Формування та використання доходів від операційної діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Використання  доходів.

 

Використання  доходів описати за класифікацією  операційної діяльності

за елементами та дати характеристику  кожному  економічному елементу.

 

Виручка, яка поступила, використовується для придбання сировини, матеріалів і т.п., необхідних для здійснення нового циклу виробництва, на утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, на оплату праці робітників, на сплату податків та платежів до бюджету і в централізовані позабюджетні фонди, на погашення кредитів банку та відсотків по них, на сплату різного роду пені, штрафів та ін.

Своєчасне надходження  виручки – важливий момент в господарській діяльності підприємства. По-перше, виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг є для підприємства основним регулярним джерелом надходження коштів. По-друге, процес кругообігу коштів підприємства завершується реалізацією продукції і надходженням виручки, що означає відшкодування витрачених на виробництво грошових коштів і створення необхідних умов для відновлення наступного кругообігу. Несвоєчасне надходження виручки може призвести до затримки розрахунків, сплати штрафів, впровадження економічних санкцій, що в кінцевому підсумку означає не лише втрати прибутку, але й затримки в роботі.

Від надходження виручки  залежить стійкість фінансового  стану підприємства, стан його оборотних  засобів, своєчасність розрахунків  з бюджетом, позабюджетними фондами, банками, постачальниками підприємства.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської  діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто  зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті  рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема  за положенням бухгалтерського обліку 9 "Запаси"), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця

 

Надходження і  використання доходів протягом 2009р.

 тис.грн.

Місяці	Доходи	В и  т р а т  и
		матеріальні витрати	витрати на оплату праці	відрахування на соціальні  заходи	амортизація	інші операційні витрати
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Разом
Разом	302641,0	46328,0	5266,0	1953,0	1385,0	1810,0

 

 

Отже, виручка є основним джерелом відшкодування затрат на виробництво  і продаж продукції, оплати рахунків постачальників за матеріальні цінності, сплати податків до бюджету, погашення  довгострокових кредитів банку і  відсотків по них, на сплату пені і штрафів.

Виручка, яка поступила, використовується для придбання  сировини, матеріалів і т.п., необхідних для здійснення нового циклу виробництва, на утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, на оплату праці робітників, на сплату податків та платежів до бюджету і в централізовані позабюджетні фонди, на погашення кредитів банку та відсотків по них, на сплату різного роду пені, штрафів та ін.

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Шляхи  удосконалення формування та використання доходів.

На підприємстві виручка  від реалізації продукції – це важливий об'єкт планування. На плануванні величини виручки від реалізації базується все фінансове планування підприємства.

Планування виручки  від реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також для складання оперативних, фінансових і касових планів. Правильне планування виручки від реалізації має велике значення для нормальної господарської діяльності підприємства. Якщо план реалізації є економічно обґрунтованим та успішно виконується, то підприємство має в своєму розпорядженні грошові кошти, що є достатніми для господарської діяльності. Несвоєчасне і неповне надходження виручки призводить до фінансових ускладнень та порушує нормальну діяльність підприємства.

Виручка від реалізації кожної номенклатури виробів визначається методом прямого рахунку за формулою:

В = Р × Ц,

де  В – виручка,

Р – кількість реалізованих виробів (обсяг реалізації),

Ц – ціна реалізації кожного виробу.

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на підставі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, в тому числі з врахуванням попиту і пропозиції.

Обсяг реалізації можна  розрахувати, виходячи з товарного  випуску виробів у плановому періоді, а саме: додаючи залишки виробів на початок періоду і віднімаючи залишки на кінець планового періоду.

При цьому розмір залишків нереалізованої продукції на початок  року складається з готової продукції  на складі підприємства, товарів відвантажених, товарів, неоплачених покупцями в строк, товарів на відповідальному зберіганні у покупців.

Розмір нереалізованої продукції на кінець планового року визначається, виходячи з нормативних  залишків готової продукції на складі підприємства і товарів відвантажених, строк оплати яких не настав, в межах нормативних строків документообігу. В результаті такої методики планування залишки нереалізованої продукції на початок планового року, як правило, завжди перевищують залишки на його кінець, а загальний плановий розмір реалізації перевищує плановий випуск товарної продукції. Однак на практиці в залишках нереалізованої продукції на кінець звітного року постійно містяться товари, не оплачені покупцями в строк, які знаходяться на відповідальному зберіганні по причинах, що не залежать від підприємства-постачальника. Це негативно впливає на виконання плану реалізації продукції. Тому доцільно до діючої методики визначення планового обсягу реалізованої продукції внести зміни. На кінець планового року залишки нереалізованої продукції слід визначати у наступному складі: готова продукція на складі підприємства; товари відвантажені, строк оплати яких не настав; товари, не сплачені покупцями в строк; товари, що перебувають на відповідальному зберіганні у покупців. В сезонних галузях промисловості необхідно враховувати також планові понаднормативні запаси готової продукції на кінець року, що зазвичай покриваються короткостроковими кредитами.

Коли асортимент виробів  надто великий, розрахунок плану  реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього залишки виробів на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю.

