Формування і використання прибутку підприємств

• проведення чіткого контролю за виконанням поставлених завдань у плані використання та розподілу прибутку;

• проведення економічної роботи щодо аналізу динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також планування формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.

Отже, з метою підвищення результативності діяльності підприємства та його стратегічного розвитку у перспективі, виникає потреба у розробці стратегії управління підприємством спрямованої на вдосконалення механізму формування та використання прибутку. Для максимізації прибутку підприємства необхідно, насамперед, виконати комплекс завдань щодо забезпечення зростання обсягів діяльності, ефективного управління витратами, підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази, оптимізації складу та структури обігових коштів, підвищення продуктивності праці та системи управління підприємства. Розподіл прибутку підприємства необхідно здійснювати відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої є складною економічною задачею. Ця політика повинна відображати основні вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової ціни, формувати необхідні обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників та працівників. При цьому у процесі формування політики розподілу прибутку необхідно враховувати дві протилежні мотивації власників підприємства – отримання високих поточних доходів або значне збільшення їх розмірів у перспективному періоді.

ВИСНОВКИ

Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизня­них та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.

На думку вченого І.А. Бланка, прибуток — це втілений у грошо­вій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різ­ницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток. Останнє твердження грунтується на аналізі балансу під­приємства, і прибуток розглядається як зростання капіталу.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошо­ву оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показни­ком фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового ста­ну. Він сигналізує про необхідність захо­дів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів вироб­ництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, до­цільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективнос­ті господарювання.

Прибуток є критерієм і показником ефективності діяль­ності підприємства.Іншими словами, сам факт прибутковості уже свідчить про ефективну діяльність підприємств. Також прибуток маєстимулюючу функцію, виступаючи кінце­вим фінансово-економічним результатом діяльності підприємств, прибуток відіграє ключову роль у ринковому господарстві. За ним закріплюється статус мети, що визначає економічну поведінку господарюючих суб'єктів, добробут яких залежить від розміру та від прийнятого в національній економіці алгоритму розподілу прибутку, включаючи його оподатковування. Прибуток є джерелом формування бюджетів різних рівнів.Він надходить до бюджетів у вигляді податків, а також економічних санкцій та використовується для різних цілей, визначених видатковою частиною бюджету і затверджених у зако­нодавчому порядку.

Сучасний стан української економіки характеризується гли­боким спадом виробництва, кризовими явищами, включаючи кризу неплатежів, що спричиняє погіршення фінансового стану підприємств і нестачу, а найчастіше й відсутність прибутку.

Для підприємця прибуток — це сигнал, де можна домогтися найбільшого фінансового результату, він створює стимул для інве­стування. Збитки теж відіграють свою роль, тобто показують наявність помилок і прорахунків у напрямку використання коштів, організації виробництва і збуту продукції.

Прибуток є економічною категорією, що виражає певні економічні виробничі відносини з приводу формування та використання сукупного національного продукту, вартості та доданої вартості.

Спочатку розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку з прибутку. Слід зазначити, що окремо оподатковується прибуток від звичайної діяльності і окремо — прибуток від надзвичайних подій.

На другому етапі розподіляють прибуток, що залишається після сплати податків, — чистий прибуток. Чистий прибуток підприємства можна використовувати для створення фонду виплати дивідендів та виплат учасникам; поповнення резервного фонду; поповнення статутного капіталу; здійснення інвестицій; формування інших цільових фондів; для покриття поточних витрат тощо.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами Украї­ни момент реалізації визначається за датою відвантаження про­дукції (товарів), а для робіт (послуг) — за датою фактичного ви­конання (надання) таких або за датою зарахування коштів покуп­ця на банківський рахунок постачальника.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собі­вартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна об­сягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки при­бутку в ціні продукції.

На сьогоднішній день підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності у прийнятті рішень з формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законо­давчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Алексюк Л. Формування фінансових результатів в умовах реформування системи бухгалтерського обліку. // Економіка, фінанси, право. – 2001. – № 1. – С. 36-39.

2.      Економічний аналіз: Навч. Посібник/М.А. Болюх, В.В. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. Акад.НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, -2001.

3.            Корнілова С., Довбиш А. Формування фінансових результатів діяльності підприємства згідно П(С)БО 3. // Бухгалтерія. – 2000. – № 26. – С. 52-56.

4.            Лебедзевич Я.В. Управління прибутком підприємства. // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. – 2001. – № 14. – С. 142-145.

5.      Фінанси підприємств: Підручник/ Под ред. Поддєрьогіна. 3-тє вид., перероб. і  доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.

6.            1. Волошин І. В. Особливості формування фінансового результату від операційної діяльності // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. - №4, Ч. 2, Т.2. – с. 118-120

7.            2. Грабовська І. В. Планування діяльності підприємства: Навчально-методичний посібник / І. В. Грабовська, Г. І. Капінос. – Хмельницький: ТУП, 2002. – 142 с.

8.            3. Гринькова В. М., Корда В. О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 424 с.

9.            4. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – Львів: ЛБІНБУ,2003. – 265 с.

10.        5. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. наук. ред. проф А. М. Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 571 с.

11. Бойко В.В. Економіка підприємств України. – Дніпропетровськ: Пороги, 2001. – 312 с.

12. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: Знання, 2004. – с. 187-198.