Финансы и инвестиционная деятельность

 

 

За методом участі в капіталі (в порядку, встановленому пунктами 12—14 П(С)БО 12) на дату балансу обліковуються фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи.

Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням  зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора  в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до іншого додаткового капіталу інвестора або до додаткового вкладеного капіталу (якщо зміна величини власного капіталу об'єкта інвестування виникла внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що привело до виникнення (зменшення) емісійного доходу об'єкта інвестування). Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (крім змін за рахунок чистого збитку) більше іншого додаткового капіталу або додаткового вкладеного капіталу інвестора (якщо зменшення величини власного капіталу об'єкта інвестування виникло внаслідок викупу акцій (часток), що призвело до зменшення емісійного доходу об'єкта інвестування), то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не призводить до від'ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, що внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості, відображаються в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

Приклад. Підприємство «ROSHEN» 12 січня 2009 року придбало частку (35 %) у власному капіталі підприємства «АВК» за 370 тис. грн. За 2009 р. асоційоване підприємство отримало прибуток у розмірі 50 тис. грн., сума нарахованих дивідендів становила 20 тис. грн. В складі отриманого чистого прибутку 8 тис. грн. складає прибуток за реалізовані підприємству «ROSHEN» товари.

Внаслідок дооцінки необоротних  активів в 2009 р. відбулося також  зростання додаткового капіталу (табл.). На основі даних таблиці визначити вартість фінансової інвестиції підприємства «ROSHEN» за методом участі в капіталі.

Вихідні дані для  визначення вартості фінансової інвестиції підприємства «ROSHEN»

Статті власного капіталу асоційованого підприємства «АВК»	На 01.01.2009	На 31.12.2009	Зміни у власному капіталі
Статутний капітал	750	750	—
Резервний капітал	120	120	—
Додатковий  капітал	210	230	20
Нерозподілений  прибуток	70	100	30
РАЗОМ	1150	1200	50

Рішення

Вартість фінансової інвестиції підприємства «ROSHEN» становить:

370 + (50 – 8) × 0,35 = 384,7 тис. грн.

5. Управління інвестиційним портфелем підприємства

Портфель фінансових інвестицій (інвестиційний портфель) - це сукупність фінансових інструментів, що належать інвесторові на праві власності, з різними строками погашення, неоднаковою ліквідністю та рівнем фінансового ризику. Портфельні інвестиції безпосередньо пов'язані з формуванням портфеля і являють собою придбання цінних паперів і інших фінансових активів з метою одержання доходу від них. Принципи та головна мета формування портфеля наведено на рис. 8.

Фундаментальну основу сучасної теорії портфельного інвестування становлять підходи, методи й моделі, розроблені в результаті дослідження  інвестиційних процесів на ринку  капіталу. Основними об'єктами інвестування або активами на даному ринку є  цінні папери - акції, облігації й т.п. Тому методи управління інвестиційним портфелем доцільно розглянути на прикладі цінних паперів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Управління портфелем - це створення оптимального набору фінансових інструментів, їхній аналіз і оцінка, а також зміна складу й структури портфеля відповідно до фактичної динаміки тих або інших фінансових активів.

У портфель можуть бути включені цінні папери одного типу (звичайні акції) або декількох типів (привілейовані  акції, державні й корпоративні облігації, депозитні сертифікати, векселі, станові свідоцтва, страховий поліс і т.д.).

Послідовність управління портфелем фінансових інвестицій складається з наступних етапів (рис. 9.)

1 етап. Визначення  цілей інвестування та вибір  адекватного типу портфеля, здатного  забезпечити їхнє досягнення.

Цілі портфельного інвестування на ринку капіталу можуть бути різними:

• одержання оптимального доходу (дивіденду, відсотка, дисконту) при мінімальному рівні фінансового ризику;
• збереження і збільшення капіталу щодо цінних паперів зі зростаючою курсовою вартістю;
• спекулятивна гра на коливаннях курсу цінних паперів в умовах нестабільного фондового ринку;
• підтримка ліквідності;
• балансування активів і зобов'язань;
• виконання майбутніх зобов'язань;
• перерозподіл власності;
• участь у керуванні діяльністю емітента;
• заощадження накопичених коштів;
• доступ до дефіцитної продукції, майнових і немайнових прав;
• страхування від ризиків шляхом придбання державних облігацій з гарантованим доходом і ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 9. Етапи управління  портфелем фінансових інвестицій:

В залежності від  поставлених цілей обирається тип  і структура портфеля. Тип портфеля - це узагальнена характеристика портфеля з позицій завдань його формування або видів цінних паперів, що входять у портфель. Відповідно до  цілей інвестиційної діяльності виділяють:

• портфелі росту, формовані з активів, що забезпечують досягнення високих темпів росту вкладеного капіталу та характеризуються значним ризиком;
• портфелі доходу, формовані з активів, що забезпечують одержання високої прибутковості на вкладений капітал;
• збалансовані портфелі, що забезпечують досягнення заданого рівня прибутковості при деякому припустимому рівні ризику;
• портфелі ліквідності, що забезпечують у випадку потреби швидке одержання вкладених коштів;
• консервативні портфелі, сформовані з малоризикових і надійних активів і ін.

На практиці переважають  змішані портфелі, що відображають весь спектр різноманітних цілей  інвестування в умовах ринку.

2 етап. Здійснення  фінансового аналізу, вивчення  окремих видів і груп цінних  паперів з метою виявлення випадків їхньої недооцінки ринком.

