Централізовані і децентралізовані фінансові ресурси

      Ринкова економіка - це первинний розподіл національного доходу

здійснюється  між тими хто зайнятий його створенням. Держава одержує

доход у результаті відрахування від суб'єкта господарювання і заробітної

плати.

     Американська модель - заснована на максимальному , а  саме

забезпечення  фізичних і саме фінансованих юридичних  осіб. Бюджет

централізації складає 20% - 35% .

     Західно-європейська модель - рівень централізації в бюджеті 35% - 45%.

Скандинавська модель економіки - рівень централізації  в бюджеті 50% -

60%.   

         Фінанси - це економічна категорія, що являє собою сукупність грошових

відносин, зв'язаних з формуванням, розподілом і використанням  фінансових

ресурсів.

         Фінанси - це сукупність фінансових відносин, що складається між

державою, суб'єктами господарювання і громадянами, із приводу  створенню

розподіл  і використання фондів фінансових ресурсів. 

 

 

 

2.ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ

 

 

       Функція – це „зовнішній прояв властивості якого-небудь об’єкту в даній системі відносин”. Застосовуючи наведене визначення до економічних категорій, функції означають прояв їх суті в дії, специфічні способи вираження притаманних категорії властивостей. Функції завжди є похідними від суті, яку вони виражають, і показують як, яким чином реалізується суспільне призначення цієї економічної категорії.

       Для фінансів як економічної категорії характерні дві функції: розподільча і контрольна.

       Першою функцією фінансів є розподіл і перерозподіл національного доходу держави. Матеріальною основою створення національного доходу держави служить відтворення суспільного продукту (валовий внутрішній продукт).

          НД поділяється на дві частини – фонд нагромадження і фонд споживання . Співвідношення цих частин визначає пропорції розвитку економіки та її структуру.

     В подальшому об’єктивно виникає потреба в перерозподілі НД, яка викликана:

- наявністю невиробничої  сфери, в якій НД не створюється,  але без якої виробництво не  може бути ефективним;

- необхідністю забезпечення  соціального розвитку;

- важливістю створення  сприятливих умов для підтримки  та розвитку економіки;

- необхідністю рівномірного економічного і соціального розвитку регіонів .

        Кінцева ціль розподілу і перерозподілу НД полягає в розвитку продуктивних сил, забезпеченні розвитку виробництва, досягненні високої якості життя широких верств населення.

         Друга важлива функція фінансів – контрольна. Вона породжена розподільчою функцією і проявляється передусім в контролі за розподілом ВВП і НД по грошових фондах та їх цільовому використанню.

         Контрольна функція фінансів здійснюється , по-перше, через контроль гривнею, і по-друге, через контроль, що здійснюється фінансовими органами.

         Контроль гривнею ведеться за виробничими і невиробничими витратами, відповідністю цих витрат доходам, формуванням та використанням основного і оборотного капіталу тощо. Він діє на всіх стадіях кругообігу засобів, при фінансуванні й кредитуванні, у взаємовідносинах з бюджетом та іншими ланками фінансової системи.

Контроль фінансовими органами здійснюється шляхом перевірки законності витрачання грошових коштів, повноти  і своєчасності сплати податків тощо.

 

 

 

         Функції фінансів:

-Розподільна;

-Контрольна;

-Регулююча.

          Розподільна функція розглядається як розподіл нової вартості на мікро

рівні, перерозподіл на макро  рівні. Даная функція охоплює 3 стадії:

-Формування фондів коштів ;

-Розподіл грошових фондів через фінансові інструменти;

-Використання коштів . На мікрорівні дана стадія дозволяє забезпечити

виробництво і відтворення, а на макро рівні забезпечує загальнодержавні

потреби країни.

        Первинний розподіл - це  розподіл доданої вартості і формування

первинних доходів, суб'єктів  зайнятих формуванням валового національного

продукту.

        Перерозподіл - це створення і використання централізованих фондів:

загальнодержавний, відомчий, корпоративний.

       Перерозподіл включає 2 етапи:

-Вилучення частини доходів в одних суб'єктів і формування централізованих

фондів;

-Використання централізованих фондів і формування доходів окремих

суб'єктів.

        Контрольна функція складається в контролі за розподілом ВВП по

відповідним фондом і з використанні по  цільовому  призначенню за

допомогою регламентації  фінансової інформації. Реалізується дана

функція за допомогою  фінансового контролю.

       Процес підведення підсумків.

Регулююча функція  зв'язана через утручання з  державою, через державні

витрати, податки  і державні кредити, процес відтворення.

 

3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦЕНТРАЛИЗОВАНИХ І ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

В процесі розподілу валового внутрішнього продукту у держави, підприємств, організацій формуються доходи і грошові нагромадження, які є основою фінансових ресурсів.

Отже, фінансові ресурси  – це грошові фонди, які створюються  в процесі розподілу і використання ВВП за певний період часу (макрорівень).

Поняття фінансові ресурси  визначають також як акумульовані підприємством  з різних джерел грошові кошти, які  надходять в його обіг і призначені для покриття потреб підприємства (мікрорівень).

Джерелом утворення  фінансових ресурсів є вироблений валовий внутрішній продукт. Із трансформацією вартості ВВП у відповідні фонди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення, і вони починають діяти як складова частина економічного механізму.

Загалом, фінансові ресурси являють собою сукупність доходів, надходжень, які перебувають в розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення.

 Фінансові ресурси  держави охоплюють ресурси всіх  секторів економіки: державного, підприємницького, а також приватного  сектора.

В розпорядженні держави  знаходяться ресурси бюджетної  системи, централізованих і окремих  децентралізованих фондів грошових коштів, а також державних фінансових інституцій (Національного банку, державних кредитних установ тощо).

