Финансовое планирование на предприятии

Сьогодні  фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв’язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами.

      За  адміністративної економіки фінансове  планування базувалось на директивних  планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже  не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

      Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами  закладені в виробничому плані  економічні пропорції розвитку.

      Значення  фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

      Фінансове планування дає змогу розв’язати такі конкретні питання:

- які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

- які джерела їх надходження;

- чи  достатньо фінансових ресурсів для виконання поставлених завдань;

- яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

- як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;

- як  забезпечується реальна збалансованість  планових витрат і доходів  підприємства на принципах самоокупності  та самофінансування.

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа - бізнес-плану.

     У залежності від тривалості планового  періоду, цілей та умов планування розрізняють  три його види:

- перспективне  планування;

- поточне  планування ;

- оперативне  планування.

 
 

 

 
 

 

 

 

 

     Рис.1. Сукупність фінансових планів як програма дій та інструмент управління фінансами підприємств.[3,с.26]

     На  стратегічному рівні визначають довгострокові, розраховані на 10-15 років цілі підприємства, напрямки його розвитку, враховуючи загальну ситуацію на ринку товарів і послуг, тенденції розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі, концепції і напрямки розвитку народного господарства в цілому. Результати стратегічного планування оформлюють у вигляді концепцій і програм розвитку, протоколів намірів.

     На  поточному рівні загальні цілі конкретизуються на період 2-5 років, і відповідно до поставлених завдань залучаються необхідні ресурси. Строк  2-5 років зумовлений тим, що він співвідноситься із тривалістю проектування й освоєння нової техніки, технології, реконструкції та технічного переозброєння, розв'язку комплексних завдань й соціального розвитку підприємства. При розробці та аналізі таких планів необхідно враховувати можливе знецінення грошей у майбутньому та прирівнювати майбутні гроші до сьогоднішніх.

     На  оперативному рівні вирішуються  поточні завдання, які висуваються  кон'юнктурою ринку. Відповідно розроблені плани конкретизуються на основі вивчення попиту на продукцію, намірів споживачів, виявлення додаткових резервів виробництва та реальної потреби в ресурсах і розробляються в межах року. Планові розрахунки проводяться, як правило, у квартальному розрізі.

     Документально поточні плани оформляють у вигляді планів економічного та соціального розвитку підприємства, техпромфінплану або планів розвитку окремих напрямків господарської діяльності  чи досягнення конкретних результатів. Безумовна вимога полягає в тому, що планування навіть нагальних завдань не повинно суперечити стратегічним і тактичним цілям підприємства.

     Поведінка підприємства на ринку та його діяльність по забезпеченню виробництва продукції  і надання послуг переважно зумовлюється власною господарською діяльністю. За напрямком такої діяльності розрізняють:

• зовнішньофірмове планування;
• внутрішньовиробниче планування.

       Зовнішньофірмове планування є, по суті, одночасно стратегічним і тактичним.

   Внутрішньовиробниче планування є, по суті, поточним і охоплює  діяльність усього підприємства та його внутрішніх підрозділів (виробництв, цехів, дільниць, бригад, функціональних служб).

                                                                                                               Таблиця 1.1

Фінансові результати діяльності підприємств України за 2008 рік.

(млн.грн.)

За даними таблиці  можна зробити такі висновки, що у період з 2001 по 2008рр.  прибуток від звичайної діяльності до оподаткування  збільшився від 39803,4 млн.грн. до 182994,4.(див. додаток А) За 2008 рік рентабельність  операційної діяльності промислових підприємств склала 7,8%, для порівняння у 2001 р. цей показник становив 4,8%. У 2008р. прибуток одержало близько 67,5% промислових підприємств, хоча ці показники не відповідають  реальним можливостям цього сектора економіки. Враховуючи те, що зношеність основних засобів промислових підприємств станом на 1 січня 2008р. становить 146,9%, а темп зростання вартості основних засобів менший за темп зростання амортизації на 2,3% , прибутковість підприємств буде зменшуватися. І це все тому, що підприємства в наш час не займаються плануванням своєї діяльності. [www.ukrstat.gov.ua]

Процесс розробки кожного з видів фінансового  плану має свої особливості, включає  певний, цикл робіт, обумовлений основною метою і завданням його

розробки. В той же час можна виділити спільні узагальнюючі етапи робіт.(Рис.1).

Етапи складання  фінансового плану 

Рис.1.2. Перелік основних етапів фінансового планування.[3,с.40]

     Отже  фінансове планування - це процес визначення обсягів фінансових ресурсів за джерелами формування та напрямами їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді. Мета фінансового планування - забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування.

     Без фінансового планування  не може бути досягнутий той рівень управління  виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний  розвиток колективу. Жоден з інших видів планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони й ділянки його функціонування. Фінансове планування пов`язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому-основне призначення фінансового планування.

     Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів для потреб підприємства. Це забезпечується тим, що, по-перше, воно виходить із необхідності найефективнішого використання виробничих потужностей нової техніки, передової технології виробництва, поліпшення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку та обсягу інших фінансових ресурсів (наприклад амортизації на повне відтворення основних засобів) потребує дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів; по-третє обсяг фінансових ресурсів, який визначається при плануванні, не дає змоги підприємству або утруднює створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, робити позапланові капітальні вкладення. 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 2. СИСТЕМИ ТА МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО  ПЛАНУВАННЯ

     Фінансове планування - це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін. Фінансовий план - це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів - вони складаються виключно в грошовій формі.

     У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає  в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.