Фондові біржі: види та функції

Цінний  папір вилучається з обігу  та котирування також у тих  випадках, коли він не користується попитом. Однак рішення біржі  про вилучення цінного паперу - аж ніяк не прояв свавілля, воно приймається  виходячи із ринкової ситуації на вагомих підставах. Підтвердженням відсутності попиту є те, що протягом 12 торгів підряд по цінному паперу не укладено жодної угоди з купівлі-продажу, або якщо рівень дивідендів по тих чи інших цінних паперах нижче встановленого біржею рівня.

Існують три форми тимчасового припинення котирування на біржі:

1) відстрочка  початку торгів (до відкриття  торгів біржа може наказати  трейдерам збалансувати замовлення  на купівлю або продаж і  тим самим визначити більш  справедливу ціну, якщо на певний  вид акцій надійшла надзвичайно велика кількість замовлень на купівлю або продаж);

2) перерва  в торгівлі (оголошується в будь-який  момент для повідомлення досить  важливої інформації);

3) припинення  торгів на одну сесію і більше (використовується, коли потрібен час, щоб з'ясувати суть якоїсь важливої події, а також при порушенні компанією угоди про лістинг до його усунення, або прийняття рішення про делістинг цінних паперів компанії-емітента).

Делістинг, або виключення з біржового списку, може мати місце, якщо:

* емітент  оголошений банкрутом або його  фінансове становище визнано  незадовільним;

* публічне  розміщення цінних паперів досягає  досить малих обсягів або інша  їх невідповідність мінімальним  вимогам лістингу;

* компанії-емітенти  у письмовій формі подають  заяву про виключення їхніх цінних паперів з числа тих, що котируються;

* цінні  папери емітента відкликані для  погашення або обміну на нові  при їх дробленні, а також  при злитті з іншою фірмою  і т.д.;

* порушується  угода про лістинг;

* компанією-емітентом  не подані щорічний звіт або інша інформація у вказані строки і т.д.[13]

Одна  з вимог, що пред'являються до корпорацій, які котирують акції, полягає  у періодичному наданні ними великого обсягу інформації інвесторам, а також  у публічній звітності про  фінансово-господарську діяльність корпорації. Подібні вимоги вводяться і на українських біржах.

Таким чином, цінні папери, які не відповідають умовам допуску (лістингу) та вимогам  до емітентів, не допускаються до офіційного котирування на біржі взагалі.

Нині  у світовій практиці широкий розвиток отримав процес демократизації біржової справи. На великих біржах організуються другі і треті біржові ринки, основною відмінністю яких є відсутність процедури лістингу. Оформлення угод проводиться за тією ж формою. Угоди укладаються на будь-які фондові цінності, але ризик інвестора в цьому випадку зростає.

Отже, лістинг  спрямований на те, щоб до широкого інвестора, який користується послугами  фондової біржі, не потрапили неякісні цінні папери, тобто акції та облігації  з низькими дивідендами, процентами та з низьким попитом.

   На вільному ринку, на відміну  від офіційного, підставою для  допуску є подання цінних паперів  кредитним інститутом, тобто банком. Цей сегмент ринку активно  використовується в Німеччині  закордонними емітентами та інвесторами.

    Згідно з договором про підтримання  лістингу емітент зобов'язується  щоквартально подавати біржі  інформацію про свій фінансово-економічний  стан. До біржі подаються: бухгалтерський  баланс і звіт встановленої  форми за станом на кінець  кварталу; перелік осіб, що мають на загальних зборах акціонерів більше 5 відсотків загальної кількості голосів; відомості про частку статутного фонду, що перебуває у володінні працівників акціонерного товариства; відомості про частку статутного фонду, що перебуває у володінні працівників керівних, виконавчих або інших органів управління; перелік усіх засновників емітента з даними про розподіл статутного фонду між ними; структура органів управління емітента; перелік усіх членів вищого органу управління із зазначенням їх часток у статутному фонді; перелік усіх членів виконавчого органу із зазначенням їх часток у статутному фонді; перелік усіх юридичних осіб, в яких емітенту належить понад 5 відсотків їх власних коштів; належність емітента до фінансово-промислових груп та участь в роботі бірж; перелік усіх філій та відділень емітента; відомості про адміністративні та економічні санкції, що накладалися на емітента.