Джерела формування фінансових ресурсів держави:

1. Національний доход.
2. Амортизаційний фонд.
3. Відрахування підприємств у централізовані фонди державного соціального страхування, інші позабюджетні фонди.
4. Національне багатство, яке залучене в господарський оборот ( продаж золотого запасу країни, енергоносіїв тощо).
5. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності держави, а також поступлення від продажу державних цінних паперів.
6. Поступлення від населення у вигляді сплати податків, проведення лотерей, доходи від надання позик.
7. Кредитні ресурси національного банку як державний грошовий резерв, закріплений за національним банком у вигляді статутного, резервного та інших фондів.

Джерелами фінансових ресурсів підприємств є статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, резервний  капітал, кредити  й позики, кредиторська заборгованість та ін. Таким чином, фінансові ресурси підприємств  поділяють на власні й залучені. До власних фінансових ресурсів відносять грошові кошти, отримані в ході фінансово-господарської діяльності (статутний , резервний капітал, прибуток тощо). Залучені ресурси – це грошові кошти, отримані на фінансовому ринку, у постачальників, інших кредиторів, які набувають характеру заборгованості (кредити і позики; фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів; кредиторська заборгованість).

          В процесi розподiлу валового нацiонального продукту у пiдприємствах, організаціях формуються доходи i грошовi нагромадження, якi називаються фiнансовими ресурсами. Склад та структура фінансових ресурсів, напрямки їх використання визначаються економічною (фінансовою) політикою держави. Зміни в економічній політиці держави обумовлюють відповідні зміни в формування і використанні фінансових ресурсів.

В залежностi вiд рiвня, на якому  проходить формування i використання фiнансових ресурсiв, їх подiляють на:

– централiзованi – які утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, об'єднань, міністерств;

– децентралiзованi – створюються окремими суб'єктами господарювання .

Централізовані фінансові  ресурси зосереджуються головним чином у державному бюджеті, пенсійному фонді та у фонді державного майнового і особистого страхування. Основна їх частина утворюється за рахунок доходів підприємств і організацій, надходжень від державного соціального, різних видів майнового і особистого страхування тощо.

Децентралізовані фінансові  ресурси знаходяться у розпорядженні підприємств, об’єднань та організацій.

Головним  джерелом фiнансових ресурсiв є нацiональний дохід, тобто заново створена в суспiльствi вартiсть. Актуальним питанням вдосконалення  фінансових відносин є питання про  встановлення рацiонального спiввiдношення мiж централiзованими i децентралiзованими фiнансовими ресурсами. Високий рiвень податкiв та iнших обов'язкових внескiв приводить до зростання фiнансових ресурсiв держави i зменшення, вiдповiдно, фiнансових ресурсiв пiдприємств, що негативно вiдображається на результатах їхньої дiяльностi, пiдриває матерiальну зацiкавленiсть у досягненнi кращих показникiв, а також сприяє вiдтоку коштiв у тiньовий бiзнес.

Обсяг фінансових ресурсів залежить вiд ступеня  розвитку економіки країни, методiв  господарювання. Найважливiшi елементи фiнансових ресурсiв та чинники, що впливають на їх розмiр, наведенi в Додатку.1.

.В сучасних умовах дефiциту фiнансових ресурсiв як на державному рiвнi, так i на рiвнi пiдприємств важливим є пошук нових видiв доходiв (проведення прискореної амортизацiї, випуск цiнних паперiв, приватизацiя, здача майна в оренду та iн).

          Фінанси розподіляються на централізовані та децентралізовані.

Централізовані  фінанси охоплюють відносини, що пов'язані з мобілізацією,

розподілом, використанням  державних грошових фондів на видатки  та

регулюються бюджетними відносинами, які забезпечують правові засади

функціонування  бюджетної системи.

        Децентралізовані фінанси пов'язані з утворенням фондів коштів

підприємств і  організацій усіх форм власності  за рахунок власного

прибутку. В  деяких випадках держава допускає асигнування  у ці фонди з

державного бюджету (наприклад, у децентралізовані фонди аграрного

сектору).

       Змістом діяльності держави по управлінню фінансами виступають

мобілізація, розподіл і  використання централізованих та

децентралізованих фондів коштів, контроль за їх рухом. Особливістю

правової організації  фінансової діяльності є те, що вона властива усім

без винятку державним  органам. Фінансова діяльність держави  має

міжгалузеве значення. Вона закріплена Конституцією України, Законом

України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законодавчими

актами.

       Методи фінансової діяльності держави прийнято поділяти на відповідні

групи: а) методи мобілізації (формування) грошових коштів;

б) методи розподілу грошових фондів; в) методи використання грошових

фондів.

       Мобілізація грошових фондів здійснюється залежно від форм власності і

характеру потреб держави  в коштах. Метод мобілізації реалізується на

обов'язковій і на добровільній основі. Провідна роль у цьому належить

обов'язковому методу мобілізації, який здійснюється через податкову

систему та полягає  у примусовому, безоплатному вилученні  частини

грошових коштів у їх власників на користь держави. В цьому разі право

власності змінюється. Основою цього методу перш за все виступають

податки та збори, за рахунок яких формується значна частка доходів

держави. Добровільна  мобілізація грошових коштів реалізується шляхом

проведення  лотерей і випуску державних  облігацій, добровільних внесків

громадян тощо.

      Розподіл грошових коштів здійснюється через механізми фінансування та

кредитування. Фінансування виступає як безповоротний  і безоплатний

відпуск коштів. Кредитування проводиться на умовах зворотності,

строковості та оплатності.

      Використання грошових коштів пов'язане з чітко визначеним цільовим

призначенням. Кошти, одержані з державного фонду, мають точне

призначення і  можуть витрачатися лише на ті цілі, на які вони були