Джерела санації

    На  практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття «реструктуризація». Реструктуризація суб’єкта господарювання — це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

    Можна стверджувати, що «санація» є ширшим поняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно починати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Внутрішні джерела фінансової санації

    Внутрішні джерела фінансової санації ─  це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов’язана із залученням ресурсів на ринку капіталів. Використання внутрішніх фінансових резервів дає  можливість не тільки подолати внутрішні  причини неспроможності підприємств, а й значно зменшує залежність ефективності проведення санації від  залучення зовнішніх фінансових джерел.

    Внутрішні джерела фінансової санації є пріоритетними. Це обумовлено тим, що в кризових умовах розвитку економіки більшості підприємств доводиться розраховувати виключно на власні сили, вишукувати внутрішні резерви покращення показників фінансової діяльності. Підприємства зараз мають обмежені можливості на отримання кредиту на впровадження санаційних заходів. Внутрішні джерела можуть бути мобілізовані в короткі терміни і не потребують значних додаткових капітальних вкладень. Крім того, орієнтація підприємства на мобілізацію внутрішніх джерел фінансування оздоровчих заходів відображається в плані санації підприємства та сприяє зростанню довіри до боржника з боку кредиторів.

     Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення його платоспроможності  та ліквідності. Цього можна досягти  збільшенням обсягів вхідних  грошових потоків або в результаті скорочення вихідних грошових потоків.

     Класифікація  вхідних та вихідних грошових потоків  є підставою для розробки заходів, спрямованих на мобілізацію внутрішніх джерел фінансової санації. У літературі з питань фінансової санації розрізняють  два види реакції підприємств  на фінансову кризу:

■ захисна стратегія, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зменшення відпускних цін і (або) обсягів реалізації продукції;

■ наступальна стратегія передбачає активні дії: модернізацію обладнання, упровадження нових технологій та ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку та реалізацію прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.

     Щоб збільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати збутову (маркетингову) політику підприємства. Стимулювати збут можна як наданням знижок покупцям, так і помірним збільшенням цін, а також застосуванням  масової реклами.

     Класифікація  вхідних та вихідних грошових потоків  є підставою для розробки заходів, спрямованих на мобілізацію внутрішніх джерел фінансової санації (рис. 2).

                            Рисунок 2. Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємств

     Першим  симптомом фінансової кризи на переважній більшості підприємств є зменшення  рівня реалізації продукції. І навпаки, досягнення необхідного рівня реалізації продукції є головним критерієм  успіху санації суб’єкта господарювання. Саме тому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числа найбільш пріоритетних.

     Усі заходи щодо збільшення виручки мають  базуватися на системі короткострокових прогнозів обсягів збуту з  урахуванням динаміки цін та відповідних  їм обсягів реалізації.

     Ця  група санаційних заходів пов’язана зі зміною структури та складу активів балансу. У рамках реструктуризації активів відокремлюють такі види санаційних заходів:

      ─ мобілізація прихованих резервів здійснюється через реалізацією окремих об’єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов’язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, по наднормові запаси сировини та матеріалів тощо);

     ─ використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг цього об’єкта нерухомості.

     Залежно від обраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог  внутрішньогосподарських санаційних заходів, тобто тих, які беруть свій початок на підприємстві і не пов’язані  з фінансовою участю третіх сторін (власників, кредиторів, держави). Використовуючи внутрішні фінансові резерви, підприємство може не тільки подолати внутрішні  причини кризи, а й значною  мірою зменшити залежність ефективності санації від залучення зовнішніх  фінансових джерел.

     Проте на підприємствах, які перебувають  у фінансовій кризі, повністю вичерпуються такі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація.

     З метою санації статутний фонд, як правило, збільшують, щоб мобілізувати фінансові ресурси та підвищити  фінансову стійкість підприємства. Ще один важливий мотив ─ збільшення капіталу, за яким власники несуть відповідальність перед кредиторами, завдяки чому підвищується кредитоспроможність підприємства.

     Статутний фонд збільшують трьома методами:

     - збільшення кількості акцій існуючої  номінальної вартості;

     - збільшення номінальної вартості  акцій;

• обмін облігацій на акції.

