Безготівкових розрахунків в Україні і шляхів їх удосконалення

 
 
 

       Таблиця 2.5.

       Порівняльна статистика використання різних інструментів платежу (відсотків від загальної суми безготівкових трансакцій) [10, с. 32]. 

 

       Примітка: "*" - немає відомостей

       Дані  таблиць свідчать, що всі країни можна розділити на дві великі групи: країни, де широко розповсюдженні чеки, - це США, Великобританія, Канада, Франція та Італія, і країни, де розповсюджені платежі за переказами, - Нідерланди, Німеччина, Бельгія.

       У таблиці 2.6. наведено порівняльні дані про кількість операцій і середні суми однієї операції в різних країнах. Ми бачимо, що середня сума чека значно вища в Німеччині та в Італії, де чеки менш розповсюдженні, ніж у країнах їх масового використання, що цілком логічно, оскільки в країнах, де розповсюджені розрахунки за переказом, чеки використовуються лише для дуже великих сум платежу. 
 
 

       Таблиця 2.6.

Порівняльна статистика використання різних інструментів платежу [10, с. 33]. 

 
 

       Чековий обіг може успішно розвиватися лише в країні з розвинутою банківською  системою, де банки мають постійних клієнтів. Адже отримувач чека (чекодержатель) повинен бути впевненим, що одержаний ним чек буде сплачено (а в деяких випадках — сплачено негайно). Лише за такої впевненості він прийматиме чеки в оплату за належними йому платежами.

       Застосуванню чеків як платіжного механізму здебільшого перешкоджає незнання природи та порядку їх використання, а також брак позитивного досвіду. Проте ці перешкоди можна подолати за умови серйозного, державного підходу до цього платіжного механізму, усвідомлення переваги чекових розрахунків.

       Щодо  міжнародних систем переказу коштів то вони відіграють  суттєву роль  на ринку надання  населенню послуг із транскордонних переказів грошей. Аналітичні дані за 2010 рік засвідчили поступове зростання динаміки сум  транскордонних переказів, здійснених з використанням міжнародних систем переказу коштів, створених нерезидентами.  

       Загальна  сума переказів, що надійшли в Україну  у 2010 році, становили  2 615 млн. доларів США в еквіваленті, що на 16% більше ніж у 2009 році.

       Динаміка  сум транскордонних переказів, здійснених упродовж 2008 – 2010 років з використастанням міжнародних систем переказу коштів, відображена на рисунку 2.2. [9, с. 47].

         

       Рис.2.2. Динаміка сум транскордонних переказів, здійснених із використанням міжнародних систем переказу коштів, створених нерезидентами 

       Як  бачимо з графіка, що в 2010 було більше здійснено сум транскордонних переказів  в Україну 2010 році. А з України  було більше здійснено сум транскордонних переказів в 2008 році.

       У 2010 році найбільші обсяги коштів ( у доларовому еквіваленті) переказано в Україну з використанням  таких міжнародних систем переказу коштів:

       Western Union ( США )   – 41 %;

       «Юнистрим» ( Росія )      – 13 %;

       Money Gram (США )        – 10 %;

       MIGOM ( Росія )               – 8 %;

       CONTACT ( Росія )          – 6%; 

       Із  використанням інших 17 міжнародних  систем переказу  в Україну надійшло 22 % від загальної суми коштів [12, с. 24-27].

       Аналіз  вхідного потоку транскордонних переказів  у розмірі країн  місцезнаходженнях  платіжних  організацій свідчить, що на ринку  України домінують  системи переказів , створені резидентами  Сполучених Штатів Америки  ( 5 систем, 45 % від загальної суми ) (Рис 2. 3.) 

         

       Рис.2.3. Розподіл загальних сум транскордонних переказів, отриманих в Україні, у розмірі країн місцезнаходження платіжних організацій  міжнародних систем переказу коштів у 2010 році

       Найбільші суми коштів  ( у доларовому еквіваленті ) надійшли в Україну з таких країн:

       Російська Федерація   –  50 %;

       США                             –  9 %;

       Італія                             – 7 %;

       Іспанія                           – 5 %;

       Великобританія            – 3 % від загальної суми.

