Депозитна політика комерційного банку

 

 

1.2 Етапи розробки депозитної політики

 

Формування депозитної політики банку здійснюється послідовно, кожен із етапів є логічним продовженням попереднього (рисунок 1.2). На першому етапі банком проводиться визначення мети депозитної політики у складі банківської політики.

 

Депозитна політики банку  повинна включати:

 

• розробку стратегії для реалізації діяльності банку щодо залучення грошових ресурсів у вигляді вкладів, основану на дослідженні ринку, тобто аналізі навколишнього фінансового середовища та ролі банку у сфері залучення ресурсів, діагностиці та прогнозуванні;

 

• формування тактики банку з приводу розробки, пропонуванню та впровадженню нових банківських депозитних продуктів для клієнтів (в області товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики);

 

• реалізацію розробленої стратегії і тактики;

 

• контроль за її реалізацією та ефективністю;

 

• моніторинг діяльності банку з приводу залучення грошових ресурсів. Депозитна політика повинна відповідати вимогам:

 

• економічна доцільність;

 

• конкурентоздатність;

 

• відсутність внутрішнього протиріччя.

 

9

 

Визначення стратегії  і тактики (мети і завдань) депозитної політики

 

 

Проведення маркетингового аналізу

 

 

Оцінка ресурсного потенціалу

 

 

Вибір типу депозитної політики

 

 

Визначення напрямів діяльності

 

 

Постановка поточних задач

 

 

Добір інструментів

 

 

 

Рисунок 1.2 – Етапи формування та реалізації депозитної політики банку

 

 

 

Розглядаючи депозитну політику банку як елемент банківської  політики,

 

слід визначити, що мета депозитної політики органічно пов’язана із загальними стратегічними цілями банку і узгоджується з ними. На першому етапі при визначені стратегії відбувається одночасне формування загальної тактики,

 

тобто визначення основних завдань діяльності з приводу  залучення грошових ресурсів у вигляді  депозитних вкладів.

 

Загальною метою банківської  політики в цілому і депозитної політики банку, як її елементу, є скорочення витрат, пов’язаних із залученням коштів,

 

одержання прибутку від розміщення коштів вкладників а також динамічний розвиток банку в напрямі збільшення обсягів і спектра послуг, що гарантує стабільність та зростання прибутку банку.

 

На цьому етапі завданнями депозитної політики є:

 

1. Сприяння одержанню  банківського прибутку або створення  умов для отримання прибутку  в майбутньому.

 

10

 

2. Забезпечення диверсифікованості суб’єктів депозитних операцій та сполучення різних форм депозитів.

 

3. Забезпечення взаємозв’язку та взаємної погодженості між депозитними операціями та операціями з надання кредитів за строками і сумами депозитів та кредитних вкладень.

 

4. Збільшення частки термінових депозитів, що найбільшою мірою забезпечують підтримку ліквідності балансу банку.

 

5. Забезпечення ліквідності банку навіть при мінімальних резервах вільних 

 

(не залучених до активних) коштів на депозитних рахунках.

 

6. Проведення маркетингових досліджень ринку банківських послуг.

 

7. Проведення гнучкої процентної політики.

 

8. Постійних пошук шляхів та заходів зменшення процентних витрат за залученими ресурсами з метою підвищення прибутку.

 

9. Розвиток банківських послуг та підвищення якості ї культури обслуговування клієнтів.

 

На  другому  етапі банком,  по-перше,  визначаються  групи клієнтів  –

 

фізичні та юридичні особи, а по-друге, виявляються їхні запити та потреби.

 

Важливим моментом на даному етапі є проведення зовнішнього  та внутрішнього аналізу. При зовнішньому  аналізі банком проводиться аналіз конкурентів, аналіз економічних, політичних та соціальних факторів, аналіз ринку ресурсів та ринку капіталів. При внутрішньому аналізі відбувається аналіз фінансового стану банку, аналіз банківських послуг, аналіз сильних і слабких сторін, аналіз рівня менеджменту [17].

 

Надзвичайна важливість правильної оцінки власних ресурсів виокремлює даний етап як самостійних, а не як складову маркетингового аналізу. При аналізі ресурсного потенціалу досліджуються фінансові, матеріальні,

 

організаційні, інформаційні, трудові та технічні ресурси. На даному етапі вирішується питання структури  зобов’язань, ефективності управління даною структурою, тобто на основі геп-аналізу банком визначається потреба  у підтримці наявних активів, співставлення розмірів і термінів кредитних та

 

11

 

депозитних вкладів, у  результаті чого банком обирається той чи інший тип депозитної політики.

 

Таким чином, якщо після проведення оцінки ресурсного потенціалу банк визначає свої фінансові можливості як високі, то при виборі типу депозитної політики він буде орієнтуватися на залучення більших обсягів депозитних ресурсів шляхом пропонування високих відсоткових ставок по депозитам.

