Державне регулювання фондового ринку

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ПРАВА «КРОК»

КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ, ПРАВА  ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра фінансів та банківського бізнесу

Циклова комісія з фінансів

 

Спеціальність 5.03050801 «Фінанси і кредит»

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Державне регулювання фондового ринку»

 

      Студент 3 курсу групи ФК-091к     Науковий керівник:

              к.е.н., доцент

       (науковий ступінь, вчене звання)

    Здоренко Олександр Сергійович               Голюк Вікторія Ярославівна

              (прізвище, ім’я та по-батькові)                (прізвище, ім’я та по-батькові) 

(Резолюція «До захисту»)

     (підпис студента)        (Дата)    (підпис)

 

Попередній захист:

(Висновок: «До захисту  в комісії»)

Голова циклової комісії

     (підпис)               (Прізвище, ініціали)                 (Дата)

 

Київ-2012

ЗМІСТ

 

Вступ 3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження фондового ринку 7

     1.1. Сутність та місце фондового ринку в економіці держави 7

     1.2. Структура фондового ринку 10

     1.3. Основні моделі та механізми регулювання фондового ринку 16

РОЗДІЛ 2. Регулювання  ринку цінних паперів в Україні 19

     2.1. Роль Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 19

     2.2. Роль саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку в Україні 23

     2.3. Нормативно-правова база державного регулювання фондового ринку в Україні 25

РОЗДІЛ 3. Перспективні напрями розвитку регулювання фондового  ринку в Україні 33

Висновки 39

Список використаної літератури 42

Додатки 44

 

 

Вступ

 

В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого  становлення, але ще зовсім недавно ринок цінних паперів ми бачили тільки з телеекрана життя Заходу і він здавався абсолютно немислимим в умовах нашої країни. Але все поступово міняється і ось вже і громадяни України стикаються з цим, що має великий вплив на найважливіші аспекти життєвого устрою в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Акції, облігації, сертифікати, чеки, векселі і інші цінні папери,  які ще зовсім недавно були новинкою,  тепер міцно вкоренилися в  наше життя нарівні з такими звичними словами як "біржа" і "депозитарій".

З січня 1992 року працює Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним

депозитарієм цінних паперів, мережею філій та брокерських  контор по всій території України. Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів і компаній. Збільшується число емітентів, які зареєстрували випуск своїх цінних паперів у Міністерстві фінансів України, невпинно зростає загальний обсяг їх емісії.

В той же час подальший  розвиток національного ринку цінних паперів

стримується рядом об’єктивних  та суб’єктивних факторів. Найголовнішими з них є:

1) кризовий стан української  економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної  грошової одиниці;

2) відставання існуючої  законодавчої  та нормативно-правової  бази

функціонування фондового  ринку від розвитку  реальних процесів на ньому;

3) слабкість і недостатність  державного  регулювання національного ринку цінних паперів;

4) нерозвиненість первинного  ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів;

5) відсутність гарантій  по операціях з цінними паперами, недовіра

населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

6) відсутність гарантій  держави щодо захисту грошових  заощаджень

населення.

 

Ринок цінних паперів є  багатоаспектною соціально-економічною  системою, на основі якої функціонує ринкова  економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивний динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.

Ринок цінних паперів є  найвищою формою розвитку товарно-грошових відносин. При гармонійному розвитку, розвинутій інфраструктурі, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів всіх його учасників – інвесторів, емітентів, посередників – він є потужним прискорювачем економічного розвитку будь-якої країни.

На ринках цінних паперів  формуються вихiднi критерії для оцінки ефективності нових вкладень, здійснюється економічний контроль за ефективною діяльністю акціонерних підприємств. Особливо це важливо для “захисту” пiдприємництва вiд наслiдкiв комерцiйного ризику в сучасних умовах, рiзких змiн у структурi свiтового господарства, стрибкiв у динамiцi товарних цiн, вiдсоткових ставок, валютних курсiв.

