Фінанси малих підприємств

Міністерство  освіти і науки України

сумський державний університет

 

кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

курсова робота

 

 

з дисципліни : “Фінанси ”

на  тему:

 

Фінанси малих підприємств

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  суми 2009

 

 ЗМІСТ

ВСТУП        3

1. СУТНІСТЬ  МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ      4

1.1 Позитивні риси малих підприємств і їх недоліки   5

1.2 Сутність, склад і структура обігових коштів підприємства 6

2.ФІНАНСИ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ       8

2.1 Формування фінансових ресурсів       8

2.2 Джерела фінансування та основні напрямки використання грошових 

 фондів            10

2.3 Державна фінансова підтримка       14

3.ОРГАНІЗАЦІЯ  СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ  18

3.1 Порівняння вітчизняної системи із зарубіжними зразками   20

3.2 Варіанти реформування спрощеної системи оподаткування   26

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА         29

ВИСНОВКИ            39

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАУРИ      40

 

ВСТУП

 

Дана курсова  робота присвячена розгляданню становлення  та розвитку фінансів малих підприємств.

Актуальність  теми ” Фінанси малих підприємств” зумовлена тим, що перехід до регульованих ринкових відносин потребує прискореного створення ланки МП. Без малого бізнесу ринкова економіка ні функціонувати, ні розвиватися не в змозі. Цей сектор є ведучим і визначає темпи економічного росту, структуру та якість ВНП.

У країнах з  ринковою економікою фінанси є головним економічним інструментом втручання  в процесі розширеного відтворення, розподілу і перерозподілу сукупного  суспільного продукту.

Фінанси підприємств  виступають складовою економічних відносин і пов’язані з формуванням, розподілом та використанням грошових доходів і фондів. В даний час підприємства, а саме малі підприємства змушені приділяти більш уваги проблемам, які пов’язані із формуванням і підвищенням ефективності використання своїх фінансових ресурсів і активізувати пошук шляхів покращення свого фінансового стану.

Тому метою  курсової роботи є розглядання і  вивчення формування та використання грошових фондів малих підприємств, визначення їх економічного значення.

Для досягнення мети курсової роботи необхідно узагальнити  і систематизувати різні погляди  щодо фінансів малих підприємств  та зробити висновки.

Курсова робота складається із вступу, трьох частин, висновків, списку літератури.

Перша частина  висвітлює сутність, критерії та організацію фінансів малих підприємств.

В другій частині, яка складається з трьох розділів, надані особливості формування фінансових ресурсів, джерела фінансування та основні напрямки державної фінансової підтримки малих підприємств.

В третій частині  даної курсової роботи дана загальна характеристика системи оподаткування  малих підприємств.

Інформаційною базою для написання курсової роботи були використані нормативно-правові  документи, узагальнені труди спеціалістів в області фінансового аналізу та фінансового менеджменту.

 

 

1. СУТНІСТЬ І КРИТЕРІЇ МАЛИХ  ПІДПРИЄМСТВ

 

У структурі  сучасної змішаної економіки співіснують  та органічно взаємодоповнюються малий, середній та великий бізнес. Проте  на відміну від двох останніх малий  бізнес є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. [1, 171]

Мале підприємство – підприємство з незначною кількістю працівників, невеликими обсягами діяльності, здебільшого ризикової ( виробничої, торговельної, наукової тощо ) та виробництва, власник якого несе повну відповідальність за результати господарювання, самостійно приймає управлінські рішення з метою привласнення прибутку. [2, 117]

Малі підприємства можуть створюватися в усіх галузях  народного господарства на основі будь-яких форм власності. Основними цілями утворення малих підприємств є участь у прискореному формуванні товарного ринку; прискорене впровадження науково-технічних досягнень; сприяння більш повному задоволенню потреб народного господарства в промисловій і будівельній продукції, товарах і послугах; більш повне і ефективне використання місцевих сировинних і трудових ресурсів, відходів виробництва. [3, 100]

Згідно із ст. 2 Закону України ”Про підприємства України” відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників

( незалежно  від форм власності ) воно може  бути віднесено до категорії  малих підприємств. До МП належать  новостворювані та діючі підприємства:

• у промисловості та будівництві – з чисельністю працюючих до 200 чоловік;
• в інших галузях виробничої сфери – з чисельністю працюючих до 50 чоловік;
• у науці і науковому обслуговувані – з чисельністю працюючих до 100 чоловік. [4, ст. 2]

Малі підприємства можуть створюватися як громадянами (членами  сім'ї й іншими особами), так і державними, орендними, колективними, спільними підприємствами, громадськими організаціями і їх підприємствами, кооперативами, акціонерними товариствами, господарськими товариствами і асоціаціями, іншими підприємствами і організаціями, які є юридичними особами.

Серед малих  підприємств переважають передусім  підприємства з приватною та колективною  формою власності. В Україні найбільша  частка МП у 1998 р. була колективною ( понад 15 тис. ) і приватною ( заснованою на власній та чужій праці – понад 6, 3 тис. ) власністю. В нашій країні малі підприємства з приватною формою власності привласнили 24% балансового прибутку, а з колективною – 75%, причому останні виявили вищу життєздатність ( внаслідок об’єднання капіталів, колективного ведення своєї діяльності та ін. ). У промисловості в 1998 р. малі колективні підприємства виготовили майже 80% продукції, приватні – 17, державні – 2, 5%. [2, 117]

Кількість діючих малих підприємств в Україні  за чотири роки збільшилась майже  в двічі ( з 50496 у 1992 році до 90601 станом на 1 січня 1996 року ). У 1998 році найбільша кількість МП була сконцентрована у торгівлі та громадському харчуванні ( 76, 8 тис. ), промисловості ( 22, 0 тис. ), будівництві ( 15, 6 тис. ), транспорті та зв’язку ( майже 3 тис. ), сільському господарстві – 2, 7 тис. [1, 174]

Про місце і  значення малих підприємств свідчать показники їх ролі в ринковій економіці, зокрема, частка МП у загальній кількості  зайнятих та його частка у ВВП.

