Боргова безпека України

Необхідно в найкоротші строки розробити і затвердити стратегію боргової політики, здійснювати виплати на обслуговування державного боргу; аналізувати основні макроекономічні показниками боргової безпеки України; заохочувати інвесторів вкладати кошти в реальний сектор економіки, створити привабливі умови для ведення підприємницької діяльності (у тому числі виходу її з «тіні»), створити міцну правову базу для розвитку економіки; сприяти привабливості державних боргових інструментів тощо.

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА МОЖЛИВІ  ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

 

Важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність  цілісної системи законодавчого  забезпечення регулювання витрат з обслуговування й погашення державного боргу.

Існуюче законодавче поле регулювання відносин, що виникають  у процесі управління державним  боргом та операцій з державними борговими  інструментами, з одного боку, не відповідає існуючим процесам поглиблення ринкового  реформування основ макроекономічної політики та функціонування фінансових ринків і їх інституційного забезпечення, а з іншого, – має несистемний  характер.

На сьогодні, потребує вдосконалення  широкий спектр питань, пов’язаних, зокрема, з:

компетенцією органів влади щодо державного боргу;

визначенням величини, складу та структурних параметрів державного боргу, на які повинна орієнтуватись  боргова політика;

регламентуванням операцій з управління державним боргом;

можливостями здійснювати  таке управління через фінансовий ринок;

порядком надання державних  гарантій та визначенням пріоритетів у цій сфері тощо [21].

Усі зазначені вище питання  потребують нової системної законодавчої основи, яка б враховувала передові досягнення боргової теорії та практики здійснення боргової політики.

Зволікання з прийняттям базового закону про державний борг призводить до виникнення суперечностей  між положеннями окремих нормативних  актів з питань погашення й  обслуговування державного боргу.

За висновками Рахункової палати України, чинним законодавством взагалі не врегульовані порядок  витрачання коштів Державного бюджету  України на управління державним  боргом та повноваження органів державної  влади у цьому процесі. Суттєві недоліки існують на етапі планування витрат з обслуговування, погашення та управління державним боргом.

Базовим нормативним актом, який здійснює регулювання цієї сфери, є Бюджетний кодекс України, у  якому зафіксовано загальні принципи боргової політики. У законах про  Державний бюджет України на відповідні роки визначаються щорічні граничні показники окремих кількісних параметрів державного боргу, джерела його обслуговування та фінансування бюджетного дефіциту.

Окремі постанови Уряду  України визначають умови окремих  видів державних запозичень.

Законодавчого врегулювання потребують:

система управління державним  боргом;

підвищення координованості  дій центральних органів виконавчої та законодавчої влади;

визначення пріоритетів  розвитку економіки та напрямів використання коштів від додаткових запозичень.

Відтак, удосконалення боргової політики у сфері реформування правового  регулювання державного боргу України  передбачає:

розробку та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання вдосконалення нормативно-правового  та інституційного забезпечення боргової політики;

коротко - та середньострокові орієнтири управління державним боргом;

інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової  бюджетних видатків та стратегічні  завдання переорієнтації боргової політики;

зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, не позичкових інструментів фінансування бюджетних  видатків.

Періодичне підвищення кредитного рейтингу України як суверенного  позичальника, присвоєння корпоративних  кредитних рейтингів деяким українським  компаніям та банкам розширюють можливості участі України на ринках міжнародного позикового капіталу та сприяють вигіднішим умовам запозичень.

Така позитивна для  України ситуація на ринках запозичень може стати основою для залучення  фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни з  одночасним забезпеченням стабільного  зниження вартості обслуговування та сталості співвідношення державного боргу  та ВВП.

Така стратегія має  узгодити дії органів державної  влади, уповноважених здійснювати  управління державним боргом, інтегрувати  боргову політику країни.

Стратегічною метою державної  боргової політики України має стати  залучення фінансових ресурсів для  ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни з  одночасним забезпеченням стабільного  співвідношення державного боргу та ВВП. Враховуючи, що зовнішні запозичення являють собою фактичне вивезення капіталу з країни, оскільки є, по суті, продажем нерезидентам (навіть, якщо вони є підставними особами резидентів) права на отримання частини прибутку резидентів України, тобто декапіталізацію національної економіки, обсяг зовнішньої заборгованості України повинен підтримуватись на відносно невисокому рівні. У цьому контексті внутрішні запозичення, які є засобом перерозподілу прибутку всередині країни, видаються більш прийнятними для капіталодефіцитної економіки.