 

Якщо фінансові можливості визначаються як недостатні, то банк орієнтується на консервативний тип депозитної політики, тобто встановлення процентних ставок на рівні власних можливостей їх сплати. У іншому випадку банком обирається поміркована депозитна політика, за якою відбувається орієнтація на загальний рівень ринкових депозитних ставок. Важливо зазначити, що при виборі типу депозитної політики банком досягається відповідний рівень конкурентних переваг, який буде найбільшим при агресивному типі, і

 

відповідно найменшим  – при консервативному.

 

Основними напрямами діяльності прийнято вважати наступні:

 

• використання додаткових послуг;

 

• підвищення якості та надійності продуктів;

 

• упровадження нових послуг на базі інтерактивних інформаційних технологій;

 

• спеціалізоване вирішення потреб клієнтів;

 

• після продажне обслуговування;

 

• відкриття традиційних філій з повним спектром послуг.

 

На наступному етапі відбувається постановка задач, зокрема:

 

• виявлення запитів споживачів;

 

• контроль за витратами, раціоналізація банківського бізнесу;

 

• ідентифікація, контроль, моніторинг ризиків;

 

• оптимізація структури капіталу;

 

• підвищення ефективності управління персоналом;

 

• дотримання визначеного варіанту розвитку;

 

12

 

• поліпшення маркетингу.

 

Далі банком оцінюється можливість застосування цінових та нецінових інструментів реалізації, а також порівнюється рівень витрат у відповідності до обраного виду.

 

Кожен етап формування депозитної політики банку тісно пов’язаний з іншими і є обов’язковим для формування оптимальної депозитної політики та правильної організації депозитного процесу.

 

Отже, при правильній розробці депозитної політики та ефективної її реалізації на кожному із описаних у даному пункті етапів можливе задоволення потреб клієнтів та, як наслідок, забезпечення прибуткової діяльності банку, що

 

• основною метою депозитної політики у складі загальної банківської політики.

 

 

 

1.3 Фактори впливу на розробку та реалізацію депозитної політики

 

У розрізі даної теми особливу увагу слід звернути на те, що депозитна  політика та її характер залежить від  визначеної кількості факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

 

Фактори  зовнішнього  впливу  поділяються  на  загальні  та  специфічні.

 

До загальних факторів зовнішнього впливу відносяться:

 

• стан економіки;

 

• державна політика;

 

• стан соціального середовища;

 

• розвиток банківських технологій.

 

До специфічних факторів зовнішнього впливу відносяться:

 

• кон’юнктура ринку;

 

• рівень ризиків;

 

• регіональна специфіка.

 

На регіональну специфіку функціонування банку впливають сформовані у регіоні відносини між банком та його клієнтами, спеціалізація банківської діяльності та прибутковості, співвідношення попиту та пропозиції на банківсь 

               13

послуги та операції в певному  регіону. На сьогодні кожен банк прагне до розширення своєї діяльності на ринку шляхом залучення клієнтури  з різних регіонів країни, організовуючи там свої представництва, філії та відділення.

Досить  вагомим  у  визначенні  депозитної  політики  є  вплив  грошово-

кредитної і фіскальної політики держави. НБУ здійснює державну політику,

використовуючи різні загальні та селективні методи грошово-кредитного регулювання економіки: зміну офіційної облікової ставки, проведення операцій на відкритому ринку з валютою та цінними паперами, встановлення норм та нормативів діяльності банків [16].

До факторів внутрішнього впливу відносять пріоритети банку на найближчу та віддалену перспективу з розвитку власної діяльності,

 

прибутковість, ліквідність, розширення клієнтури, завоювання нових  ринків,

впровадження нових видів  операцій та послуг. Фактори внутрішнього впливу відповідно поділяються на загальні та специфічні.

            До загальних факторів внутрішнього впливу належать:

 

• фінансовий стан;

 

• імідж банку;

 

• досвід функціонування банку на ринку;

 

• філіальна мережа.

 

До специфічних факторів внутрішнього впливу відносяться:

 

• асортимент продукції;

 

• цінова політика;

 

• клієнтський склад;

 

• спеціалізація;

 

• кваліфікація і досвід персоналу;

 

• рівень ризик-менеджменту.

 

        При розробці депозитної політики для більш точної характеристики ресурсної бази банку необхідно оцінювати стабільність депозитів та характер коливань їх обсягу. Під час такого оцінювання визначається стабільна частина депозитів, тобто обсяг коштів, несхильних або мало схильних до коливань кон’юнктури ринку.

 

14

Фактори зовнішнього та внутрішнього впливу визначаються відповідний тип  депозитної політики. Депозитна політика в свою чергу поділяється на: