Фінансова система Бельгії

Крім того, НББ також  сприяє нагляду, який здійснює BFC. Один директор НББ має місце в Раді BFC у галузі права. НББ збирає періодичні і річні звіти кредитних організацій і направляє їх до BFC. Комісія з банківської справи та фінансів повинна проконсультуватися з НББ перед публікацією правил, що стосуються платоспроможності та ліквідності. Всі бельгійські кредитні установи перебувають у віданні BFC.

Відділ аудиту НББ пов'язаний з різними системами клірингу і управляється НББ (Біржовим та кліринговим центром, Електронною міжбанківською платіжною системою і Розрахунковою палатою Бельгії) в тій мірі, в якій НББ є де-факто відповідальним за організацію цих систем.

4. Роль каталізатора Національного Банку Бельгії

Національний банк Бельгії  бере участь у різних форумах щодо банківських розробок (електронних  платежів, електронної комерції і  т.д.).

З початку 1970-х років бельгійські  кредитні організації уклали різні  угоди про співпрацю в галузі обробки інформації з метою полегшення міжбанківських операцій. НББ представляє адміністрація Секретаріату протоколів. Він також брав активну участь у підготовці та написанні угод. Перший, так званий міжбанківський протокол, підписаний 8 липня 1970 року, стосується ідентифікації кредитних організацій шляхом створення єдиної структури номерів рахунків, відповідно до якої перші три цифри визначають установу.

5. Роль інших органів приватного та державного сектора

Основними міжбанківськими  організаціями, що працюють в галузі платіжних систем та цінних паперів  є:

• Центр обмінних та клірингових розрахунків, заснований у 1974 році банківським сектором для того, щоб автоматизувати обмін платіжних операцій;
• Електронна міжбанківська система валових розрахунків ELLIPS (Electronic Large value Interbank Payments System) – бельгійська система валових розрахунків у режимі реального часу, що була заснована 24 вересня 1996 р. в результаті активної співпраці між бельгійським банківським сектором, з одного боку, та Національним банком Бельгії (НББ) – з іншого. Разом із Центром обмінних та клірингових розрахунків (Centre for Exchange and Clearing – CEC), який є системою нетто-розрахунків, була створена база для міжбанківської платіжної системи. Водночас ELLIPS є бельгійською складовою європейської RTGS у євро – системи TARGET.;
• Комісія з банківської справи та фінансів, яка є пруденційним органом;
• Бельгійська банківська асоціація є професійною організацією, метою якої є сприяння професійним інтересам її членів головним чином за допомогою економічних досліджень, фінансових, юридичних та технічних консультацій та навчання;
• Управління Брюссельською фондовою біржею (Euronext Belgium), Управління Котируванням Європейських акцій та Комітетом Фонду регулювання цінних паперів – це три органи управління ринку Бельгії. Вони організовують і регулюють свої ринки і здійснюють перший рівень нагляду. Комісія з банківської справи та фінансів здійснює нагляд за тим, як влада ринку виконує свої обов'язки. Ця структура на даний час переглядається і може бути змінена;
• Banksys, частина Atos Worldline Group, яка володіє, зокрема, національними банкоматами, касовими терміналами та схемою електронного гаманця, і компанія банківської карти (BCC), на яку покладено ведення двох основних кредитних карт-схем (тобто Visa і Eurocard / MasterCard) [6].

2. Діяльність комерційних банків

Бельгія є одним із найбільш концентрованих банківських секторів в Європі з високим ступенем відкритості  для зарубіжних інвестицій.У банківському секторі Бельгії на даний час домінують чотири великі банківські групи: Fortis Bank, Dexia, KBC і ING Bank Belgium, на які в сукупності припадає 88 % банківських активів, порівняно з 55 % для країн ЄС, а індекс Херфіндаля в даний час перевищує 2,000 [9]. Всі основні гравці приєдналися до акціонерних товариств на правах акціонерів. До цього часу у Бельгійській банківській системі домінували два значні гравці, які утворювали кооперативну структуру (Bacob group і Cera group), але поглинання цих компаній більшими організаціями спричинило зникнення кооперативних структур. Bacob group став частиною Dexia. Cera group є частиною KBC [8].

