Фінансова звітність

ign="justify">     2.3 Склад фінансової  звітності, її  подання і оприлюднення

     Фінансова звітність (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів  господарської діяльності і суб'єктів  малого підприємництва, визнаних такими згідно з чинним законодавством) включає:

     Баланс  підприємства (форма № 1);

     Звіт  про фінансові результати (форма  №2);

     Звіт  про рух грошових коштів (форма  № 3);

     Звіт  про власний капітал (форма № 4);

     Примітки  до річної фінансової звітності (форма  №5).

     Для суб'єктів малого підприємництва Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва” встановлена скорочена  за показниками фінансова звітність  у складі Балансу (форма № 1-М) ї  Звіту про фінансові результати (форма № 2-М)". [11]

     Форми фінансової звітності і порядок  їх заповнення затверджуються:

     для підприємств і організацій (крім банків і бюджетних установ) - Міністерством  фінансів України за погодженням  з Держкомстатом України;

     для бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання  бюджетів всіх рівнів і кошторисів - Державним казначейством України.

     Підприємства, які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають консолідовану  фінансову звітність. При цьому  під дочірніми підприємствами розуміють  підприємства, які є юридичною  особою і над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань основної, інвестиційної  і фінансової діяльності з боку материнського  підприємства. Консолідована фінансова  звітність складається шляхом упорядкованого додавання фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства.

     Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній  формі власності, і органи, які  здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, складають і подають зведену  фінансову звітність підприємств, які відносяться до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають  і подають зведену фінансову  звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться  відповідно в державній і комунальній  власності.

     Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна), яка охоплює певний період, складається  наростаючим підсумком з початку  року.

     Перший  звітний період заново створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не більше 15 місяців. Звітним періодом підприємства, яке ліквідується, є період з початку  звітного року до дати прийняття рішення  про ліквідацію.

     Заповнюються  форми звітності в тисячах  гривень, а фінансовий звіт суб'єктів  малого підприємництва - в тисячах  гривень з одним десятковим знаком.

     Однією  із важливих вимог, що ставляться до звітності  підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність  її показників. Тому до початку складання  звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному  обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити  облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків  і списати у встановленому  порядку нереальну дебіторську  заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати  по обслуговуванню виробництва; визначити  фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати  фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних  операцій; списати (для складання  річного звіту) використаний протягом року прибуток.

     Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного і аналітичного обліку та роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).

     Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану  розрахунків з дебіторами і кредиторами  і відображають її результати в обліку. Суми статей балансу за розрахунками з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені  з ними і відрегульовані. За діючим положенням передбачено повну інвентаризацію проводити в максимально наближені  до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність  між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають  в основному за даними поточного  обліку, а показники річного балансу  обов'язково підтверджуються результатами інвентаризації, що забезпечує їх достовірність.

     Баланс  та інші форми звітності підписують керівником підприємства і головним бухгалтером, у випадку відсутності  на підприємстві бухгалтерської служби, - керівником спеціалізованої організації  або спеціалістом, які за угодою виконували роботу по веденню бухгалтерського  обліку і складанню звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність  звітних показників.

     Підприємства  зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:

• органам, до сфери управління яких вони належать;
• трудовим колективам (на їх вимогу);
• власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено законом;
• органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства. Строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

     Фінансова звітність не становить комерційної  таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні  і фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного розвітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і конструдовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях до розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

     Контроль  за дотриманням законодавства про  бухгалтерський облік і звітність  в України здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законом.

     Відповідні  органи під час перевірки поданої  на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і  звітних даних; наявність всіх звітних  фірм взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.

     Затвердження  звітності підприємства відповідним  органом оформляється актом (висновком) у якому дається також оцінка діяльності підприємства щодо підвищення ефективності його діяльності.

 

      3. Аналіз фінансової звітності підприємства

     3.1 Методи аналізу  фінансової звітності  підприємства

     Міжнародна  практика розробила певні методи аналізу фінансової звітності, які  ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити  аналіз статей балансу підприємства, але і робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться  не тільки за звітний період, але  і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначати тенденції  розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

     Основними методами аналізу звітності є  наступні:

• читання звітності;
• горизонтальний аналіз;
• вертикальний аналіз;
• трендовий аналіз;
• розрахунок фінансових коефіцієнтів.

     Читання звітності - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають майновий стан підприємства, коротко - і довгострокові інвестиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються зв’язки між постачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

     Горизонтальний  аналіз - дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

     Для визначення змін у господарській  політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального  аналізу.

     Аналіз  тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається  за 100%. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

     На  відміну від горизонтального  аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100% і обчислюється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

     Оцінити фінансову звітність підприємства допомагають різні фінансові  коефіцієнти, які показують фінансові  пропорції між різними статтями звітності.

     Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи:

• показники ефективності виробничої діяльності;
• показники ділової активності;
• показники ліквідності;
• показники фінансової стійкості.

     В залежності від конкретних цілей  та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики  використовують різноманітні набори показників.

     У світовій практиці фінансові коефіцієнти  як показники діяльності підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна компанія, звичайно, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію. Американські фірми найчастіше наводять в річному  звіті набір з 10-15 показників.

     Найчастіше  оцінку фінансового стану проводять  за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показників балансу і Звіту про фінансові  результати. За допомогою цього способу  вивчаються такі важливі аспекти  фінансового стану і результатів  діяльності підприємства, як ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

     Проте, перш ніж користуватись інформацією  бухгалтерських звітів, треба переконатися в її достовірності, впевнитися у  правильності їх заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків  при виведенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності, в основному, перевіряють  зіставленням. Деякі показники входять  до різних звітних форм і, отже, при  правильному складанні звіту  обов’язково повинні збігатися.

     Необхідно пам’ятати, що будь-який висновок та найбільш ефективна рекомендація, зроблені за результатами аналізу, можуть бути поставлені під сумнів, якщо документи не перевірені та належним чином не підготовлені.

     3.2 Показники фінансового  стану підприємства

     Основними складовими фінансового аналізу  підприємства є:

• аналіз майнового стану підприємства та динаміка його зміни;
• аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;
• аналіз ліквідності;
• аналіз ділової активності;
• аналіз платоспроможності (фінансової стійкості);
• аналіз рентабельності.

     Оцінка  майнового стану підприємства дає  змогу визначити абсолютні й  відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати тенденції  їхньої зміни та визначити структуру  фінансових ресурсів підприємства.