Джерела санації

3. Санація балансу підприємства

    Розглянемо  тепер комплекс санаційних заходів, спрямованих на реструктуризацію пасивів  підприємства. Ці заходи пов’язані зі зміною розмірів і структури фінансових джерел формування активів. Маючи збитки, підприємства, як правило, не заінтересовані показувати їх у своїй звітності, зокрема в балансі. Особливо це стосується акціонерних товариств, оскільки їхні баланси публікуються в пресі. За наявності балансових збитків суб’єктам господарювання дуже важко розраховувати на залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, оскільки як для кредиторів, так і для потенційних інвесторів збиткове підприємство є непривабливим об’єктом фінансування.

    Відтак  збиткові підприємства можуть вдатися  до санації балансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених в балансі збитків  за рахунок власних та прирівняних до них коштів. Згідно із законодавством України, збитки підприємств можуть списуватися за рахунок резервних (страхових) фондів , засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного прибутку, який може утворитися за зменшенням статутного фонду підприємства. Ліквідність та платоспроможність підприємства в результаті чистої санації не поліпшуються, оскільки на підприємство (у даному разі) не залучаються додаткові фінансові ресурси.

    Санація балансу за рахунок санаційного прибутку доцільна лише тоді, коли вичерпано інші можливості покриття балансових збитків. Даний (балансовий) прибуток утворюється в результаті зменшення статутного фонду підприємства. Санаційний прибуток — це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, паїв) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав, або в результаті їх безкоштовної передачі для анулювання. Він дорівнює різниці між номінальною вартістю корпоративного права та ціною його викупу емітентом і витратами, пов'язаними з процедурою викупу прав та зменшення статутного фонду. Якщо корпоративні права надаються для анулювання безкоштовно, то санаційний прибуток дорівнюватиме номінальній вартості наданих для анулювання прав за мінусом витрат, пов'язаних зі зменшенням статутного капіталу. Порядок зменшення статутного фонду підприємств. Основні цілі та завдання зменшення статутного фонду підприємств:

    • одержання санаційного прибутку, який спрямовується на покриття балансових збитків;

    • урівноваження (або перевищення) номінальної  вартості акцій (паїв) з їх ринковою ціною, оскільки в період фінансової кризи може скластися ситуація, коли біржова ціна буде суттєво меншою за номінальну вартість акцій;

      • приведення у відповідність  величини основних та оборотних  засобів підприємства з розміром  його власного капіталу, оскільки  з метою підвищення платоспроможності підприємство може прийняти рішення про продаж частини свого майна, що може стати причиною виникнення такої невідповідності;

    • концентрування статутного капіталу в  руках найбільш активних власників.

    Санаційний  прибуток, який утворився внаслідок зменшення статутного фонду, спрямовується на покриття балансових збитків та на формування резервних фондів.

    Законодавством  України встановлено чіткий порядок зменшення статутного фонду підприємств. Нормативне регулювання в цій сфері здійснюється з метою захисту майнових інтересів кредиторів. Надзвичайно важливим є те, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності лише з дня внесення цих змін до державного реєстру. Реєстрація випуску акцій та інформації про емісію акцій у зв’язку зі зменшенням статутного фонду здійснюється відповідно до Положення про порядок реєстрації, випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію. Зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів не допускається, оскільки в даному разі зменшується капітал, у межах якого власники підприємства відповідають перед його кредиторами. Зауважимо, що виконавчі органи підприємства несуть персональну відповідальність за факт зменшення статутного фонду та повернення внесків власникам у разі заперечень кредиторів. Рішення зборів засновників не звільняє дирекцію (правління) від відшкодування збитків кредиторам, оскільки воно набуває правової сили лише після внесення змін до державного реєстру.

    У повідомленні про загальні збори  акціонерів з приводу зміни розмірів статутного фонду повинні міститися:

    а) мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшення або зменшення статутного фонду;

    б) проект змін до статуту, пов'язаних зі змінами розміру статутного фонду;

    в) дані про кількість акцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їх загальну вартість;

    г) відомості про нову номінальну вартість акцій;

    д) права акціонерів за додаткового  випуску акцій або за їх вилучення;

    є) дата початку і закінчення передплати на акції, що додатково випускаються або вилучаються.

    Рішенням  акціонерного товариства про зменшення розмірів статутного фонду об’єднанням акцій, акції, не подані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніше, ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.

    Законодавством  встановлено, що підприємство повинно покрити збитки акціонерів, пов’язані зі зменшенням статутного фонду. У разі, коли акціонер відмовився від обміну акцій у зв’язку зі зменшенням статутного фонду через зменшення номінальної вартості акцій, емітент зобов’язаний запропонувати акціонеру викупити його акції за вартістю, не нижчою за номінальну. Проте досить часто великі акціонери, власники контрольних пакетів акцій надають свої акції для анулювання безкоштовно, роблячи таким чином посильний внесок у фінансування санації. За економічним змістом зменшення статутного фонду з метою покриття балансових збитків підприємства означає приведення у відповідність розміру номінального капіталу до його реальної вартості, яка випливає зі стану балансу.

