Фондовоi біржі

   Відносини між клієнтом і брокерською конторою оформлюють письмовою угодою на обслуговування на біржі. Брокерська контора після перевірки документів клієнтів і встановлення наявності у клієнта цінних паперів та грошових коштів відкриває у кліринговій установі й депозитарії відповідні рахунки своїх клієнтів.

     Взаємовідносини між клієнтом і брокерською конторою будуються у такий спосіб. Клієнт надсилає конторі наказ у вигляді брокерської записки. Накази клієнтів передають на ринок у вигляді замовлень брокерської контори стандартизованої форми. Отримавши наказ від клієнта, брокерська контора складає і підписує відповідне замовлення, яке надає на фондову біржу.

    Брокерська контора передає замовлення на фондову біржу  
через брокерів, які презентують інтереси цієї контори на біржі.  
Якщо брокер укладає угоду, він сповіщає про це свою брокерську контору, а остання — клієнта; якщо він не виконає замовлення, має сповістити контору, і остання повідомляє про це клієнта. Брокерська контора надсилає письмово клієнтові повідомлення впродовж доби.

    За виконання наказу клієнт у десятиденний термін сплачує брокерській конторі винагороду. Брокерська записка вважається виконаною, якщо кошти надійшли на рахунок клієнта у разі продажу або після поставки акцій на рахунок клієнта під час їх купівлі. Про законність укладеної угоди свідчить реєстрація її фондовою біржею.

    На фондових біржах світу й у практиці українських біржових операцій у разі угод із цінними паперами допускаються до виконання такі операції: операції з готівкою (касові операції); строкові операції; операції з премією; операції з опціоном.

    Операції з готівкою означають, що оплату куплених цінних паперів здійснюють негайно або, через технічні причини, у встановлені біржею мінімальні терміни (скажімо, за облігаціями — наступного дня, за акціями — на п’ятий робочий день) за курсом дня здійснення угоди.

    Сутність строкових операцій полягає в тому, що кінцевий грошовий розрахунок за угодою, що здійснюється на біржі в день Х, проводять у день Y, визначений клієнтом (зазвичай до місяця). Це означає, що покупцеві в день Х не потрібні гроші, а продавцеві — цінні папери. Строкові контракти належать до похідних фінансових інструментів (деривативів). Саме вони найбільшою мірою відповідають інтересам тих, хто професійно грає на біржі цінних паперів. Щоб запобігти масовій спекуляції, на фондових біржах строкові угоди дозволяється здійснювати лише з цінними паперами окремих компаній і в кількості, не меншій за встановлений мінімум.

      Операції з премією та опціоном побудовані за принципом строкових операцій, але дають можливість відмовитися від своїх зобов’язань при сплаті клієнту раніше зумовленої суми (премії або опціону). Ці операції відрізняються одна від одної, головним чином, тривалістю відстрочення кінцевих розрахунків. У першому випадку відстрочення триває від одного до трьох місяців, у другому — від одного до дев’яти місяців.

     На фондових біржах використовують численні варіанти угод з премією. Ціна акцій у разі таких операцій складається з котирування їх при строкових угодах плюс спеціальне котирування плюс величина премії. Розміри премії та спеціального котирування залежать від тривалості відстрочення платежу, за якого покупець має більше часу для ухвалення остаточного рішення, а також від виду цінних паперів і компанії.

     Операції з опціоном уможливлюють здійснення угод із цінними паперами як для покупця, так і для продавця з використанням тривалішого відстрочення для прийняття остаточного рішення.

     Існує метод продажу з опціоном, коли продавець, який пропонує цінні папери, може відмовитися від їхнього продажу. При цьому він поступається грошовою сумою у вигляді опціону на користь покупця, який не отримує в результаті угоди свою покупку.

    Треба зазначити, що операції з премією та опціоном дають можливість клієнтам не тільки купувати акції у кредит і мінімізувати можливі втрати, зводячи їх до розміру премії або опціону, а й грати з метою отримання доходу від купівлі-продажу цінних паперів унаслідок коливання біржових цін на них.

    Така гра на курсах цінних паперів є ризикованою для її учасників. Але якщо такі угоди можливі, то головною умовою є проходження їх у межах встановлених правил, вони не мають бути масовими і впливати на діяльність біржі.

    Сьогодні в Україні діє сім фондових бірж — Донецька, Київська міжнародна, Придніпровська, Українська міжбанківська валютна біржа, Українська, Українська міжнародна і Кримська. Разом із тим, світовий досвід доводить, що можливі варіанти щодо кількості бірж у країні. Доцільно розглянути можливість формування в Україні моноцентричної біржової системи, тобто єдиної загальнонаціональної фондової біржі, розташованої у Києві, яка може мати філії в інших великих містах, з’єднаних з головною конторою комп’ютерною мережею, що працює у режимі реального часу.

      На користь цієї системи свідчать такі аргументи:

• незначна капіталізація сьогоднішнього фондового ринку і незначні комісійні винагороди;
• великі фінансові й людські витрати торговців цінними паперами на членство в біржових системах;
• концентрація попиту і пропозиції в одній системі дасть змогу підвищити ліквідність ринку та його інформативність;
• можливість створення в біржовій торгівлі єдиного клірингового та депозитарного центру.

