Централізовані і децентралізовані фінансові ресурси

 

 

 

 

 

 

                                   КУРСОВА РОБОТА

 

                                               З дисципліни :  „ Фінанси”

 

 

На тему : „Централізовані і децентралізовані фінансові ресурси”

 

 

 

Роботу виконала  студентка :

                                                                                  Факультету „ Економіки та   менеджменту”

                                                                                    спеціальності „ Облік і аудит” 

                                                                                     групи 2е о/а

                                                                                                                                        

 

                                                                                                                  

                                                                                                               Викладач:

                  к. е. н. , доцент

    

                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв, 2011 р.

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Темою курсової роботи я обрала «Централізовані та децентралізовані ресурси» тому, що ця темя є дуже актуальною на сьогоднішній день. На макрорівні фінансові ресурси держави є наслідком розподілу, перерозподілу та централізації ВВП і мають форму бюджетних та позабюджетних фондів фінансових ресурсів. У курсовій  роботі висвітлюється загальні знання з теорії фінансів , функції фінансів, поняття і значення фінансових ресурсів та їх загальна характеристика. Термін «фінанси» (від лат. «Fіnantіa») означає платіж, доход. Фінанси – економічна категорія, яка склалася історично. Виникнення фінансів припадає на період розпаду суспільного ладу і зародження рабовласницького у зв’язку з утворенням держави та її інститутів, товарно-грошових відносин. Подальший розвиток фінансів зумовлений ускладненням структури соціально-економічної системи суспільства, особливо в епоху капіталізму. За умов ринкової економіки сфера фінансів значно розширюється.

Сутність фінансів у кожній суспільно-економічній  формації визначається відповідною формою виробничих відносин, пов’язаних з розподілом сукупного продукту і його невід’ємної складової – національного доходу. В структурі фінансів сучасної держави дуже важливим є розрізнення понять централізовані і децентралізовані фінансові ресурси, про які й піде мова в цій роботі.

          Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення фінансові ресурси — це, по-перше, накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування. По-друге, це ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо. 
             Співвідношення певних форм, в яких виступають фінансові ресурси, відображає наявну систему використання фінансів у регулюванні економічної діяльності в державі. Так, розмір прибутку значною мірою залежить від переліку затрат і відрахувань, що відносяться на собівартість продукції. Розмір прибутку виробника також залежить від наявної системи непрямого оподаткування в державі, розміру торгових націнок, які регулюються державою. 
              Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у виробництві основного капіталу, тобто від наявної системи амортизаційних відрахувань. Якщо відповідно до чинного порядку підприємницькі структури обліковують лише зношування основних фондів, а відновлення здійснюють за рахунок використання прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків, то амортизаційні відрахування становитимуть незначну питому вагу в фінансових ресурсах. З їх урахуванням збільшиться й розмір прибутку. 
                На структуру фінансових ресурсів у державі впливає також наявна податкова система, тобто той розмір перерозподілу первинної величини фінансових ресурсів, який здійснюється за допомогою податків. Перерозподіл за допомогою податків об'єктивно необхідний, але слід зазначити, що розмір податкових надходжень завжди визначається обсягом тих функцій у сфері економічного й соціального розвитку, які взяла на себе держава й законодавчо закріпила в конституції та інших нормативних актах. Розмір податків у фінансових ресурсах — це похідна від наявної фінансової системи. 
               Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь-якій економічній системі однаковий, але їхня структура залежить від рівня використання фінансів у процесах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі.

 

 

1. ФІНАНСИ ЯК ЕКОНОМІЧНА ТА ІСТОРИЧНА КАТЕГОРІЇ

 

Фінанси є історично  сформованою, складною та багатогранною  економічною категорією. Виник термін у ХІІІ ст. Фінанси ( від лат. „financia” ) в перекладі означає готівка, доход, в широкому розумінні, - грошові засоби, обов’язкова сплата грошей. Ця сплата пов’язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного змісту. Так тривало майже до ХVІІІ ст. Під фінансами розуміли державне публічне господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо. У цей же період в деяких державах, наприклад у Німеччині, слово „фінанси” мало негативне значення. Його пов’язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганнями тощо.

 Очевидно тому поняття  „фінанси” й ототожнюють з  поняттям „гроші”. Але це дві  різні, хоча й взаємопов’язані  категорії. Фінанси суттєво відрізняються  від грошей як за змістом,  так і за функціями.

Як історична категорія фінанси з’явились одночасно з виникненням держав при поділі суспільства на класи. Перший поділ суспільства на класи – рабовласницький лад, пізніше – феодальний. Але про фінанси в сучасному розумінні говорити ще рано. В докапіталістичних формаціях більша частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство в той період було розвинуте лише в армії. Головними витратами тих держав були затрати на ведення війн, утримання двору монарха, державного апарату, будівництво громадських споруд (храмів, каналів, доріг тощо). Основними доходами були надходження від державного майна і регалій ( монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами); військова здобич; данина з підкорених народів; натуральні повинності і збори. Тобто на ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежування між ресурсами держави і ресурсами її глави: монархи розпоряджалися коштами країни як своєю власністю. З розкладом феодалізму і поступовим розвитком в його надрах капіталістичного способу виробництва все більше значення стали набувати грошові доходи і видатки держави; частка натуральних зборів різко скоротилася. Державна казна відокремилася від власності монарха. Виникли поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту.

Такі зміни призвели до нового бачення суті фінансів. Платники податків поступово визнавали за державою право стягнення податків по мірі того, як держава зі свого  боку, почала надавати послуги населенню  і проводити ефективну фінансову політику.

