Державні програми підтримки лізингу

Джерело: складено автором  на основі даних [3]

У  2011 році держава  надала НАК «Украгролізинг» 1 млрд. грн. на закупівлю елеваторів та відповідно реалізацію їх у потребах агропромислового комплексу України, оскільки зараз забезпеченість елеваторами тримається на рівні 50%, а 60% діючих елеваторів побудовані ще в радянський час, вони технічно і морально застаріли.

Також у 2011 році планувалось  збільшення статутного капіталу компанії за рахунок надходжень від державних ОВДП шляхом проведення додаткового випуску 3887609 шт. простих іменних акцій у бездокументарній формі, номінальною вартістю 100 грн. кожна, загальною номінальною вартістю 388,761 млн. грн. Метою емісії було збільшення статутного капіталу компанії для закупівлі технічних засобів для агропромислового комплексу з подальшою передачею їх на умовах фінансового лізингу [8].

Компанією придбано сільськогосподарської  техніки та обладнання і передано підприємствам агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу на сумму 2 млрд. 80 млн. гривень.

 За рахунок цих  коштів аграрному сектору поставлено 21 043 одиниці техніки та обладнання, з яких:

- 6 780 тракторів,

- 867 зернозбиральних комбайнів,

- 10 343 одиниці грунтообробної та посівної техніки тощо.

Одною з головних проблем  в процесах державної підтримки  є те, що держава намагається одночасно  за допомогою одної суми бюджетних  коштів підтримати сільськогосподарських  товаровиробників та виробників сільськогосподарської техніки. З однієї сторони, сільськогосподарські виробники не мають можливості отримати перевагу під час купівлі високопродуктивної та якісної іноземної техніки, що стримує розвиток передових технологій в сільськогосподарському виробництві, з іншої сторони — сума державної підтримки є незначною і впливу на технічне оновлення заводів сільськогосподарського машинобудування не має. В результаті такої державної підтримки бюджетні кошти використовуються з низькою ефективністю не підтримують ані сільськогосподарські підприємства, ані заводи сільгоспмашинобудування.

Вочевидь, що нарощування  масштабів державної підтримки  лізингових технологій гальмується  недостатнім фінансуванням. Стрункої та надійної системи формування грошових надходжень для агролізингу ще не склалося. Так, державні кошти для здійс-нення лізингових технологій надходили з наступних джерел: резервного фонду Кабінету Міністрів України, повернення бюджетних позичок, бюджету, іноземних кредитів, погашення заборгованості іноземних кредитів, зворотних лізингових платежів. Проте три з них, а саме: резервний фонд Кабінету Міністрів України, іноземні кредити, погашення заборгованості за іноземними кредитами виявились епізодичними, разовими.

Також можна зазначити  як одну з проблем розвитку лізингу в Україні – це монопольне положення лізингодавців на ринку лізингових послуг, які диктують сільгосптоваровиробникам найвигідніші для себе умови. Зокрема це процентна ставка винагороди лізингодавця, торговельна надбавка тощо. Дана проблема повинна змушувати державу до заходів з приводу створення повноцінного ринку лізингових послуг, зокрема змінити його структуру, урізноманітнити джерела фінансування лізингових операцій, а також застосовувати систему спрощеного оподаткування для підвищення його привабливості [1].

Відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні» до основних видів державної підтримки даних суб’єктів господарювання відноситься часткова компенсація лізингових платежів, що сприяє не тільки розвитку вищезазначених підприємств, а й лізингових компаній зокрема.

 Казахстан. Першим нормативним документом, що регулює лізингові відносини в Казахстані, була постанова Уряду Казахстану від 23 грудня 1995 року, яка була покликана регулювати лізингові відносини тільки в агропромисловому комплексі.

Наступним етапом розвитку нормативного-правового забезпечення лізингу слід вважати прийняття закону Республіки Казахстан «Про фінансовий лізинг» від 5 липня 2000 року, після якого багато банків стали розглядати лізинг як новий фінансовий інструмент і приступили до створення дочірніх лізингових компаній. Законом досить докладно визначено поняття лізингу та сублізингу, права та обов'язки лізингодавця, лізингоодержувача та продавця об'єкта лізингу, відповідальність суб'єктів лізингу, умови і порядок зміни і розірвання договору лізингу, а також інші питання, пов’язані з лізингом [13].