Незважаючи на високу концентрацію, система залишається конкурентноздатною в деяких сегментах кредитного та депозитного ринків. Велика кількість дрібних і середніх банків конкуруютьна ринку заощаджень, депозитів та іпотечному ринку. Ринок заощаджень і приватний банкінг піддається іноземній конкуренції [9, с. 13].

Таблиця 1.2.1

Рейтингові оцінки найбільших комерційних банків Бельгії станом на 31 грудня 2011 року [9, с. 13]

До основних банків, які  представляють фінансовий сектор Бельгії, можна віднести:

• Argenta – банківська та страхова група, що працює у Бельгії, Нідерландах та Люксембурзі. Сьогодні це п’ята найбільша банківська інституція в Бельгії. Компанія була започаткована у 1956 році, її штаб-квартира в Антверпені.
• AXA Bank Europe (відома як AXA Bank Belgium) є підрозділом AXA Group, що забезпечує поширені банківські рішення особам та малим компаніям у Європі. Компанія надає свої послуги через мережу 950 незалежних банківських агентів у Бельгії, Німеччині, Франції, Чеській Республіці, Угорщині, Швейцарії. AXA Bank Europe розташований у Брюсселі.
• Banca Monte Paschi Belgio – єдиний банк італійського походження, що підпорядковується законодавству Бельгії. Він є Monte dei Paschi di Siena group, заснованому 1472 року.
• Bank van De Post/Banque de La Poste – спільне підприємство Bpost та BNP Paribas Fortis, ринків банківських та страхових послуг.
• BNP Paribas Fortis – міжнародний банк, зосереджений у Бельгії з моменту купівлі 75% його акцій BNP Paribas. BNP Paribas Fortis є першим за кількістю відкритих депозитів і другим на ринку споживчого кредитування в Бельгії. Акціонерами Fortis Bank NV/SA є BNP Paribas (74.93% акцій), 25% акцій перебувають у власності держави, а також громадськості (0,07%).
• Dexia – бельгійсько-французька фінансова інституція. Банк пропонує широкий спектр роздрібних, комерційних та приватних банківських послуг, а також страхові послуги більше 6 мільйонам споживачів. Dexia має відділення в Європі, Азії та Сполучених Штатах.
• Europabank – бельгійський банк, утворений 1965 року американською холдинговою компанією "International Bank of Washington." У 2004 році банк був придбаний і сьогодні розташований у Генті.
• ING Belgium (формально Banque Bruxelles Lambert (BBL)) – четвертий найбільший комерційний банк Белгії. У Бельгії ING має дві банківські мережі: ING Belgium (універсальний банк) і Record Bank, що є дочірною компанією ING Belgium.
• Keytrade Bank – лідер он-лайн торгівлі у Бельгії. Keytrade Bank пропонує усі банківські та торговельні послуги он-лайн. Сьогодні Keytrade Bank є частиною Credit Agricole Group.
• KBC Bank – універсальний банк Бельгії, зосереджений на приватних клієнтах, малих та середніх підприємствах. Він концентрується на внутрішньому ринку країни та ринку деяких країн Центральної та Східної Європи: Чеської Республіки, словаччини, Угорщини, Польщі та Болгарії. Станом на 31 грудня 2010 року сукупні активи KBC становили 320,82 млрд. EUR.
• Landbouwkrediet/Credit Agricole – бельгійський кооперативний банк, що спеціалізується на фінансуванні сільськогосподарського сектора. Окрім того, банк пропонує іноземні кредити і заощадження. Банк обслуговує більше 430 тисяч клієнтів через мережу 280 підрозділів. Був придбаний двома вищевказаними банками Europabank та Keytrade Bank. Був заснований 1937 року, штаб-квартира розташована в Брюсселі.
• Rabobank Belgium – з 1984 року відділення Rabobank в Антверпені є невід’ємною частиною широкої глобальної Rabobank International. Підрозділ в Антверпені пропонує корпоративні банківські та лізингові. Rabobank також надає фінансові послуги ринку роздрібної торгівлі, такі як ощадні рахунки, строкові депозити та інвестиційні фонди.
• Unico Banking Group – група з восьми банків, що включає Crédit Agricole, DZ BANK, Rabobank, ICCREA Holding, Pohjola Bank, and Raiffeisen Bank International. Banco Cooperativo Espanol та Raiffeisen Schweiz є асоційованими членами [8].