Для підтвердження  достовірності інформації, що подається  емітентом, біржа має право визначити  перевірку спеціалізованою фірмою з оплатою витрат за рахунок емітента.

    В індустріальне розвинутих країнах  існують сотні тисяч акціонерних  компаній. На перший погляд може  скластися враження, що цінні  папери всіх емітентів повинні  продаватися на фондових біржах, тобто котируватися на фондовій біржі. В дійсності ж у лістинг фондових бірж, тобто в списки цінних паперів, які котируються, продаються та купуються на біржах, потрапляють цінні папери обмеженої кількості емітентів. Перш за все, не можуть продаватися цінні папери акціонерних товариств закритого типу. Переважна більшість новостворених акціонерних товариства дійсно є такими. Закриті акціонерні товариства, як уже зазначалося, обмежені в своєму подальшому розвитку. Отже, після того як акціонерне товариство досягає певного рівня розвитку, воно, як правило, трансформується у відкрите.

    Однак цінні папери не всіх  акціонерних товариств відкритого  типу можуть котируватися на  біржі. Це пояснюється кількома  причинами. Розглянемо їх по  порядку.

   Акціонерні товариства суттєво  відрізняються одне від одного  як за масштабами своєї фінансово-економічної  та виробничої діяльності (великі, середні, малі), так і за кількістю  угод купівлі-продажу, здійснених  з їх цінними паперами. Тобто  цінні папери одних емітентів продаються та купуються протягом одного дня багато разів, а інших - декілька разів на день або тиждень. Таким чином, акціонерні товариства відрізняються одне від одного також інтенсивністю обігу цінних паперів. Природно, що більш зацікавлені в котируванні на фондовій біржі ті емітенти, які досягли значних успіхів у своєму розвитку, адже їхні цінні папери користуються більшою популярністю та попитом у інвесторів.

    Існує прямий взаємозв'язок між  цим фактором і тим, що ні  емітент, ні біржа не зацікавлені у тому, щоб у біржових бюлетенях у графі "продаж" проти назви фірми-емітента значилися прочерки. З одного боку - це антиреклама емітентові, з іншого - аж ніяк не сприяє авторитету біржі.

   З юридичної точки зору ніяке  акціонерне товариство не зобов'язане насамперед вносити свої акції й інші цінні папери в ті чи інші біржові листи; воно лише має на це право, однак зовсім не обов'язкове до реалізації. Проте біржова торгівля настільки вигідна, що, як правило, більшість компаній завжди прагнуть розмістити свої цінні папери на одній або навіть декількох різних біржах. Причиною цьому служать певні переваги, що витікають з реалізації даного права на практиці.

    До переваг лістингу і відповідно  участі у біржовій торгівлі  належать передусім висока мартабільність, тобто придатність цінних паперів для реалізації на ринку, підвищений рівень їх ліквідності, а також очевидні переваги від стабільної їх ціни. Процес формування фондових цінностей регулюється безпосередньо під постійним контролем самої біржі, яка таким чином захищає угоди, що укладаються на торгах від проявів на них елементів шахрайства та інших корисливих зловживань.

    Таким чином, кожний інвестор, який вирішив вкласти кошти  у внесені в листи фондові  цінності, разом з ними автоматично  набуває і всіх переваг, які включають в себе комплекс засобів захисту, що пропонується фондовими біржами. Фондова біржа, однак, не гарантує прибутковості інвестицій в акції компанії, що пройшли лістинг.

    Аналогічно цьому цілий ряд  безперечних переваг і привілеїв  від внесення своїх цінних паперів до біржових листів офіційно зареєстрованих фондових бірж одержують і самі компанії. Котирування акцій на біржі забезпечує компаніям можливість зайняти стійку позицію на ринку.

   Не останню роль відіграє той  фактор, що за котирування та лістинг потрібно платити. Природно, що на матеріальні витрати ідуть емітенти, фінансове становище яких достатньо стійке. З огляду на це, не дивує той факт, що на Лондонській фондовій біржі (центрі міжнародної фондової торгівлі) котируються цінні папери тільки 2800 емітентів із багатьох мільйонів, що існують у світі.

