Фондовоi біржі

     Від середини 1980-х років європейські й американські біржі почали перетворюватися на акціонерні товариства, щоб із неприбуткових організацій, що існують за рахунок членських внесків, перейти до категорії комерційних організацій, які отримують прибуток, сплачують дивіденди і залучають кошти за рахунок емісії акцій.

     На початку 1999 р. Нью-Йоркська фондова біржа і NASDAQ стали прибутковими організаціями. Процес акціонування перетворив біржу на альянс з комп’ютерними гігантами Microsoft, Intel, Cisco Systems Inc. і Dell Computer Corp. Те саме відбувається з Лондонською фондовою біржею та німецькими біржами.

    За сучасних умов змінюються принципи функціонування бірж. Біржі почали масово об’єднуватися й концентрувати торгівлю фондовими інструментами у межах окремих країн. Біржа тепер об’єднує різні ринки (первинний, вторинний) і здійснює кліринг, розрахунки, надає депозитарні послуги. Це відбулося на біржах Парижа, Амстердама, Франкфурта й Гельсінкі, що дало змогу покупцям знизити витрати, а інвестори дістали можливість зменшувати розрахункові та банківські ризики.

    Окрім цього, біржі почали укладати угоди щодо крос-лістингів, тобто торгівлі одними й тими самими паперами на ринках різних країн. Наприклад, NASDAQ уклав таку угоду з Австралійською фондовою біржею і планує укласти із Шанхаєм і Гонконгом. Біржі почали обмінюватися не лише акціями, а й брокерами. У 1998 р. біржовики країн Бенілюксу створили альянс, і члени кожної з трьох бірж автоматично ставали членами всіх трьох бірж Бенілюксу, що дістало назву крос-членства.

    Нині в Україні триває активний процес розвитку ринку цінних паперів, формування його інфраструктури. Успішне досягнення цієї мети безпосередньо залежить від створення необхідної правової бази у сфері цінних паперів.

   Торгівля цінними паперами здійснюється на біржовому та позабіржовому фондовому ринку, де обертаються пайові, боргові та похідні цінні папери.

    Діяльність фондових бірж в Україні регламентує Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р., де визначено, що фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами

    У цьому Законі визначено, що фондова біржа може бути створена у формі акціонерного товариства, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їхнього біржового курсу й здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства (ст. 33).

    Відмітною рисою фондової біржі є некомерційний характер її діяльності. Головна мета діяльності біржі — створення належних умов для широкомасштабної й ефективної торгівлі цінними паперами — не сумісна з комерційними підходами до її роботи.

Фондова біржа  отримує свої доходи за рахунок:

• акцизу (податку на угоду), що стягується з членів біржі за кожне замовлення, виконане в торговій залі; плати компаній за включення їхніх акцій до біржового списку;
• щорічних внесків компаній, які біржа використовує на підтримання їхнього лістингу в належному стані;
• плати компаній за зміни в лістингу, наприклад у зв’язку зі змінами в їхньому капіталі, тощо;
• вступних внесків нових членів;
• епізодичних внесків членів біржі на покриття поточних збитків або створення необхідних резервів.

      Відповідно до ст. 33 Закону України «Про цінні папері і фондову біржу», фондову біржу в Україні можуть створювати не менш як 20 засновників — торговців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної й комісійної діяльності з цінних паперів.

    Законодавством України, зокрема Положенням про реєстрацію фондових бірж і торговельно-інформаційних систем і регулювання їхньої діяльності визначаються мінімальні вимоги, які фондові біржі мають висувати до цінних паперів, допущених до котирування.

    Так, правила фондової біржі мають передбачати наявність допуску (лістингу) цінних паперів до офіційного й неофіційного котирування. Умовами допуску визначаються вимоги, згідно з якими в офіційному котируванні мають перебувати цінні папери, емітенти яких задовольняють певні економічні та фінансові критерії, встановлені біржею, та регулярно поширюють інформацію про свою діяльність.