3. Ринок страхових послуг Бельгії. Діяльність фінансових конгломератів

Бельгія – дев’ятий найбільший ринок страхових послуг у Європі станом на 1 січня 2010 року, на якому домінують банківсько-страхові конгломерати (bancassurance conglomerates) [10]. Проте ринок страхових послуг Бельгії має помірний розмір (річні премії становлять 9 % ВВП) і до сьогодні стикається з низкою проблем через спад економічної активності 2001-2002 та 2009 років [9, с. 14]. На ринку страхування життя нестабільність фондового ринку призвела до спаду обсягів продажу послуг, пов’язаних з органами. Ринок страхування не життя взагальному зазнав лише незначної шкоди від економічного спаду, за винятком невеликої кількості напрямків бізнесу, таких, як кредити та поручительства страхування, які тісно пов’язані з господарською діяльністю [10].

Обсяг продажу страхових  послуг, які реалізуються посередниками, становить більше 80% загального страхового ринку Бельгії. Вартість цього виду розподілу впливає безпосередньо  на обсяги комерційних премій.

 Ринок страхових послуг  менш концентрований, ніж банківський сектор. Мережа банківсько-страхових конгломератів (Бельгія – країна походження фінансових конгломератів) є найважливішим каналом розподілу на ринку страхування життя, в той час як незалежні агенти підраховують для більшості суб’єктів цього сектору премії, зібрані в Бельгії. Банківсько-страхові конгломерати, як правило, надають перевагу безризиковим низькорентабельним безумовним стратегіям, володіють великим портфелем цінних паперів страхових та банківських холдингових компаній  [9, с. 14].

У Бельгії спільне страхування  не може бути диференційоване від  інших видів діяльності, адже воно часто застосовується для страхування  великих індустріальних ризиків.

Бельгійські страхові компанії не мають значних обсягів діяльності за кордоном. У 2001 році реалізований товарообіг за кордоном становив лише 9,5% від загального преміального прибутку (в млн. бельгійських франків):

1. страхування життя (іноземні філії та дочірні компанії - 3,3, а прямі продажі за кордоном - 2);
2. інші види страхування (філії та дочірні компанії - 37,4, а прямі продажі за кордоном - 1,6).

Обидва сегменти зазнали значного спаду у 2009 році. Взагальному на ринку страхових послуг Бельгії домінує AG Insurance Group, що контролювала близько чверті ринку у 2010 році. У першу п'ятірку страхування не-життя припадає більше половини ринку в плані брутто-премій в 2010 році (AXA є лідером ринку). Основними страховиками життя є Ethias, DIB, ING Life, Delta Llyod і Allianz.

Крім того подвійне випробування політичної нестабільності та зростаючого  державного боргу, відновлення економіки, як очікується, продовжиться помірними  темпами з зростанням нових робочих  місць і внутрішнього попиту. Уряд Бельгії також здійснює різні  плани реструктуризації для встановлення стабільності в банківсько-страхових  групах, таких як Fortis, Dexia і KBC для стабілізації довіри на ринку банківських та страхових компаній у фінансовій системі. Крім того, очікується позитивне зростання економіки, зростання окремих премій по страхуванню життя, зростання премій страхування автомобіля і премій медичного страхування [10].

