Финансовое планирование на предприятии

     Суть  нормативного способу фінансового  планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних  нормативів розраховується потреба  суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.[7.210]

     За  використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які         беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді. 
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть      використовуватися різні критерії вибору:

* максимум  прибутку (доходу) на грошову одиницю  вкладеного капіталу; 
* економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат; 
*економія поточних витрат; 
* мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату; 
* максимум абсолютної суми одержаного прибутку. 
      Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.[17,301]

     Методи  планування повинні:

- бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин;

- найбільш  повно враховувати профіль діяльності  об'єкта планування та різноманітність  в засобах та шляхах досягнення  основної підприємницької мети - збільшення прибутку;

- відрізнятися  в залежності від виду розроблюваного   плану.

Фінансове планування на підприємстві базується  на використанні трьох основних його систем:

1) прогнозування  фінансової діяльності;

2) поточне  планування фінансової діяльності;

3) оперативне  планування фінансової діяльності.

Кожній  з цих систем фінансового планування властивий певний період та свої форми  реалізації його результатів.(табл. 2.1.)

Усі системи  фінансового планування знаходяться  у взаємозв’язку та реалізуються  в певній послідовності.

      Таблиця 2.1.

Системи фінансового планування та форми  реалізації його результатів на підприємстві [33,с.100]

Першим  етапом планування є прогнозування основних напрямків та цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, яка покликана визначати задачі та параметри поточного фінансового планування. В свою чергу, поточне фінансове планування створює основу для розробки та доведення до безпосередніх виконавців оперативних бюджетів за всіма основними аспектами  фінансової діяльності підприємства.

1) Система  прогнозування фінансової діяльності  є найбільш складною серед систем фінансового планування і потребує для своєї реалізації високої кваліфікації виконавців. На кожному підприємстві система фінансового прогнозування базується на певній фінансовій ідеології.

         Фінансова ідеологія підприємства  характеризує систему принципів виконання фінансової діяльності конкретного підприємства, що визначається його місією та фінансовим менталітетом його засновників та менеджерів.

Прогнозування фінансової діяльності спрямовано на розробку фінансової стратегії підприємства.

Фінансова стратегія підприємства представляє собою систему довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства, що визначаються його фінансовою ідеологіею, та найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

       Важливою  проблемою та передумовою життєздатності планування є забезпечення його безперервності.

Принцип безперервності означає:

1.Підтримування  безперервної планової перспективи,  формування та періодичну зміну  горизонту планування, що залежить  від загальних соціально-політичних  та  економічних передумов,  темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень, ступеню передбачуваності майбутнього.

2.Взаємопогодження  довго-, середньо- та короткострокових  планів.

3.Своєчасне  корегування перспективних та  поточних планів, враховуючи початкові сигнали про зовнішні (регіон, економіка в цілому) та внутрішні (всередині самого підприємства) зміни умов господарювання.

       Однією  із найважливіших вимог до планових рішень є забезпечення оптимальності  використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів підприємства повинно орієнтуватись на потреби, умови та кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, впровадження  досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів кращого застосування предметів та знарядь праці, організації виробництва тощо.

       Важливою  якісною характеристикою плану  виступає його збалансованість, тобто  необхідна і достатня кількісна  відповідність між взаємозв'язаними  розділами та показниками плану. Збалансованість являє собою  визначальну умову обгрунтованості планів, реальності їх виконання. Головним її проявом є відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю. Принцип збалансованості вимагає також планування ресурсного забезпечення готовності до швидкої та адекватної реакції на зміни в умовах господарювання.