З розвитком державного устрою різко зросли видатки на міжнародне співробітництво, оборону, охорону  навколишнього середовища, соціальну  сферу, видатки на втручання держави  в економіку тощо.

Вперше у сучасному  тлумаченні термін „фінанси” став застосовуватись у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів для задоволення потреб держави та різних суспільних груп. В науковий обіг термін „фінанси” ввів французький професор Ж. Боден в 1577 р. У праці. „Шість книг про республіку”.

Отже, розвиток товарно-грошових відносин і формування держав призвели до виникнення фінансів.

Суть фінансів як економічної  категорії полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму вираження. Грошовий характер фінансових відносин – важлива ознака фінансів. Гроші є обов’язковою умовою існування фінансів. Поява фінансових відносин завжди дає про себе знати реальним рухом грошових коштів. Відсутність такого руху на стадіях виробництва і споживання процесу відтворення свідчить про те, що вони не є місцем виникнення фінансів.

Реальний рух грошей відбувається тільки на другій і третій стадіях процесу відтворення  – в  розподілі й обміні. Проте  характер руху вартості ( в її грошовій формі) на цих стадіях різний, що не дозволяє їх обох віднести до сфери  функціонування фінансів.

На другій стадії рух  вартості в грошовій формі здійснюється відособлено від руху товарів  і характеризується її відчуженням (переходом з рук одних власників  в руки інших) або цільовим відособленням  кожної частини вартості ( в рамках одного власника). На третій стадії розподілена вартість ( в грошовій формі) обмінюється на товарну форму, тобто здійснюється процес купівлі-продажу.  Відчуження самої вартості тут не відбувається: вона лише змінює свою форму – з грошової на товарну. Таким чином, на другій стадії відтворення має місце односторонній рух грошової форми вартості, а на третій – двохсторонній рух вартостей (в грошовій і товарній формах). На третій стадії процесу відтворення обмінні операції обслуговуються двома категоріями: 1) грошима, як всезагальним еквівалентом, що виступає посередником  обмінних актів (товар – гроші, гроші – товар), в результаті яких суспільний продукт розподіляється між суб’єктами суспільного відтворення; 2) ціною, на основі якої відбувається кількісний вимір вартостей, що обмінюються, і які знаходяться в різних формах. Ніякого іншого суспільного інструменту тут більше не потрібно. Значить, при обміні немає місця фінансам.

Сферою виникнення і  функціонування фінансів є друга  стадія процесу відтворення , на якій відбувається розподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб’єктами господарювання, кожний з яких повинен отримати свою частку у виробленому продукті. Тому важливою ознакою фінансів як економічної категорії є розподільчий характер відносин.

Таким чином, фінанси – це система грошових відносин з приводу формування і використання грошових фондів необхідних державі для виконання своїх функцій.

Фінансам притаманні три ознаки, які діють лише в  сукупності:

1. це завжди грошові відносини;
2. це грошові відносини, викликані фактом наявності держави як органу управління;
3. це відносини, які мають розподільчий характер.

Якщо грошовим відносинам двох чи більше суб’єктів притаманні всі ці ознаки, то це фінанси.

 

 

 

           Предметом науки Фінанси є система економічних відносин зв'язаних з

формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів (держава,

об'єкти господарювання й організацій, особисте господарство).          

Фінанси складають  відносини наступних компонентів:

-Відношення по створенню і використанню централізованих фондів держави;

-Відношення по розподілі і перерозподілу ресурсів, шляхом використання

державного  бюджету, місцевого бюджету і  поза бюджетних фондах;

-Відношення по створенню і перерозподілу фондів підприємства і домашнього

господарства.

          Фінанси - невід'ємна частина грошових відносин. Однак фінанси

відрізняються від грошей по змісту і функціям. Якщо гроші вважаються

загальним еквівалентом, за допомогою якого вимірятися витрати  праці, то

фінанси - це економічний  інструмент розподілу і перерозподіли  ВВП і

національного доходу (інструмент нагромадження і  розподіли багатства).

Фінанси є об'єктивною економічною категорією, що має наступні

відмінності:

-Реальний рух коштів  від одного до іншого;

-Розподільний характер (обмін, розподіл);

Кожен фонд має  наступні властивості:                                                                     - цільове призначення;                                                 

           Порядок формування і використання фондів регламентується законодавчими актами.

           Матеріальною основою фінансових відносин є фінансові ресурси, що надають  собою сукупність доходів і надходжень, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання. Призначені для: - покриття фінансових зобов'язань;

 

-матеріальні витрати по виробництву;

-для матеріальних заохочень  роботи.

           Фінансові ресурси складаються з трьох джерел: 

-Засобу акумулювання в державному бюджеті;

-Засобу в не бюджетних фондах;

-Ресурси одержувані в результаті діяльності (прибуток, амортизація).

       Фінансові ресурси формуються за рахунок фінансових відносин між:

-підприємством і працівником;

-підприємством і його філіями, підрозділами;

-підприємством і іншими підприємствами;

-підприємством і банками;

-підприємством і державою;

-держава і населення;

-банком і населенням.   

      Об'єктом фінансових відносин є національним багатством і зроблене ВВП.

Розподіл і перерозподіл ВВП здійснюється по різних схемах у залежності

від моделей фінансових відносин у суспільстві:  

     Адміністративна економіка характеризується тим, що частина національного доходу направляється відразу в бюджет, державу одержує доход у процесі первинного розподілу.