У Бельгії раніше, ніж  в інших країнах було введено  практику державних дотацій оплат  медичного обслуговування. У системі  медичного страхування працює шість  загальнонаціональних спілок страхових  фондів: католицький (45% населення), соціалістичний (26%), ліберальний (7%), професійний (15%), незалежний (4%) і додатковий (1%). Таким чином, 98% бельгійців охоплено обов'язковим  медичним страхуванням, і лише 1% - частково.

У Бельгії медичне страхування  громадян здійснюється в рамках системи  соціального забезпечення, що має 5 видів діяльності. До програми медичного  страхування входить страхування  через хворобу й інвалідність. Управління й контроль за системою страхування через хворобу й  інвалідність здійснюється централізовано Національним інститутом хвороб й інвалідності (НІХІ). Очолює НІХІ Генеральна рада, членами  якої є представники організацій  роботодавців, робітників та службовців, страхових компаній, медичних установ, а також лікарі, фармацевти, середній медичний персонал. НІХІ складається  з 4 спеціалізованих відділів, у т.ч. медичного страхування, до складу якого  входять:

• медико-технічна рада, що встановлює номенклатуру послуг, які підлягають страховому відшкодуванню, а також розраховує та встановлює відносну вартість медичних послуг і допомоги, контролює якість надання медичних послуг;
• департамент адміністративного управління страховими організаціями.

У Бельгії функціонує 5 страхових  компаній і одна громадська організація (допоміжна страхова каса), що забезпечують, відповідно до закону, всю роботу з  обов'язкового страхування. Вони різні  за розмірами та й забезпечують надання  медичної допомоги різній кількості  населення:

• християнська страхова компанія охоплює 45,3 % населення;
• соціалістична страхова компанія надає послуги 27 %, населення країни;
• професійна страхова компанія - 15,8 % населення;
• незалежна страхова компанія - 4,5 % населення;
• ліберальна страхова компанія - 6,6 % населення;
• допоміжна каса - 0,7 % населення країни.

Законом визначені компетенція  й права страхових компаній, система  їхньої організації й функціонування. Компанії не мають права розподіляти  дивіденди, одержані доходи вони повинні  інвестувати відповідно до соціального  призначення цих компаній.

Міністерство охорони  здоров'я Бельгії визначає:

• політику охорони здоров'я країни;
• критерії й нормативи планування лікарняних ліжок;
• придбання лікарнями складного медичного устаткування та медичної техніки;
• визначає критерії якості надання медичної допомоги.

У Міністерстві охорони здоров'я  Бельгії зосереджуються:

• всі фінансові звіти лікарень;
• всі епікризи на вибулими зі стаціонару хворих у вигляді "Короткого клінічного резюме" (ККР);
• відомості по медичних кадрах та інша документація.

Фінансування обов'язкового медичного страхування забезпечується:

• 55 % - соціальними внесками;
• 40 % - дотацією держави (для безробітних, пенсіонерів);
• 2,55 % - внесками пенсіонерів;
• 2 % - за рахунок оподатковування зі страхування автотранспорту.

Соціальний внесок утворюється  із внесків підприємств і внесків  незалежних працівників. Для працівників  підприємств внесок роботодавця  становить 3,80 % від фонду заробітної плати підприємства, внесок працівника - 2,55 % від його заробітної плати. Роботодавець вносить весь соціальний внесок у  Національне бюро соціального забезпечення (НБСЗ), куди також надходять дотації  від держави. Потім НБСЗ перераховує  в НІХІ частину коштів, передбачених для страхування через хворобу  й інвалідность. Для незалежних працівників внесок становить 3,3 % від їхніх доходів за останні 3 роки. Для цієї категорії людей медичне страхування покриває тільки видатки, пов'язані з госпіталізацією або проведенням спеціальних методів обстеження й лікування. Діти автоматично застраховані страховкою одного з батьків.

Така форма фінансування забезпечує доступність медичної допомоги всьому населенню й дотримання принципу солідарності людей з низькими й  високими доходами як здорових так  і хворих, тому що розмір страхового внеску залежить тільки від рівня  доходів і не пов'язаний зі станом здоров'я застрахованої особи.