Лізинг в Казахстані є одним з головних інструментів довгострокових інвестицій в оновлення основних фондів. Його частка у загальному обсязі інвестицій в основний капітал підприємств малого та середнього бізнесу за підсумками 2010 року склала більше 15%. У Республіці Казахстан найбільшого поширення набув фінансовий лізинг, або лізинг з повною окупністю. 
 Запуск програми «Форсування індустріально-інноваційного розвитку країни» в 2010-2014 роках, а також початок роботи Митного союзу і функціонування Єдиного економічного простору здатні вивести казахстанський ринок лізингу на якісно новий рівень [13].

Прописані в програмі форсування індустріально-інноваційного розвитку країни (ФІІР) засоби досягнення намічених цілей, серед яких в якості одного з основних інструментів оновлення основних фондів позначено пільгове фінансування за допомогою фінансового лізингу, здатні надати подвійний позитивний ефект вітчизняному ринку лізингу. По-перше, за допомогою субсидування  буде прямо простимульовано використання послуг лізингових компаній для інвестицій в основний капітал. По-друге, реалізація окремих механізмів програми ФІІР, таких як «Дорожня карта бізнесу 2020», за допомогою якої планується вкладення інвестицій у підприємницький сектор, а також підтримка нових бізнес-ініціатив здатні істотно полегшити навантаження на приватний бізнес, що, в свою чергу, зумовить появу додаткових можливостей інвестувати в основний капітал.

У той же час необхідно  відзначити, що в даний момент прогноз  динаміки ринку лізингу, крім загальноекономічних  тенденцій, обумовлюється також прогнозом інвестиційного клімату у республіці Казахстан. Для даної країни, загалом, характерна висока концентрація на ринку державних лізингових компаній, чия діяльність орієнтована на сільськогосподарський сектор. З урахуванням цього, навіть наявність таких факторів, як «ефект низької бази» після декількох років зниження обсягів ринку, а також старт державних програм розвитку та входження країни до Митного союзу, не дозволяють зробити оптимістичний прогноз щодо розвитку лізингу у подальші роки. У зв'язку з цим прогноз зростання ринку на 2012-2013 роки є досить консервативним і не перевищує позначки в 30% [11].

Розвиватися лізинговим компаніям в періоди зростання  економіки, а також бути конкурентоспроможними на ринку в період кризи значно допомогли різні преференції, зокрема пільги з ПДВ, термін дії яких  продовжено до 1 січня 2014 року.

Пільги з ПДВ передбачені для цілого переліку основних засобів, виробництво яких відсутнє на території країни або не покриває потреби Казахстану. На тлі постійного зростання інвестицій в основний капітал лізинг набирає все більшу популярність. Старт державної програми ФІІР, реалізація великих інфраструктурних проектів в регіонах країни, розвиток інтеграційних процесів у рамках Митного союзу і Єдиного економічного простору сприяють розвитку потенціалу лізингу як ефективного інструменту оновлення основних засобів [13].

У той же час на шляху розвитку ринку лізингу стоїть ряд перешкод, викликаних недосконалістю законодавчої і судово-правової бази, а також можливим скасуванням податкових пільг. Очікуваний в 2012-2013 роках перехід на загальний податковий режим з ПДВ при імпорті товарів, виробництво яких відсутнє на території країни або не покриває потреби Казахстану, створює реальну загрозу багаторазового зменшення обсягу інвестицій в основний капітал. Крім того, недостатньо допрацьована нормативна база обумовлює додаткові ризики в різних, що в кінцевому рахунку відбивається на вартості послуг лізингових компаній, а також неминуче призведе до зростання цін на кінцеву продукцію.

Киргизстан. Для даної країни розвиток лізингових послуг є важливим та актуальним, оскільки сільські виробники не мають достатньої кількості фінансових ресурсів. Наприклад, щоб скористатися комерційним банківським кредитом, необхідно мати ліквідну заставу, а у селян, як правило, її немає. При фінансовій оренді застава не потрібна: сільгосптехніка або передане селянам обладнання належить банку і тільки після погашення всієї вартості трактора, комбайна  підприємець стає їх повноправним господарем.

Слід зазначити, що нова лізингова програма у Киргизстані стала можливою завдяки підписанню Меморандуму про співпрацю між Міністерством сільського господарства Киргизької Республіки, представниками приватного бізнесу Німеччини та Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ). Це сталося в січні 2009 року в Берліні під час першої участі Киргизької Республіки в міжнародній виставці сільськогосподарських продуктів «Зелений Тиждень» [13].