Пріоритетним завданням  боргової політики є також пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків. У короткостроковому періоді залучення позичкових ресурсів дає можливість дещо знизити фіскальне навантаження на національну економіку в розрахунку на спрямування додаткових коштів, які залишаються в суб’єктів господарювання, на їхній розвиток.

Виходячи з вищезазначеного, стратегія формування й обслуговування ринку державних запозичень повинна базуватися на науково обґрунтованих засадах. Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиліть з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему. За відсутності такої стратегії економічна криза загострюватиметься, а державний борг зростатиме.

Крім використання інструментів активного управління державним боргом (наприклад, проведення заміни боргових зобов’язань держави на акції підприємства державної власності, викуп державних облігацій на вторинному ринку), слід взяти за мету зниження розміру боргу та сплати відсотків перед міжнародними офіційними кредиторами, кредити яких нерідко зумовлюються нав’язуванням додаткових зовнішніх вимог, у тому числі – з політичним підтекстом. Замість цього – розробити стратегію переорієнтації на ринкові джерела запозичень з використанням широкого набору інструментів, випробуваних зарубіжною практикою, сформувавши для цього необхідне правове та інституційне поле.

Комплексний підхід до реалізації стратегії управління державним боргом має знайти своє відображення в зміцненні координації боргової політики з бюджетно-фінансовою та грошово-кредитною політикою, метою чого є підвищення ефективності управління активами та пасивами держави [14, С.10-27].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Варто зазначити, що проблеми, які стоять на шляху до фінансової стабільності та економічного зростання України, здебільшого зумовлені дефіцитом фінансових ресурсів всередині країни. Засобами часткового вирішення фінансових проблем та пожвавлення економічної кон'юнктури у країні є зовнішні та внутрішні запозичення.

Існування численних і  високовартісних умовних зобов’язань  значно впливає на фінансову спроможність і фінансову безпеку держави. Внаслідок дії різноманітних факторів – соціальних, економічних, правових – умовні зобов’язання держави можуть набирати форми прямого державного боргу, а у випадку їх надмірного обсягу – підводити державу до дефолту.

Підвищенню спрямованості  боргової політики України на завдання економічного розвитку сприятиме інституційне розмежування запозичень, отримуваних  з метою обслуговування та погашення  держборгу, та запозичень на цілі розвитку шляхом виведення бюджетних видатків розвитку в окремий розділ бюджету, виконання якого перебуватиме в  компетенції Державного Банку реконструкції  і розвитку.

Перелік  індикаторів  стану  боргової безпеки держави, передбачений у Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України, не є достатнім для всебічного  аналізу  стану  боргової  безпеки. 

Урядом України ведеться виважена й обережна боргова політика, оскільки майже усі показники, пов`язані з державним та гарантованим державою боргом відповідають діючим нормам та граничним значенням.

Але, для того, щоб підвищити  боргову безпеку необхідно значно збільшити (у 2,5 рази) експорт товарів  і послуг та чисельність населення. Отже, держава повинна взяти курс на збільшення обсягів інвестицій у реальний сектор економіки.

Слід  зазначити,  що  структура  джерел  фінансування  протягом  2006–2011 років не відображає сталої тенденції.

Запозичення  до  державного  бюджету  здійснені  у  сумі  23,6 млрд. грн. і порівняно з показником 2010 року  збільшилися у 1,2 рази, а порівняно з показником 2009 року – майже у 7,0 разів. Виконання річного плану по запозиченнях становило 25,7 %.

Значну  частку  зовнішніх  запозичень  складають  облігації зовнішньої державної позики 2011 року на суму майже 12,0 млрд. грн., або 1,5 млрд. дол. США.

За оцінкою Рахункової палати України, у вересні 2010 року державний  борг перевищив 50 млрд. дол., що майже в 1,5 рази більше від золотовалютних резервів країни, таким чином рівень зовнішньої заборгованості на одну особу – понад 1 000 дол. США державного боргу, а гранично допустимий рівень – 200 дол. США, такий показник є економічною загрозою для існування країни. Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП – 40%, за граничного рівня в Україні 25%.

