Державний борг: структура та механізм формування

– кошти  державного бюджету; 

– фінансові  ресурси державних цільових фондів; 

– кошти  центрального банку країни. 

     Управління  державним боргом зводиться до заходів  органів державної виконавчої влади  із залучення і використання фінансових ресурсів за умов позик. Такі операції пов'язані з фінансуванням дефіциту державного бюджету та від'ємного сальдо платіжного балансу, забезпеченням реалізації державних, економічних та соціальних програм, зі сприянням розвитку підприємницької діяльності, збільшенню обсягів кредитування економіки та ін. Основним суб'єктом управління державним боргом є Кабінет Міністрів України, у складі якого провідна роль належить Міністерству фінансів України. Важливі функції також виконують Національний банк України, Міністерство економіки України, Державний експортно-імпортний банк України (фінансовий агент уряду, що здійснює обслуговування кредитів, наданих під гарантії уряду). 

     Управління  державним боргом охоплює декілька напрямів: 

1. Мобілізацію коштів з метою забезпечення фінансування програм, не перекритих іншими, крім пов'язаних з державним боргом, джерелами.

 

2. Організацію раціонального  використання мобілізованих ресурсів.

 

3. Проведення  сприятливого як для держави, так  і для кредиторів погашення одержаних в борг коштів за умовами і строками.

 

4. Організацію обслуговування державного боргу в обсягах і  структурі, узгоджених з кредиторами.

 

   Мобілізація коштів з метою формування фонду  фінансових ресурсів для забезпечення погашення і обслуговування державного боргу може проводитися у прямих та непрямих формах. До першої групи належать емісія і розміщення боргових цінних паперів держави як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; залучення кредитів державними органами управління як вітчизняних, так і зарубіжних кредиторів, проведення взаємозаліків заборгованостей між державами та ін. Непрямі форми охоплюють проведення додаткових первинних емісій центральним банком; накопичення заборгованості з виплати заробітної плати в державному секторі економіки, а також пенсій, компенсацій та інших платежів населенню, передбачених законодавством; продаж зобов'язань держави фінансовим установам (як правило з дисконтом); проведення роботи з ліквідації бюджетної заборгованості суб'єктів господарської діяльності та ін.

   Важливим  є питання про розміри раціональних обсягів коштів, що використовуються з метою погашення та обслуговування державного боргу. Експерти вважають, що при цьому необхідно брати  за основу показник у 1,5–2,0% від обсягу ВВП за умов забезпечення 4–5% темпів економічного зростання.

   До  основних показників, що дають змогу  провести аналіз результативності управління державним боргом, належать: частка суми державного боргу відносно ВВП, співвідношення між величиною державного боргу та обсягами експорту товарів і послуг, відношення загальної суми річних боргових платежів до прибутків, що одержано від експорту товарів і послуг, а також до ВВП. Так, за розрахунками спеціалістів Світового банку, критичним є рівень державного боргу, що становить 50% від ВВП. Межовою вважається частка державного боргу до обсягів експорту, у розмірі 20–25%.

   Важливим  напрямом управління державним боргом є проведення дострокового викупу його частини. В Україні такі операції ще не здійснюються, але їх проведення може стати доцільним. Прикладом може бути досвід Росії. Зокрема, проектом основних напрямів боргової політики Росії у 2006–2008 pp. передбачається продовжити достроковий викуп найбільш дорогого держборгу. Майже 40% російського зовнішнього держборгу припадає на заборгованість колишнього СРСР за кредитами, реструктуризованими Паризьким клубом кредиторів. У зв'язку з цим визнається необхідність трансформації клубної заборгованості у ринкові інструменти або її суттєве скорочення.

   У 2005 р. Мінфіном України проведені  операції з перетворення зовнішнього боргу на внутрішній, здійснено спроби виправити досягнутий дисбаланс: зовнішні зобов'язання на початок року становили 75% всього боргу. Така політика дала певні результати. За дев'ять місяців частка зовнішніх зобов'язань зменшилася до 71,7% у гривневому еквіваленті, у доларовому вираженні зниження цієї частки вагоміше – з 76 до 70,7%.

