Державні програми підтримки лізингу

- Надання лізингодавцям  в цілях стимулювання оновлення  машин та обладнання додатково,  поряд із застосуванням механізму  прискореної амортизації, права  списання в якості амортизаційних відрахувань до 35% початкової вартості основних фондів, термін служби яких більше ніж 3 роки, в перший рік експлуатації зазначених фондів;

- Надання лізингоодержувачам, провідним переробку або заготівлю  сільськогосподарської продукції, права здійснювати лізингові платежі постачальникам продукції на умовах, передбачених договором лізингу [7];

- Створення фонду державних  гарантій з експорту при здійсненні  міжнародного лізингу вітчизняних машин і обладнання".

Важливу стимулюючу роль у розвитку лізингу відіграють державні гарантії. Державні гарантії за рахунок бюджету розвитку РФ є поручительством Уряду РФ і надаються на конкурсній основі. Обсяг державних гарантій на відповідний рік визначається законом про державний бюджет. Порядок надання державних гарантій лізинговим проектам за рахунок коштів бюджету розвитку РФ визначено Постановою Уряду від 3 вересня 1998 р. № 1020 "Про затвердження порядку подання державних гарантій на здійснення фінансової оренди (лізингу)". Державні гарантії надаються у розмірі 60% необхідних позикових коштів.

В 2009 році падаючому ринку лізингу Росія намагалася допомогти різними способами, надаючи додаткові ресурси для реалізації різних проектів. Зокрема, значні кошти спрямовувалися на розвиток авіа- і суднобудування. Для підтримки сільгоспвиробників і машинобудування відбулось збільшення статутного капіталу ВАТ "Росагролізінг" на 25 млрд. руб. в першому кварталі 2009 року. Крім того, на компанію було покладено функції з постачання в лізинг технологічного обладнання для харчової переробної промисловості, лісового господарства, для галузі зберігання та переробки рибної продукції. Також відбулась підтримка машинобудівної галузі Росії через "Державну транспортну лізингову компанію", управління якої передано Міністерству транспорту. Зокрема передбачалося, що держава внесе в статутний капітал ГТЛК 40 млрд руб., які надалі мали бути направлені на закупівлю автомобільної та дорожньо-будівельної техніки, яка виробляється на території РФ. За пропозицією Мінфіну і Мінекономрозвитку з цієї суми поки внесено тільки 3 млрд руб [7].

Варто також зазначити, що за програмою підтримки малого і середнього бізнесу в Росії  в 2011 році на субсидування частини витрат даних суб'єктів, пов'язаних із сплатою  відсотків за кредитами, отриманими в кредитних організаціях, за лізинговими платежами в частині доходів лізингодавця надійшло з бюджету 18 750,00 тис. руб, у тому числі.:

- з  Республіканського  бюджету 3 750,00 тис. руб.

- з Федерального бюджету  15 000,00 тис. руб.

Обсяг залученого лізингу обладнання суб'єктами малого та середнього підприємництва, які отримали субсидування, складає 503 583,52 тис. руб, середній розмір наданої субсидії - 218,02 тис. руб.

У 2012 році Уряд Росії припинив субсидування лізингу літаків з державного бюджету. Про це написала газета "РБК Daily" з посиланням на представника компанії "Ілюшин Фінанс" (ІФК), яка займається фінансуванням покупок нових авіалайнерів для російських компаній. Останній конкурс на участь у лізинговій програмі пройшов в 2010 році. За даними видання, два роки тому найбільшими одержувачами державної підтримки за лізинговими програмами стали Red Wings, дочірня компанія "Аерофлоту", "Владивосток Авіа", "Трансаеро", "Якутія" і "Росія". Після 2010 року компанії купували літаки в лізинг, вже не одержуючи підтримку від уряду. Серед них - "Аерофлот", який є замовником майже 30 нових лайнерів Sukhoi Superjet, а також авіакомпанії "Політ" і "Ангара", що купили по 10 Ан-148. Представник "Об'єднаної авіабудівної корпорації" (ОАК), повідомив газеті, що структура спільно з ІФК підготувала пропозиції для уряду щодо підтримки авіакомпаній, що експлуатують російську авіатехніку. Постанова уряду, що передбачає субсидування лізингу нових літаків, було прийнято в 2002 році. Згідно нього з державного бюджету авіакомпаніям відшкодовувалося 20 відсотків витрат на покупку авіалайнерів російського виробництва в лізинг, але розмір платежів був обмежений. Гроші розподілялися щорічно в ході конкурсу, що проводиться Росавіації [7]. 

