Финансовое планирование на предприятии

     Бюджет  з інвестиційної діяльності спрямований  на певну деталізацію показників поточного плану доходів та витрат з цієї діяльності.

     Бюджет  з фінансової діяльності деталізує  показники поточного плану надходження  та витрат коштів.

     За  видами витрат планові бюджети підрозділяються  на поточний та оперативний.

     Поточний бюджет конкретизує план доходів та витрат підприємства. Він складається з двох розділів: 1) поточні витрати; 2) доходи від поточної господарської діяльності. Поточні витрати  представляють собою видатки виробництва з певного виду операційної діяльності. Доходи від операційної діяльності формуються за рахунок реалізації продукції, товарів чи послуг.

Капітальний бюджет представляє собою форму  доведення до конкретних виконавців результатів поточного плану  капітальних вкладень, що розробляється  на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції та модернізації основних фондів, придбання нових видів  обладнання та нематеріальних активів. Він складається з двох розділів: 1) капітальні витрати (витрати на придбання необоротних активів); 2) джерела надходження коштів (інвестиційних ресурсів).

     За  широтою номенклатури витрат виділяють  функціональний та комплексний бюджети.

Функціональний  бюджет розробляється по одній (або  двох) статтям витрат – наприклад  бюджет оплати праці, бюджет рекламних  заходів.

Комплексний бюджет розробляється за широкою номенклатурою витрат – наприклад, бюджет виробничої дільниці, бюджет адміністративно-управлінських витрат та інші.

За методами розробки виділяють стабільний та гнучкий  бюджети. Стабільний бюджет не змінюється від зміни обсягів діяльності підприємства, наприклад бюджет витрат з забезпечення охорони підприємства.

      Гнучкий бюджет передбачає встановлення запланованих поточних  чи капітальних витрат не в твердо зафіксованих сумах, а  в вигляді нормативу витрат. За реальними інвестиційними проектами таким показником може бути обсяг будівельно-монтажних робіт. В операційній діяльності аналогічним показником може бути обсяг випуску або реалізації продукції. У такому випадку витрати у цілому плануються за таким алгоритмом:

               (2.1.)

де  ОЗо – загальний обсяг поточних витрат з конкретного підрозділу діяльності підприємства;

Ипост – запланований обсяг постійних  статей бюджету;

ОР –  обсяг випуску чи реалізації продукції;

Ипер  – встановлений норматив змінних витрат бюджету на одиницю продукції. [33,с.115]

Особливою формою бюджету є платіжний календар, який розробляється за окремими видами руху коштів і за підприємством в  цілому. Платіжний календар складається  на майбутній місяць. Він складається  з двох розділів: а) графік використання коштів; б) графік надходження коштів. Графік використання  коштів відображає строки та суми платежів підприємства в майбутньому періоді за всіма видами його фінансових зобов’язань. Графік надходження коштів розробляється за тими видами руху коштів, за якими є зворотній їх потік; він фіксує строки та суми майбутніх платежів на користь підприємства.

     Використання  систем та методів фінансового планування дозволяє підвищити ефективність фінансової діяльності підприємства, забезпечити її цілеспрямованість. Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув’язка кожного виду витрат з джерелом фінансування.

    На  основі розробленого фінансового плану  можна визначити який обсяг грошових коштів може мати підприємство у своєму розпорядженні, які основні джерела їх надходження, чи достатньо коштів для виконання планових завдань, скільки коштів необхідно перерахувати в бюджет, кредиторам, страховим компаніям тощо, як буде розподілятися прибуток підприємства, чи збалансовані доходи з витратами підприємства тощо.

    Сьогодні  фінансове планування потребує переведення  на нові методи та системи організації. Їх зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.

За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

     Фінансове планування пов`язане з плануванням  виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому-основне призначення фінансового планування. 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПЦІЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

      Методологія, методика та організація фінансового  планування змінювалися протягом історичних періодів становлення планування залежно від рівня розвитку економічних відносин. В науці і практиці відомі різні концепції фінансового планування, виходячи з методів урахування впливу факторів зовнішнього та внутрішнього оточення, - генетична або протидії такому впливу за допомогою встановлення відносно постійних «інституційних рамок", державного регулювання фінансово-господарської діяльності підприємства скорочення впливу ризиків діяльності суб'єктів - телеологічна або їх поєднання.

