Фінанси малих підприємств

Ще одним  джерелом фінансування малих підприємств  є багаті люди, тобто власники приватних фірм (приватні інвестори). В США, наприклад, з цього джерела фінансується близько 30 тисяч фірм-початківців. В Україні це явище також існує, але у незрівнянно менших розмірах.

Банки висувають  малим підприємствам деякі вимоги. По-перше, дрібний власник мусить вкласти у проект 25-50% власних коштів. По-друге, банки вимагають гарантій у вигляді застави під кредит. По-третє, нерідко деякі банки призначають малим підприємствам проценти, вищі від базової ставки для великих корпорацій. Короткострокові кредити можуть надаватися банками у випадку тимчасової фінансової скрути, яка виникає у зв’язку із витратами виробництва і обороту, не забезпеченими надходженнями коштами у відповідному періоді. [1, 183]

Середньострокові  кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капіталовкладень. Довгострокові кредити надають для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні затрати на реконструкцію, модернізацію і розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.

В практику малого бізнесу України активно впроваджується комерційний кредит – така товарна  форма кредиту, об’єктом якого можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, на які продавцем надається відстрочка платежу.

Іпотечний кредит - це кредит під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки  можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Предметом іпотеки у разі надання кредиту можуть бути житлові  будинки, квартири, виробничі споруди, магазини, земельні ділянки, які

є власністю  позичальника. [1, 185]

2.3 Державна фінансова підтримка

Державна фінансова  підтримка малих підприємств  включає насамперед податкові та кредитні методи впливу на даний сектор економіки. Як засвідчує світовий досвід, виважена, диференційована податкова та грошово-кредитна політика здійснює вирішальний вплив на формування та подальший розвиток суб'єктів малого бізнесу. Реальні труднощі з фінансуванням є чи не найголовнішою проблемою сьогодні для малих підприємств України. [1, 194]

Відсутність достатнього  капіталу у більшості населення, складність, невигідність, а подекуди й неможливість одержати позичкові  кошти гальмують розвиток малого бізнесу. Отже, завдання держави - створювати передумови, що стимулюють вкладання інвестицій у цей сектор економіки. Підтримка з боку держави на цьому рівні має здійснюватися двома взаємопов'язаними шляхами; допомогою у формуванні капіталу для відкриття підприємства; забезпеченням сприятливих умов для подальшого розвитку функціонуючих малих підприємств.

Одним із головних напрямів підтримки малих підприємств  є створення системи фінансово-кредитної  підтримки. Найважливіші важелі державної  фінансової підтримки малого підприємництва в Україні можна поділити на дві основні групи методів державної фінансової підтримки - прямі і непрямі.

Механізм прямих заходів включає такі основні  форми державної фінансової підтримки  малого підприємництва:

• надання субсидій;
• надання позик;
• формування державних фондів;
• створення спеціалізованих фінансових установ.

Заходам другої групи притаманний непрямий характер, вони поступово витісняють важелі прямого  адміністративного впливу. До основних форм такої державної фінансової підтримки МП насамперед слід віднести:

• податкові знижки (або повне звільнення від інших податків);
• податкові пільги;
• прискорена амортизація;
• знижки на науково-дослідні витрати, на витрати, пов'язані з підготовкою кадрів для підприємницької діяльності тощо.

Зазначені форми  державної політики тою чи іншою  мірою використовуються в Україні і зарекомендували себе як ефективні гнучкі важелі державної допомоги, які мають в основному недискримінаційний характер. [8, 75]

Усі підприємства, навіть такі, справи яких йдуть досить успішно, на майбутнє потребуватимуть  фінансування. Воно може використовуватись для:

• розгортання нового підприємства;
• розвитку нових технологій та розробки випуску нових продуктів;
• поширення бізнесу (нові споруди, вдосконалення технології, найму кадрів);
• освоєння нових ринків. [1, 195]

Доступ до сталого фінансування за доступними процентними ставками залишається життєво важливим питанням для представників малих підприємств. Головні засоби, що створюють сприятливі умови для розвитку малих підприємств, включають:

• наявність доступного капіталу (суми, нагромаджені за рахунок приросту капіталу, які можуть бути використані малими підприємствами);
• відповідна структура установ (система комерційних банків, індустрія ризикового фінансування, фондові біржі та інші механізми, що дозволяють зв'язати постачальників капіталу з тими, хто має в ньому потребу);
• помірні проценти;
• відповідні фінансові механізми (різні види позик, відповідні форми інвестування акціонерного капіталу). [13, 72]

Головне питання - визначити, що уряд може зробити для  сприяння формуванню цих засобів, у зв'язку з чим доцільно визначити такі головні завдання у галузі фінансування малих підприємств:

• поширення участі комерційних банків у наданні позик малим підприємствам;
• нагляд і регулювання за наданням банками позик малим підприємствам;
• забезпечення збільшення капіталу, який може бути використаний шляхом розвитку конкуренції на ринку надання позик малим підприємствам;
• зміщення акцентів і раціоналізація державних програм допомоги малим підприємствам;
• сприяння наданню акціонерного капіталу малим підприємствам.

