Дебіторська і кредиторська заборгованість і шляхи їх скорочення на прикладі ВАТ «ЗАлК»

     Удз=ДЗ/СО*100 (6) 

     де, Удз – питома вага дебіторської заборгованості в загальному об’ємі оборотних засобів, %;

     ДЗ  – середня величина дебіторської заборгованості;

     СО  – об’єм оборотних засобів.

     Чим вищий цей показник, тим менш мобільна структура майна підприємства.

     Доля  сумнівної заборгованості в складі дебіторської заборгованості розраховується за формулою: 

     Усдз=СЗ/ДЗ*100 (7) 

       де, Усдз – питома вага сумнівної заборгованості в складі дебіторської;

     СЗ  – сумнівна заборгованість.

     Цей показник характеризує «якість» дебіторської заборгованості. Тенденція його росту  свідчить про зниження ліквідності [4].

     На  практиці ВАТ „ЗАлК” середня дебіторська  заборгованість складає:

       (68472+137883)/2= 103177,5(тис. грн.)

     Обсяг відвантаженої продукції дорівнює 1594364 тис. грн.

     Кобдз=1594364/103177,5=15,45.

     Тривалість  одного обороту в днях: 360/15,45=23 (дня)

     Показники оберненості дебіторської заборгованості можна порівнювати в динаміці, із середніми по галузі тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Поняття, склад і показники кредиторської заборгованості 

     Кредиторська  заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі. Розрізняють  нормальну (законну) і прострочену кредиторську заборгованість. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою

     Економічна  сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина  майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї.

     З урахуванням відзначених ознак  кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов'язань організації-дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації - балансоутримувача.

     У тих випадках, коли організація-дебітор  не приймає ніяких заходів щодо  добровільного повернення боргів, у  кредиторів залишається можливість примусового стягнення, що у залежності від характеру кредиторської  заборгованості здійснюється одним із двох способів: 1) у судовому чи 2) у позасудовому порядку.

     Поняттям  кредиторської заборгованості охоплюються  боргові зобов'язання організації-дебітора, що мають різне походження, а отже, різні юридичну природу і правовий режим, що, власне кажучи, обумовлює практичну необхідність використання погодженого на рівні закону понятійного апарата. Оскільки кредиторська заборгованість служить одним із джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні організації-дебітора, неї показують у пасиві балансу. Облік кредиторської заборгованості ведеться, природно, по кожнім кредиторі окремо ("розрахунки з кредиторами" чи просто "кредитори"), а в узагальнюючих показниках відбивають загальну суму кредиторської заборгованості і дають її, розбиваючи на вісьмох груп.

     За  діючими правилами в поясненнях до бухгалтерського балансу і  звіту про фінансові результати в числі інших додаткових даних  указують зведення "про наявність  на початок і кінець звітного періоду  окремих видів кредиторської  заборгованості". До складу кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:

     - постачальники і підрядчики;

     - векселя до сплати;

     - заборгованість перед дочірніми  і залежними суспільствами;

     - заборгованість перед персоналом  організації;

     - заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;

     - заборгованість учасникам (засновникам)  по виплаті доходів;

     - аванси отримані;

     - інші кредитори.

     У залежності від юридичної природи  і правового режиму зазначені  позиції можуть бути зведені до трьох  груп.

     Перша - це заборгованість організації перед  бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов'язковості до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад, платежі по державному зборі зараховують у федеральний бюджет на рахунки федерального казначейства). До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов'язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

     Друга група - заборгованість організації  перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

     Третя група - заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і  корпоративних зобов'язаннях: борги  по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном - "Інші кредитори").

     Планування  погашень по зобов'язаннях здійснюється фінансовими менеджерами чи безпосередньо центрами фінансової відповідальності по статтях бюджету, установлених регламентом. У рамках своєї компетенції і доцільності фахівці можуть визначати можливі варіанти планування заборгованості, використовуючи як прогнози "Розрахунки з постачальниками", визначаючи відстрочки платежів по конкретних контрактах і "Кредиторська заборгованість минулих періодів", установлюючи графіка погашення заборгованості по клієнтах, так і на основі бізнес-прогноз "Графік фінансування", що є спрощеною формою формування кредиторської заборгованості.

     Прогноз призначений для планування величини кредиторської заборгованості і кількості днів її рівномірного погашення, суми авансів і відстрочки поточних платежів по статтях і елементам бюджету.

     Основою для складання видаткової частини  бюджету руху коштів повинні бути операційні бюджети всіх напрямків  діяльності компанії і графік погашення заборгованості, що визначають наступні групи платежів, встановлені в прогнозі "Графік фінансування":

       - планові платежі по усіх видах податків і зборів перед бюджетом і позабюджетними фондами;

       - обслуговування кредитів, що містять план виплат по основному боргу і відсоткам;

       - витрати по оплаті праці;

       - зобов'язання перед постачальниками за матеріали, що поставляються, забезпечення енергоресурсами;

       - зобов'язання перед замовниками за виконані роботи;

       - фінансування управлінських і комерційних витрат; 

       - графік інвестиційних виплат за придбання і модернізацію основних засобів; 

       - інші витрати [5].

     По  визначенню, кредиторська заборгованість - це тимчасово притягнуті підприємством  і підмети поверненню фізичним і  юридичним особам кошти. Кредиторська заборгованість відбиває вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед різними суб'єктами економічних відносин і визначається, як: 

     Кз = РАС x Оп / Р,  (8) 

     де РАС - матеріальні витрати + величина відкладених виплат стороннім організаціям;

     Оп - відстрочка платежів у днях,

     P - тривалість періоду в днях.

     Для планування кредиторської заборгованості на короткостроковий період можна умовно приймати, що погашення заборгованості виробляється рівними частками протягом запланованої кількості днів додатково до поточного платежам, з урахуванням суми виданих авансів. При розрахунку витрати коштів сума платежу поділяється на кількість днів місяця і зміщається щодо місяця в обсязі, що приходиться на період відстрочки.

     Прогнозний  розрахунок кредиторської заборгованості є одним з основних етапів формування бюджету руху коштів і прогнозного балансу, а також для виконання фінансового аналізу.

     Для аналізу стану кредиторської  заборгованості використовуються коефіцієнти  оборотності кредиторської заборгованості, що відносяться до групи показників ділової активності.

     Коефіцієнт  оборотності кредиторської заборгованості, що виражається в числі оборотів за період, можна розрахувати: 

     Кокз = Рп / Кз,    (9) 

     де  Рп - вартість реалізованої продукції (собівартість);

     Кз - середньорічна кредиторська заборгованість.

     Період  обороту (погашення) кредиторської  заборгованості, розраховується в днях: 

     Покз = 360/ Кокз  (10) 

     Важливість  аналізу і керування кредиторською  заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності [6].  
 
 
 

3. Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості 

     Значна  питома частка в складі джерел коштів підприємства, як знаємо, належить позиковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати разом із дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

     Передовсім  слід перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської  заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов’язання підприємства.

     У процесі аналізу необхідно дати оцінку умовам заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

     Аналіз  власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми 1 „Баланс”.

     Для цього розраховують питому частку кожного  виду кредиторської заборгованості у загальній сумі. Такі показники  обчислюються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для врегулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.