      Визначення сутності фінансового планування також удосконалювалося протягом усього періоду його становлення відповідно до зміни концепцій. Дослідження сучасних концепцій до визначення фінансового планування показало, що автори розкривають сутність у контексті стратегічного управління чи видів короткострокового внутрішньогосподарського планування або моделей, які описують окремі складові системи управління фінансами. Більшість зарубіжних авторів розглядає фінансове планування як планування фінансових ресурсів інвестиційної і фінансової діяльності. Об'єктами планування визначаються формування фінансових інвестицій, залучення позикового капіталу випуск власних цінних паперів, залучення необоротних матеріальних активів на умовах фінансового лізингу та рівень фінансового ризику.

      Вітчизняні науковці розглядають фінансове планування як процес формування фінансових ресурсів для здійснення всієї господарської діяльності що найточніше визначає фінансове планування та класифікує його як вид внутрішньогосподарського планування. У наш час підприємства майже не займаються плануванням своєї діяльності і тому виникають такі наслідки,як зменшення прибутку саме тому необхідна розробка концепції організації фінансового планування на підприємстві. 
 

Принципи концепції організації  фінансового планування 

        

      

        

       Завдання концепції організації  фінансового планування

 

Методи концепції фінансового  планування

      Особливості механізму фінансового планування

 
 
 
 

Так  Ні

 
 
 

Рис.3.1.  Концепція організації фінансового планування.

      На  мою думку концепція  -  це форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обгрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії, але на відміну від теорії він ще не може бути втіленим у струнку логічну систему точних наукових понять.

      Концепція фінансового планування повністю розкриває  його мету, сутність, завдання, принципи, методи, важелі та стимули.

Концепція фінансового планування  засновується на наступних принципах:

1. Принцип повноти.

     2. Принцип інтегрованості.

     3. Принцип обґрунтованості.

     4. Принцип гнучкості.

     5. Принцип реальності.

     6. Принцип економічності.

     Принцип повноти означає, що розроблені плани (бюджети) та показники повинні охоплювати всі сфери та види діяльності. Реалізується у зведеному плані (бюджеті). Окрім того, залежно від періоду, який охоплюється плануванням, виділяють:

- стратегічні (декілька років) плани;

- тактичні (квартал-рік) плани;

- оперативні (до 1-го місяця) плани.

    Принцип обґрунтованості полягає  в необхідності орієнтації на  існуючий фінансово-економічний  стан, на соціально-економічні задачі  й потреби ринку.

     Принцип реальності ґрунтується на урахуванні всіх лімітів фінансових ресурсів, на основі раціональних норм і нормативів, на використанні прогресивних методів їх розробки.

     Принцип інтегрованості зумовлюється  необхідністю тісного взаємозв'язку між різними видами планів (бюджетів) із тим, щоб виконання планів нижчого рівня найбільшою мірою сприяло виконанню планів вищого рівня. Даний принцип передбачає взаємозв'язок зведеного і функціональних планів.

     Принцип гнучкості вимагає, щоб розроблена система планів мала можливість корегування  при зміні фінансово-економічних  умов у суспільстві. В Україні одним із найяскравіших проявів цього є нестабільність нормативно-законодавчої бази, наявність інфляції, розбудова податкової, бюджетної, фінансової системи. Для забезпечення реалізації принципу гнучкості необхідно використовувати систему змінного планування, створення резервів, перегляд планів з урахуванням змін зовнішнього середовища.

     Принцип економічності полягає в тому, що витрати на планування (бюджетування) повинні раціонально співвідноситись з отриманими результатами. Виконання цього принципу важливе, якщо врахувати, що планування - це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, ресурсів тощо. Реалізація цього принципу забезпечується розробкою раціональних форм планів, виключенням дублюючої та не релевантної інформації, ефективної організації всього процесу.[7,228]