Фінансова звітність

 

     В звітному році зменшилось використання потужностей по хлібному цеху          (на 0,7 %) за рахунок  зменшення на 32,7 % обсягів виробництва формових сортів хліба, які випускаються на лінії  № 1 (хліб Київський заварний 0,9 кг, хліб бородінський 0,9 кг) та зменшення на 6,8 % обсягів виробництва формових сортів хліба і булочних виробів, які випускаються на лінії № 15 (хліб київський  формовий 0,5 кг, хліб «Гроно» 0,5 кг, хліб для гурманів 0,45 кг, хліб по-французьки 0,5 кг, інші). Поряд з цим має місце збільшення в звітному році обсягів виробництва хліба українського домашнього подового на 3,0 % проти 2007 року.

     По  булочному цеху коефіцієнт використання потужностей зменшився на 9,8 % через  припинення випуску батона слобідського 0,4 кг, хлібців висівкових 0,3 кг (в  зв’язку з приєднанням хлібокомбінату № 6 до ДП «Хлібокомбінат № 11»), рогаликів  з       сорбітом 0,1 кг, які  вироблялись на лінії № 7 (зниження обсягів виробництва булочних і  здобних виробів, які випускаються на лінії № 7 складає 55,9 %).

     Також зменшився коефіцієнт використання потужностей по пекарні на 2,1 %. Це пояснюється зменшенням обсягів  виробництва здобних виробів.

     По  бараночним виробам коефіцієнт використання потужностей зменшився на    0,6 %.

     Виробничі потужності по кондитерським виробам використовувались у 2010 році на 65,2 % проти 60,7 % у 2009 році, а саме:

     пряники 76,6 %  проти 71,0 % у 2010 році   

     печиво 38,6 %  проти 36,2 % у 2010 році

     кекси 52,9 %  проти 50,0 % у 2009 році.

     Збільшення  використання потужностей по кондитерським  виробам пояснюється збільшенням  обсягів виробництва і реалізації пряників на 5,2 %, пряників «Фруктовий сад» з начинкою на 38,0 %, печива на 9,1 %, кексів на 13,3 %.

     Сировинна база підприємства і її характеристика

     З 2004 року постачання сировиною здійснюється через ТОВ «Хліб Києва», ДП ВАТ  «Київхліб» «Київхлібпостач», ТОВ «Техно-Форум». Хлібокомбінат №11 Цех № 4 заключив договір на централізовану поставку сировини, борошна та матеріалів.

 

 

     

     

     2Теоретичні основи

     2.1 Поняття фінансової  звітності та загальні  вимоги до неї

     Поточний  бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію, необхідну для управління і контролю. Для визначення результатів  діяльності підприємства за звітний  період дані поточного обліку необхідно  узагальнити в певній системі  показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

     Згідно  з ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.09.1999р., бухгалтерський облік є  обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтерського  обліку служать підставою для  складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник - фінансової, податкової, бухгалтерської. [12]

     Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух  грошових коштів підприємства за звітний  період. Вона повинна забезпечити  інформацію користувачів щодо:

• придбання, продажу і володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання;
• забезпечення зобов'язань підприємством;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• інших рішень.

     Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які  не можуть вимагати звітів, складених  з урахуання конкретних інформаційних  потреб.

     Головні вимоги до звітності - це обов’язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість. Основні  вимоги, що висуваються до звітності, наведені на рис.1.1 

       

     Рис.1.1 - Вимоги до фінансової звітності.

     Фінансова звітність повинна повністю висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає  на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити  минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

     Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, і яка не наведена безпосередньо  у фінансових звітах, але є обов'язковою  згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить  додатковий аналіз статей звітності,

     необхідний  для забезпечення її зрозумілості і  доречності, подається у примітках  до фінансових звітів.

     Порівнюваність  інформації характеризує можливість користувачам звітності порівнювати:

     фінансові звіти підприємства за різні періоди;

     фінансові звіти різних підприємств.

     Таке  порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

     Передумовами  порівнюваності є наведення відповідної  інформації попереднього періоду і  розкриття інформації про облікову політику підприємства та її зміни. Для  забезпечення порівнюваності у кожному  фінансовому звіті необхідно  наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє співставити її з даними за звітний  період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для  забезпечення їх порівнюваності із звітним  періодом. При цьому у примітках  до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказати її суму і причину.

     Інформація, подана у фінансових звітах, повинна  не тільки відображати результати попередньої  діяльності, але й бути корисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

     Так, інформація про фінансових стан підприємства в звітному періоді використовується для прогнозування його фінансового  стану, результатів діяльності і  платоспроможності в майбутніх  періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній  структурі фінансових звітів, а також  надання порівнюваної інформації за звітний і попередні періоди. [5]

     2.2 Основні принципи  підготовки фінансової  звітності

     Для того щоб звітність була дійовим  засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

     обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

     повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати господарської діяльності і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

     автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим власне майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

     послідовність - постійно (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку випадках і повинна бути обґрунтована і розкрита в примітках до фінансової звітності;

     безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися і надалі;

     нарахування та відповідність доходів і витрат.д.ля визначення фінансового результату діяльності звітного періоду необхідно співставляти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів;

     превалювання суті над формою - операції обліковуються згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі (звітності) орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним прийняті на себе ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкти лізингу;

     історична (фактична) собівартість - пріоритетною с оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

     єдиний грошовий вимірник - вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

     періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. [4]