Сутність аналізу або  оцінки фондових активів полягає  у визначенні й дослідженні характеристик  тих з них, які найбільшою мірою  сприяють досягненню переслідуваних цілей.

В умовах кризової економіки України й недоліку об'єктивної інформації про діяльність промислових акціонерних товариств прийняття правильного інвестиційного рішення вимагає від вкладника вірної оцінки емісійних цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку. Тому перед кожним інвестором стоїть проблема оцінки інвестиційної привабливості акціонерного промислового підприємства та ефективності емітованих ним цінних паперів.

Під інвестиційною привабливістю розуміють наявність економічного ефекту (доходу) від вкладення коштів у фінансові активи при мінімальному рівні ризику.

Показники інвестиційної  привабливості цінних паперів емітента підрозділяють на дві групи:

1. Акції, пропоновані вперше (первинна емісія).
2. Акції, які тривалий час обертаються на фондовому ринку.

У першому випадку  оцінку інвестиційної привабливості корпорації здійснюють інвестори, кредитори, рейтингові агентства (фірми), фінансові аналітики з використанням традиційних показників:

• фінансової стійкості;
• прибутковості активів і власного капіталу;
• ліквідності балансу й платоспроможності;
• оборотності активів і власного капіталу;
• забезпеченості власними оборотними коштами й чистими активами й т.д.

У другому випадку  оцінку доповнюють рядом нових показників, найбільш важливі з яких наведені в табл. 1. Показники, наведені в табл. 1, характеризують ефективність попередніх випусків акцій акціонерного товариства.

Таблиця 1

Показники, що характеризують ефективність первинної емісії акцій

Показник	Призначення	Порядок розрахунку
1. Коефіцієнт віддачі  акціонерного капіталу	Характеризує суму чистого  прибутку, що приходить на акціонерний капітал	Чистий прибуток (після  оподатковування), ділений на середню  вартість акціонерного капіталу за розрахунковий  період
2. Балансова вартість  однієї акції	Відображає величину акціонерного капіталу, що приходить  на одну акцію, тобто забезпеченість АТ власними коштами	Сума акціонерного капіталу, ділена на загальну кількість акцій  АТ на певну дату
3. Коефіцієнт  дивідендних виплат	Характеризує частку дивідендних виплат в чистому прибутку за звітний рік	Сума дивідендів, виплачених товариством у розглянутому періоді, ділена на суму його чистого прибутку за цей період
4. Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами	Відображає величину чистих активів, що приходить на одну привілейовану акцію; чисті активи = активи, прийняті до розрахунку по балансу - зобов'язання по пасиву (за винятком статті «Доходи майбутніх періодів») - цільове фінансування (розділ II пасиву балансу)	Чисті активи товариства на певну дату, ділені на кількість  привілейованих акцій, що перебувають в обігу
5. Коефіцієнт покриття  дивідендів по привілейованих  акціях	Дозволяє оцінити, якою мірою чистий прибуток товариства забезпечує виплату дивідендів акціонерам по привілейованим акціям	Чистий прибуток товариства за розрахунковий період, ділений на суму дивідендів, передбачену до виплати по привілейованим акціям у розрахунковому періоді

Оцінка характеру обігу  акцій на ринку цінних паперів  пов'язана насамперед з показниками  їхньої ринкової вартості, прибутковості  й ліквідності. Найбільш важливі із цих параметрів наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Показники, що визначають характер обігу акцій на організованому ринку (або фондовій біржі)

Показник	Призначення	Порядок розрахунку
1. Дивідендна  норма прибутковості	Показує співвідношення між сумою дивіденду на акцію і її номіналом	Сума дивіденду  на акцію, ділена на її номінальну вартість
2. Поточна норма  прибутковості	Відображає  співвідношення між сумою дивіденду  на акцію та ціною її придбання	Сума дивіденду  на акцію, ділена на піну її придбання
3. Коефіцієнт співвідношення ціни та прибутковості акції	Показує співвідношення між ціною акції та доходом  по ній. Чим вище це співвідношення, тим привабливішою є акція  для інвестора	Ціна акції  на початок розглянутого періоду, ділена на сукупний дохід, отриманий по акції в розглянутому періоді
4. Коефіцієнт  ліквідності акцій на фондовій  біржі	Характеризує  можливість швидкого перетворення акцій  у грошові кошти якщо буде потреба  їхнього продажу	Загальний обсяг  продажу акцій на біржових торгах (або за період в цілому), ділений на загальний обсяг їхньої пропозиції на біржових торгах (або за період в цілому)
5. Коефіцієнт  співвідношення котируваних цін  пропозиції та попиту на акції	Виражає співвідношення між ціною пропозиції та попиту на акцію	Середній рівень цін пропозиції на торгах, ділений на середній рівень цін попиту на акції на даних торгах
6. Коефіцієнт  обігу акцій	Показує обсяг  їхнього обігу, а також рівень ліквідності за результатами біржових торгів	Загальний обсяг  продажів розглянутих акцій на торгах за період, ділений на загальну кількість акцій підприємства, помножену на середню ціну продажу однієї акції в розглянутому періоді

Заключним етапом вивчення інвестиційних якостей акцій та облігацій є оцінка умов їх емісії. Предметом вивчення є:

• ціна емісії;
• умови й періодичність виплати дивідендів або відсотків по облігаційних позиках;
• ступінь участі окремих власників в управлінні акціонерним товариством і інші важливі для інвестора відомості, які містяться в емісійному проспекті.