Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Января 2013 в 16:33, курсовая работа
Раціональний розподіл фінансових ресурсів шляхом акумулювання тимчасово вільних коштів суб’єктів господарювання і населення, а також їх спрямування в кредитно-інвестиційний процес – є однією із основних та важливих функцій банківської системи.
Здійснення депозитних операцій – одна із найважливіших економічних передумов для організації діяльності банку, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банківської установи.
ВСТУП…………………………………………………………………………………….........2
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ...……..................................4
1.1 Характеристика складових банківської політики та її сутність.………………………………………………………………...4
1.2 Етапи розробки депозитної політики ………………….…….…8
1.3 Фактори впливу на розробку та реалізацію депозитної
політики…………………………………………………………...12
РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕПОЗИТНОЇ
ПОЛІТИКИ БАНКУ ………………………..………………..……17
2.1 Організаційне та інформаційне забезпечення формування та
реалізації депозитної політики банку………………………………..17
2.2 Реалізація депозитної політики та контроль за її виконанням……………………………………………………............21
РОЗДІЛ 3 ВИКОРИСТАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ПРИ
РОЗРОБЦІ ТА ПРОВАДЖЕННІ ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ.....27
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………...30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….....32
21
- контрольні дані, зокрема аудиторські звіти, звіти ревізійної комісії, інше.
Таким чином, організаційне
та інформаційне забезпечення у процесі
формування та реалізації депозитної
політики надають можливість отримання
інформації, необхідної для проведення
аналізу, планування, регулювання і
контролю, а отже, і для ефективного
прийняття управлінських
Реалізація депозитної політики відбувається з використанням обраного інструментарію. Усі інструменти реалізації депозитної політики поділяють на цінові та нецінові. При виборі надання переваги тому чи іншому виду, керівниками банка проводить оцінка витратності обох видів інструментів,
тобто проводить порівняння витрат на підвищення депозитної ставки та витрат на впровадження нецінових інструментів.
Найбільш використовуваним ціновим інструментом для досягнення конкурентної позиції банку з приводу залучення ресурсів є процентна ставка,
так як величина доходу на вкладені ресурси слугує стимулом для розміщення клієнтами свої тимчасово вільних коштів у депозити.
Рівень процентних ставок по депозитам встановлюється кожним банком самостійно з орієнтацією на ставку рефінансування і стан грошового ринку, а
також виходячи із типу власної депозитної політики.
При ціноутворенні депозитів використовують метод ринкового ціноутворення, метод умовного ціноутворення, метод багатофакторного ціноутворення, метод ціноутворення, спрямований на залучення елітних клієнтів та метод ціноутворення, спрямований на проникнення на нові ринки.
Крім вищезазначеного рівень процентних ставок по вкладним операціям залежить від типу депозиту. Як правило, по депозитам до запитання, що вирізняються нестабільністю залишку, великою мобільністю, встановлюються мінімальні процентні ставки [18].
22
При встановленні розміру процентної ставки по строковим депозитам визначним фактором є строк, на який розміщуються ресурси. Не менш важливим фактором є сума вкладу, відповідно чим вище сума вкладу і довший термін зберігання, тим вища процентна ставка по ньому. Впливовим моментом є частота виплати доходу по депозитам. Ставка проценту по вкладу знаходить в оберненій залежності від частоти виплати доходу, тобто чим рідше вона здійснюється, тим вище рівень встановленої банком процентної ставки по депозиту. Слід відзначити, що виплата банком процентів по ставкам, зо значно перевищують економічно обґрунтований рівень, є нормальною практикою банківської установи.
Виплати процентів по депозиту може проводитися раз на місяць, раз в квартал, раз у рів, по закінченню терміну діє договору і т.д.
З метою стимулювання залучення коштів клієнтів на строкові рахунки в банк за умовами договору може передбачатися капіталізація відсотків, яка є можливою за умови використання банком при розрахунках техніки складних відсотків.
