Фінанси малих підприємств

 

2. ФІНАНСИ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

2.1 Формування фінансових ресурсів

Подальший динамічний розвиток малого бізнесу значно сприяє загальноекономічному зростанню. Однак  його активність стримується фінансовими  бар'єрами. Основним джерелом інвестицій поки що залишаються власні фінансові  ресурси суб'єктів малого бізнесу та сімейні позики. Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні ставки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або високоліквідних активів).

Фінанси суб'єктів  малого бізнесу мають важливе значення для формування фінансів держави. Виникають різноманітні прямі та зворотні зв'язки між макрорівнем та чисельними мікрорівнями фінансів господарських одиниць. Суб'єкти малого підприємництва сплачують державі та місцевим органам влади податки, у свою чергу, держава надає їм прямі та непрямі субсидії, здійснює непрямі заходи, що сприяють розвитку підприємництва. [1, 176]

У структурі  фінансових взаємозв'язків ринкового  господарства фінанси підприємницьких  структур, зокрема малого підприємництва, відіграють важливу роль, тому що вони обслуговують головну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні та нематеріальні блага і формується визначальна маса фінансових ресурсів країни. Їм властиві, з одного боку, риси, що характеризують економічну природу фінансів у цілому, а з іншого - особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у підприємницьких структурах. [7, 211]

Незважаючи  на відмінності у видах діяльності, фінанси суб'єктів малого бізнесу  мають однакові принципи організації, до яких відносяться:

• жорстка централізація фінансових ресурсів, що забезпечує швидку маневреність ними, їх концентрацію на головних напрямах підприємницької діяльності;
• фінансове планування, що визначає на перспективу всі надходження грошових коштів суб'єктів господарювання та основні напрями їх використання;
• формування фінансових резервів, що забезпечують сталу (стійку) роботу в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури;
• безумовне використання фінансових зобов'язань перед партнерами.

Початкове формування ресурсів малого бізнесу відбувається під час заснування підприємств, коли утворюється статутний фонд. Його джерелами залежно від організаційно-правових форм господарювання є: пайові внески, акціонерний капітал, надходження від асоціацій. Статутний фонд характеризує обсяг грошових коштів (основних і оборотних), інвестованих у процес виробництва, де функціонують основні й оборотні фонди. [11, 12]

Таким чином, фінансові ресурси  малих підприємств - це грошові доходи та надходження, що перебувають у  розпорядженні суб'єктів господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на розширене відтворення та економічне стимулювання працівників. Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних та прирівняних до них коштів, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку та надходження грошових коштів від фінансово-банківської системи у порядку перерозподілу.

Фінансові ресурси підприємницьких  структур, а зокрема малих підприємств  можна поділити на три групи відповідно до джерел їх формування. [1, 177]

Першу групу складають доходи та надходження, які утворюються за рахунок власних та прирівняних коштів. Доходи, прибуток від основної діяльності, прибуток від виконаних науково-дослідних робіт та науково-конструкторських робіт (НДДКР) та інші цільові доходи; прибуток від фінансових операцій; прибуток від будівельно-монтажних робіт, які виконуються господарським способом; інші види доходів. Надходження: амортизаційні відрахування; виручка від майна, що вибуло; непоточні пасиви; цільові надходження (плата за утримання дітей тощо); мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві; пайові та інші внески членів трудового колективу; інші види надходжень.

Другу групу складають  кошти, які мобілізуються на фінансовому  ринку, а саме: продаж власних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, а також кредитні інвестиції.

До третьої групи зараховують  надходження коштів від фінансово-банківської  системи у порядку перерозподілу. До таких джерел належать: фінансові  ресурси, що формуються на пайових засадах; страхове відшкодування ризиків; фінансові ресурси, що надійшли від концернів, асоціацій тощо; дивіденди та проценти на цінні папери інших емітентів; бюджетні субсидії, інші види ресурсів.