     Реальне надходження фінансових ресурсів на підприємство відбувається лише в разі здійснення додаткових внесків інвесторів в обмін на корпоративні права  суб’єкта господарювання. Ця операція пов’язана з додатковою емісією  таких прав.

     При збільшенні номінальної вартості акцій  акції попередніх випусків обмінюються  на акції нової номінальної вартості, відповідно до кількості акцій, якими  володіє акціонер. Збільшення статутного фонду АТ збільшенням номінальної  вартості акцій є підставою для  анулювання реєстрації попередніх випусків акцій, тому потрібно зареєструвати  випуск акцій нової номінальної  вартості.

     У разі збільшення номінальної вартості акцій статутний фонд збільшується за рахунок таких джерел:

     - додаткових внесків власників  корпоративних прав підприємства;

     - індексації основних фондів.

     Цей метод характерний тим, що кожний з акціонерів може доплатити до визначеного  рівня нової номінальної вартості акцій. Якщо він відмовився це зробити, емітент зобов’язаний запропонувати  акціонерові викупити його акції.

    У комплексі фінансово-економічних  та організаційно-правових заходів  з фінансового оздоровлення підприємства-боржника важливе значення має реструктуризація (реорганізація). Розповсюдженим прийомом подолання фінансової кризи у господарстві України виступає санаційна реструктуризація підприємства.

    Реструктуризація  підприємства означає здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

    Реорганізація підприємства (його злиття з іншим, економічно стійким підприємством, приєднання до фінансово стійкого підприємства, поділ на самостійні підприємства, перетворення на підприємство іншої  форми власності) здійснюється за рішенням власника його майна або уповноваженого власником органу, а також за рішенням господарського суду.

    Реструктуризація  передбачає передусім аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства, який має  містити оцінку загальної вартості майна підприємства, активів і  пасивів його балансу, їх структуру, аналіз кредиторської і дебіторської заборгованості, прибутковості та рентабельності виробництва, а також розрахунок коефіцієнтів абсолютної ліквідності  та платоспроможності, які характеризують рівень фінансового стану підприємства.

    Якщо  санація здійснюється без залучення  додаткових фінансових ресурсів на підприємстві, то вона можу бути в таких формах: зменшення номінального капіталу підприємства; конверсія власності в борг; конверсія боргу у власність; пролонгація строків сплати заборгованості; добровільне зменшення заборгованості; самофінансування.

    У рамках реструктуризації активів виділяють  такі види санаційних заходів:

    1. Мобілізація прихованих резервів. Вона здійснюється шляхом реалізації  окремих об’єктів основних та  оборотних засобів, які безпосередньо  не пов’язані з процесом виробництва  й реалізації продукції; у результаті  індексації балансової вартості  майнових об’єктів, який не можна  реалізувати без порушення нормального  виробничого циклу. 

    2. Використання зворотного лізингу  (господарська операція, яка передбачає  продаж основних фондів з одночасним  зворотним отриманням таких основних  фондів в оперативний або фінансовий  лізинг).

    3. Лізинг основних фондів. Цей метод  дає змогу модернізувати обладнання  за відсутності необхідних інвестиційних  ресурсів.

    4. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються  в виробничому процесі.

    5. Оптимізація структури розміщення  оборотного капіталу.

    6. Продаж окремих, низькорентабельних  структурних підрозділів.

    Рефінансування  дебіторської заборгованості (переведення  її в інші, ліквідні форми оборотних  активів: кошти, короткострокові фінансові  вкладення тощо).

    До  основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать: факторинг; урахування, або дисконт векселів; форфейтинг.

    Крім  того, у рамках заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованості проводиться  комплекс процедур із примусового стягнення  заборгованості, в тому числі шляхом звернення з позовом до арбітражного суду.

    Наступні  дві групи санаційних заходів  пов’язані в основному зі змінами  у звіті про фінансові результати та їх використання. Це — зменшення (заморожування витрат), яке здійснюється в напрямках заморожування інвестиційних вкладень та зниження валових витрат, й збільшення виручки від реалізації продукції.

    Наголосимо, для кожного конкретного випадку  фінансової неспроможності підприємства слід добирати прийнятні форми санації  з урахуванням причин кризи, санаційної спроможності, наявності санаторів та внутрішніх резервів тощо.