Традиційним видом нарахування доходу є використання простих відсотків, коли у якості бази для розрахунку використовується фактичний залишок вкладу, і, виходячи із передбаченої у договорі ставки відсотка, з
установленою періодичністю відбувається розрахунок і виплата доходу за депозитом. Іншим видом розрахунку є складні відсотки. В такому разі по закінченні розрахункового періоду на суму вкладу нараховується відсоток, і
отримана величина додається до суми вкладу. Таким чином, у наступному розрахунковому періоду процентна ставка застосовується до нової суми вкладу,
що збільшилася на суму нарахованого раніше доходу.
23
Для залучення коштів на
депозити банки стали активно
використовувати іноземний
Крім гнучкої процентної політики з метою залучення коштів банки повинні створювати для вкладників гарантії надійності розміщених на депозитах коштів. Для забезпечення захисту інвесторів, вкладників та надання їм гарантів щодо компенсації коштів у разі банкрута банки повинні створювати як централізовані, так і децентралізовані спеціальні фонди страхування депозитів.
Поряд із страхування депозитів важливе значення належить доступності інформації щодо діяльності банків та тих гарантіях, які вони можуть надавати.
Вирішуючи питання розміщення вільних коштів кожний інвестор повинен бути проінформований у достатній мірі щодо фінансового стану банку для того, щоб самостійно оцінити ризик майбутнього вкладу. Для цього банки повинні користуватися послугами рейтингових агенцій для отримання рейтингових оцінок.
До нецінових інструментів слід відносити проведення та розробку рекламної кампанії, використання маркетингових досліджень ринку депозитних послуг, розширення філіальної мережі, розробку корпоративного іміджу банку,
добір висококваліфікованого персоналу по роботі із клієнтами, проведення
24
заохочувальних акцій та заходів, коригування графіків роботи установи у відповідності до потреб клієнтів та інше.
Зростання популярності використання нецінових методів пов’язане перш за все із посиленням конкуренції серед банків у сфері реалізації депозитних програм. У той же час покращення рівня життя населення супроводжується тим, що окрім матеріальних факторів клієнти все частіше при виборі банку звертають увагу на його загальну репутацію. Саме тому для збереження старих або завоювання нових позицій на ринку депозитних послуг банківським установам необхідно відповідати потребам своїх клієнтів, використовуючи інструменти нецінової реалізації депозитної політики.
Контроль за впровадженням
депозитної політики направлений на
оперативне та своєчасне виявлення
відхилень фактичних
Контроль за реалізацією депозитної політики повинен основуватися на додержанні законодавства, внутрішньобанківських положень, а також базуватися на достовірній, своєчасній та повній інформації.
Контроль є важливою складовою
фінансового менеджменту банку.
Він дає змогу виявити
Об’єктом контролю є управлінські рішення з приводу розробки та реалізації депозитної політики банку.
До контролю депозитної політики залучаються:
– відповідальні виконавці в межах своїх повноважень під час проведення попереднього та поточного контролю;
– заступник головного бухгалтера і начальник відповідного відділу банку,
які на систематичній основі повинні проводити перевірки стану обліково-
операційної роботи;
25
– інші працівники, які залучаються до проведення подальших перевірок відповідно до переліку, затвердженого головним бухгалтером, а також внутрішні аудитори;
– правління, члени різних комітетів банку, що формують депозитну,
тарифну та іншу політику.
За повнотою охоплення виділяють повний контроль, тобто за в цілому за здійсненням депозитної політики, та тематичний, тобто в межах окремих аспектів.
Контроль здійснюється стратегічному, тактичному і оперативному рівнях. На стратегічному рівні здійснюється загальний контроль депозитної політики та її цільових показників, визначається її відповідність цілям ресурсної політики; на тактичному рівні відбувається контроль поточних фінансових планів, відповідності фактичних показників плановим; на оперативному рівні контролюється виконання бюджетів в рамках розробленої депозитної політики.
За періодичністю проведення виділяють попередній, поточний та підсумковий контроль.
Попередній контроль передує власне реалізації депозитної політики. Його здійснюють на стадії складання, розгляду і затвердження проектів бюджетів,
кошторисів, планів, договорів. Діяльність органів фінансового контролю спрямована на своєчасне запобігання нераціональному використанню коштів.
Належне проведення попереднього контролю дає змогу досягти максимально позитивного ефекту, уникнути порушень запланованих результатів діяльності.
Поточний контроль проводять упродовж короткого часу, безпосередньо у процесі здійснення депозитної політики. Його ще можна назвати оперативним завдяки гнучкості та своєчасності, такий контроль є повсякденним, постійним.
Широке застосування поточного контролю дає змогу виявити помилки і зловживання, допущені як на стадії попереднього контролю, так і безпосередньо в процесі реалізації депозитної політики.
Підсумковий контроль здійснюється по завершенню планового періоду.
Він дає змогу виявити недогляди під час попереднього і поточного контролю і зазвичай вирізняється поглибленим і комплексним підходом до вивчення результатів розробленої депозитної політики.
Отже, в процесі реалізації депозитної політики важливою складовою є проведення контролю для забезпечення зростання ефективності прийняття управлінських рішень. Використання різних видів контролю дає можливість детального виявлення недоліків в процесі здійснення діяльності та їх оперативного усунення.
27
ВИКОРИСТАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ПРИ
РОЗРОБЦІ ТА ПРОВАДЖЕННІ ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ
Депозитна
політика вітчизняних комерційних банків
починає застосовувати інструменти закордонної
практики - це депозитний сертифікат на
пред'явника, що з'явився наприкінці 1990
р., що може обертатися на ринку як будь-який
інший цінний папір. Він має дві переваги.
По-перше, депозитні сертифікати на відміну
від інших інструментів депозитної політики
є предметом біржової гри, і, отже, покупець
може розраховувати на одержання додаткового
прибутку в результаті сприятливої зміни
кон'юнктури ринку. По-друге, у випадку
здійснення урядом намірів про заморожування
депозитів підприємств придбання сертифіката,
що має вільне обертання на ринку, дасть
їхнім власникам деяку свободу маневру.
У цій ситуації сертифікат стає альтернативним
засобом платежу.
Банки повинні
мати свою стратегію підтримки стійкості
депозитів. Частиною такої стратегії виступає
маркетинг - підвищення якості обслуговування
клієнтів, із тим щоб вони залишалися вірними
банку і під час кризових ситуацій. Підвищення
терміну ощадних депозитів, їхньої середньої
суми також пом'якшує коливання депозитів
під час криз.
У процесі аналізу
ліквідності балансу доцільно виявити
міру дотримання принципів ліквідності
за допомогою підтримки оптимального
співвідношення між термінами депозитів
і термінами коштів, розміщуваних в активних
операціях. Аналіз доцільно проводити
шляхом розрахунку таких коефіцієнтів:
К1 - коефіцієнт ліквідності для ресурсів
з обмеженою ліквідністю (кошти на рахунках
до запитання, кошти на строкових вкладах
із термінами до 6 місяців);
К2 - коефіцієнт ліквідності для ресурсів
із середньою ліквідністю (кошти на термінових
рахунках із терміном від 6 місяців до
1 року);
К3 - коефіцієнт ліквідності для ресурсів
із високою ліквідністю (кошти на термінових
рахунках із терміном від року до 4 років).
Всі три коефіцієнти ліквідності
можуть бути розраховані по одній формулі:
де: Кл - коефіцієнт ліквідності
(К1, К2, К3);
Зк - заборгованість за позикою, наданою
відповідно на 6 місяців, на рік, від року
до 4 років;
Р - притягнуті депозити відповідно з зазначеними
коефіцієнтами на термін до 6