Ринкові відносини  вимагають від суб'єктів малого бізнесу об'єктивної оцінки фінансового стану свого підприємства, фінансової ситуації у народному господарстві країни в цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильні управлінські рішення в цій сфері, і їхні шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі залишатимуться мінімальними. [1, 178]

 

 

 

 

2.2 Джерела фінансування та основні  напрями використання грошових фондів

Усім підприємствам  для свого існування і розвитку необхідний капітал, який забезпечується шляхом фінансування.

Фінансування  – це отримання суб’єктом господарювання необхідних грошових фондів для здійснення господарської діяльності. В теорії фінансового менеджменту виділяються два основні види фінансування: внутрішнє і зовнішнє. Розділ ”Пасиви” балансу розкриває джерела фінансування фірми, розмежовуючи їх на дві основні групи: позичені і власні кошти.

Позичені кошти  можуть бути короткостроковими і  довгостроковими. До власних коштів належать: статутний капітал, акціонерний  капітал, резерви, прибутки, спеціальні фонди тощо. [1, 179]

Внутрішнє фінансування – це таке фінансування при якому кошти генеруються всередині фірми. Це є власні кошти. В цьому випадку кошти можуть надходити із таких джерел: 1) прибутки; 2) продаж ліквідних активів; 3) скорочення оборотного капіталу; 4) кредити від постачальників; 5) дебіторська заборгованість; 6) амортизаційні відрахування. [1, 180]

Сьогодні для  малих підприємств України це джерело не є головним, оскільки розміри прибутків є невеликими. Крім того, собівартість вітчизняного виробника так завантажена надбавками, що сподіватися йому на високий прибуток не доводиться. Але все ж основою сталого економічного стану малого підприємства є валовий доход. Із виручки від реалізації продукції в першу чергу покриваються матеріальні витрати і прирівняні до них затрати. Матеріальні витрати включають витрати на сировину і матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, енергію, плату за роботу і послуги промислового характеру, виконані сторонніми організаціями. В подальшому покриваються витрати, які складають собівартість реалізованої продукції, робіт і послуг, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів, плата процентів за кредити, відрахування на соціальне страхування, відрахування по медичному страхуванню, платежі по обов'язковому страхуванню майна, витрати на оплату праці; витрата по усіх видах ремонтів та інші грошові витрати. До інших витрат, які прирівнюються до матеріальних, відносяться транспортні видатки, витрати на рекламу, відрядження, оплата поштових, телеграфних і телефонних витрат, оплата позавідомчої охорони. Схема розподілу валового доходу малого підприємства показана на рис. 2. 1. [3, 108]

Отже, малі господарські одиниці  мають обмежені можливості для перетворення прибутку у додатковий капітал з  метою розширення виробництва.

Якщо вдало продати  маловикористовувані активи (транспортні засоби, обладнання, приміщення тощо), то можна отримати необхідні гроші. Однак основний капітал підприємств сьогодні на 60-40% зношений, тому продати його на ринку часто дуже важко, а то й неможливо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. 1. Схема  розподілу валового доходу малого підприємства.

 

В стартовій  ситуації активи краще брати в оренду, ніж купувати у власність.

Якщо спробувати зменшити короткострокові активи (запаси, готову продукцію, незавершене виробництво, товари тощо), то теж можна отримати певні кошти. Однак вилучення цих грошей з обороту означатиме спад господарської активності, що автоматично відіб'ється на обсягах виторгу і прибутках фірми.

Якщо постачальник погоджується на оплату покупцем рахунків через деякий проміжок часу після отримання товару, то це може дати останньому деякі необхідні короткострокові засоби. Нині часто практикуються поставки товарів "під реалізацію" на строк не більше 1 місяця. Покупець (торговельна фірма) переказує кошти на рахунок постачальника в міру реалізації товару. При цьому проценти за товарний кредит не сплачуються, бо це не передбачається договором поставки.

