивному капіталах зменшилась відповідно на 5,8% та 2,9%, а в 2009 р. зросла на 29,3% і 36,9% відповідно. При цьому, у 2011 р. резервний капітал збільшився на 5976 млн. грн., або в 1,05 разу порівняно з 2010 р. Його частка у статутному та регулятивному капіталах зменшилась відповідно на 8,2% та 3,5% відповідно. (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Резервний капітал банківської  системи України у 2006-2010 pp.

Роки	Резервний капітал	Статутний капітал	Регулятивний капітал	Питома вага резервного капіталу в:
				статутному капіталі банків, %	регулятивному капіталі банків, %
2006	12 246	26 266	41 148	46,6	29,7
2007	18 477	42 873	72 265	43,1	25,5
2008	44 502	82 454	123 066	53,9	36,2
2009	99 238	119 189	135 802	83,2	73,1
2010	112 965	145 857	160 897	77,4	70,2
2011	118941	171865	178454	69,2	66,7

Примітка. Сформовано на основі джерела [16].

Одна з важливих складових  і внутрішніх джерел формування власного капіталу банку - це прибуток, який створюється  як залишок чистого прибутку після  виплати нарахованих дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний фонд та в інші резерви банку. У банківській системі результат діяльності за станом на 01.01.2011 р. становив 13 026 млн. грн., що значно менше порівняно з минулим роком (у 2010 р. -38 45 млн. грн.). При цьому, у 2011 р. – зменшився до 7708 млн. грн..

Решта складових власного капіталу має доволі незначну частку, тому вони об'єднані у статтю «Інший капітал». Зауважимо, що сукупний інший капітал банківської системи майже на 80% сформований за рахунок участі найбільших банків, 15,7%-участі великих банків і на 1-4% - решти груп банків (рис. 3.1).

Варто зазначити, що у  банківській справі серед основних показників діяльності банку, його розвитку та регулювання головне місце  посідає показник достатності власного капіталу, або капітальної адекватності масштабам і характеру здійснюваних банком операцій. Достатній обсяг власного капіталу сприяє стабільному функціонуванню банківської установи й зниженню ризиків, що виникають у процесі її діяльності. Крім цього, рівень адекватності власного капіталу забезпечує відповідний ступінь довіри до банку з боку інвесторів, кредиторів і вкладників.

Законом встановлюються вимоги щодо мінімального розміру регулятивного  капіталу банку - 120 млн. грн., що пов'язано  з необхідністю підвищення рівня капіталізації банків та відповідно зниженням ризиків для вкладників і клієнтів банків [3]. Підвищення вимоги до регулятивного капіталу до 120 млн. грн., яке ініційоване Нацбанком, стосується 70 банків. Банківські установи повинні збільшити свою капітальну базу в півтора рази. Сьогодні вони не здатні це зробити. Для отримання ліцензії на ностро-рахунки або на інвестиції за кордоном банкам доведеться нарощувати капітал відповідно до 180 і 240 млн. грн. Це зумовить збільшення капіталу всіх малих банків більш ніжудвічі, на 13,8 млрд. грн. І це питання стосується 108 банків.

Достатність капіталу вітчизнянихта  іноземних банків обчислюється за допомогою  нормативів: мінімального розміру регулятивного  капіталу (Н1); адекватності регулятивного  капіталу (Н2); співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ).

Проведений аналіз показав, що банківські установи в Україні  протягом 2009-2010 pp. дотримувались встановлених граничних значень обов'язкових економічних нормативів капіталу (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Виконання банками України нормативів капіталу

Примітка. Побудовано на основі [16].

 

Однак з проведеного  дослідження можна стверджувати, що невирішеним залишається питання  щодо вибору підходів до оцінювання достатності  власного капіталу банку. Оскільки неможливо  сьогодні на основі таких розрахунків  із високим ступенем точності передбачити банкрутство банківської установи.

Вирішення проблеми забезпечення достатності власного капіталу банку  потребує наявності джерел його нарощування, всю сукупність яких слід об'єднати у дві групи:

1) внутрішні джерела (нерозподілений прибуток, переоцінка основних засобів, розкриті резерви);

2) зовнішні джерела  (додаткова емісія акцій, субординований  борг, емісійний дохід, бонусна  емісія).

Головним внутрішнім джерелом нарощення обсягів капіталізації  для найбільших і великих банків слід вважати прибуток, який водночас є функцією інвестиційної, фінансової та дивідендної політики банку, а також кінцевим результатом їхнього комплексного втілення на практиці. Є два способи нарощення обсягів капіталізації банку за рахунок прибутку: безпосереднє збільшення прибутку шляхом зростання дохідності активних операцій відповідно до принципів кредитно-інвестиційної політики і реінвестування чистого прибутку [8, с. 6].

Для вирішення проблеми підвищення рівня капіталу установ  банківської системи України, що нині є вкрай нагальною, банкам було б доцільно переважну частину прибутку спрямовувати на приріст власного капіталу, тобто виплачувати дивіденди в мінімальних розмірах (з урахуванням того, що відповідно до чинного Закону України «Про акціонерні товариства» виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку (в розмірі не менше 30%). Однак сучасний стан банківської системи країни такий, що значна кількість банків має збиткові результати діяльності або одержує мізерні прибутки, а тому ці банківські установи обмежені в можливостях збільшувати власний капітал за рахунок прибутку.