     Своєю чергою, підвищення доступності українського ринку цінних паперів для інвесторів, зокрема й іноземних, централізація і відтворення цілісності організованого ринку, прискорення й удешевлення на ньому угод, підвищення ліквідності цінних паперів сприятимуть інтенсифікації та прискоренню процесів припливу і перерозподілу капіталу між галузями виробництва в Україні. Розширення можливостей для ефективного просування іноземних цінних паперів на український ринок сприятиме перерозподілу потоків капіталу між вітчизняними й іноземними ринками цінних паперів, створюючи тим самим передумови для їхньої інтеграції.

    Позабіржовий ринок — це сфера обігу цінних паперів поза біржею. Здебільшого на цьому ринку відбуваються первинне розміщення та перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають або з об’єктивних причин не можуть виставити свої активи на біржу. Позабіржовий ринок організований дилерами, які можуть бути або не бути членами фондової біржі.

   Значення позабіржових ринків у різних країнах відрізняється. В одних державах торгівля поза біржею не відіграє істотної ролі, а в інших навіть заборонена. Водночас у деяких країнах, наприклад у США, позабіржовий ринок набув бурхливого розвитку. 
 

2.Поняття  та характерні  ознаки валюти.Міжнародні  валютні відносини.

Поняття валюта вживається в трьох значеннях:

• грошова одиниця країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.) та її певний тип (золота, кредитно-паперова, срібна);
• іноземна валюта, тобто грошові знаки іноземних країн, а також кредитні і платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних грошових розрахунках;
• міжнародна (в тому числі регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СДР, євро).

     На нижчий стадії розвитку капіталізму як валюту використовували золото і срібло.

     Тепер роль валюти виконують кредитно-паперові гроші.

Сучасна валюта поділяється на:

• вільно конвертовану (яку вільно можуть обмінювати на валюту будь-якої країни як фізичні, так і юридичні особи), якою можуть розраховуватися за експортно-імпортні операції, депонувати в національних банках та інше)
• частково конвертовану (обмін якої частково обмежується для певних категорій фізичних і юридичних осіб і для окремих видів операцій).

      Часткова конвертованість означає допущення лише зовнішньої конвертованості і тільки в поточних, а інколи лише в зовнішньоторгівельних операціях.

       Розрізняють також неконвертовану валюту, що означає заборону держави на проведення будь яких операцій щодо обміну національної валюти на іноземну або дозвіл це робити за погодженням уповноважених валютних органів.

    Виділяють також національні і резервні (ключові) валюти.

    Національна валюта — випущена державою (її центральним банком) і перебуває в обігу переважно на території цієї держави.

Класифікації  валют

У науці існує  безліч класифікацій валюти, зокрема:

По  відношенню до держави-емітенту

• національна
• іноземна
• колективна (наприклад, СДР , що раніше існувала ЕКЮ , зараз — євро)

По  можливості обміну на іншу валюту

• вільно конвертована
• частково конвертована (застосовується валютні обмеження з окремих видів обмінних операцій)
• неконвертована

  За співвідношенням валютних курсів

• сильна / тверда (тобто стійка до свого номіналу і до курсів інших валют)
• слабка / м'яка

За  терміном дії

• постійна
• тимчасова

За  ступенем використання

• резервна валюта — іноземна валюта, у якій центральні банки держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями та іноземним інвестиціям
• провідні світові валюти — сім основних валют, які мають повної конвертованістю і найбільш часто використовуваних у міжнародних розрахунках. (Долар США, Євро, Швейцарський франк, Фунт стерлінгів, Японська єна, Канадський долар, Австралійський долар)

У залежності від  фактичного існування виділяють  реальну, тобто таку, що виконує безпосередньо  функцію грошей або умовну, наприклад, ЕКЮ.

Випуск  і контроль

     В більшості випадків приватний центральний банк має монополію над випуском власної валюти. Для полегшення торгівлі між зонами, які обслуговуються різними валютами, існують обмінні курси. Залежно від режиму обміну валюти можуть мати або плаваючий або фіксований курс.

      В країнах, що мають контроль над власною валютою, його здійснює або центральний банк, або міністерство фінансів. В будь-якому випадку, відповідну інституцію називають монетарним органом. Монетарний огран до значного ступеня незалежний від уряду. Наприклад, у США Федеральна резервна система діє без нагляду ні з боку законодавчої, ні з боку виконавчої влади. Важливо, що монетарний орган створений і підтримується урядом, тож його незалежність може бути зменшена або відмінена. Однак практично, відміна повноважень монетарного органу малоймовірна. У більшості Західних країн монетарний орган до великого ступеня незалежний від уряду.

Валютна система

    Валютна  система: а)система валютних відносин б) державно-правова форма організації валютних відносин За територіальною ознакою розмежовують: національну, регіональну та світову валютну систему.

Елементи  національної валютної системи

• національна валюта
• паритет національної валюти
• умови конвертованості
• режим курсу національної валюти
• валютні обмеження / валютний контроль
• національне регулювання міжнародної валютної ліквідності держави
• регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу
• регламентація міжнародних розрахунків за участю цієї держави
• режим національного валютного чи золоторезервного ринку
• національні органи валютного регулювання і валютного контролю