Банківський аудит

• по виплаті відсотків по поточних і строкових вкладах;

• пов'язані з виплатою комісійних іншим банкам і іншим фінансово-        кредитним заснуванням за надані послуги;

• по утриманню  й експлуатації будинків і устаткування;

• на заробітну  плату персоналу;

• на створення  спеціальних резервів.

У останні роки спостерігається  зріст питомої ваги видатків на виплату  відсотків по вкладах клієнтів.  Це пояснюється, по-перше, підвищенням  рівня процентних ставок по депозитах  у результаті посилення конкурентної боротьби і, по-друге, збільшенням питомої ваги депозитних рахунків у загальній сумі притягнутих коштів.

Банки, що виконують міжнародні розрахункові операції, сплачують комісійні банку, що виконує доручення на здійснення операцій (акредитивних, інкасових  і ін.).  Але кінцевим платником  виступає клієнт банку, із доручення  якого проведена операція.  Банк у повному обсязі списує з його рахунку сплачену їм комісію.

Видатки банку на утримання й  експлуатацію будинків і устаткування, оплату персоналу і соціальні  посібники носять щодо постійний  характер.  Їхня питома вага в загальній  сумі видатків банку дуже значний.

Визначена частина коштів банка  витрачається на створення резервів.  Інші видатки в рахунку прибутків  і збитків банку показуються  по статті «Інші операційні видатки».  Це внески, видатки на рекламу, інвентар і матеріали, на оплату послуг аудиторських фірм, судові і транспортні витрати, а також деякі види податків.

Зріст операційних видатків не тільки відбиває несприятливий стан кон'юнктури  ринку, на якому банк залучає ресурси, але і може свідчити про погіршення менеджменту.  Особлива увага заслуговує оцінка двох груп статей: видатки, пов'язані  з забезпеченням функціонування банку (особливо адміністративно-господарські) і видатки, пов'язані з підвищенням  ризикованості банківської діяльності (створення обов'язкових і інших  страхових резервів).

Одна з основних цілей комерційних  банків - це одержання прибутку, що є  джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту робітників банку і т.д.  Прибуток банку  являє собою різницю між його валовими доходом  і витратами, тобто  це – фінансові результати діяльності комерційного банку, які відображаються в звіті про фінансові результати комерційного банку.

Відповідно до діючої методики, комерційні банки визначають прибуток або збитки від своєї діяльності раз в  квартал, в останній операційний  день кварталу. Протягом кварталу прибутки і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється по підсумкам діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку.

Прибуток комерційних банків оподатковується  згідно Закону  "Про оподаткування  прибутку підприємств" по ставці  30 %.

Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України і іншими органами  з прибутку банку проводяться  відрахування в його резервний фонд в розмірі не менш ніж  5 % прибутку, що залишається в розпорядженні  банку. Потім  здійснюються відрахування в фонди економічного стимулювання банку, на добродійні і спонсорські  заходи, на виплату винагород керівництву  банку. З суми, що залишилася виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам).

Якщо і після цього залишається  нерозподілений прибуток, він може бути направлений на індексацію акцій (паїв) або ж на приріст капіталу банку.

Збитки банку по підсумкам діяльності за рік покриваються за рахунок резервного фонду, а при його недостатності -  за рахунок зменшення капіталу.

При збитковій діяльності банку  акціонерами (пайовиками) або Національним банком України вирішується питання  про доцільність його подальшого функціонування  : збереження, реорганізація  або ліквідація.

Прибуток  є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Він  використовується аналітиками для  визначення рейтингів банків на основі їх балансів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Бойко Т. М. Колективні інвестиції. М.: Центр колективних інвестицій, Фонд інформаційної підтримки правової економіки, 1997. — 93 с.

 

2. Мозговий О. М. Фондовий ринок України. — К.: Фенікс, 1997. — 276 с.

3. Івченко В. А. Куди йде український фондовий ринок і яким шляхом? // Цінні папери України. — 1998. — № 5. — С. 3 — 4.

 

4. Матеріали  сьомого засідання Координаційної  ради при Президентові України  з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні. — К. —22 груд. — 1999 — 23 с.

 

5. Рід Е., Коттер Р., Сміт Р.  Комерційні банки. 

 

6. Миловидов В.Д. Сучасна банківська  справа; Досвід США. МГУ 1992р.

 

7. В.М. Усоскін. Сучасний комерційний  банк. Управління та операції. “Фазар - Феро” 1994р.

 

8. Савдакасов К. Комерційні банки.  Управлінський аналіз діяльності. “Ось –89” 1998р.