Джерела санації

Зміст

     Вступ…………………………………………………….………….……….…3

1. Економічна сутність санації підприємства………………….………………6
2. Внутрішні джерела фінансової санації…………………………………….11
3. Санація балансу підприємства………………….……….………….………18
4. Вітчизняний та зарубіжний досвід фінансового оздоровлення підприємств…………………………………………………………………..21

Висновки……………………………………………………………………..26

Список  використаної літератури………………………...…………………27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Вихід України з тривалої економічної  кризи безпосередньо пов’язаний з поліпшенням фінансового стану суб’єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

    За  цих умов необхідна сучасна, адекватна  ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства. Це потребує підготовки спеціалістів-фінансистів, що мають глибокі теоретичні і практичні знання, можуть узагальнити наявний досвід країн з розвинутою ринковою економікою, розробити план дій щодо виходу із фінансової скрути.

    Заходи, спрямовані на оздоровлення фінансової системи України, можуть дати позитивні  результати лише за умов санації фінансів базової ланки економіки —  підприємств та організацій. Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та істотне зменшення  попиту на неї стали головними  причинами фінансової кризи переважної більшості українських підприємств.

    В умовах дії ринкових відносин суб’єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. проте вітчизняні підприємства на змогли безболісно перейти від „ринку продавця”, який діяв за адміністративної системи господарювання, до „ринку покупця”. Керівники багатьох суб’єктів господарювання за браком належної кваліфікації довели свої підприємства до межі банкрутства.

    Ще  однією негативною тенденцією, якає наслідком  незадовільного фінансового стану  більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання їх кредиторської та дебіторської заборгованості. За статистичними даними більше половини кредиторської та дебіторської заборгованості є простроченою. Це є наслідком неплатоспроможності більшості суб’єктів господарювання. Неплатоспроможність у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Як наслідок, значна кількість позовних заяв до арбітражних судів надходять у зв’язку з банкрутствами підприємств.

    Зауважимо, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення  податкових надходжень до бюджету, зростання  безробіття, що зрештою може стати  одним з чинників макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що серед  підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність.

    В даний час кожен суб’єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати як власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

      Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять  до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього  питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої  роботи в ринкових умовах.

    Актуальність  даної теми полягає в тому що питання пов’язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати як власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

      Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять  до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього  питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої  роботи в ринкових умовах.

      Об’єктом  даної роботи є фінансова санація підприємства та її джерела.

    Предметом даної роботи є вивчення основних джерел фінансової санації.

     Метою курсової роботи є розгляд та вивчення економічної сутності санації підприємства та вивчення джерел фінансової санації.

     Завданням даної роботи є:

• визначення економічної сутності фінансової санації підприємств;
• дати поняття та розглянути фінансові джерела санації підприємств;
• розглянути санацію балансу підприємства ;

• розкрити питання щодо вітчизняного та зарубіжного досвіду фінансового оздоровлення підприємств.

    В роботі аналізувалися існуючи методики санаційних заходів; розглядалася економічна сутність та умови проведення санаційних заходів; вивчался вітчизняний та зарубіжний досвід санації підприємств.

1. Економічна сутність санації підприємства

     Одним із засобів подолання платіжної  кризи та запобігання банкрутству  підприємства є фінансова санація. В чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін «санація» походить від латинського «sanare» і перекладається як оздоровлення або видужання.

     Економічний словник тлумачить це поняття  як систему заходів, здійснюваних для  запобігання банкрутства промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості у довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

    Деякі з вітчизняних авторів із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються за допомогою сторонніх юридичних та фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. І з цим не можна погодитися, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід’ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства.

    Відомий фахівець у галузі банкрутства М. І. Тітов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує таке законодавче визначення санації: санація - це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних) фінансової допомоги, спрямованої на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству. Однак це визначення також не вільне від розуміння санації тільки як інституту фінансової підтримки боржника.

    Згідно  із законом «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов’язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов’язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися.

    Новий закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 р., розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника.

    Власне тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України. Згідно з версією НБУ режим фінансової санації ─ це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень.

    Використавши все раціональне, що є в кожному з цих трактувань, можна сформулювати одне універсальне визначення. На мою думку, найближче до цього підійшли наступні економісти ─ Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг. Вони вважають, що санація ─ це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, санація ─ це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

    Подане  визначення втілює комплексний підхід до розглядуваного поняття, є універсальним  і всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств. Для  повного розкриття змісту санації  слід конкретизувати види заходів, які  проводяться в межах фінансового  оздоровлення суб’єктів господарювання.

    Особливе  місце у процесі санації посідають  заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації  та використання внутрішніх і зовнішніх  фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти залучені на умовах позики або на умовах власності, на поворотній або безповоротній основі.

    Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

    Санаційні заходи організаційно-правового характеру  спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового  колективу тощо. У цьому контексті  розрізняють два види санації.

1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.
2. Санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу санованого підприємства (реорганізація).

                                                                                    Рис. 1. Економічний зміст поняття «санація»

    Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням  ритмічності виробництва, скороченням  технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

    Оскільки  санація підприємства пов’язана, як правило, зі скороченням зайвого  персоналу, велике значення мають санаційні  заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників  може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану  політику звільнення у взаємозв’язку  із реалізацією соціального плану  проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення  та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.