Таким чином, факторами  підвищення доходу є ціни, планування виручки від продажу продукції. Планування виручки від реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також для складання оперативних, фінансових і касових планів.

 

 

 

 

 

Висновки

 

В умовах світової фінансової кризи під загрозу ставиться діяльність багатьох підприємств. На сьогоднішній день виділяються пріоритетні галузі виробництва, які зможуть «вижити» та вистояти перед існуючими негараздами на економічних теренах. Однією з них є галузь сільського господарства.

Але для розвитку будь-якої галузі необхідно мати оснащену технічну базу. Вона потребує модернізації та оновлення. Ефективній заміні основних засобів (відтворенню) передує процес накопичення необхідних грошових коштів. Засоби, що купуються, мають відповідати планам стратегічного розвитку підприємства, його фінансовим можливостям та прогнозам щодо майбутньої ринкової поведінки споживачів продукції, враховувати нові тенденції в розвитку техніки та технології галузі.

Отже, можна  зробити висновок, що не тільки в умовах економічної кризи, а і взагалі, процес розширеного відтворення основних засобів та розширене відтворення повинні бути обґрунтованими та мати під собою основу у вигляді економічних показників.

На сьогоднішній день процес розширеного відтворення основних засобів підприємствами аграрно-промислового комплексу тільки починає набирати обертів, не досягнувши свого «апогею», тому зараз є актуальним питання розвитку цього напряму у сільському господарстві. А при досягненні максимального рівня забезпеченості основними засобами сільського господарства слід «заморозити» процес розширеного відтворення основних засобів та замінити його на просте.

Тому є  сенс у запровадженні нового виду відтворення основних засобів, який би мав назву «збалансований» і включав у себе взаємозв'язок всіх необхідних чинників для отримання максимального прибутку при зменшенні витратної частини.

Жодна галузь народного господарства не може не використовувати основні засоби для реалізації поставлених цілей. У процесі виробництва всі галузі народного господарства використовують засоби праці, за допомогою яких вони діють на предмети праці для: реалізації поставленої мети, а вона у кожного підприємства одна - отримання максимального прибутку. Для її реалізації необхідно використовувати сучасні технології та передову техніку для того, щоб бути конкурентоспроможним, щоб мінімізувати витрати на виробництво (зменшити собівартість) і щоб виготовлена продукція користувалася попитом на ринку.

Протягом останніх десяти років сільське господарство України  зазнає значного спаду виробництва  продукції,  скорочення посівних площ і поголів’я худоби, а також  значного погіршення фінансово –  економічних показників діяльності сільськогосподарських підприємств. Тому на даному етапі  особливо актуально постало питання про визначення фінансового стану підприємств та надання цієї інформації користувачам, що її потребують.

Аналіз стану та структури майна ТОВ НТЦ “Лан” за 2009 рік констатує, що питома вага необоротних активів у складі майна на початок року становить 58,2%, а на кінець року -  55,5%. За 2009 рік вартість необоротних активів зменшилася на 186 тис. грн., або на 5,6%.  В структурі необоротних активів найбільша питома вага належить основним засобам – 40,7% та 37,2% відповідно на початок і кінець 2009 року.

Як свідчать  дані аналіза фінансових результатів діяльності  ТОВ НТЦ  “Лан”  за період з 2007 по 2009 роки прибуток від реалізації, чистий прибуток, собівартість реалізації, середньорічна сума активів та власного капіталу  із року в рік значно коливаються в залежності від  врожайності, кількості та ціни реалізації на вироблену продукцію і свідчать про нестабільну роботу підприємства.

Коефіцієнти швидкої ліквідності  та покриття також, нижче нормативних і свідчать про те, що для погашення поточних зобов’язань у підприємства не вистачає оборотних активів. Тому платоспроможність підприємства незадовільна, тобто низьке значення цих коефіцієнтів вказує на неспроможність його вчасно погасити свої зобов’язання.

Таким чином, проаналізувавши  фінансовий стан ТОВ НТЦ “Лан” можна зробити такі висновки:

по-перше, в структурі  власних та позикових джерел найбільшу  питому вагу мають власні засоби;

по-друге,  дані аналізу  показали, що досліджуване господарство не є фінансово стійким і незалежним від зовнішніх джерел фінансування;

по-третє, активи підприємства низько ліквідними, а самі показники  ліквідності, що визначають платоспроможність, бажають бути кращими.

Загалом же, досліджуване підприємство має дбати як про  збільшення виробництва продукції  рослинництва, так і про підвищення її якості.

Первинний облік - початкова стадія господарського обліку, на якій відбувається фіксування господарської операції в первинному документі, її зміна і реєстрація.

Первинний облік наявності  та руху основних засобів на ТОВ  НТЦ “Лан” можна вважати задовільним, на підприємстві використовуються типові форми первинних документів, але якість їх заповнення бажає кращого. Окремі реквізити первинних документів не заповнюються взагалі, має місце порушення термінів складання, затвердження та подання первинних документів у бухгалтерію для подальшої обробки .