Президент Республіки Білорусь 24 вересня підписав Указ № 465 "Про деякі питання вдосконалення лізингової діяльності в Республіці Білорусь" з метою створення сприятливих умов щодо просування продукції білоруських виробників на зовнішні ринки на умовах лізингу. Відповідно до нього обороти виробника по реалізації предмета лізингу (обладнання, сільськогосподарської техніки та інших основних засобів) лізингодавцю звільняються від податку на додану вартість. Надання пільги дозволить зменшити суми кредитів, які лізингодавцю необхідні для забезпечення своєї діяльності, і відповідно, здешевити предмет лізингу на зовнішніх ринках, підвищити його конкурентоспроможність [6].

Ця пільга буде надаватися тільки в разі поставки предмета лізингу  на експорт, що має підтверджуватися відповідними документами, представленими в податкову інспекцію. Указом також встановлювалися обмежувальні норми, що забезпечують контроль виконання зобов'язань за договорами міжнародного лізингу. Для вступу предмета лізингу на територію Республіки Білорусь у разі завершення договору лізингу поверненням предмету лізингу, а також надходження валютної виручки, якщо договір лізингу закінчується викупом предмета лізингу, встановлюється 90-денний термін. Незабезпечення лізингодавцем при реалізації міжнародного договору лізингу своєчасного надходження грошових коштів від продажу предмета лізингу лізингоодержувачу - нерезиденту Республіки Білорусь або надходження предмета лізингу на територію Білорусі в разі його повернення в зв'язку з виконанням договору міжнародного лізингу тягне за собою накладення штрафу на індивідуального підприємця або юридична особа (лізингодавця ).

Світова фінансова криза  позначилась і на результатах  лізингової діяльності у Японії, що займає друге після США місце за обсягом лізингових операцій, які становлять 1/6 загальносвітового лізингового ринку. Підтримка японським урядом інвестиційних процесів полягала у гарантіях банківському сектору, який продовжував кредитувати довгострокові інвестиційні процеси. Тому багато японських лізингових компаній за даними Японської лізингової асоціації скористалися можливістю залучення недорогих кредитних ресурсів у японських банках на довгостроковий період для операцій з міжнародного лізингу суден, літаків та подолання кризових наслідків [12].

Зараз в Японії існує  програма, яка дозволяє отримати податковий кредит за податком на прибуток у вигляді відрахування від загальної суми прибутку певної частини лізингових платежів чи вартості об’єкту лізингу ( 7%, 5,3%). В Японії лізинг – це вид бізнесу, що не вимагає ліцензії та не стримується законодавчими бар’єрами.

До країн зі сприятливим кліматом для лізингу поряд з Великобританією  відноситься Ірландія, цей приклад показує також важливе значення для розвитку лізингу особливостей державної політики по відношенню до нього. Ірландський уряд надає лізинговим компаніям державні субсидії, а також дозволяє застосовувати прискорений режим амортизації. В результаті Ірландія перетворилася на важливий світовий центр лізингу літаків: базується в цій країні "Міжнародний центр по наданню фінансових послуг" надає своїм клієнтам можливість списання вартості переданого в лізинг майна протягом одного року. Це дуже важливо для авіатранспортних компаній і багато з них стали брати літаки в лізинг саме в Ірландії. Особливо сприятливі умови для здійснення лізингових операцій створені в Ірландській офшорній зоні Шеннон, де розташувалася штаб-квартира групи GPA, яка перетворилася в найбільшу в світі компанію з лізингу літаків [4].

Так, наприклад в Ірландії міжнародний лізинг літаків оподатковується  за ставкою 0%, ставка податку на прибуток складає 12,5%.

Поряд з країнами, що реалізують програми державної підтримки лізингу  можна виділити приклади і тих, які  стримують його розвиток. Так, лізинг в Греції почав розвиватися пізніше, ніж в інших західноєвропейських країнах. Перша грецька лізингова компанія була створена тільки в 1991 р. і до цих пір лізинг у цій країні не отримав широкого розповсюдження. Його розвитку перешкоджає наявність деяких обмежень, відсутніх в інших країнах ЄС. Наприклад, в цій країні заборонено лізинг нерухомості, а також автобусів і вантажівок. Діючі в Греції норми амортизації також не сприяють розвитку лізингу, який жорстко регулюється державою через Банк Греції [4].

Лізинг виступає тим фінансовим механізмом, що дає змогу підприємствам  придбати необхідне устаткування на умовах поступової сплати коштів, зароблених зокрема й на його експлуатації. Тому саме лізинг дасть можливість багатьом суб'єктам господарювання розв'язати проблему оновлення виробництва.