На жаль, кредитні джерела для малого підприємництва в Україні практично відсутні. Головна причина цього - незадовільний  стан економіки: спад виробництва, інфляція, відсутність стабільності в регулюванні  фінансової і банківської діяльності. Тому банки видають лише короткострокові кредити і під високі процентні ставки. Таким чином, банки в Україні не є джерелом кредитування підприємств і задовольняють лише незначну частку діючих малих підприємств.

Однак в Україні існує  три потенційно доступних джерела отримання фінансів для малих підприємств:

• Український фонд підтримки підприємництва;
• Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств;
• Державний інноваційний фонд України.

З метою сприяння реалізації державної політики фінансової підтримки підприємництва, створення відповідних умов для розвитку малого підприємництва у грудні 1991 року Кабінет Міністрів створив Український національний фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції, який у серпні 1995 року був перетворений в Український фонд підтримки підприємництва (постанова Кабінету Міністрів України №687 від 27 серпня 1995 року).

Згідно з цією постановою Український фонд підтримки підприємництва (далі – Фонд) є некомерційною  організацією і не має за мету своєї  діяльності отримання прибуткую

Основними завданнями Фонду  є:

• сприяння реалізації державної політики розвитку підприємництва шляхом залучення й ефективного використання фінансових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансування цільових програм та проектів часткової сплати відсотків за видані малим підприємствам кредити установами банків;
• співробітництво з міжнародними, іноземними та українськими фінансовими організаціями у питаннях розвитку малих підприємств;
• участь у реалізації міжнародних договорів у частині фінансового розвитку підприємництва в Україні.

Для реалізації основних завдань Фонду використовуються кошти, передбачені державним бюджетом, на фінансову підтримку малих  підприємств.

Іншим джерелом фінансової підтримки малого підприємництва є  Державний інноваційний фонд України (Держіннофонд), який був утворений відповідно до Закону України ”Про засади державної політики у сфері науки та науково-технічної діяльності” Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 18 лютого 1992 р. Кошти Держіннофонду формуються за рахунок бюджетних асигнувань, обов’язкових відрахувань підприємств, а також добровільних внесків юридичних та фізичних осіб. Фонд підтримується запровадженнями наукових розробок, на які існує конструкторсько – технологічна документація, виготовлено дослідний зразок та невелика партія продукції.

Одержання підприємством  пільгової позички на 1 – 1,5 року за інновацій-ним проектом дозволяє підприємству оновити основні фонди, провести технологічне переоснащення  виробництва для випуску наукоємкої продукції, для заміни імпортної продукції. [1, 197]

Отже, у зв’язку із скрутним фінансовим станом багатьох малих підприємств значну частину витрат по різних формах фінансової допомоги повинна брати на себе держава. [15]

3. ОРГАНІЗАЦІЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ  ОПОДАТКОВУВАННЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року Указом Президента України було запроваджено спрощену систему оподаткування для таких суб’єктів малого підприємництва (єдиний податок) [16]:

• фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх родин, протягом року перебуває не більш 10 осіб і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
• юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виторгом від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом малого підприємництва на розрахунковий чи рахунок (і) у касу за здійснення операцій із продажу продукції (товарів, робіт, послуг). [1, 185]

Суб'єкти малого підприємництва мають право самостійно вибрати спосіб оподатковування  доходів, або за єдиним податком або  за загальним порядком.

Ставка єдиного  податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб - установлюється місцевими радами за місцем їхньої державної реєстрації залежно від  виду діяльності і не може складати менше 20 гривень і більше 200 гривень  на місяць.

У випадку, якщо фізична особа - суб'єкт малого підприємництва - здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлені різні ставки єдиного податку, їм здобувається одне свідчення і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У випадку, якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням  найманої чи праці за участю в підприємницькій  діяльності членів його родини, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування і перерахування в державні цільові фонди зборів, зв'язаних із виплатою заробітної плати працівникам, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини.

Суб'єкт підприємницької  діяльності - юридична особа, що перейшла на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності, самостійно вибирає  одну з наступних ставок єдиного  податку:

• 6 відсотків суми від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без обліку акцизного збору у випадку сплати податку з додаткової вартості відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість";
• 10 відсотків сум<span class="dash0422_0435_043a_0441_0442_