   Допуск цінних паперів емітента має передбачати мінімальний рівень розповсюдження невеликих пакетів цінних паперів, який не перевищує рівня, встановленого біржею для офіційного котирування. Порядок допуску цінних паперів до котирування на біржі має визначатися окремим положенням, що передбачає подання емітентом заяви про допуск до офіційного котирування на фондову біржу (безпосередньо або через уповноважену ним особу), згідно з якою емітент бере на себе зобов’язання:

• надавати на біржу звіти чергових або позачергових загальних зборів акціонерів;
• негайно інформувати біржу про внесення до статутних документів змін та про рішення емітента, що стосуються його цінних паперів;
• узгодити з біржею графік випуску та передплати (розміщення) цінних паперів, а також проведення будь-якої іншої фінансової операції, що включає пільгові права, тобто права, які стосуються цінних паперів, допущених до офіційного котирування;
• узгодити з біржею графік проведення технічних процедур будь-якої операції з власними цінними паперами, зокрема виплати відсотків і дивідендів;
• інформувати біржу про будь-який новий факт, який може відчутно вплинути на біржовий курс чи на майновий або фінансовий стан емітента та його діяльність;
• надсилати біржі всі поширювані ним офіційні повідомлення або публікації, а також будь-який матеріал, що містить економічну й фінансову інформацію, яку емітент має намір опублікувати;
• забезпечувати на ринку цінних паперів безкоштовне для власників іменних цінних паперів обслуговування своїх цінних паперів і виплату відсотків, погашень і дивідендів, а також по- 
  переджувати біржу про будь-які зміни у призначенні посередників, котрі здійснюють її фінансове обслуговування;
• періодично повідомляти біржу про загальну кількість голосів для подальшої публікації відповідного повідомлення в офіційному виданні біржі;
• публікувати в офіційному виданні біржі інформаційні пові 
  домлення про перший і наступні випуски своїх цінних паперів;
• виконувати накази, які видаються Державною комісією та іншими органами державної влади щодо захисту інтересів інвесторів та їхніх прав на інформацію.

     До прийняття рішення про лістинг цінних паперів емітента до офіційного котирування біржа має укласти з ним двосторонню угоду про підтримання лістингу згідно з положенням про допуск. В інтересах ринку цінних паперів та інвесторів біржа може обмежити допуск особливими умовами, які емітент зобов’язаний виконати.

    Емітента, який подав заяву, біржа має повідомляти про своє рішення впродовж визначеного нею терміну, починаючи від дня надходження заяви про допуск цінних паперів до офіційного котирування, або, якщо біржа вимагає від емітента додаткових відомостей, — упродовж 30 днів від дня надходження цих відомостей.

   Допуск цінних паперів має оголошуватися через офіційне повідомлення, оприлюднюване в офіційному виданні біржі. У повідомленні мають зазначатися умови котирування й дата першого котирування.

   Правила лістингу мають передбачати процедуру вилучення цінних паперів з котирування (делістингу), або цю процедуру оформляють окремим положенням.

    Цінний папір може бути вилучений з офіційного котирування на вимогу емітента, державного представника або з ініціативи біржі, що має бути належним чином обґрунтована.

     Біржа може ухвалити рішення стосовно вилучення цінного папера з офіційного котирування у таких випадках:

• незначне співвідношення щоденного обсягу операцій щодо цього цінного папера до загальної кількості одиниць цього цінного папера, яка перебуває в обігу, й до кількості котирувань за рік;
• відсутність виплати відсотків, дивідендів чи погашень упродовж останніх трьох років;
• незначне співвідношення кількості одиниць цінного папера, які перебувають у власників невеликих пакетів, до їхньої загальної кількості;
• порушення емітентом своїх зобов’язань щодо інформування власників цінних паперів та біржі про свою діяльність;
• порушення правил біржі;
• подання заяви про неплатоспроможність емітента;
• ліквідація емітента.

      Біржа має право ухвалювати рішення стосовно вилучення одного виду цінного папера емітента з одночасним вилученням інших видів цінних паперів того самого емітента з офіційного котирування.

    Дата фактичного вилучення цінного папера має публікуватися в офіційному виданні біржі.

    Вимоги, що фондові біржі висувають до емітентів, які бажають торгувати на них своїми цінними паперами, визначають статути й правила бірж. Вони часто відрізняються навіть на біржах однієї держави. Як правило, одні фондові біржі висувають жорсткіші вимоги, інші — менш суворі.

    Наприклад, на Українській фондовій біржі рішення про допуск цінних паперів до офіційного котирування приймається за умов відповідності емітента вимогам, встановленим Положенням про допуск (лістинг) цінних паперів і вилучення їх з обігу та котирування на Українській фондовій біржі.

   Зокрема, мінімальний статутний фонд емітента має становити не менш 50 000 мінімальних заробітних плат, а мінімальна загальна кількість засновників (акціонерів) не має бути меншою тисячі юридичних і фізичних осіб.