Може  скластися враження, що позабіржовий ринок цінних паперів, який існує  паралельно з біржовим, не має права  на життя, являє щось несуттєве, другосортне. [13] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Біржова система  України

     Метою створення Єдиної біржової фондової системи України ( ЕБФСУ ) - є забезпечення цілісності та прозорості біржового ринку цінних паперів, підвищення ліквідності і конкурентоспроможності, інтеграція у світовий організований фондовий ринок. На відміну від підходу Українській фондовій біржі, який засновано на переважно адміністративних заходах щодо консолідації фондових бірж під її егідою, показано, що створення ЄБФСУ повинно базуватися на дотриманні принципів добровільності і збереження повної господарської самостійності учасників. Форма організації ЄБФСУ повинна забезпечувати можливість солідарного фінансування спільних заходів і проектів фондовими біржами, що входять до складу цієї системи. Найважливішим із таких проектів є організація міжбіржових електронних торгів цінними паперами. Необхідно також, щоб форма організації ЄБФСУ дозволяла залучати інвестиційні ресурси для реалізації перспективних програм і проектів щодо розвитку організованого фондового ринку України і забезпечувала можливість створення спеціалізованих дочірніх підприємств, діяльність яких повинна бути спрямована на виконання окремих задач ЄБФСУ.[14]

    Найбільш  повно викладеним принципам організації  ЄБФСУ відповідає така форма об'єднання  учасників системи, як асоціація, що призначена стати головною організуючою ланкою інтегрованої системи. При асоціації пропонується створити дочірню структуру – господарське товариство “Технічний центр” із винятковим видом діяльності – надання послуг з інформаційного і технічного забезпечення міжбіржової торгівлі цінними паперами в рамках ЄБФСУ. У веденні Технічного центру може знаходитися як міжбіржова електронна торгово-інформаційна система (ЕТІС), так і телекомунікаційна мережа ЄБФСУ (якщо вона буде створена асоціацією).

    Витрати зі створення Технічного центру доцільно фінансувати за рахунок коштів учасників  асоціації, а також із централізованих  джерел, у тому числі позабюджетних, і за рахунок іноземної фінансової і технічної допомоги.

З огляду на реальний стан фондового ринку України і фінансові можливості майбутніх учасників ЄБФСУ, її організацію доцільно спланувати в кілька етапів. Причому найбільш складні і дорогі етапи зі створення ЕТІС і Технічного центру варто віднести на більш пізній період.

        Якщо в рамках дворівневої моделі брокерським конторам необхідно організувати канали зв'язку тільки зі “своєю” біржею, як правило, що знаходиться в одному регіоні з ними, то в однорівневій моделі їм потрібно організувати канали зв'язку не тільки зі “своєю” біржею, але і з віддаленим Технічним центром. Значні витрати, які необхідні для організації таких каналів зв'язку, були однією з причин, що спонукали багатьох регіональних торговців цінними паперами відмовитися від співробітництва з ПФТС, в якій торги цінними паперами організуються за однорівневою моделлю.

        Функціонування ЄБФСУ базується на декількох основоположних принципах, що враховують необхідність забезпечення господарської самостійності фондових бірж, які входять у систему:

• дворівнева система допуску цінних паперів до котирування (перший рівень – в нутрібіржовий лістинг, другий - міжбіржовий, у рамках ЄБФСУ);
• дворівнева система організації торгів цінними паперами (внутрібіржові та міжбіржові торги);
• доступ до міжбіржових торгів будь-якого торговця, акредитованого хоча б на одній із фондових бірж, що входять у систему;
• передача пропозицій на покупку і продаж цінних паперів від торговців у Технічний центр тільки за посередництвом фондових бірж, членами яких вони є;
• організація міжбіржової торгівлі цінними паперами тільки на основі стандартних лотів і стандартних заявок на їх купівлю-продаж;
• здійснення всього документообігу по операціях із цінними паперами в електронній формі;[14]

    Викладені принципи організації та функціонування ЄБФСУ та їхнє обґрунтування було узагальнено у вигляді пропозицій щодо створення Єдиної біржової фондової системи України і подано в Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку.

Як перший крок, що реалізує один із перших етапів створення ЄБФСУ, чотири фондові  біржі - Донецька, Кримська, Придніпровська й Українська міжнародна – об'єдналися наприкінці 2001 р. в Асоціацію українських фондових бірж (АУФБ), установчі документи якої базуються на викладених вище принципах.