Финансовий стан підприємства

     Примітка: розрахунки проведені за даними балансу  та фінансової звітності ВАТ «Сумиобленерго»за 2008-2009 роки. 

     Коефіцієнт  автономії характеризує частку власного капіталу у загальній сумі всіх пасивів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Значення цього коефіцієнта за 2008-2009 роки перевищує мінімальне значення 0,5. Отже, всі зобов’язання можуть бути покриті власними активами.

     Показник  фінансової стабільності не досягає  нормативного значення, але наближений до нього. Тому можна зробити висновок, що підприємство в певній мірі залежить від зовнішніх фінансових джерел.

     Коефіцієнт  фінансового лівереджу – показник, яких характеризує відношення довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто, він показує, скільки довгострокових зобов’язань приходить на одиницю джерел власного капіталу. Нормальним вважається такий стан, коли коефіцієнт фінансового лівереджу менше 0,1. У даному випадку фінансовий стан підприємства за аналізований період  відносно нормальний.

     За 2008 рік коефіцієнт забезпеченості має  від’ємне значення. Це означає, що оборотні активи, які є у підприємства не покриваються  повністю власним і прирівняними до них джерел і фінансовий стан у цьому випадку буде нестійкий. Хоча в 2009 році прослідковується тенденція до збільшення цього коефіцієнта й наближення його до нормативного.

     Коефіцієнт  покриття за дані роки більше 1, отже відповідає нормативному значенню. Отже підприємство вважається платоспроможним, і може своєчасно погасити свої платіжні зобов’язання.

     На  завершення аналізу розглянемо основні  показники рентабельності підприємства. Показники цього рівня з різних позицій відображають ефективність господарської діяльності підприємства. (таблиця 2.4).

     Рентабельність  – це відносний показник інтенсивності  виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних  складових процесу виробництва  або сукупних витрат підприємства.

     Таблиця 2.4

Аналіз  показників рентабельності ВАТ «Сумиобленерго» 

     Примітка: розрахунки проведені за даними балансу та фінансової звітності ВАТ «Сумиобленерго»за 2008-2009 роки. 

     З наведених розрахунків слід відмітини, що в основному показники рентабельності потерпіли суттєвих змін за аналізований період. Всі показники, окрім рентабельності капіталу, суттєво зросли. Це пояснюється тим що, темпи виробництва за 2009 рік значно зросли.

     Таким чином, провівши аналіз фінансового  стану ВАТ «Сумиобленерго» можна  зробити наступні висновки:

• основні засоби є зношеними і оновлення фондів відбувається повільно;
• фінансова стійкість підприємства є задовільною, спостерігається тенденція до її покращення;
• показники ліквідності підприємства свідчать про ліквідний баланс підприємства;
• показники платоспроможності свідчать про спроможність підприємства розраховуватись зі своїми зобов’язаннями.

     Отже, для покращення свого фінансового  стану та збільшення об’єму  виробництва  та реалізації продукції, підприємство потребує певних капіталовкладень з  боку зовнішніх інвесторів, інакше фінансовий стан почне погіршуватись.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  ІІІ. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЗМІЦНЕННЯ  ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 

     Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати  й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити  собі за розвинутої конкуренції. Це призводить до застою у виробництві, безробіття, а в кінцевому рахунку — до соціально-економічної та політичної нестабільності.

     Конкурентоспроможність  підприємства можна забезпечити  правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних та тактичних цілей підприємства.

     Фінансовий механізм підприємства — це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових засобів з метою оптимізації їхнього впливу на кітчеві результати виробництва. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні засоби, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

     Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

     Мобілізуючи кошти інших власників для  покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення засобів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах. доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон'юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підприємства.

     На  підставі маркетингового дослідження  підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами, суб'єктами господарювання.

     Процес  виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія придбання  сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в засобах у підприємства виникає на кожній із цих стадій іще до заміщення виробничих витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необхідну суму оборотних засобів.

     Дуже  важливим у процесі управління фінансами  підприємств є визначення такої  потреби в оборотних коштах, яка  забезпечувала б мінімально необхідні  розміри виробничих запасів, незавершеного  виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах..

     Брак  оборотних коштів у окремих підприємствах  виникає саме через те, що надходження та витрачання таких не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. У наслідок цього в одних підприємств на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших — виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

     Безпосереднім завданням управління фінансами  підприємства забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами. Амортизаційні відрахування нині е найважливішим елементом витрат на та основним джерелом капітальних вкладень. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо за застосування нового методу їх нарахування (прискореної амортизації), є важливою стороною фінансового менеджменту. Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер.

     Управління  фінансами підприємств включає  також сферу формування, розподілу  та використання прибутку, який залишається  в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, в результаті фінансово-господарської діяльності підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівники - від розподілу грошових фондів, що їх було створено за рахунок прибутку. Від урегулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливості дальшого збільшення прибутку.

     ВИСНОВОК

     Розвиток  ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств  та інших суб’єктів ринку в  підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.

     Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

     Аналіз  фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового  оздоровлення підприємства. У другому  розділі наводиться аналіз та оцінка техніко-економічних показників діяльності досліджуваного підприємства – ВАТ «Сумиобленерго». Платоспроможність підприємства відповідає параметрам, які необхідні для здійснення з ним кредитних та інших фінансових відносин. Фінансова стійкість підприємства знаходиться на стабільному рівні, але в деяких аспектах потребує підвищення. Простежується негативна тенденція до зменшення рентабельності активів підприємства. Проте показники рентабельності власного капіталу, реалізації, рентабельності чистих активів, рентабельності реалізованої продукції значно зросли. Таким чином, аналіз фінансового стану ВАТ «Сумиобленерго» показав, що на кінець аналізованого періоду підприємство фінансово відносно стійке, воно має достатню рентабельність для підтримки платоспроможності на прийнятному рівні.

     Отже, фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.99ю// Все про бухгалтерський облік. – 2000. - №311
2. Закон про підприємства в Україні. — Закони України, Т 1, 2 за 1990-1996  роки. / Під ред. С.Головатого.- Укр. Правнича фундація, - Міністерство освіти України. – 1996р.
3. Бланк И.А. Основи фінансового менеджмента: Навчальний посібник.– К.: Ніка-Центр, Ельга, 2003.– 511 с.
4. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник.- К: Видавництво

НІОС – 2000

5. Власова Н.О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К: Центр учбової літератури, 2007. – 271с.
6. Гридчива М.В. Фінансовий менеджмент: Курс лекцій. – 3-е видання, стереотип. – К: МАУП, 2004. – 160 с.
7. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: навчальній посібник, 3-тє видання. – К: Знанння-Прес, 2006. – 423с.
8. Далінов О.Д. Фінанси підприємств: К.: Видавничий дім «Комп’ютерпрес», 2005. – 312с.
9. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. та доп. – К: Знання, 2000.- 587 с.
10. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2004. – 190 с.
11. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2001. – 152с.
12. . Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Знання, 2000. – 378 с.
13. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.
14. Мельник В.М. Основи економічного аналізу: короткий теоретико-методологічний курс. – Навчальний посібник. – К., «Кондор» - 2003. – 128 с.
15. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент: навчально-методичний посібник. – К.: КНЕУ, 2002
16. Поддєрьогін  А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д. – 7-ме видання, без змін. К.:КНЕУ, 2008. – 552с.
17. Славюк Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 460 с.
18. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: Алерта, 2009. – 496
19. Шило В.П., Ільїна С.Б., Боровська С.С. Фінанси підприємств: Теоретико-практичний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 288с.