       Принцип адекватності системи планування щодо об'єкту та умов його діяльності виходить з того, що оскільки ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції  підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологій та факторів  виробництва,  остільки   методи  планування, показники та розділи планів, організація самого процесу їх розробки повинні постійно переглядатись, а при необхідності — розроблюватись та застосовуватись поліпшені або принципово  нові  методи  та  процедури планування. Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватись в залежності від економічної політики держави, історичного періоду, екологічного становища в регіоні та світі тощо. В умовах командно-адміністративної системи з її директивним плануванням мали зверхність виробничо-технологічні цілі. При переході до ринкової економіки, з появою підприємств різних форм власності, ліквідацією системи жорсткого централізованого планування цілепокладання на підприємстві стає завданням його керівництва.

       Ефективність та реальність планів значною мірою залежить від ступеню реалізації принципу системності. Цей принцип вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та зворотні зв'язки в його системі. Системний підхід повинен мати місце щодо обгрунтування та вирішення планових завдань на будь-якому рівні управління. За допомогою системного аналізу можна відповісти на такі важливі питання, як: визначення цілей та їх субординація, порівняння альтернативних шляхів та способів досягнення визначених цілей, що відрізняються одна від одної складністю, термінами реалізації, соціальними наслідками тощо.

       Важливою  проблемою та передумовою життєздатності планування є забезпечення його безперервності.

2) Система  поточного планування фінансової діяльності базується на розробленій фінансовій стратегії та фінансовій політиці з окремих аспектів фінансової діяльності. Це планування включає розробку конкретних видів поточних фінансових планів, які дозволяють визначити на майбутній період всі джерела фінансування розвитку підприємства.

Рис.2.2. Система основних видів поточних фінансових планів, що розробляються  на підприємстві [33,с.109].

     План  доходів та витрат з операційної  діяльності є одним з основних видів поточного фінансового плану підприємства, який складається на першому етапі поточного планування його фінансової діяльності. Метою складання цього плану є визначення суми чистого прибутку від операційної діяльності. В процесі розробки цього плану повинен  бути забезпечений чіткий взаємозв’язок запланованих показників виручки від реалізації продукції, витрат, податкових платежів, балансового та чистого прибутку підприємства.

     План  доходів та витрат з інвестиційної діяльності. Мета розробки цього плану: визначення обсягу потреб  у фінансових ресурсах, реалізації поставлених інвестиційних програм, а також можливих надходжень цих ресурсів в процесі здійснення інвестиційної діяльності. В цьому плані відображаються  всі витрати, пов’язані з здійсненням реальних інвестицій   в майбутньому періоді, а також приростом обсягів довгострокових фінансових вкладень.

     План  надходжень та використання грошових коштів відображає результати прогнозування  грошових потоків підприємства. Мета цього плану полягає у забезпеченні постійної платоспроможності підприємства на всіх етапах планового періоду.

     Балансовий  план  відображає результати прогнозування  складу активів та структури використовуваних  фінансових коштів підприємства на кінець планового періоду. Метою розробки балансового плану є визначення необхідного приросту окремих видів активів з забезпеченням їх внутрішньої збалансованості, а також формування оптимальної структури капіталу, що забезпечить достатню фінансову стійкість підприємства в майбутньому періоді.

      Процес  поточного фінансового планування здійснюється на підприємстві у тісному взаємозв’язку з процесом планування його операційної діяльності.

3. Система  оперативного планування фінансової  діяльності заснована на розробці  комплексу короткострокових планових  завдань з фінансового забезпечення основних напрямів господарської діяльності підприємства. Головна форма такого планового фінансового завдання – бюджет.

Бюджет  – це оперативний фінансовий план короткострокового періоду, що розробляється  в рамках одного року  та відображає витрати і надходження фінансових коштів в процесі здійснення конкретних видів   господарської діяльності.

      Він деталізує показники поточних фінансових планів і є головним плановим документом, який доводиться до «центрів відповідальності»  всіх типів. Бюджети, що використовуються в процесі оперативного фінансового планування класифікуються за певними ознаками.

     За сферами діяльності підприємства виділяють бюджети з операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Бюджет з операційної діяльності деталізується в рамках певного періоду змісту показників, що відображаються в поточному плані доходів та витрат з операційної діяльності.