За ініціативою Киргизстану на основі меморандуму розроблена концепція нового проекту державно-приватного партнерства (РРР). Проект PPP - це взаємовигідне співробітництво: cільгосппідприємства Киргизстану отримують доступ до нових технологій, а також уряд розширює можливості для вирішення проблеми продовольчої безпеки завдяки більш інтенсивному і ефективному веденню сільського господарства. У свою чергу, приватні виробники Німеччини відкривають для себе нові ринки. Діяльність проекту викликала інтерес у ряду інших німецьких фірм, які також хотіли б стати членами Стратегічного Альянсу.

Слід зазначити, що проект PPP сприяє вирішенню проблеми продовольчої безпеки Киргизстану, використовуючи ефективні методи по веденню сільськогосподарських робіт фермерами і селянськими господарствами, і є перспективним початком для розвитку лізингу в Киргизстані. Вже профінансовано лізингові угоди на загальну суму понад 560 тисяч євро в рамках лізингового проекту. Вони дозволяють фермерам оновити свій технічний парк німецькою технікою високої якості за доступними цінами.

У контексті існуючої реальної потреби з боку фермерів і селянських господарств в оновленні технічного парку розвиток і підтримка подібних проектів - важлива задача на сьогоднішній день. Придбання сільськогосподарської техніки світового рівня за програмою лізингу - це найкращий спосіб по забезпеченню якісного збору врожаю, збільшенню врожайності, а також ефективний спосіб поновлення морально та фізично застарілої техніки [13].

Програму по лізингу фінансової групи відрізняють вигідні умови для лізингоотримувачів (максимальний термін - 5 років, сума - до 200 000 $, фінансується до 70% від вартості техніки; пільговий період: 1 рік - на основну суму, 3 місяці - на погашення відсотків), низькі процентні ставки (від 16% річних) і висока якість техніки.

В рамках проекту вже придбано 7 одиниць сільськогосподарської техніки чотирма кооперативами і одним фермерським господарством. Вони відповідають сучасним світовим стандартам, і відрізняється простотою обслуговування, а також компактністю і маневреністю, високою часовою продуктивністю комбайнів і якістю збирання врожаю [13].

Основними партнерами по даному проект виступають Міжнародна Фінансова Корпорація (IFC), USAID, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, GIZ, Blue Orchards SA, Symbiotics SA, Oiko Credit, Triple Jump, Developing World Market, Frontiers, Global Microfinance Facility, Hivos Triodos Investment та інші.

Учасники проекту PPP сподіваються, що вже в поточному році в країні на повну потужність запрацює лізинг, що буде позитивним як для фермерів, так і в цілому для всієї економіки.

Проект технічного сприяння при фонді фінансування лізингу в Центральній Азії та Азербайджані.  Розпочинаючи огляд даного проекту слід відзначити, що IFC, член Групи Світового Банку, має багаторічний досвід фінансування лізингових програм по всьому світу. IFC інвестувала кошти в більш ніж 100 лізингових компаній в 50 країнах світу (в тому числі, в 35 країнах Європи, Близького Сходу і Центральної Азії). З ініціативи IFC, лізингові компанії були вперше створені в 25 країнах, в яких до цього лізингових компаній не існувало. З метою сприяння зростанню лізингового ринку регіону, IFC створила внутрішній фонд у розмірі 30 млн. дол США для фінансування організацій-лізингодавців в Азербайджані і Центральній Азії (ACALF) [11].

З метою сприяння розвитку лізингової галузі в Азербайджані, Киргизькій Республіці, Таджикистані та Узбекистані в 2005 році, IFC, у співпраці з Державним секретаріатом Швейцарії з економіки (SECO), реалізувала Проект технічного сприяння ACALF. Проект був розрахований на три з половиною роки і спрямований на сприяння економічному розвитку приватного сектора, розширення можливостей отримання доступу до фінансування та створення нових робочих місць за рахунок розвитку лізингу [13].

Проект технічного сприяння ACALF надав допомогу 13-ом фінансовим інститутам, що здійснюють лізингову діяльність в регіоні. На галузевому рівні, даний проект був спрямований на поліпшення умов підприємницької діяльності за рахунок усунення обтяжливих нормативно-правових перешкод, що заважають повноцінному розвитку лізингу у даному регіоні. На інституціональному рівні, проект сприяв формуванню потенціалу та зміцненню окремих фінансових інститутів.

Учасниками даного проекту були наступні фінансові інститути (табл. 2).

Таблиця 2

Учасники проекту ACALF