В Україні ж  станом на 1 січня 1996 року середньооблікова кількість працівників малих підприємств складала 1042, 2 тис. чоловік, тобто лише 4, 6% зайнятого населення. У Російській Федерації цей показник складав 9, 6%. Частка малих підприємств у валовому внутрішньому продукті України у 10-12 разів менша, ніж у розвинутих країнах, і складає лише близько 5, 5%.

Якщо розглянути фінансові результати діяльності народного  господарства України, то частка малих  підприємств у балансовому прибутку за І півріччя 1996 року значно вища – 8%, а в окремих галузях малі підприємства, за цим показником, мають значну питому вагу. Зокрема, у торгівлі та громадському харчуванні цей показник складає 72, 3%, в побутовому обслуговуванні населення – 57, 1%, постачанні та збуті – 23, 4%, будівництві – 20%. [1, 175]

Повніше або  комплексно сутність малих підприємств розкривається у виконуваних ними функціях, поєднанні позитивних та негативних сторін.

 

1.1 Позитивними рисами малих підприємств є:

1. гнучкість і мобільність в управлінні та організації виробництва;
2. повніше використання робочої сили та устаткування, менший рівень запасів ( тоді як на крупних підприємствах залишаються не завантаженими в середньому 75% виробничих потужностей);

 раціональна  організаційна структура підприємства;

3. швидка адаптація до кон'юнктури ринку, місцевих умов, запитів споживачів, оперативне оновлення асортименту продукції;
4. можливість швидкого впровадження значної частки нових ідей, проектів і створення нових взірців продукції;
5. невисокі експлуатаційні витрати;
6. відносно невеликий капітал для створення таких підприємств;
7. можливість зменшення витрат виробництва за рахунок вузької спеціалізації, економії на управлінських витратах та ін. ;
8. високі шанси на успіх;
9. значна роль у створенні нових робочих місць;
10. велике значення у формуванні середнього класу населення;
11. створення конкурентного середовища як важливої рушійної сили економічного прогресу;
12. формування підприємництва як чинника соціально – економічного прогресу.

Основними недоліками діяльності малих підприємств є:

1. нижча продуктивність праці ( у більшості випадків ) порівняно з крупними підприємствами;
2. нездатність впроваджувати важливі капіталомісткі досягнення науки і техніки у виробництво;
3. вища інтенсивність праці за рахунок тривалішого робочого дня, використання сімейної праці;
4. економія на умовах праці та техніці безпеки;
5. обмеженіша можливість підвищувати кваліфікаційний рівень найманих працівників;
6. значні труднощі з фінансуванням, отриманням кредитів, недостатність оборотних засобів, заборгованість тощо;
7. відсутність профспілок, а отже тих прав в управлінні виробництвом, які завоювали наймані працівники на крупних підприємствах;
8. обмеженість у впровадженні найпрогресивніших форм та методів організації виробництва;
9. формування сукупністю малих підприємств загалом стихійного характеру розвитку немонополізованого сектора економіки, лише частково підпорядкованого дії закону планомірного розвитку ( тією мірою, якою ці підприємства втягнуті в контракті відносини з крупними компаніями та державою ).

Навіть просте зіставлення позитивних та негативних сторін діяльності малих підприємств, які є суперечливими в межах єдиної системної сутності, свідчить про домінування позитивних рис, а тому є підставою для економічної доцільності розширення масштабів такої діяльності. [3, 118]

 

1.2 Сутність, склад і  структура обігових коштів підприємства

Обігові кошти (оборотний капітал) – це кошти, витраченні на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві неперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку.

Оборотні (обігові) активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом двадцяти місяців з дати складання балансу підприємства. До оборотних активів підприємства належать: запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів; залишки незавершеного виробництва; запаси готової продукції; поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; витрати майбутніх періодів; інші види оборотних активів. Оборотні активи використовуються в основній, операційній, іншій звичайній та надзвичайній діяльності суб’єктів господарювання.

Обігові кошти підприємства класифікують за такими основними ознаками:

а) за джерелами формування: власні обігові кошти,що сформовані підприємством за рахунок власних джерел фінансування; залучені обігові кошти – сформовані підприємством за рахунок залучених джерел фінансування.

б) за участю в процесі  виробництва і реалізації продукції: оборотні фонди, до яких належить частина обігових коштів, що обслуговують процес виробництва продукції, тобто обігові кошти вкладені у виробничі запаси (сировину, матеріали, напівфабрикати, МШП) та у виробництво (незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів); фонди обігу, які включають ту частину обігових коштів, що обслуговує процес реалізації продукції, тобто обігові кошти вкладені у готову продукцію, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість.

в) за способом обґрунтування  потреби:

нормовані обігові кошти, до яких належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складах;  ненормовані обігові кошти – (грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість тощо).

Питома вага вартості окремих складових обігових паперів підприємства у загальній їх вартості характеризує їхню структуру. Структура обігових коштів має свої особливості на підприємствах різних галузей економіки держави. Для забезпечення ефективності функціонування кожного підприємства важливо визначити і встановити оптимальний склад і структуру його обігових коштів.

Формування обігових коштів підприємства має ґрунтуватися на таких основних принципах: самостійного розпорядження  своїми обіговими коштами; визначення оптимальної потреби обігових коштів через їх нормування; використання раціональних джерел фінансування обігових коштів; контроль і аналіз ефективності використання обігових коштів з метою прискорення їх обертання.