4. Вітчизняний та зарубіжний досвід фінансового оздоровлення підприємств

     Розглянемо приклади санаційних концепцій. Найбільшою одноразовою інвестицією в українську економіку є СП «АвтоЗаз-Daewoo». Для її отримання уряд України надав низку пільг для розвитку автомобілебудівної промисловості. Аналізуючи форми та методи державної санаційної підтримки даного підприємства, можна зробити висновок про порушення антимонопольного законодавства та інших законів ринкової економіки. До заходів у рамках державної санаційної підтримки СП «АвтоЗаз-Daewoo» слід віднести такі:

     - нульові ставки податку на  додану вартість та акцизу  на імпорт виробничого устаткування, матеріалів та деталей для  автомобілів;

     - звільнення від сплати земельного  податку; звільнення реінвестованого  прибутку від оподаткування;

     - звільнення від сплати ПДВ  та акцизів продажу автомобілів,  зібраних в Україні;

     - заборона імпорту автомобілів,  яким більше ніж 5 років;

     Надії на успішне стимулювання розвитку вітчизняної  автомобілебудівної промисловості  не справдилися. Ситуація ускладнилася відсутністю ринків збуту навіть для невиликої кількості автомобілів. Це пояснюється низькою якістю продукції, надмірно високою її собівартістю та неадекватно високими цінами. Керівництво підприємства не змогло подолати причини кризової ситуації у виробничій та організаційній сферах. Через низький рівень продажу виробництво було тимчасово зупинено. Аналізуючи невдалу санаційну концепцію «АвтоЗаз-Daewoo» слід звернути увагу на стратегічну помилку при виборі самого санатора - корпорації Оаешю. Виявилося, що концерн-санатор сам перебуває у глибокій фінансовій кризі.

     Отже, маємо досить переконливий приклад невдалої санаційної концепції провідного вітчизняного підприємства з виробництвом легкових автомобілів, яка базувалася на порушенні антимонопольного законодавства, непомірній державній та фіскальній та протекціоністський підтримці і на помилковому виборі санатора.

     Розглянемо тепер один із прикладів «успішної» санації, яка проводилася фахівцями державного органу з питань банкрутства — санацію однієї із фабрик по виробництву взуття. Підприємство успішно працювали близько 40 років. До початку фінансової кризи на ньому працювало 350 осіб, робота виконувалася у дві зміни. Оскільки колектив підприємства і зокрема його керівництво не адаптувалося до ринкових умов господарювання, починаючи з 1992 року розпочалося різке зниження обсягів виробництва та зменшення чисельності працюючих.

     Розпорядженням  Кабміну України з метою відновлення  платоспроможності фабрика біла передана до управління Агентства з  питань банкрутства. Останнє провело  маркетингове дослідження, яке показало, що підприємство повністю втратило ринки  збуту своєї продукції. Пропорційно  до темпів згортання основної діяльності на взуттєвій фабриці вивільнені площі здавалися в оренду підприємницьким структурам. Так, одна з цих комерційних структур почала прибуткове виробництво продтоварів. Частина персоналу взуттєвої фабрики була працевлаштована в новій комерційній структурі. Між фабрикою та орендарем був укладений договір про спільну діяльність, метою якого було перетворення фабрики в завод продтоварів.

     Однак оперативний фінансовий план показував, що поточні платіжні зобов’язання підприємства-боржника значно перевищували грошові надходження. Агентством з  питань банкрутства була подана пропозиція щодо порушення справи про банкрутство з ініціативи боржника з тим, щоб провести санацію в ході проведення справи. При цьому санація розглядалася як інститут переведення заборгованості боржника на санатора, яким стала комерційна структура, що орендувала виробничі приміщення державного підприємства. Згідно з умовами санаційної угоди сенатор взяв на себе зобов’язання погасити заборгованість швейної фабрики із зарплати перед кредиторами та бюджетом, а також працевлаштувати 120 працівників фабрики. Натомість всі активи боржника були переведені санатору.

     Підіб’ємо підсумок цього варіанту санації. Можна  навести кілька міркувань на підтримку  такого розвитку подій на фабриці, а  також контраргументів. До основних аргументів на користь такої санації  можна віднести:

     — кредиторська заборгованість підприємства поступово погашається;

     — частина звільнених працівників працевлаштована на підприємстві-санаторі;

     — частина основних фондів фабрики використовується при виробництві продтоварів.

     Основними недоліками цього плану є:

     — йдеться, по суті, не про санацію, а про ліквідацію підприємства;

     — основну частину потужностей фабрики втрачено;

     — кваліфікований у сфері виробництва інженерно-технічний персонал звільнений або використовується не за призначенням;

     — ринок взуттєвих виробів регіону повністю передано іноземним товаровиробникам.

     Інші  принципи проведення санації продемонстрував  автомобільний концерн BMW.

     У результаті стратегічних прорахунків  у виробничій та збутовій політиці. замість запланованого обсягу реалізації 25 тис. шт. автомобілів щорічно, за п’ять років ВМW фактично було продано всього 19,2 тис. шт. легкових автомобілів.

     На  генеральних зборах акціонерів була обґрунтована необхідність проведення широкомасштабної санації підприємства.

       До основних слабких місць  на підприємств належали недосконала  виробнича та збутова програма  й дефіцит оборотних засобів. 

     Групою  фахівців був розроблений план санації. Основні його положення зводилися ось до цього:

1. Санація  балансу. Покриття збитків здійснювалося за рахунок санаційного прибутку та прибутку від іншої реалізації (продаж мопедів).

2. Поточна  ліквідність та платоспроможність  була забезпечена за допомогою  платіжних поступок кредиторів, зацікавлених у збереженні підприємства.

3. Оновлення  виробничої та збутової програми  здійснювалося на основі проведення  масштабної реструктуризації підприємства.

4. Основним  фінансовим джерелом проведення  санації став капітал, мобілізований  додатковою емісією акцій, з відповідним збільшенням статутного фонду.

      Оскільки багато акціонерів не скористались своїми переважними правами на покупку акцій нової емісії, значний пакет акцій придбали нові власники, які внесли ряд раціональних пропозицій щодо змін у керівному складі підприємства.