Ринки цiнних паперiв (особливо короткостроковi) вiдiграють важливу роль у регулюваннi грошового обiгу та кредиту. Досвiд останнiх десятирiч у країнах Заходу свiдчить, що існування розгалуженої мережi ринків цiнних паперiв у багатьох ситуацiях може стримувати розвиток iнфляцiйних процесiв. Це пов’язано з тим, що наявнiсть значної кiлькостi рiзних цiнних паперiв допомагає зв’язати частину невитрачених грошових ресурсів споживачiв, перевести їх з положення незадоволеного поточного попиту в положення, що забезпечує їх збереження. За недостатнього розвитку (або вiдсутностi) ринку цiнних паперiв може скластися драматична проблема розмiщення державних позик, викликана дефiцитнiстю бюджету.

Успішне функціонування економіки  в умовах ринку не можливе без розвиненого й стійкого фондового ринку. Для стабілізації фінансового становища у зв’язку з обмеженістю фінансових ресурсів держави постає необхіднсть забезпечити розширене відтворення шляхом залучення та “переливу” коштів через фондовий ринок. Розвиток ринку цінних паперів є своєрідним індикатором лібералізації економіки й успішного проведення ринкових реформ.

В даний час у розвинутих країнах ринки цiнних паперiв належать до числа найбiльш динамiчно зростаючих елементiв фiнансової сфери. Оборот на нових ринках цiнних паперiв зростає в багато разiв швидше, нiж обсяг операцiй на товарних  ринках i на традицiйних ринках комерцiйного та банкiвського кредиту. Формування ринкiв цiнних паперiв означає високий ступiнь економiчного розвитку. З ускладненням господарського механiзму функцiї ринкiв цiнних паперiв стають дедалi рiзноманiтнiшими. Система цих ринкiв створює необхiдний i важливий компонент сучасного механiзму економiчного регулювання. Так, у країнах Заходу рух капiталiв, перерозподiл трудових i матерiальних ресурсiв мiж рiзними галузями виробництва найчастiше опосередковується ринками цiнних паперiв. В умовах, коли величезнi обсяги капiталу виявляються зв’язаними на тривалий перiод у тiй чи iншiй продуктивнiй формi, саме ринки цiнних паперiв надають економiцi тої гнучкостi й мобiльностi, яка забезпечує можливiсть швидкого переливу ресурсiв з одних галузей в iншi I здiйснення структурної перебудови виробництва. На вiдмiну вiд інших фiнансових ринкiв тiльки ринки цiнних паперiв є дiйовим інструментом розподiлу й перерозподiлу капiталу корпорацiй мiж галузями.

Отже, з усією очевидністю  видно, що дана область ринкових відносин є

дуже важливою, складною та актуальною на сьогоднішній день.

 

 

Метою роботи є аналіз  стану і розвитку фондового ринку в Україні в умовах становлення ринкових відносин.

Предметом дослідження є проблеми відтворювального та інвестиційного

процесів в Україні.

Об'єктом дослідження є фондовий ринок України.

Теоретико-методологічною основою курсової  роботи є використання

сучасних досягнень вітчизняних  і зарубіжних вчених в економічній  науці стосовно проблем функціонування фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані  Державної комісії з цінних папрів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань. 

 

В цій роботі будуть розглянуті  основні аспекти ринку цінних паперів в

Україні, його структура, інструменти  та шляхи вирішення проблем на сучасному етапі.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження фондового ринку

1.1. Сутність  та місце фондового ринку в  економіці держави

Фондовий ринок займає особливе місце в загальній системі  ринкової економіки.

На ринку функціонують два основних види суб’єктів господарювання  приватні господарства, основним учасником  яких є фізична особа, акціонерні підприємства та організації, а також  державні (юридичні особи).

Ринок умовно можна поділити на три головних сектора:

• ринок товарів (у тому числі і засобів виробництва), а також робіт і послуг, які виконують підприємства чи організації;
• ринок праці, який має односторонній рух від приватного господарства до підприємства;
• ринок фінансових ресурсів або фондовий ринок.