       З інших країн світу в Україну  надійшло 26 % від загальної суми коштів.  Середня сума переказу в Україну  у 2010 році  збільшилася на 7 доларів США порівняно із середньою сумою попереднього року т становила 508 доларів США. Середня сума переказу за межі України зросла на 22 долари США і становила 520 доларів США [21, с. 36-38]. 

       РОЗДІЛ 3

       БЕЗГОТІВКОВІ  РОЗРАХУНКИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ 

       Сьогодні  економіка України потребує швидких  структурних та технологічних перетворень  при одночасному вдосконаленні  механізму безготівкових розрахунків, так як сучасний її стан характеризується розладом платіжно-розрахункової системи та платіжною кризою. Від стану безготівкових розрахунків, своєчасного і повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення. В період економічної кризи порушується система безготівкових розрахунків, збільшується попит на готівку та кредит банків.

       Кожна з форм безготівкових розрахунків  має свої переваги і проблеми. Розрахунки платіжними дорученнями завжди прості, зручні і забезпечують швидке здійснення платежу. Але, вони мають і недолік - не гарантують платіж постачальнику. Щоб подолати цей недолік в банківській практиці використовуються розрахунки акцептованими банком платіжними дорученнями. Також в останній час дуже широко стала використовуватися попередня оплата поставок [15, с. 39-40].

       Відносно  новою, мало розповсюдженою формою розрахунків  є розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. Такі розрахунки дозволяють закріпити  договірну дисципліну, дозволить  ширше упровадити акцепт матеріальних цінностей та визволити установи банків, обслуговуючих постачальника та покупця від формального контролю за правильністю оформлення документів і документообігу. Але вони потребують вдосконалення в напрямку збільшення відповідальності платника, прискорення документообігу, використання фінансових санкцій.

       Розповсюдженою  формою розрахунків в ринковій економіці  є акредитивна форма розрахунків. Це сама безпечна й надійна форма  розрахунків, при якій більша доля відповідності  лягає на банки. Ця форма розрахунків більш вигідна для постачальника, ніж для покупця, тому що останній несе видатки по відкриттю  

акредитиву, крім того, сума, на яку відкритий  акредитив, вилучається з обороту  до виплати по ньому, що є негативним для підприємства [8, с. 45].

       Від правильного вибору форми безготівкових розрахунків залежить точність оцінки діяльності підприємства, виконання його планових завдань, своєчасність отримання коштів, оперативність і правильність утворення відповідних фондів.

       Сьогодні, в часи економічної кризи розв'язати назрівши проблеми здатний унікальний фінансовий інструмент - вексель, як проста форма кредитних грошей для оплати товарів та послуг, надання позик, гарантій міжбанківських кредитів

       Вагомість векселя у сучасній ринковій економіці  досить значна. Цю вагомість надає векселю безспірність оплати за ним.

       У більшості країн світу з ринковою економікою у разі оголошення фірми-боржника за векселем банкрутом, з реалізації її активів покриваються, в першу  чергу, всі вексельні претензії  до неї, незалежно від строків платежу за ним. Тому платіж за векселем і має безспірний та першочерговий характер. Чим вищий рівень економії грошей у платіжному обороті, тим він стійкіший, тому при проведенні безготівкових розрахунків шляхом передачі боргів з допомогою векселя досягається економія не тільки грошей, а й часу на проведення розрахунків, знижуються втрати від інфляції, закріплюються господарські зв'язки.

       Особливого  значення у практиці передачі боргів набувають векселі у разі простроченої кредиторської заборгованості, погашенні остаточної частини заборгованості за розрахунками під час заліку взаємозаборгованості. Вексель може забезпечити значно інтенсивнішу систему боротьби з неплатежами та заборгованістю. Крім того, вексель можна застосовувати в міжнародних кредитних відносинах, тому необхідно налагодити функціонування вексельного обігу на основі сучасного міжнародного вексельного права [17, с. 49-52].