      Учасниками біржових торгів на українських біржах є:

      1) брокери, які діють на підставі доручень від брокерських контор, відкритих при біржі;

      2) спеціалісти, які є представниками апарату біржі, ведуть торги та реєструють угоди;

      3) помічники спеціалістів;

      4) торговці цінними паперами, які не є членами біржі, але сплатили разовий або строковий абонемент із правом укладання угоди.

    Біржові операції — це купівля та продаж цінних паперів. Вони здійснюються з різною метою. Цінні папери купують для одержання доходів за ними у вигляді дивідендів або відсотків. Крім того, цінні папери купуються і продаються з метою одержання доходів у вигляді курсової різниці.

    Розуміння структури й функціонування ринку цінних паперів — це лише перший крок у розробленні надійної інвестиційної програми: інвестор має також приймати рішення про участь в операціях і укладанні угод. Тому він має знати, яким чином укладаються угоди і які різновиди наказів він може давати брокерові.

    Для продажу або купівлі цінних паперів інвестор має обрати брокера, який діє на підставі домовленості з брокерською конторою-представництвом, відкритим при біржі. Законодавства зарубіжних країн, де вже давно функціонують фондові біржі, вимагають, щоб усі брокери були зареєстровані й мали ліцензію на право діяльності. Для її отримання брокери мають скласти кілька іспитів, щоб підтвердити знання фінансових операцій із цінними паперами, певних законодавчих актів тощо.

    Доручення клієнтів брокерам на купівлю-продаж оформлюють у вигляді замовлення на угоду (order for transactions). Його форма однакова для лістингових (внесених до біржового списку) і нелістингових (інших) цінних паперів.

    Для проведення операцій із цінними паперами брокер використовує різні накази. Вибір наказу залежить від того, яку мету ставить собі інвестор і що він очікує отримати від угоди. Існують три основні види наказів: ринковий, лімітований і стоп-наказ.

     Ринковий наказ (market order) — доручення на купівлю або продаж за поточною ринковою ціною. Якщо клієнт не вказує ціну, наказ вважається ринковим. Під час реалізації цього наказу на аукціонних біржових торгах брокери намагаються реалізувати угоду за найвигіднішою ціною і якомога швидше.

      Лімітований (обмежений) наказ (limit order) — доручення на купівлю або продаж, за якого клієнт указує ціну. Угоди на купівлю здійснюють за цією ціною або нижчою, а на продаж — за встановленою ціною або вищою.

     Стоп-наказ (stop order) — доручення на купівлю або продаж, яке за можливості має бути реалізоване, щойно ринкова ціна цінних паперів сягне раніше зумовленої клієнтом величини. Наприклад, клієнт купив акції компанії за ціною 60 дол. за акцію. Побоюючись зменшення курсу акцій, він відкриває брокеру стоп-замовлення на їхній продаж, щойно ціна зменшиться до 50 дол. або нижче. Це означає, що як тільки ціна на акції сягне межі 50 дол. або внаслідок стрибка зменшиться ще, брокер намагатиметься продати ці акції за найсприятливішою ціною.

    Залежно від часу дії лімітовані накази і стоп-накази поділяють на денні (day orders) та відкриті (до погашення — until canceled). Денний наказ — це наказ із денним терміном виконання. Якщо в наказі не визначено термін дії, він вважається денним. Відкритий наказ — це наказ, який залишається чинним, доки не буде скасований або виконаний.

    Накази клієнтів брокерам за характером можуть бути елементарними і комбінованими операціями. Елементарна угода — це угода, яка вважається виконаною, якщо купівля-продаж цінних паперів відповідає їхній кількості у наказі. Це означає, що брокер має продати або купити все, що йому було доручено. Комбінованою угодою буде угода, якщо виручка від продажу одних цінних паперів спрямовується на купівлю інших або одночасно купуються одні цінні папери і продаються інші.

    Якщо цінні папери пройшли процедуру лістингу, безпосередньо на фондовій біржі розпочинається робота з реалізації угоди. У разі, якщо цінні папери компанії не занесені до біржового списку, за угодою з клієнтом може початися збирання потрібних для проведення експертизи і наступного лістингу документів. Якщо клієнт не погоджується на лістинг або надходить заборона котирувальної комісії, брокерські або дилерські контори можуть здійснювати торгівлю цінними паперами на позабіржовому ринку.

   Механізм виконання наказів на українських фондових біржах є аналогічним тому, що застосовують у багатьох зарубіжних країнах у процесі біржової торгівлі. Він складається з таких елементів: одержання брокерською конторою наказу від клієнта, передання нею наказу своєму біржовому брокеру, виконання наказу та повідомлення брокерською конторою клієнта про результати його виконання.