Проблема розвитку й удосконалення  лізингової діяльності в АПК України є ключовою, адже у більшості аграрних підприємств на сьогодні відбулося виснаження основного капіталу, насамперед активної частини — машинно-тракторного парку.

Лізинг є ефективним засобом  сприяння економічному розвитку агропромислового комплексу. Для сільськогосподарських товаровиробників  це прискорювач темпів виробництва, оновлення устаткування та технологій. Виробники техніки, у свою чергу, за рахунок лізингу мають можливість розширювати свій ринок збуту, банківські ж установи, використовуючи лізинг, мають можливість збільшувати свій прибуток.

Розвиток лізингових відносин в  системі АПК України має свої особливості. У розвинених країнах  він виник як реакція на високі темпи науково-технічного прогресу, що породив необхідність впровадження у виробництво нових машин і устаткування, що зажадало різкого збільшення інвестицій. В Україні розвиток лізингу обумовлений іншими причинами, зокрема: низька забезпеченість господарств технікою та високий рівень її зносу; обмежена можливість  сільгоспвиробників для її придбання.

Слід зазначити, що в Україні  складається загальна обстановка, що спонукає і сприяє розвитку лізингових відносин. Зокрема, до таких обставин розвитку лізингу в АПК України  можна віднести допомогу держави. Також, слід зазначити, що основну роль у становленні лізингу в Україні відіграє  саме держава, тому дослідження механізму державної підтримки лізингових відносин є актуальним в наш час [8].

З року в рік в сільськогосподарських  підприємствах кількість техніки, потрібної для виконання основних технологічних операцій, зменшується. Так, на сьогоднішній час за даними Міністерства аграрної політики, близько 90% наявних у сільськогосподарських  підприємствах основних видів техніки повністю вичер­пали свій технічний ресурс. За останні З роки кількість тракторів та зернозбиральних комбайнів в сільськогосподарських підприємствах зменшилась на 14 та 13% відповідно.

Обмежене використання лізингових угод для відтворення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва зумовлюється несприятливими умовами їх здійснення. Залучення техніки й інших основних засобів за договорами лізингу, коли норма прибутку по галузі значно нижча від вартості позичкового капіталу, може призводити до ще більших проблем у відтворенні активів.

Для технічного переоснащення  сільськогосподарських підприємств  у 1997 р. створено Державний лізинговий фонд, правонаступником якого нині є НАК «Украгролізинг». Компанія с основним оператором на ринку надання техніки сільськогосподарським товаровиробникам на умовах фінансового лізингу.

Метою діяльності «Украгролізингу» є сприяння реалізації державної  політики в АПК, забезпечення ефективного  функціонування виробництва шляхом передачі сільгоспвиробникам на умові лізингу техніки, надання послуг, організації технічного сервісу і одержання прибутку віл впровадження підприємницької діяльності [8].

В перші роки (1998-1999) джерелами  формування державного лізингового  фонду законами України про державний бюджет визначалась частина коштів, які надходять від повернення бюджетних позичок, наданих у минулі роки колишнім Міністерству сільського господарства і продовольства України, Державному комітету України по харчовій промисловості, заготівельним та іншим підприємствам, товаровиробникам через фінансові органи і органи державного казначейства. В лізингових відносинах застосовувалась трирівнева структура (дирекція фонду – лізингодавці – лізингоодержувачі) [8].

Організаційні зміни  до вказаного механізму були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 р. №225 „Про утворення державного лізингового підприємства „Украгролізинг”, яке стало правонаступником дирекції державного лізингового фонду щодо укладених нею договорів.

За період з 1998-го по 2008 рік сільськогосподарським товаровиробникам нашої країни “Украгролізингом” поставлено 20,5 тисячі одиниць техніки на суму 1 665 млн. грин. У тому числі – 6 226 тракторів, 782 зернозбиральних комбайни, 9 802 одиниці ґрунтообробної техніки, понад 2 700 одиниць іншої техніки та обладнання.  За 2009 рік компанія передала у власність аграріям 949 одиниць сільгосптехніки на 48,8 млн.грн.

Щодо 2010 року, то перші 29 одиниць нової техніки та обладнання на загальну суму 4 млн. 361 тис. грн. вже  передала сільгосптоваровиробникам у фінансовий лізинг НАК «Украгролізинг» з початку 2010 року. Портфель замовлень Компанії на 2010 рік становить 19,4 тисяч одиниць техніки на загальну суму майже два мільярди гривень.

Таблиця 1

Фінансування НАК «Украгролізинг»  за рахунок коштів

Державного бюджету, млн.грн.