Грошові копни  всередині фірми можуть з'явитися  шляхом інкасації грошей за векселями. Цей спосіб не допускає великого старіння дебіторської заборгованості. Вилученню дебіторської заборгованості сприяє факторинг. [1, 181]

У малого підприємства нерідко бувають періоди, коли йому доводиться чекати надходження платежів, а гроші потрібні негайно для проведення фінансових операцій. В такому випадку можна продати борги спеціалізованим закладам - факторинговим фірмам. В результаті подібної операції мале підприємство, яке продає боргові зобов'язання, протягом 2-3 днів отримує 70-90% від суми вимог у вигляді авансу. Решта 10-30% є своєрідною гарантією, яка призначається до виплати при отриманні факторинговою фірмою рахунка на оплату вимог боржником. За ці послуги фірма вираховує з божника певні проценти.

Вдаючись до послуг факторингу, мале підприємство має можливість перетворити майбутній борг у готівку в потрібний момент, отримуючи до 80% від суми боргу до настання строку платежу, і цим самим покращити своє фінансове становище. Одночасно він звільняється від ризику можливих неплатежів, які бере на себе факторингова фірма. Крім того, підприємство скорочує витрати на ведення дебіторських рахунків.

Зношена частина  основного капіталу поступово накопичується  у грошовій формі у спеціальному амортизаційному фонді, який формується шляхом щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для розширеного відтворення основних фондів.

Амортизація нараховується  протягом всього нормативного строку служби основного капіталу, а необхідність в її використанні настає лише після  фактичного його вибуття. Тому до моменту заміни основного капіталу, який вибув із експлуатації, амортизація є тимчасово вільною і може використовуватися як джерело фінансування виробництва.

Основними методами нарахування амортизації сьогодні є метод рівномірної амортизації  і метод прискореної амортизації.

При використанні першого методу вартість основного  капіталу списується рівними частками протягом всього періоду експлуатації.

Суть методу прискореної амортизації полягає  в тому, що в перші роки експлуатації нових засобів праці на амортизацію списується частина їхньої вартості, яка значно перевищує ту частину вартості, що пропорційна строку служби.

При прискореному методі амортизація може принести додатковий дохід підприємству; зменшуються  розміри оподаткованого прибутку і, відповідно, податкові платежі державі. Суми, які включені в амортизаційний фонд, не оподатковуються і залишаються у розпорядженні підприємства.

Зовнішніми  джерелами фінансування малих підприємств  можуть бути комерційні банки, небанківські фінансові установи ( страхові компанії, довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди ), приватні фірми, урядові і регіональні програми, продаж акцій, кошти родичів і друзів та ін.

Кожен вид зовнішнього  фінансування підпадає під одну з  двох категорій: фінансування шляхом отримання  позик і фінансування шляхом випуску  акцій. Як правило, фінансування з допомогою  позик вимагає майнового забезпечення позики ( автомобіль, дім, земля, коштовності тощо ). Фінансування з допомогою випуску акцій, як правило, не вимагає забезпечення і дає інвестору право на частку власності. [1, 182]

Отже, не треба  змішувати довгостроковий кредит із залученням коштів шляхом продажу акцій. Між цими двома формами фінансування є велика різниця. В останньому випадку не вимагається повернення грошей. Власник підприємства отримав їх в обмін на повну частку участі в його підприємстві.

В Україні фінансування малих підприємств за допомогою  випуску акцій є поодиноким явищем. Це пов’язано з тим, що акціонерне товариство як організаційно – правова форма є типовою не для малих, а для великих підприємств. І, по-друге, процес корпоратизації в Україні знаходиться у зародковому стані. На різних етапах існування підприємства використовуються різні джерела фінансування.

Серед інших  зовнішніх джерел фінансування можна  виділити кошти родичів і друзів. Це джерело за своїми розмірами і  строками є далеко не основним. Такі кошти використовуються для формування стартового капіталу або в екстраординарних випадках функціонування підприємства. Часто – це короткострокові безпроцентні позики, які не проходять через бухгалтерію, тому встановлення їх розміру є проблемою.