   Проте, переорієнтування на проведення внутрішніх державних запозичень може мати і  негативні наслідки, зокрема, виникає  загроза появи "ефекту витіснення". Замість збільшення вкладень в економіку суб'єкти господарювання купують більше безризикових зобов'язань держави. Такі заходи можуть призвести до стримування темпів зростання обсягів ВВП.

   У проведенні управління державним боргом використовуються різні способи. До них належать: продаж вимог простроченого боргу, проведення дострокового викупу боргу, здійснення трансформації внутрішнього боргу у зовнішній, формування розвитку ринку державних цінних паперів, проведення заміщення боргів. Запровадження таких способів в Україні тільки розпочалося. Удосконалення управління державним боргом передбачає обґрунтування їх більш раціонального використання.

   Прикладом продажу прав вимоги простроченого  боргу перед державою може бути проведення 21 аукціону з продажу боргів перед  державою у грудні 2006 p. ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" 26 грудня 2006 р. проведений двадцять перший відкритий аукціон з продажу Мінфіном прав вимоги погашення простроченої понад три роки заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою, або під державні гарантії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Висновок 

   З вищесказаного можна зробити  наступні висновки:

   Державний борг – це загальний розмір, накопиченої  заборгованості уряду

власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

   Внутрішній  державний борг – заборгованість  держави громадянам і фірмам даної  країни, які володіють цінними  паперами, випущеними її урядом.

   Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими  організаціями.

   Основними причинами створення і збільшення державного боргу є: 

1. збільшення  державних видатків без відповідного зростання видатків без відповідного зростання державних доходів;

 

2. циклічні спади  й автоматичні стабілізатори  економіки;

 

3. скорочення  податків з метою стимулювання економіки  без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

 

4. вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Про  затвердження Методики розрахунку  рівня економічної безпеки. Наказ  Міністерства економіки України від 02.03.2007 № 60

2. Вахненко  Т.П. Державний борг України  та його економічні наслідки  – К.: Альтерпрес, 2000 – 152 с.

3. Кудряшов  В.П. Фінанси. Навчальний посібник./Херсон: Олді-плюс, 2002. – 352 с.

4. Кучер  Г.В. Управління державним боргом: Підручник. – К.: Київ. нац. тор.-економ. ун-т. – 2002. – 342 с.

5. Лютий  І.О., Зражевська Н.В., Рожко О.Д.  Державний кредит та боргова  політики України: Монографія. –  К.: Центр учбової літератури. 2008. – 352 с.

6. Романенко  О.Р. Фінанси: Підручник. 4-е вид.  – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 312 с.

7. Юхименко  П.І.. Федоров В.М, Лазерник Л.Л та ін. Теорія фінансів: Підручник/За ред. проф.  В.М. Федосова, С.І. Юрія. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 576 с.

8. Ковальчук С.В. Форкун Ш.В. Фінанси. навчальний посібник – Львів «Новий світ – 2000». 2006. – 568с.

9. Кучер Г.В. Управління державним боргом: Підручник. – К.: Київ. нац. тор.-економ. ун-т. – 2002. – 342 с.

10. Вахтенко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки. – К.: Альтепрес. – 2008.

11. Ривак О. С. Державний внутрішній та валовий зовнішній борг України / О. С. Ривак // Науковий вісник БДФА. Економічні науки : зб. наук. праць / Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; гол. ред. В.В. Прядко. - Чернівці, 2008. - Вип. 4. - С. 568-584.

12. Філоненко К. М. Зовнішній борг України: аналіз динаміки та структури / К. М. Філоненко // Статистика України. - 2010. - №2. - С. 31-36.

13. Економіко-правова бібліотека [сайт http://www.vuzlib.net]

14. Офіційний сайт Національного банку Укоаїни [сайт http://www.bank.gov.ua]

15. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [сайт http://www.minfin.gov.ua]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТКИ

Додаток до розділу 1

     Таблиця 1.1

     Ключові поняття і терміни

 

       
 

 

     Рис. 1.2 Функції державного боргу 

           Класифікація державного боргу.                                                Таблиця 1.2  

 
 

Додаток до розділу 2

 
 

Рис.2.1. Динаміка структури платежів за державним боргом України у відношенні до доходів загального фонду Державного бюджету України протягом 2002-2009рр.

Рис.2.2. Динаміка відношення державного та гарантованого державою боргу до доходів загального фонду Державного бюджету України протягом 1998-2009рр.