Така ситуація є обтяжливою і небезпечною для економіки.

Важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність  цілісної системи законодавчого  забезпечення регулювання витрат з обслуговування й погашення державного боргу.

Існуюче законодавче поле регулювання відносин, що виникають  у процесі управління державним  боргом та операцій з державними борговими  інструментами, з одного боку, не відповідає існуючим процесам поглиблення ринкового  реформування основ макроекономічної політики та функціонування фінансових ринків і їх інституційного забезпечення, а з іншого, – має несистемний  характер.

Стратегічною метою державної  боргової політики України має стати  залучення фінансових ресурсів для  ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни з  одночасним забезпеченням стабільного  співвідношення державного боргу та ВВП. Враховуючи, що зовнішні запозичення  являють собою фактичне вивезення  капіталу з країни, оскільки є, по суті, продажем нерезидентам (навіть, якщо вони є підставними особами резидентів) права на отримання частини прибутку резидентів України, тобто декапіталізацію  національної економіки, обсяг зовнішньої заборгованості України повинен  підтримуватись на відносно невисокому рівні. У цьому контексті внутрішні  запозичення, які є засобом перерозподілу  прибутку всередині країни, видаються  більш прийнятними для капіталодефіцитної економіки.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. External debt statistics : guide for compilers and users [Теxt] / International Monetary Fund. – Washington : International Monetary Fund,  2007. – 309 с.
2. Global Development Finance. Volume 1 : Analysis and summary tables[Теxt]. – Washington, 2007. – 437 с.
3. Polakova H. Government Contingent Liabilities: a Hidden Risk to Fiscal Stability [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/fandd/1999/03/polackov.htm.
4. Барановський О. І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення) : дис... д-ра екон. наук: 08.04.01 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. – К., 2009. – 517 с.
5. Блиох И. С. Финансы России [Текст] : в 4 т. Т. 2 / И. С. Блиох. — М. : Госфиниздат, 2010. — 48 с.
6. Бюджетний  моніторинг:  Аналіз  виконання  бюджету  за  січень – березень 2011 року  / [Щербина І. Ф., Рудик А. Ю., Зубенко В. В. та ін.] ; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. – К., 2011. – 121 c.
7. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р., № 2542 – ІІІ// Відомості Верховної Ради України вiд 21.09.2001-2001 р., № 37, стаття 189.
8. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: HIOC. – 2008. – 416 с.
9. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 544 с.
10. Вахненко Т. Державний борг України: поточний стан і ризики // Економіка України. – 2008. –№ 7. – 55 с.
11. Гальчинський А. Лібералізм – еволюційні трансформації / А. Гальчинський //Економіка України. – 2010. – № 6. – 60 с.
12. Дробозина А. А. Финансы. Денежное обращение. Кредит [Текст] : учеб. пособ./ А. А. Дробозина. — М. : Финансы, 2008. — 178 с.
13. Дудченко В. Зовнішній державний борг: особливості вимірювання та економічні наслідки / В. Дудченко // Економічний аналіз. – 2010. – Вип. 7. – 79 с.
14. Економіка України на шляху від депресії до зростання: джерела, важелі, інструменти. Аналітична доповідь. – К. : НІСД, 2010. – 30 с.
15. Зражевська Н.В. Зовнішній державний борг у фінансовій системі України: Монографія: – К.: Світ, 2009. – 218 с.
16. Кравчук Н. Я. Зовнішня заборгованість держави та її вплив на фінансову безпеку України : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук: спец. 08.04.01 "Фінанси, грошовий обіг і кредит" / Н.Я. Кравчук. - К., 2008. - 20 с.
17. Кучер Г. В. Державна боргова криза та перспективи її врегулювання у контексті світового досвіду//Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 2(20). -42 с.
18. Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України [Текст] : наказ Міністерства економіки України від 02 березня 2007 р. № 60.
19. Стецький В.О., Академія муніципального управління, м. Київ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvamu_ekon/2009_7/09svoeok.pdf
20. Черняк В. Борговий зашморг і загроза дефолту / В. Черняк // Економічний часопис – XXI. – 2009. – № 3–4. – 34 с.
21. Шляхи удосконалення боргової політики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Table/Tbl171104/002.htm