 

Фондовий ринок – це загальна назва цілої системи ринків фінансових ресурсів. Структура фондового ринку об’єднує чотири головні складові:

• ринок позикового капіталу;
• валютний ринок;
• ринок рідкоземельних і дорогоцінних металів;
• ринок цінних паперів.

В свою чергу кожна з  цих складових взаємопов’язана  з іншими в рамках загальної системи  фінансових ресурсів.

Валютний ринок – це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти. Конвертованість – це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти.

Ринок цінних паперів і  позикового капіталу призначені для  мобілізації тимчасово вільних  коштів населення, підприємств та організацій  і спрямування їх у виробництво.

Ринок цінних паперів є  багатоперспективною соціально-економічною  складовою ринкової економіки. Він  сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій в економіку шляхом придбання, володіння  і вільного розпорядження цінними  паперами. Ринок цінних паперів є  важливим сектором фінансового ринку, цінний папір виступає специфічним  товаром, який вільно обертається на біржовому та позабіржовому ринку  між фізичними та юридичними особами, але їх випуск здійснюється лише підприємствами та організаціями (в тому числі і  державними) при майновому забезпеченні емісії з метою залучення тимчасово  вільних коштів інвесторів.

Приватизація державного майна стала визначальним фактором становлення і розвитку цінних паперів  в Україні на першому етапі . Її підсумком стала поява на ринку  великої кількості акцій приватизованих підприємств і рядових інвесторів, які безоплатно отримали в основному  малу частку державного майна. Концентрація цих акцій в руках інституційних  інвесторів буде в найближчі роки домінуючим процесом на фондовому ринку  України.

В Україні в основному  завершується процес розробки нормативної  бази, яка регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається етап вдосконалення  окремих законодавчих актів на підставі аналізу практичної діяльності емітентів, інвесторів та професійних учасників  РЦП.

Ринок цінних паперів, зокрема  продаж акцій ВАТ на фондових біржах, набуває ваги, швидко розвивається і сприяє поглибленню ринкових відносин в Україні.

Ринок позикового капіталу – це синтез двох ринків платіжних засобів – грошових ресурсів (готівкових коштів) і боргових зобов’язань (інструментів позики). Головними функціями ринку позикового капіталу є:

• об’єднання дрібних, розрізнених грошових ресурсів населення, державних організацій, вітчизняних та іноземних підприємств і створення крупних грошових фондів;
• трансформація грошових коштів у позиковий капітал, який відіграє роль зовнішнього джерела фінансування капітальних вкладень у сфері матеріального виробництва і надання позик населенню, підприємствам та державі для покриття бюджетного дефіциту.

Таким чином, ринок позикового капіталу здійснює накопичення і  розподіл грошового капіталу між  сферами економіки.

Сучасний рівень розвитку ринкової економіки вимагає не тільки накопичення і розподілу грошових ресурсів, але і їх руху та швидкого перерозподілу (без участі банківських  установ) з метою спрямування  коштів у більш привабливі галузі економіки. Ці функції бере на себе ринок цінних паперів, який об’єднує частину ринку позикового капіталу (а саме – ринок інструментів позики) і повністю ринок інструментів власності.

Відмінність між двома  головними складовими фінансового  ринку полягає в тому, що залучити кредитний капітал може будь-який суб’єкт економічної системи (населення  і підприємства), а залучити грошові  кошти за допомогою емісії цінних паперів може лише юридична особа. Це пов’язано з тим, що підприємства, маючи великі основні фонди, беруть на себе майнову відповідальність при здійсненні випуску акцій.

Головними учасниками ринку  цінних паперів виступають емітенти (юридичні особи), інвестори (юридичні і фізичні особи) та особи, які  здійснюють професійну посередницьку  діяльність по випуску та обігу цінних паперів.